Рішення

від 22.01.2014 по справі 37/264

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/264 22.01.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівельник»

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

Київська міська державна адміністрація

про стягнення 294359,77 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники учасників судового процесу:

від позивача : Гаркавенко С.В. - дов. № 91/2013/11/28-3 від 28.11.2013 р.

від відповідача : Голубєв О.В. - дов. № б/н від 05.01.2012 р.

Міняйло Г.П. - дов. № б/н від 08.11.2012 р.

Данільченко Є.І. - голова правління.

від третьої особи : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Домобудівельник" про стягнення 294 359,77 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2008 р. (суддя Кондратова І.Д.) порушено провадження у справі № 37/264, розгляд справи було призначено на 28.07.08 р.; залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київську міську державну адміністрацію; зобов'язав сторін надати певні документи.

Ухвалою суду від 28.07.08 р. у справі № 37/264 було зупинено провадження у даній справі до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 8/131; зобов'язано сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

У зв'язку з призначенням судді Кондратової І.Д. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, згідно з розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 20.05.09 р. справу № 37/264 було передано судді Гавриловській І.О.

З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.09 р. у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 р. було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.09 р. касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК "Київенерго" задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.08 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.09 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ "Престиж" до Київської міської державної адміністрації,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго" про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК "Буревісник-3", ЖБК №Ремонтник", ЖБК "Суднобудівник-18", ЖБК "Алмазний", ОСББ "Мотор", ВАТ "Універсам № 14", ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 задовоелно частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ "Престиж" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго", про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

У зв'язку з тим, що підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, суд ухвалою від 20.02.2013 р. поновив провадження у даній справі та призначив її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 18.03.2013 р.

Через відділ діловодства суду 15.03.2013 р. від позивача надійшла заява про зміну найменування сторони та документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи та приймаються до розгляду.

Уповноважений представник позивача у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка, яка міститься у матеріалах справи.

Через відділ діловодства суду 18.03.2013 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю представника бути присутнім на судовому засіданні.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, у зв'язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.

У судовому засіданні 18.03.2013 р. представник відповідача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи.

Уповноважений представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.02.2013 р., яке підтверджує отримання третьою особою 25.02.2013 р. ухвали про призначення справи до розгляду, про причини неявки не повідомив.

Приймаючи до уваги вищенаведене, у зв'язку з нез'явленням уповноважених представників позивача та третьої особи у призначене судове засідання та не виконанням відповідачем вимог ухвали суду, що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, то суд відклав розгляд справи до 29.03.2013 р.

Через відділ діловодства суду 28.03.2013 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у справі № 37/264 до надходження відповідей експертів на питання поставлених колегією суддів у справі № 5011-50/1371-2012.

Судове засідання 29.03.2013 р. не відбулось.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 29.03.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу № 37/264 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою суду від 29.03.2013 р. суддею Нечаєм О.В. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її розгляд на 15.05.2013 р.

Через відділ діловодства суду 05.04.2013 р. від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору та заява про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, які залучені до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 14.05.2013 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який залучений до матеріалів справи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 15.05.2013 р., у зв'язку з виходом судді Гавриловської І.О. з відпустки, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу

№ 37/264 передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою суду від 15.05.2013 р. дану справу у складі судді Гавриловської І.О. прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 15.05.2013 р. представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, просив його задовольнити та заявив письмове клопотання про припинення провадження у справі.

Представник позивача надав усні пояснення.

Уповноважений представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.04.2013 р., яке підтверджує отримання третьою особою 08.04.2013 р. ухвали про призначення справи до розгляду.

Ухвалою суду від 15.05.2013 р. відкладено розгляд справи до 19.06.2013 р., беручи до уваги клопотання представника відповідача, у зв'язку з нез'явленням уповноважених представників третьої особи у призначене судове засідання.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. у відпустці, судове засідання призначене на 19.06.2013 року не відбулося.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 19.06.2013 року, приймаючи до уваги те, що суддя Гавриловська І.О. знаходяться у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 37/264 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою суду від 19.06.2013 року, суддею Нечаєм О.В. прийнято дану справу до свого провадження, призначено її до розгляду на 07.08.2013 року.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 07.08.2013 року, приймаючи до уваги те, що суддя Нечай О.В. знаходяться у відпустці, а суддя Гавриловська І.О. вийшла з відпустки, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 37/264 передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою суду від 07.08.2013 р. дану справу у складі судді Гавриловської І.О. прийнято до свого провадження.

Представники відповідача у судове засідання 07.08.2013 р. з'явилися.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 07.08.2013 р. не з'явилися, про причини неявки не повідомили, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду відкладено розгляд справи на 18.09.2013 р., у зв'язку з нез'явленням уповноважених представників позивача та третьої особи у призначене судове засідання.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному судове засідання призначене на 18.09.2013 року не відбулося.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 18.09.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 37/264 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою суду від 18.09.2013 р. суддею Нечаєм О.В. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 06.11.2013 р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 04.11.2013 р., у зв'язку з виходом судді Гавриловської І.О. з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу

№ 37/264 передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою суду від 04.11.2013 р. дану справу суддею Гавриловською І.О. прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 06.11.2013 р. представник позивача повідомив про часткове погашення основного боргу відповідачем, підтримав позовні вимоги в частині стягнення решти основного боргу, пені, річних процентів та інфляційних нарахувань.

