Рішення

від 27.01.2014 по справі 906/10/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" січня 2014 р. Справа № 906/10/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарасенко І.І. (голова господарства)

від відповідача: ОСОБА_2

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фермерського господарства "Зірка Плюс" (с.Запорізьке, Софіївський район, Дніпропетровська область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 14192,16 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 14192,16грн., з яких: 14000,00грн. боргу, 84,00грн.інфляційних, 108,16 грн. річних.

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив, що за усною домовленістю він в якості посередника зобов'язався організувати постачання для позивача зерноочисної машини вартістю 50000 грн. Позивач перерахував вказану суму на рахунок відповідача. Згодом позивач повідомив відповідача про те, що отримуючи товар безпосередньо у власників позивач дізнався, що вартість машини є значно меншою ніж 50000 грн. і тому придбав машину поза посередницьких послуг відповідача. На вимогу позивача повернути 50000 грн. відповідач повернув 36000 грн., оскільки вважає, що 14000 грн. є винагородою за його посередницькі послуги.

Також відповідач повідомив, що він не має доказів, які б підтвердили факт укладення угоди щодо посередництва, факт передачі товару позивачу, факт придбання товару для позивача у інших осіб.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За усною домовленістю між Фермерським господарством "Зірка Плюс" (позивач) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач), останній зобов'язався за плату поставити позивачу зерноочисну машину.

Виставлений відповідачем для оплати рахунок №131 від 17,05.13, оплачено позивачем за платіжним дорученням №38 від 17.05.13 на суму 50000,00грн. (а.с.11,12).

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,виконати роботу,надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Всупереч умов домовленості відповідач не поставив зерноочисну машину та повернув позивачу частину сплачених коштів в розмірі 36000,00грн., що підтверджується банківською випискою від 22.05.13 (а.с.13), не повернувши позивачу кошти в розмірі 14000,00грн.

04.09.13 позивач надіслав відповідачу претензію за № 17 про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення ( а.с.15,17,18).

У відповідності до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони по суті за взаємною згодою розірвали договір, при цьому згода відповідача виражається в поверненні частини коштів за договором, а згода позивача полягає у його вимозі повернути кошти.

За нормами ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже, у сторін припинились взаємні зобов'язання до договору поставки.

За приписами ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, відповідач збов'язаний повернути кошти, сплачені в якості передоплати, в розмірі 14000,00грн.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач вказав на те, що вказані кошти були залишені ним як винагорода за надані послуги з посередництва, однак доказів оформлення відносин з позивачем щодо посередництва та виконання своїх обов'язків як посередника відповідачем не надано.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 14000,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 84,00 грн. інфляційних та 108,16 грн. 3% річних.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині (а.с. 4,5).

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Фермерського господарства "Зірка Плюс" (53140, Дніпропетровська область, Софіївський район, с.Запорізьке, вул.Степова,6; код 20202253) :

- 14000,00 грн. боргу;

- 84,00 грн. інфляційних;

- 108,16 грн. річних;

- 1720,50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.01.14

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1-в справу