Постанова

від 27.06.2013 по справі 804/2457/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 р. Справа № 804/2457/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

представника позивача Серелега В.В.,

представника відповідача Коваленко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропромліт» до Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2013 року № 0000032341, №0000042341, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.13 року Приватне акціонерне товариство «Дніпропромліт» (далі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Відповідач) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.01.2013 р. № 0000032341, яким Приватному акціонерному товариству «Днепромліт» збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 627999,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 418666,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 209333 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.01.2013 р. № 0000042341, яким Приватному акціонерному товариству «Днепромліт» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 805546,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 545831,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 259715,50 грн.).

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що висновки Акту перевірки №73/221/21866376 від 22.02.2013 р., на підставі якого відповідачем прийняті оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Ферріт - Д», ТОВ «Днепролок» і ТОВ «Мерфіс». Так, оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі висновків контролюючого органу відносно не підтвердження реальності господарських відносин між ПАТ «Днепромліт» та ТОВ «Ферріт - Д», ТОВ «Днепролок» і ТОВ «Мерфіс» та встановлення дефектності первинних документів, які є необґрунтованими, та такими, що не відповідають як фактичним обставинам, так і приписам законодавства. На думку позивача, наявність у нього податкових накладних та інших первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт - Д», ТОВ «Днепролок» і ТОВ «Мерфіс», свідчить про наявність правових підстав відображення в бухгалтерському та податковому обліках підприємства здійснених господарських операцій з вказаним контрагентами. Наведене, з урахуванням підтвердження використання результатів здійсненої операції в господарській діяльності підприємства, є доказом реальності здійсненої операції та отримання економічного ефекту від її здійснення, що унеможливлює настання будь-яких збитків. Враховуючи наведені доводи, позивач вважає винесені за результатами зазначеного акту перевірки податкові повідомлення-рішення противоправними та таким, що підлягають скасуванню.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити і підстав, викладених в позові.

Представник відповідача - Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення які приєднані до матеріалів справи (т. 1 а.с. 160-166). В судових засідання суду пояснив, що надані позивачем документи по взаємовідносинам з ТОВ «Ферріт - Д», ТОВ «Днепролок» і ТОВ «Мерфіс» не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання товару в господарській діяльності ПАТ «Дніпропромліт», а лише фіксують господарські операції з вказаними контрагентами. Проведеною перевіркою позивача, враховуючи матеріали перевірок зазначених контрагентів, складених податковими органами, в яких такі перебувають на обліку, не встановлено, а ПАТ «Дніпропромліт» не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Ферріт - Д», ТОВ «Днепролок» і ТОВ «Мерфіс» носять реальний характер. За таких обставин, відповідачем правомірно було зроблені висновки щодо завищення валових витрат підприємства та завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2012 року, на підставі наказу від 05.12.2012 р. № 888, направлень від 17.12.2012 р. № № 000926, 000927, 000928, 000929, у відповідності до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби в період з 17.12.2012 р. по 15.01.2013 р. проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Дніпропромліт» (код ЄДРПОУ 21866376) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012 р., результати якої оформлені Актом перевірки № 73/221/21866376 від 22.02.2013 р. (т. 1 а.с. 12-69). Перевірка проводилась з відома директора ПАТ «Дніпропромліт» Усенко Д.В. та в присутності головного бухгалтера підприємства Кельдиш О.В.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України), в результаті чого занижено валовий дохід на загальну суму 2485008,00 грн., та як наслідок, занижено податок на прибуток у сумі 545831,00 грн. (в т. ч. за IV квартал 2011 року - на суму 26400,00 грн.; за I квартал 2012 року на суму - 23598,00 грн.; за II квартал 2012 року на суму - 93857,00 грн.; за III квартал 2012 року на суму - 401976,00 грн.);

- ст. 234 Цивільного кодексу України, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит, та як наслідок, занижено податок на додану вартість на суму 418666,00 грн. (в т.ч. за жовтень 2011 р. на суму 3460,00 грн.; за листопад 2011 р. на суму 3840,00 грн.; за грудень 2011 р. на суму 5635,00 грн.; за січень 2012 р. на суму 5712,00 грн.; за лютий 2012 р. на суму 6501,00 грн.; за червень 2012 р. на суму 74490,00 грн.; за липень 2012 р. на суму 1989,00 грн.; за серпень 2012 р. на суму 80259,00 грн.; за вересень 2012 р. на суму 236780,00 грн. (т. 1 а.с. 68).