Представник відповідача проти позову заперечив. Також повідомив, що не підтримує клопотання про зупинення провадження у даній справі, подане через канцелярію суду 28.03.2013 р., оскілки відповідь експертів у справі № 5011-50/13712-2012 надійшла, проте з 9 поставлених питань була надана відповідь лише по одному питанню, і це питання не стосується даного спору.

Враховуючи наведене, господарський суд залишив без розгляду клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Крім того, розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі, подане через службу діловодства господарського суду 15.05.2013 р., господарський суд його відхилив з огляду на наступне.

Клопотання відповідача мотивоване тим, що за розпорядженням КМДА № 1215 від 20.06.2002 р. тарифна вартість 1 гкал у період з 01.11.2006 р. до 01.04.2008 р. складала 65,30 грн., а решта розпоряджень КМДА у спірний період були скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 р., тому відповідач вважає, що спір між позивачем та відповідачем відсутній.

Проте, господарський суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки вірність застосування тарифів позивачем входить до кола питань, які встановлюються при вирішенні спору по суті у даній справі, а повне задоволення позовних вимог після порушення провадження у даній справі відповідачем не доведено.

Представник відповідача просив відкласти розгляд справи для надання йому можливості ознайомитися з документами, поданими позивачем.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Через відділ діловодства суду 11.11.2013 р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка долучена до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 28.11.2013 р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.12.2013 р. представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі № 37/264 до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/22162/13 про визнання договору № 810114 від 01.03.2000 р. недійсним, просив задовольнити дане клопотання.

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Розгляд та вирішення даного клопотання суд відклав на наступне судове засідання.

Ухвалою суду від 04.12.2013 р. відкладено розгляд справи до 27.12.2013 р., для вирішення клопотання про зупинення провадження у справі та для витребування у відповідача додаткових доказів у справі.

Через відділ діловодства суду 26.12.2013 р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 37/264 до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/24735/13, яке залучено до матеріалів справи.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному судове засідання призначене на 27.12.2013 року не відбулося.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 27.12.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 37/264 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 27.12.2013 р. суддя Спичак О.М. прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду на 22.01.2014 р., зобов'язав сторін надати певні документи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 21.01.2014 р. приймаючи до уваги, що суддя Гавриловська І.О. вийшла з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.), справу № 37/264 передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою від 21.01.2014 р. суддею Гавриловською І.О. дану справу прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 22.01.2014 р. представник відповідача подав заяву про зменшення інфляційної складової боргу, трьох відсотків річних та пені.

Представник позивача проти задоволення заяви про зменшення інфляційної складової боргу, трьох відсотків річних та пені заперечив; позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

У судовому засіданні 22.01.2014 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Домобудівельник» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 810114 від 01.03.2000 р., предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 810114 від 01.03.2000 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), Положенням про Держенергоспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 810114 від 01.03.2000 р., енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, абонент зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 1. додатку № 3 до договору № 810114 від 01.03.2000 р. визначено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням КМДА від 15.01.1999 р. № 47, за кожну відпущену гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ 29,64 грн. - для опалення, 29,64 грн. - для гарячого водопостачання.

П. 2 додатку № 4 договору № 810114 від 01.03.2000 р. передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №3 за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 9 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 3.1. додатку № 4 договору № 810114 від 01.03.2000 р., у разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

П. 3.2. додатку № 4 до договору № 810114 від 01.03.2000 р. передбачено, що абонентам, що не мають приладів обліку, щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Згідно до п. 3.4. додатку № 4 договору № 810114 від 01.03.2000 р., у випадку порушення сплати за поточне споживання, енергопостачальна організація має право припинити безоплатний відпуск теплової енергії.

Відповідно до п. 3.5. додатку № 4 до договору № 810114 від 01.03.2000 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з травня 2005 р. по березень 2008 р. (включно), довідку про надходження коштів від відповідача за період з травня 2005 р. по березень 2008 р. та розрахунок заборгованості відповідача за спожиту теплоенергію по договору № 810114 від 01.03.2000 р. за період з листопада 2006 р. по квітень 2008 р.

З розрахунку основного боргу за теплову енергію по договору № 810114 від 01.03.2000 р. вбачається, що за спірний період, з 01.11.2006 р. по 01.04.2008 р., загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії становила 567 665,81 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 810114 від 01.03.2000 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 301 136,24 грн., у зв'язку з чим станом на 01.04.2008 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 246 781,42 грн.

За таких обставин ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівельник» про стягнення 246 781,42 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 12 299,10 грн. пені, 31 009,21 грн. інфляційної складової боргу та 4 270,04 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 810114 від 01.03.2000 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.2006 р. до 01.04.2008 р. та додатків до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 810114 від 01.03.2000 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

28.03.2013 р. відповідачем був поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив наступне.

