Ухвала

від 16.01.2014 по справі 5-268км14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого ОСОБА_11,

суддів ОСОБА_12, ОСОБА_13,

за участю прокурора ОСОБА_14,

захисника

засудженого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2,

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3

розглянула в судовому засіданні 16 січня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - ОСОБА_15 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2013 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який не має судимості,

засуджено: - за ст. 27 ч. 3, ст. 28 ч. 3, ст. 205 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.;

за ст. 366 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2 550 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, строком на 1 рік.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, який не має судимості,

засуджено за ст. 27 ч. 2, ст. 28 ч. 3, ст. 205 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 8 500 грн.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянку України, яка не має судимості,

засуджено: -за ст. 27 ч. 2, ст. 28 ч. 3, ст. 205 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 8 500 грн.;

за ст. 366 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі 8 500 грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, визнано винуватими і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

ОСОБА_1, займаючись підприємницькою діяльністю, з метою незаконного збагачення, розуміючи, що самостійно реалізувати всі свої злочинні наміри не зможе, а саме прикриття незаконної діяльності, на початку літа 2010 року запропонував своїй підлеглій - менеджеру ПП «Агроіндустрія ДА» ОСОБА_3 та своєму знайомому ОСОБА_5 здійснити операцію з переказу грошових коштів наявних на банківському рахунку ТОВ «Байкара» з безготівкової форми в готівкову. При цьому, для досягнення спільної мети ОСОБА_3 буде оформлена у ТОВ «Байкара» менеджером і згідно розподілу ролей, даної злочинної групи, повинна виконувати дії бухгалтера, перераховуючи грошові кошти, які будуть надходити від різних підприємств на рахунок ПП «Агроіндустрія ДА» за нібито поставлений дорожній бітум, а потім на особистий рахунок ОСОБА_1 ОСОБА_5 згідно розробленого плану повинен підшукувати підприємства, які будуть перераховувати грошові кошти на рахунок ТОВ «Байкара» за нібито поставлений бітум. Відповідно до розподілу ролей ОСОБА_1 самостійно документально оформить ТОВ «Байкара», відкриє рахунок підприємства, забезпечить підприємство офісним приміщенням та комп'ютерною технікою для досягнення кінцевої злочинної мети. При цьому ОСОБА_1 пообіцяв ОСОБА_3 та ОСОБА_5 матеріальну винагороду і на вказану пропозицію останні погодилися.

15 липня 2010 року ОСОБА_1 із корисних мотивів, маючи умисел на заняття підприємництвом, діючи згідно розробленого плану з іншими членами групи ОСОБА_3 та ОСОБА_5, передбачаючи мету прикриття незаконної діяльності, подав державному реєстратору в управління державної реєстрації і міського реєстру Кременчуцької міської ради Статут ТОВ «Байкара» та реєстраційну картку товариства, внаслідок чого була проведена державна реєстрація зазначеного товариства і воно було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб підприємців за № 15851020000007326 та присвоєно код юридичної особи ТОВ «Байкара» № 360006 Серія А01 від 15.07.2010 року, юридична адреса 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. О. Дундича, 1-Д, та взято Кременчуцькою ОДПІ на облік платника податків. Також ОСОБА_1 в КФ ПАТ «Полтава-Банк» відкрив розрахунковий рахунок ТОВ «Байкара» № 260002756 МФО 331423.

У подальшому 20 жовтня 2011 року члени організованої злочинної групи ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 використали ТОВ «Байкара» для прикриття незаконної діяльності, а саме для переказу грошових коштів з безготівкової форми в готівкову для різного роду суб'єктів господарської діяльності, яких підшукував ОСОБА_5, а ОСОБА_3 складала бухгалтерські документи. ОСОБА_1 як керівник підприємства, достовірно знаючи, що бухгалтерські документи не відповідають дійсності і містять завідомо неправдиві дані, підписував їх, оформлюючи таким чином безтоварні операції, а також в порушення вимог статей 4, 8, 9, 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV ОСОБА_3 зазначала в документах на переказ коштів підстави для їх отримання (придбання нафтопродуктів, у тому числі дорожнього бітуму, отримання фінансової позики), які не відповідають дійсності. Після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Байкара» № 260002756, ОСОБА_1, являючись засновником ПП «Агроіндустрія ДА» код ЄДРПО 36179480 (юридична адреса: індекс 39622, Полтавська область м. Кременчук, квартал 287, будинок 28, кв.134), яке зареєстроване 8 жовтня 2008 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, мав відкритий ще один розрахунковий рахунок в КБ ПАТ «Полтава - Банк» № 2600-6-2657 МФО № 331423, на який ОСОБА_3 перераховувала незаконно отримані кошти із розрахункового рахунку ТОВ «Байкара». Після цього, з розрахункового рахунку ПП «Агроіндустрія ДА» ОСОБА_3, діючи згідно розробленого злочинного плану, перераховувала грошові кошти на власний рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_1 відкритого в Кременчуцькому відділенні АБ «Полтава-Банк» МФО 331423, з якого останій незаконно отримував грошові кошти шляхом зняття готівки з цього рахунку.