Наведені висновки зроблені відповідачем з посиланням на Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт - Д» (код ЄДРПОУ 36441206) від 21.12.2012 р. № 7210/224/36441206, складений ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (т. 1 а.с. 176-199) та Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Днепролок» (код ЄДРПОУ 32150054) від 24.07.2012 р. № 203/22-6/32150054, складеного ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська (т. 1 а.с. 200-204), якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів підприємствам - покупцям в період 2011 р. - 2012 р., оскільки в ході перевірки не встановлено факту поставок товарів Товаристу «Днепролок» і Товариству «Ферріт - Д». Крім того, по взаємовідносинам з ТОВ «Днепролок», ТОВ «Ферріт - Д» і ТОВ «Мерфіс» в жовтні 2011 р. - вересні 2012 р. відповідачем зроблено висновок про оприбуткування товару (феросплавів, запасних частин та ін.) від невстановленої особи. Враховуючи положення вказаних актів перевірок, відповідачем зазначено про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Днепролок», ТОВ «Ферріт - Д» і ТОВ «Мерфіс» та про дефектність первинних документів позивача за такими відносинами.

На підставі Акту перевірки № 73/221/21866376 від 22.02.2013 р. відносно позивача податковим органом прийняті: - податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 р. №0000032341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 627999,00 грн. у т.ч. за основним платежем - 418666,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 209333,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 р. № 0000042341, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 805546,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 545831,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 259715,50 грн. (т. 1 а.с.70-71).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено в ході розгляду справи, спірні суми валових витрат в розмірі 2485008,00 грн. і податкового кредиту в розмірі 418666,00 грн., сформовані позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Днепролок», ТОВ «Ферріт - Д» і ТОВ «Мерфіс», які мали місце у жовтні 2011 р. - вересні 2012 р.

На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування витрат та податкового кредиту позивачем подані до суду: 1) Договір поставки №2811 від 28.10.2011 р., укладений між ПАТ «Дніпропромліт» (покупець) та ТОВ «Днепролок» (продавець), згідно з умовами якого «Продавець» зобов'язується виготовити та поставити «Покупцю» продукцію (товар) згідно з Додатками до вказаного Договору, а «Покупець» зобов'язується прийняти та оплатити його в установленому Договором строки (п.1.1). Постачальник здійснює поставку товару на умовах FCA - склад (INKOTERMS - 2000) (2.1) (т. 1 а.с. 72-73); податкові накладні (т. 1 а.с.101-108), видаткові накладні (т. 1 а.с. 116-129); товарно - транспортні накладні (т. 1 а.с. 130-144); 2) Договір поставки № 11/05-12 від 11.05.2012 р., укладений між ТОВ «Мерфіс» (постачальник) та ПАТ «Дніпропромліт» (покупець), згідно з умовами якого «Постачальник» зобов'язується поставити, а "Покупець» - прийняти і сплатити «Продукцію» відповідно до Специфікацій, які є невід'ємною частиною цього Договору (1.1). «Постачальник» зобов'язується поставити "Покупцю» продукцію впродовж терміну, вказаного в Специфікації або заявці «Покупця», згідно п. 10.6 після підтвердження про готовність «Покупця» прийняти продукцію. Дострокове постачання дозволяється (2.1). За угодою сторін «Постачальник» може здійснити поставку продукції на адресу «Покупця» (2.6). Продукція за даним Договором вважається прийнятою «Покупцем» з дня підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної (2.8); видаткові накладні, податкові накладні, рахунки - фактури, товарно - транспортні накладні (т. 1 а.с.78-92); 3) Договір поставки № 02/07-12 від 02.07.2012 р., укладений між ТОВ «Ферріт - Д» (Виробник) і ПАТ «Дніпропромліт» (Замовник), згідно з умовами якого, «Виробник» зобов'язується придбати за власні кошти матеріали та виготовити вироби за кресленнями «Замовника». «Замовник» зобов'язується своєчасно сплатити за якісно виготовлений товар, який відповідає наданим кресленням (1.1). Товар поставляється на умовах та у строки, вказані у Специфікаціях до даного Договору (4.1). Одночасно з відгрузкою продукції «Замовнику» надається: рахунок - фактура, товарно - транспортна накладна (4.2) (т. 1 а.с. 112-114); специфікація до Договору (т. 1 а.с. 115), податкові накладні (т. 1 а.с. 99-100), видаткова накладна (т. 1 а.с. 145). Крім того, позивачем додані до матеріалів справи виписки банку про сплату за поставлений товар (т. 1 а.с. 109-111), довідку ВРЕР ДАІ про реєстраціяю транспортних засобів позивача (т. 2 а.с. 9), копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т. 2 а.с. 12-13), податкову звітність Форми № 1ДФ (т. 2 а.с. 14-29) згідно з даними якого на підприємстві в перевіряємий період працювало до 100 осіб, подорожні листи (т. 2 а.с. 30-44), ксерокопію книги видачі довіреностей (т. 2 а.с. 63-79), оборотно - сальдові відомості (т. 2 а.с. 86-92), журнали - ордери (т. 2 а.с. 93-101), Договір № 4-11 від 13.01.2011 р. з ТОВ «Укртранспневматика» та копії первинних документів про подальшу реалізацію придбаного товару (т. 2 а.с.45-61).