Відповідач наголосив на тому, що у позивача нема жодних доказів здійснення господарської діяльності - постачання теплової енергії відповідачу.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив, що таке твердження відповідача є безпідставним, оскільки в матеріалах справи містяться довідки (дані по будинках (спорудах) ЖБК «Домобудівельник», опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж ПАТ «Київенерго») за підписами і печатками працівників відповідача, корінці наряду про підключення та відключення відповідача та інші належні докази постачання теплової енергії у гарячій воді відповідачу.

Також відповідач у своєму відзиві від 28.03.2013 р. вказав, що позивач не належним чином виконував свої зобов'язання за договором № 810114 від 01.03.2000 р., невчасно та не в повному обсязі постачав відповідачу теплову енергію у гарячій воді, у підтвердження чого надав копії заяв та скарг мешканців будинків, що обслуговуються відповідачем.

Господарський суд вважає такі твердження відповідача необґрунтованими, адже це лише припущення, які не підтверджуються належними доказами.

14.05.2013 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивач застосував неправомірні тарифи на теплову енергію при розрахунку суми боргу за договором № 810114 від 01.03.2000 р.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилається відповідач є безпідставними та необґрунтованими.

Господарський суд відзначає, що за спірний період, у відповідності до письмових пояснень Київської міської адміністрації, розрахунок вартості спожитої теплової енергії розрахований позивачем за чинними тарифами, встановленими нормативно-правовими актами (розпорядженнями) КМДА та НКРЕ.

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У зв'язку з вирішенням судовими інстанціями питання щодо чинності тарифів, за якими нараховувалась відповідачу вартість спожитої теплової енергії, провадження у справі № 37/264 зупинялось.

На теперішній час не надано суду жодного процесуального судового документу, згідно з яким визнано вищевказані тарифи нечинними.

Крім того, постановою Верховного Суду України від 28.11.11 р. не встановлено нечинність тарифів.

Таким чином, на сьогодні, відсутні підстави визнавати, що позивачем для розрахунку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію застосовувались нечинні тарифи.

У судовому засіданні 11.11.2013 р. представник позивача надав суду довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплову енергію, з якої вбачається, що станом на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість за договором № 810114 від 01.03.2000 р. за період з 01.11.06 р. по 01.04.08 р. у розмірі 7 075,40 грн.

Судом було встановлено, що сума основного боргу у розмірі 23 948,02 грн. за спожиту теплову енергію за договором № 810114 від 01.03.2000 р. була погашена відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду (27.06.2008 р.), а частина основного боргу у сумі 215 722,00 грн. - після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 215 722,00 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 810114 від 01.03.2000 р. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 23 948,02 грн. основного боргу не підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що позивачем при поданні позову було неправильно вказано в розрахунку ціни позову загальну суму сальдо на кінець місяця, що зазначено в графі «усього». Позивач помилково вказав «усього» у розмірі 246 781,42 грн. замість - 246 745,42 грн.

Таким чином, господарський суд визнає позовні вимоги в розмірі 36,00 грн. (246 781,42 - 246 745,42 = 36,00) такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 7 075,40 грн. основного боргу, то позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" щодо стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівельник» суми основного боргу за договором № 810114 від 01.03.2000 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 7 075,40 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд також стягнути з відповідача 31 009,21 грн. інфляційної складової боргу та 4 270,04 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 810114 від 01.03.2000 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з грудня 2006 р. до квітня 2008 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 810114 від 01.03.2000 р., то з нього, на підставі розрахунку позивача, перевіреним судом, та статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 31 009,21 грн. інфляційної складової боргу за період з грудня 2006 року до квітня 2008 року.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 810114 від 01.03.2000 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 4 270,04 грн. трьох відсотків річних за період з грудня 2006 р. до квітня 2008 р.

ПАТ «Київенерго» просило стягнути з відповідача 12 299,10 грн. пені за період з жовтня 2007 р. до квітня 2008 р. за порушення грошового зобов'язання за договором № 810114 від 01.03.2000 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 3.5. додатку № 4 до договору № 810114 від 01.03.2000 р. визначено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.01.14 р. подав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об'єктивною неможливістю це вчинити, так як надходження грошових коштів відповідачу залежить від сплати населенням за спожиті комунальні послуги. Крім того, судом приймається до уваги той факт, що Житлово-будівельний кооператив «Домобудівельник» майже повністю погасив заборгованість.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь ПАТ «Київенерго», до 50 % від заявленої до стягнення суми, тобто - до 6 149,55 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті за спожиту теплову енергію згідно договору № 810114 від 01.03.2000 р. та додатками до нього.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельним кооперативом «Домобудівельник» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги до Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівельник» задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Домобудівельник» (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 2Б, 2В, код ЄДРПОУ 22893837) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 7075 (сім тисяч сімдесят п'ять) грн. 40 коп. основного боргу, 31009 (тридцять одну тисячу дев'ять) грн. 21 коп. інфляційних нарахувань, 4270 (чотири тисячі двісті сімдесят) грн. 04 коп. трьох відсотків річних, 6149 (шість тисяч сто сорок дев'ять) грн. 55 коп. пені, 2703 (дві тисячі сімсот три) грн. 76 коп. витрат на сплату державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 215722,00 грн.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 27.01.2014 р.

Суддя Гавриловська І.О.