За допомогою такої схеми злочинною групою у складі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 20 жовтня 2011 року при надходженні на рахунок ТОВ «Байкара» № 260002756 МФО 331423 грошових коштів в сумі 140 000 грн. були перераховані на розрахунковий рахунок ПП «Агроіндустрія ДА» № 2600-6-2657 МФО № 331423, а у подальшому грошові кошти перераховувалися на власний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 як безвідсоткову фінансову позику.

Таким чином, ОСОБА_1 20 жовтня 2011 року шляхом зняття готівки з особистого рахунку в якості безвідсоткової фінансової допомоги отримав 140 000 грн. та розподілив їх між учасниками злочинної групи.

В апеляційному порядку вирок районого суду не оскаржувався.

Зазначеним вироком також засуджено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, питания про перегляд вироку щодо яких прокурором в касаційній скарзі не ставиться.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особам цих засуджених внаслідок м'якості і направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що при винесенні вироку судом першої інстанції не в повній мірі враховано тяжкість злочинів, особи засуджених та інші обставини справи. Також вказує на те, що при постановленні вироку суд безпідставно застосував ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_3

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_1 зазначає про безпідставність її доводів та законність судового рішення.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про безпідставність доводів касаційної скарги, пояснення засуджених та захисника про заперечення проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та правильність кваліфікації їх дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про порушення вимог ст. 65 КК України при призначенні засудженим покарання судом першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду щодо призначеного покарання.

При призначені засудженим покарання за кожний з інкримінованих їм злочинів та за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 ч. 1 КК України суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів та дані про особу кожного із засуджених.

Зокрема, суд врахував ступінь тяжкості вчинених засудженими злочинів, характер суспільної небезпеки цих злочинів, роль та ступінь участі кожного із засуджених у їх скоєнні, конкретні обставини справи, відношення до скоєного, дані про особи кожного із засуджених та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, суд врахував, що вчинені засудженими злочини відповідно до ст. 12 КК України є злочинами невеликої тяжкості, всі засуджені характеризуються виключно позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, мають постійне місце проживання та реєстрації, працевлаштовані, на обліках у лікарів наркологів та психіатрів не перебувають, мають на утриманні неповнолітніх дітей, їх поведінку у ході досудового слідства і судового розгляду справи, ставлення до вчиненого, сімейний стан та стан здоров'я. Визнання вини та щире каяття визнано обставинами, що пом'якшують покарання засудженим, а обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.

Врахувавши всі зазначені в сукупності місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкцій ст.ст. 205 ч. 1, 366 ч. 1 КК України, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в мінімальних межах санкції частини 1 ст. 205 КК України. Рішення про можливість застосування ст. 69 КК України та не призначення ОСОБА_3 за ст. 366 ч. 1 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю суд обґрунтував наявністю обставин, що пом'якшують покарання, перебуванням на її вихованні неповнолітньої дитини та відсутністю у неї іншої спеціальності і джерел доходу. Остаточне покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за сукупністю злочинів суд призначив відповідно до вимог ст. 70 КК Україги шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворими. Із такими висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів.

Отже, покарання засудженим призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення кожного з них і попередження нових злочинів, призначене кожному з них покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Обставини та дані, на які є посилання в касаційній скарзі прокурора, були належним чином враховані судом першої інстанції при призначенні засудженим покарання і вони не можуть бути безумовними підставами для скасування судового рішення суду.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги і скасування вироку суду першої інстанції із направленням справи на новий судовий розгляд не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів

ухвалила:

вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.

Судді:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13