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків витрат та податкового кредиту за спірний період за вказаними господарськими взаємовідносинами визначений приписами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Статтею 135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 135.5.4 п.135.4 ст. 135 ПК України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п. 137.4 ст. 137 ПК України, датою отримання доходів, які враховуються для визначенні об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм даного пункту та статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат на такі товари, отримання позивачем таких товарів, використання їх у господарській діяльності позивача.

Як вбачається з Довідки з ЄДРПОУ відносно позивача (т. 1 а.с.149), видами діяльності позивача є: лиття сталі, лиття чавуну, лиття з кольорових металів, оптова торгівля металами та металевими рудами, неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля хімічними продуктами. Придбаний позивачем за первинними документами, наведеними вище, товар (проволока, феррохром, вуглеродовмісткий матеріал, контейнери, запасні частини) відповідає господарській діяльності позивача.

Факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від ТОВ «Днепролок», ТОВ «Ферріт - Д» і ТОВ «Мерфіс» товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Недоліки щодо оформлення товарно-транспортних накладних, на які посилається податковий орган (ст. 30 Акту перевірки), свідчать про допущення порушень правил заповнення накладних, встановлених Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, проте не спростовують факту перевезення товарів за вказаними товарно-транспортними накладними.

Що стосується відсутності подорожних листів та сертифікатів якості феросплавів, відсутність яких, на думку відповідача, свідчить про нереальність здійснення господарських операцій, суд зазначає, що податковим органом не враховані положення постанови КМ України від 25.02.09 № 207, якою затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, а також доводи позивача щодо здійснення перевезення товару на власному транспорті, а не на договірних умовах. Адже обов'язкова наявність дорожнього листа визначена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтранспорту України від 14.10.97 № 363, за змістом яких дорожні листи та товарно-транспортні накладні є необхідними первинними документами лише в тих випадках, коли доставка товару здійснюється перевізником на договірних умова, тобто коли в процесі доставки товару приймає участь третя особа - перевізник. Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, позивач здійснював перевезення товару від продавців власним транспортом, копія свідоцтв про реєстрацію яких наявна в матеріалах справи (а.с.64), що є можливим з огляду на вид та кількість товару. Отже, враховуючи, що перевізник до процесу перевезення товару від Позивача до продавців не залучався, вимога податкового органу щодо обов'язкової наявності у позивача дорожніх листів або товарно-транспортних накладних є безпідставної та не відповідає переліку необхідних документів, наведених у Постанові КМ України №207, яким такий документ як подорожні листи передбачений виключно коли транспортування вантажу здійснюється перевізником на договірних умовах. Необхідність наявності сертифікатів якості саме відносно такого товару, як феросплави, відповідачем також не доведена, оскільки згідно Акту перевірки, не зазначено у відповідності до якого нормативно - правового акту наявність таких сертифікатів є обов'язковою. В судовому засіданні представником відповідача не було надано будь - яких пояснень з цього приводу та не було надано об'єктивних доказів правомірності таких висновків.

