Рішення

від 22.01.2014 по справі 910/23433/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23433/13 22.01.14

за позовом: Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м.Київ, ЄДРПОУ 03366500

до відповідача: Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація Айкідо», м.Київ, ЄДРПОУ 35982649

про стягнення 7642,36 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Рязанцев Р.В. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація Айкідо», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 7642,36 грн., у тому числі, основного боргу в сумі 7176,16 грн., пені в сумі 372,86 грн. та 3% річних в розмірі 93,34 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №2029 від 09.04.2013р. про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення, гарячого водопостачання та їх абонентських уводів в частині проведення оплати у передбачені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 7176,16 грн., пені в сумі 372,86 грн. та 3% річних в розмірі 93,34 грн.

Відповідач у відзиві №1-3/2014 від 13.01.2014р. проти задоволення позову заперечив з огляду на надання позивачем послуг неналежної якості.

Позивач у судове засідання 22.01.2014р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін, є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За таких обставин, за висновками суду, враховуючи присутність представника позивача у попередньому судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 18.12.2013р., Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Наразі, з огляду на неявку позивача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, незважаючи на те, що позивач в процесі розгляду справи 22.01.2013р. не скористався всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.1, ч.1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 09.04.2013р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство) та Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська організація Айкідо» (споживач) було укладено договір №2029 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення, гарячого водопостачання та їх абонентських уводів.

Згідно з п.1.1 укладеного між сторонами правочину предметом договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення, гарячого водопостачання та їх абонентських уводів в нежитловому приміщенні за адресою: м.Київ, вул. Прирічна, 25 літ.А.

Пунктом 6.1 договору №2029 від 09.04.2013р. встановлено, що договір набуває чинності з 01.03.2013р. та діє до 28.02.2014р.

Господарський суд зазначає, що розповсюдження сторонами дїї договору №2029 від 09.04.2013р. на правовідносини, що скалились до його підписання, повністю відповідає приписам ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України.

Суд приймає до уваги договір №2029 від 09.04.2013р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків щодо теплопостачання та обслуговування внутрішньобудинкових інженерних систем.

За умовами договору №2029 від 09.04.2013р. позивачем за період з 01.03.2013р. по 10.10.2013р. надано послуги з теплопостачання, обслуговування, утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення та іх абонентських уводів на загальну суму 7176,16 грн. Факт постачання позивачем теплової енергії підтверджується розрахунками нарахувань за спожиту теплову енергію, а також платіжними вимогами-дорученнями, копії яких надані до матеріалів справи.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з огляду на відсутність підписаного обома сторонами акту, судом до уваги не приймаються, з огляду на те, що нормами діючого законодавства та договором №2029 від 09.04.2013р. не передбачено обов'язкового складання між виконавцем послуг з утримання будинків та прибудинкової території та особою, що орендує приміщення на відповідній території, будь-яких актів приймання-передачі наданих послуг. Крім того, оплата наданих послуг відповідно до змісту договору ні яким чином не пов'язується з підписанням будь-яких документів, що свідчать про факт надання послуг. Одночасно, необхідність оплати експлуатаційних витрат пов'язується законом з площею приміщення, яка займається споживачем послуг.

Посилання відповідача на акт б/н від 13.01.2014р. щодо якості та кількості житлово-комунальних послуг є безпідставними, з огляду на таке:

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Статтею 36 вказаного Кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу норм ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії. У разі встановлення за результатами аналізу факту погіршення нормованих показників якості води, витрати споживача, які він здійснив при оплаті вартості проведення аналізу води, підлягають компенсації за рахунок виконавця/виробника.

Наразі, в обґрунтування заперечень щодо якості та кількості наданих позивачем послуг, відповідачем в акті б/н від 13.01.2014р. зазначено, що температура у нежитловому приміщенні не відповідає встановленим правилам та стандартам.

Крім того, посилання відповідача на неналежний стан нежитлового приміщення, а саме пошкоджені віконні рами, відсутнє подвійне засклення, відсутність можливості закрити вікна, як на доказ неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань, також не приймаються судом до уваги враховуючи, що зі змісту договору №2029 від 09.04.2013р. не вбачається обов'язку позивача утримувати приміщення, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Прирічна, 25, літ.А, у належному технічному стані.

Наразі, суд також наголошує, що акт б/н від 13.01.2014р. складено не у період, за який стягується заборгованість, а отже не може свідчити про фактичний стан приміщення та якість наданих послуг за період з 01.03.2013р. по 01.10.2013р.

