Рішення

від 29.01.2014 по справі 910/23180/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23180/13 29.01.14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аполло" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнс" простягнення 210641,36 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Борисенко Ю.В. - представник за довіреністю від 23.10.13; від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 29.01.14. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аполло" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнс" про стягнення 210641,36 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.03.2013 у зв'язку з розірванням укладених між сторонами Договору оренди нежитлового приміщення № 457/01 від 01.03.2012 та Договору оренди нежитлових приміщень № 586/01 від 01.01.2013, позивачем були надані рахунки відповідачу щодо оплати орендної плати та компенсації за комунальні послуги на загальну суму 160031,83 грн. Оскільки на момент подання позовної заяви, відповідачем не погашена існуюча заборгованість, позивач просить суд стягнути основну суму боргу у розмірі 16 0031,83 грн., пеню - 13 122,62 грн, штраф - 24 004,78 грн. та 15 % річних у розмірі 13 482,13 грн.

Ухвалою суду від 02.12.2013 порушено провадження у справі № 910/23180/13 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 15.01.2014.

У судове засідання, призначене на 15.01.2014, з'явився представник позивача, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав. Відповідач в судове засідання 15.01.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням сторонами витребуваних судом доказів, керуючись ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 29.01.14.

21.01.14 через загальний відділ діловодства суду позивач надав уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі 160031,83 грн., пеню - 11650,32 грн, штраф - 24004,78 грн. та 15 % річних у розмірі 14929,00 грн, всього 210615,93 грн.

В судове засідання 29.01.14 представник позивача з'явився, надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, розглянувши вказану заяву позивача судом встановлено що фактично позивачем було зменшено період нарахування пені та збільшено період нарахування 15 % річних, тобто має місце одночасне збільшення та зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити та/або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну у бік збільшення кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом, який було повернуто підприємством зв'язку із посиланням про відсутність адресата (відповідача).

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 15.01.2014 було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві - 01023 м. Київ, вул. Шота Руставелі, 15-Б та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що наданий позивачем, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01.03.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аполло» (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПКСУ", що 09.07.13 змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнс» , (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень № 457/01 (далі - договір № 457/01), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове орендне користування нежилі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д загальною площею 487,0 кв.м. для ведення господарської діяльності, 779,0 кв.м. для ведення господарської діяльності, 79 кв.м. для ведення господарської діяльності.

Відповідно до п. 6.1 договір набирає чинності з дня підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення і діє до 31.01.15.

Згідно з п.1.4 договору № 457/01 передача і повернення приміщення з орендного користування здійснюється на підставі даного договору з обов'язковим підписанням сторонами акту прийому-передачі приміщення.

Фактичне передання об'єкту оренди за договором № 457/01 у користування орендарю підтверджується Актом прийому-передачі нежилих приміщень від 01.03.2012, за яким орендарю було передано приміщення площею 487,0 кв.м., та Актом прийому-передачі нежилих приміщень від 15.03.2012, за яким орендарю було передано приміщення площею 779,0 кв.м. та 79,0 кв.м.

Згідно з п.3.1 договору № 457/01 орендна плата за користування складає: за 487 кв.м. - 34099,74 грн. з ПДВ на місяць, за 779,0 кв.м. - 54545,58 грн. з ПДВ на місяць, за 79,0 кв.м. - 5531,58 грн. з ПДВ на місяць. В загальну суму орендної плати, що має сплачувати орендар за цим договором, включена сума компенсації платежів за землю, пропорційно займаній площі.

Крім того, 01.01.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аполло» (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПКСУ", що 09.07.13 змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнс» , (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежилих приміщень № 586/01 (далі - договір № 586/01), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове орендне користування нежилі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д загальною площею 6618,0 кв.м. для ведення господарської діяльності.

Відповідно до п. 6.1 договір набирає чинності з дня підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення і діє до 31.12.15.

Згідно з п.1.4 договору № 586/01 передача і повернення приміщення з орендного користування здійснюється на підставі даного договору з обов'язковим підписанням сторонами акту прийому-передачі приміщення.

Фактичне передання об'єкту оренди за договором № 586/01 у користування орендарю підтверджується Актом прийому-передачі нежилих приміщень від 01.01.2013.

Згідно з п.3.1 договору № 586/01 орендна плата за користування складає: з 01.01.13 18265,68 грн. з ПДВ на місяць, з 01.05.13 - 463193,83 грн. з ПДВ на місяць. В загальну суму орендної плати, що має сплачувати орендар за цим договором, включена сума компенсації платежів за землю, пропорційно займаній площі.

Відповідно до п. 3.3 договору № 586/01 та договору № 457/01 орендодавець зобов'язується виставляти орендарю, не пізніше 20-го числа кожного поточного місяця, рахунок на сплату орендної плати, та не пізніше 30-го числа кожного поточного місяця рахунок на сплату компенсації за комунальні послуги, збори та інші платежі. Орендар зобов'язаний в строк 7 (семи) робочих днів сплатити виставлені рахунки, шляхом перерахування зазначених сум платежів на розрахунковий рахунок Орендодавця, та підписати акти наданих послуг.

В разі несплати Орендарем до 10-го числа наступного місяця, що слідує за звітним, рахунків як-то по орендній платні, або/та компенсації за комунальні послуги, Орендодавець має право застосувати до Орендаря оперативно-господарські санкції: відключення електроенергії, відключення водопостачання, відключення теплопостачання, блокування вхідних дверей Приміщення, не допускати Орендаря та його працівників на територію Орендодавця. Якщо 20-те число місяця або/та 30-те число місяця, в якому виставляються рахунки на сплату орендної плати, та компенсацію за комунальні послуги, збори та інші платежі припадає на вихідний, чи святковий день, то вищевказаний рахунок виставляється в наступний робочий день , що слідує за вихідними, святковими.