Як свідчать матеріали акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження валового доходу на загальну суму 2 485 008,00 грн. у вигляді вартості товарів, безоплатно отриманих від невстановленої особи, а саме: 1) по відносинам з ТОВ «Днепролок» (придбання вуглевмістких матеріалів) на загальну суму 123900,00 грн., в т.ч. за IVквартал 2011 року - 62608,00 грн., за I квартал 2012 р. - 61292,00 грн.; 2) по відносинам з ТОВ «Мерфіс» (придбання феросплавів) на загальну суму 2 337 240,00 грн., в т.ч. за II квартал 2012 р. - 446940,00 грн., за III квартал 2012 р. - 1890300,00 грн.; 3) по відносинам з ТОВ «Ферріт - Д» (придбання запчастин) на загальну суму 23868,00 грн. (разом з ПДВ), в т.ч. за III квартал 2012 року - 23868,00 грн. (ст. 36 Акту первірки).

Між тим, в ході розгляду справи було встановлено, що в період з липня по серпень 2012 року ПАТ «Дніпропромліт» на підставі Договору поставки № 02/07-12 від 02.07.2012 р. було придбано у ТОВ «Ферріт - Д» запчастини на суму 23 868,00 грн. з ПДВ. Факт виконання даного договору підтверджується наступними первинними документами: видаткова накладна від 17.08.2012 року № 83; податкова накладна від 17.07.2012 року №512; податкова накладна від 17.08.2012 року № 559 (т. 1 а.с. 112-115, 99-100). Розрахунки за придбаний товар в розмірі 23868,00 грн. здійснені в повному обсязі в розмірі 23868,00 грн., заборгованість станом на момент проведення перевірки відсутня (арк. 10 акту перевірки). Транспортування товару, придбаного за вищевказаним Договором здійснювалося на умовах самовивозу «Покупцем» зі складу «Постачальника» на склад «Покупця», що офомлювалося товарно - транспортними накладними. Приймання товару відбувалося на підставі довіреностей на отримання.

В період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року ПАТ «Дніпропромліт» на підставі Договору № 2811 від 28.10.2011 р. було придбано у ТОВ «Днепролок» товар (вуглевмісткий матеріал та контейнери типа МКР) на суму 123900,05 грн. з ПДВ. Факт виконання цього договору підтверджується наступними первинними документами: податковими накладними (т. 1 а.с.101-108), видатковими накладними (т. 1 а.с. 116-129). Розрахунки за придбаний товар в розмірі 123900,05 грн. здійснені в повному розмірі, заборгованість станом на момент перевірки відсутня, про що відображено в Акті перевірки. Транспортування товару здійснювалось на умовах само вивозу «Покупцем» зі складу «Постачальника», та було оформлено товарно - транспортними накладними (т. 1 а.с. 130-144).

В червні 2012 року та в серпні - вересні 2012 року ПАТ «Дніпропромліт» на підставі Договору № 11/05-12 від 11.05.2012 р. було придбано у ТОВ «Мерфіс» товар (проволока Х200Н80, ферохром ФЧ-0,25) всього на суму 2337240,00 грн. з ПДВ. Факт виконання цього договору підтверджується наступними первинними документами: видатковими накладними № 13 від 18.06.12, № 1526 від 20.08.12, № 1351 від 03.09.12, № 1476 від 19.09.12, № 1584 від 28.09.12, податковими накладними № 1376 від 18.06.12, № 1526 від 20.08.12, № 1351 від 03.09.12, № 1467 від 19.09.12, № 1584 від 28.09.12 р., рахунками - фактури, товарно - транспортними накладними (т. 1 а.с.78-92). Розрахунки за придбаний товар в розмірі 2337240,00 грн. на момент перевірки здійснені частково. Транспортування товару здійснювалось на умовах само вивозу «Покупцем» зі складу «Постачальника», та було оформлено товарно - транспортними накладними. Приймання товару відбувалося на підставі довіреностей на отримання ТМЦ.

Відповідно до п.п.14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги - це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній або фізичній особі на з відповідальне зберігання і використані нею.

Договори поставки, враховуючи положення діючого цивільного та господарського законодавства, за своєю правовою суттю належать до категорії оплатних договорів, що, в свою чергу, уможливлює застосування до них положень ПК України про «безоплатно отримані» товари.