За таких обставин, наведений позивачем акт, не свідчить про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення та їх абонентських уводів.

Отже, за висновками суду, доказів які б спростовували правильність визначення позивачем обсягу поставленої теплової енергії, якості наданих послуг та їх вартості відповідачем не наведено, внаслідок чого суд приймає зазначений вище розрахунок позивача як достовірний.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3.3 договору №2029 від 09.04.2013р. встановлено обов'язок абонента виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатках №1,2 до цього договору.

Згідно із п.2 додатку №2 споживач щомісячно з 14 по 18 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: вул.Артема, 58/2-Д) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Відповідно до п.3 додатку №2 до договору №2029 від 09.04.2013р. оплату за вказаними у п.2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Одночасно, за змістом п.3.5 додатку №2 до договору №2029 від 09.04.2013р. крім сплати вартості спожитої теплової енергії споживач сплачує на рахунок підприємства вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання відповідно додатку №1.

На виконання умов договору позивачем було виставлено платіжні вимоги-доручення №9 від 09.04.2013р., №2029/1304 від 08.05.2013р., №2029/1306 від 04.07.2013р., №2029/1307 від 01.08.2013р., №2029/1308 від 06.09.2013р., №2029/1309 від 08.10.2013р., 2029/1310 від 12.11.2013р. на суму 7176,16 грн.

За змістом наявних в матеріалах справи реєстрів відправленої кореспонденції 2013р. частина вказаних вище платіжних вимог-доручень самостійно була отримана відповідачем, а частина була направлена адресу Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація «Айкідо» поштою.

Проте, за поясненнями позивача, всупереч умовам укладеного правочину і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, споживач взяті на себе за договором №2029 від 09.04.2013р. зобов'язання у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за отримані послуги на загальну суму 7176,16 грн.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2013р. відповідача було зобов'язано надати належні докази часткової або повної оплати заборгованості за спірним правочином. Проте, наведених доказів відповідачем до матеріалів справи представлено не було.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 372,86 грн. та 3% річних в сумі 93,34 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.2.3.7 договору №2029 від 09.04.2013р. за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань споживач сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожен день прострочки, але не більше двох облікових ставок Національного банку України, що діяли на період внесення платежу.

Позивачем було нараховано пеню в розмірі 372,86 грн., а саме: за період з 24.06.2013р. по 23.07.2013р. на суму 46,57 грн., за період з 24.07.2013р. по 23.08.2013р. на суму 52,92 грн., за період 24.08.2013р. по 23.09.2013р. на суму 63,07 грн., з 24.09.2013р. по 23.10.2013р. на суму 65,11 грн., за період з 24.10.2013р. по 23.11.2013р. на суму 71,71 грн. та за період з 24.11.2013р. по 23.12.2013р. на суму 73,47 грн.

Після проведення судом перевірки розрахунку суми пені, господарський суд дійшов висновку, що, наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 93,34 грн., а саме: за період з 24.05.2013р. по 23.06.2013р. на суму 7,69 грн., за період з 24.06.2013р. по 23.07.2013р. на суму 9,95 грн., за період з 24.07.2013р. по 23.08.2013р. на суму 11,31 грн., за період 24.08.2013р. по 23.09.2013р. на суму 14,52 грн., з 24.09.2013р. по 23.10.2013р. на суму 14,99 грн., за період з 24.10.2013р. по 23.11.2013р. на суму 16,50 грн. та за період з 24.11.2013р. по 23.12.2013р. на суму 16,91 грн.

За висновками суду позивачем проведено вірний розрахунок суми трьох відсотків річних, тому господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача стосовно стягнення з Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація Айкідо» 3% річних у розмірі 93,34 грн.

Таким чином, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем заборгованості за договором №2029 від 09.04.2013р. вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 7176,16 грн., пені в розмірі 372,86 грн. та трьох відсотків річних в сумі 93,34 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м.Київ до Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація Айкідо», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 7176,16 грн., пені в розмірі 372,86 грн. та трьох відсотків річних в сумі 93,34 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська організація Айкідо» (03191, м.Київ, Голосіївський район, вул.Крейсера Аврори, буд.1, кв. 67, ЄДРПОУ 35982649) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м.Київ, Шевченківсикий район, вул.Володимирська, буд.51-А, ЄДРПОУ 03366500) основний борг в сумі 7176,16 грн., пеню в розмірі 372,86 грн. та три відсотки річних в сумі 93,34 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.01.2014р.

Суддя М.О.Любченко