Згідно з п.3.4 договору № 586/01 та договору № 457/01 обов'язки Орендаря по сплаті орендної плати, компенсації за комунальні послуги, та інші платежі за цим Договором виникають з дня підписання Орендарем Акту прийому- передачі приміщення.

Відповідно до актів прийому-передачі нежилих приміщень від 31.03.13 орендар повернув орендодавцеві орендовані ним нежилі приміщення за договорами оренди № 586/01 та № 457/01.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів, передбачених умовами договорів оренди № 586/01 та № 457/01, за березень 2013 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав умови договорів належним чином, що підтверджується актами прийому-передачі нежилих приміщень від 01.03.12 та від 15.03.12 за договором № 457/01, актом прийому-передачі нежилих приміщень від 01.01.13 за договором № 586/-1, а також актами надання послуг № 437 від 29.03.13 на суму 47589,25 грн, № 354 від 20.03.13 на суму 18265,68 грн., № 353 від 20.03.13 на суму 94176,90 грн., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін. В свою чергу, відповідач в порушення умов договору оренди не виконав своїх зобов'язань щодо оплати орендних та комунальних платежів за березень 2013 року, в зв'язку з чим у останнього існує заборгованість перед позивачем за вказаний період в розмірі 160031,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з рахунку позивача.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.3 Договорів оренди відповідачем було прострочено строк виконання грошових зобов'язань по сплаті орендних та комунальних платежів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди № 457/01 від 01.03.12 та № 586/01 від 01.01.13 у розмірі 160031,83 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11650,32 грн. пені, що нарахована ним в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.04.13 по 30.09.13 включно.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 4.6. договорів оренди № 457/01 від 01.03.12 та № 586/01 від 01.01.13 передбачено, що у разі порушення орендарем строку обумовленого в п.3.3 даного договору орендодавець має право вимагати у орендаря сплати неустойки, починаючи з першого числа місяця, що випливає за звітним, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу, а також штраф в розмірі 15% від загальної суми орендної плати та виставлених рахунків або актів наданих послуг. А якщо дане порушення триває більше 10 календарних днів то орендар, на вимогу орендодавця, також сплачує 15 % річних згідно ст.. 625 ЦК України за користування чужими грошима.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням обмежень, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розміру облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та враховуючи, що відповідно до положень п.3.3 договорів оренди № 457/01 від 01.03.12 та № 586/01 від 01.01.13 прострочення відповідача мало місце з 10.04.13 (через 7 робочих днів після виставлення рахунків за березень 2013 року-31.03.13).

Пеня за прострочення виконання зобов'язань зі сплати орендної плати та комунальних платежів за договорами оренди № 457/01 від 01.03.12 та № 586/01 від 01.01.13 за перерахунком суду складає:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 160031.83 10.04.2013 - 09.06.2013 61 7.5000 % 0.041 % 4011.76 160031.83 10.06.2013 - 12.08.2013 64 7.0000 % 0.038 % 3928.45 160031.83 13.08.2013 - 30.09.2013 49 6.5000 % 0.036 % 2792.88 Всього: 10733.09 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню в загальному розмірі 10733,09 грн.

Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення неустойки у вигляді штрафу в розмірі 15 % від суми простроченого грошового зобов'язання в сумі 24004,78 грн.. Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком штрафу в розмірі 15 % від суми простроченого зобов'язання, що наданий позивачем, та задовольняє сказану позовну вимогу в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 15 % річних від простроченої суми, що за розрахунком позивача складають 14929,00 грн. за період з 01.04.13 по 14.11.13.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В постанові Пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (п. 4.1, 4.2) зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Таким чином, з урахуванням п.4.6 договорів № 457/01 від 01.03.12 та № 586/01 від 01.01.13 позивачем правомірно нараховано проценти в розмірі 15 % річних, проте судом здійснено перерахунок суми, що підлягає стягненню з відповідача з урахуванням того, що прострочення відповідача мало місце з 10.04.13.

15 % річних за прострочення виконання зобов'язань зі сплати орендної плати та комунальних платежів за договорами оренди № 457/01 від 01.03.12 та № 586/01 від 01.01.13 за перерахунком суду (з 10.04.13 по 14.11.13) складає: 15:365х160031,83 х219: 100 = 14402,86 грн. Таким чином, вимога позивача щодо стягнення 15 % річних підлягає частковому задоволенню в сумі 14402,86 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів на спростування факту наявності заборгованості з орендних та комунальних платежів за договорами оренди № 457/01 від 01.03.12 та № 586/01 від 01.01.13 відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 160031,83 грн., 24004,78 грн. штрафу, 10733.09 грн. пені та 14402,86 грн. - 15 % річних є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню, в іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнс" (01023 м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 15-Б, ідентифікаційний код 37393363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполло» (01032 м. Київ, вул. Старовокзальна, буд. 17, ідентифікаційний код 24099262) основну заборгованість в розмірі 160 031 (сто шістдесят тисяч тридцять одна) грн. 83 коп., пеню в розмірі 10733 (десять тисяч сімсот тридцять три) грн. 09 коп., штраф в сумі 24004 (двадцять чотири тисячі чотири) грн. 78 коп., 15 % річних в сумі 14 402 (чотирнадцять тисяч чотириста дві) грн. 86 коп., судовий збір у сумі 4183 (чотири тисячі сто вісімдесят три) грн. 45 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.01.2014 року

Суддя Пукшин Л.Г.