Як вбачається зі змісту статті п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст.14 ПК України, застосування механізму «безоплатно отримані товари» можливе лише за умов безоплатного отримання товару без фактичної компенсації їх вартості. За таких обставин, суд вважає висновок посадових осіб МДПІ в частині визначення отриманого від ТОВ «Днепролок», ТОВ «Ферріт - Д» і ТОВ «Мерфіс» товару як «безоплатно отриманого від невстановленої особи» неправомірним, оскільки в ході перевірки податковим органом були досліджені всі первинні документи, що свідчать про реальність здійснення господарських операцій ПАТ «Дніпропромліт» з вказаними контрагентами.

Суд відмічає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене, суд зазначає, що факт отримання позивачем товарів від ТОВ «Днепролок», ТОВ «Ферріт - Д» і ТОВ «Мерфіс» в період з жовтня 2011 року по вересень 2012 року з метою їх використання у власній господарській діяльності, оплати таких товарів оформлені первинними документами, наведеними вище, копії яких наявні в матеріалах справи, що містять усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону № 996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Відповідно до абз.27 п. 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Суд зазначає, що факт перевезення придбаних товарів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Днепролок», ТОВ «Ферріт - Д» і ТОВ «Мерфіс» були виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2012 р. в сумі 418666,00 грн. в т.ч. за жовтень 2011 р. на суму 3460,00 грн.; за листопад 2011 р. на суму 3840,00 грн.; за грудень 2011 р. на суму 5635,00 грн.; за січень 2012 р. на суму 5712,00 грн.; за лютий 2012 р. на суму 6501,00 грн.; за червень 2012 р. на суму 74490,00 грн.; за липень 2012 р. на суму 1989,00 грн.; за серпень 2012 р. на суму 80259,00 грн.; за вересень 2012 р. на суму 236780,00 грн. Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПК України відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість. Дані щодо сум податкового кредиту в розмірі 418666,00 грн. були відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період (т. 1 а.с. 217-251).

Як зазначено, вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, що встановлено податковим органом під час перевірки, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Розглядаючи справу «Інтерсплав» проти України, Європейський Суд з прав людини, в рішенні зазначив, що коли державні органи володіють будь - якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюється конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь - яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд зважує, що платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

З приводу посилань відповідача на Акти перевірок ТОВ «Ферріт - Д» та ТОВ «Днепролок» якими визначена нереальність правочинів та їх безтоварність з огляду на відсутність контрагентів за місцезнаходженням, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить, на думку податкового органу, про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, суд зазначає таке.

Вказуючи в Акті перевірки про не спрямованість правочинів між ПАТ «Дніпропромліт» та продавцями на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Доводи податкового органу про відсутність власних основних фондів, технічного персоналу, власних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента позивача, за належним їх документальним підтвердженням, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.234, 235 ЦК України) при оспорюванні їх в судовому порядку, але не є підставою для самостійного констатування податковим органом факту нереальності правочину. Рішення суду про визнання правочинів між ТОВ «Ферріт - Д» і ТОВ «Днепролок» та продавцями та позивачем і ТОВ «Ферріт - Д» та ТОВ «Днепролок» недійсними внаслідок їх фіктивності МДПІ до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування такого рішення не встановлено.

Натомість позивачем, на підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за договірними відносинами з ТОВ «Мерфіс», ТОВ «Ферріт - Д» та ТОВ «Днепролок», були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогам первинних документів в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку суду, спростовують твердження податкового органу про «нереальність» здійснення операцій позивачем з ТОВ «Мерфіс», ТОВ «Ферріт - Д» та ТОВ «Днепролок» та наведені в акті перевірки порушення позивачем положень ПКУ: - пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст.137, п.138.2 ст.138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.10.11 р. по 30.09.12 в розмірі 545831,00 грн.; - ст. 234 ЦК України, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вказаний період на суму 418666,00 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин. Отже, спірні податкові повідомлення-рішення від 31.01.13 № 0000042341 та № 0000032341 прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства та носить характер суб'єктивних припущень. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Дніпропромліт» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Дніпропромліт» до Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 січня 2013 року № 0000032341, № 0000042341 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 31 січня 2013 року № 0000032341, яким Приватному підприємству «Дніпропропмліт» збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 627999,00 грн. ( за основним платежем - 418666,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 209333,00 грн.)

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 31 січня 2013 року № 0000042341 яким Приватному підприємству «Дніпропропмліт» збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 805546,50 грн. ( за основним платежем - 545831,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 259715,50 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпропромліт» витрати по сплаті судового збору в сумі 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева