Рішення

від 28.01.2014 по справі 914/4749/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2014 р. Справа № 914/4749/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика» (м. Київ) до відповідача:Державної установи «Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни Міністерства охорони здоров'я України» (м. Львів) про:стягнення 13583 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 82 коп. заборгованості Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В.С. Представники:

Позивача:Коршун Т. О. - представник (довіреність від 05.12.2013 р. № 05/12-1-13) Відповідача:Стефанишин А. Я. - представник (довіреність від 14.01.2014 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

20.12.2013 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 5351 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика» до Державної установи «Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни Міністерства охорони здоров'я України» про стягнення 13583 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 82 коп. заборгованості.

Ухвалою суду від 23.12.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 28.01.2014 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

28.01.2014 р. до суду за вх. № 3356/14 від представника позивача поступила копія акту звірки взаємних розрахунків від 22.01.2014 р., договір про надання правової допомоги адвокатом від 10.09.2013 р., акт від 14.11.2013 р. про виконання договору про надання правової допомоги адвокатом від 10.09.2013 р., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, платіжне доручення від 14.11.2013 р. № 1077 про оплату за адвокатські послуги та банківська виписка по рахунку.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду виконав, відзив на позов представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

28.01.2014 р. до суду за вх. № 350/14 від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він визнав позов на суму 13583 грн. 82 коп. та просить відстрочити виконання рішення в цій частині на чотири місяці, а також заперечив судові витрати щодо оплати послуг адвоката у розмірі 2500 грн. 00 коп.

Представник відповідача визнав позов на суму 13583 грн. 82 коп., просив суд відстрочити виконання рішення в цій частині на чотири місяці та заперечив судові витрати щодо оплати послуг адвоката у розмірі 2500 грн. 00 коп., котрі заявлені позивачем до відшкодування у зв'язку з тим, що позивачем не подано документів, які б підтверджували надання таких послуг.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

23.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика» (позивач) та Державною установою «Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни Міністерства охорони здоров'я України» був укладений договір ( надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов Договору, позивач зобов'язався доставляти відповідачу періодичні видання, згідно із замовленням відповідача, а відповідач зобов'язався надати замовлення на передплату у встановлені терміни та здійснити оплату замовлення.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2012 р. позивач отримав від відповідача замовлення щодо передплати періодичних видань, що підтверджується бланком замовлення від 07.05.2012 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Після отримання замовлення від відповідача, позивач надіслав відповідачу рахунок від 08.05.2012 р. № 56561 на суму 13583 грн. 82 коп. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата замовлень відповідачем здійснюється в терміни, встановлені для надання замовлень, передбачених п. 2.1.1. Договору.

21.05.2012 р. за вих. № 222, відповідач направив позивачу лист, в якому просив відтермінувати здійснення передоплати на замовлені періодичні видання згідно рахунку від 08.05.2012 р. № 56561 на суму 13583 грн. 82 коп. та гарантував здійснення повної оплати 01.09.2012 р. (оригінал листа оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

В подальшому, відповідач листом від 05.09.2012 р. вих. № 441 гарантував оплату до 01.10.2012 р. та листом від 12.09.2012 р. вих. № 459 гарантував оплату до 25.10.2012 р. (оригінали листів оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Враховуючи зазначені гарантійні листи, позивач за свій рахунок здійснив передплату періодичних видань для відповідача.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання перед позивачем щодо оплати за замовлені періодичні видання на суму 13583 грн. 82 коп.

Станом на день розгляду справи, відповідач позов визнав, доказів сплати заборгованості не надав, просив суд відстрочити виконання рішення на чотири місяці.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач позов визнав в частині стягнення заборгованості на суму 13583 грн. 82 коп.

У суду відсутні підстави вважати, що визнання позову відповідачем суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймає визнання позову відповідачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика» до Державної установи «Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни Міністерства охорони здоров'я України» про стягнення 13583 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 82 коп. заборгованості обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 05.12.2013 р. № 1171 (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Окрім судового збору, позивач просить суд віднести до судових витрат також витрати, пов'язані з оплати послуг адвоката на суму 2500 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. N 5076-VI, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. N 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

До матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги адвокатом від 10.09.2013 р. укладений між позивачем та адвокатом КоршуномТарасом Олександровичем.

Згідно умов вказаного договору, позивач замовляє, а адвокат зобов'язується надати правову допомогу щодо стягнення з Державної установи «Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни Міністерства охорони здоров'я України» грошових коштів за договором від 23.12.2011 р.

Адвокатом Коршуном Т. О. повністю виконано зобов'язання за договором про надання правової допомоги від 10.09.2013 р. на суму 2500 грн. 00 коп., що підтверджується актом від 14.11.2013 р., котрий підписаний позивачем та адвокатом без зауважень (акт долучено до матеріалів справи).

Витрати позивачів, відповідачів та третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування таких витрат здійснюється за наявності документального підтвердження їх сплати, наприклад угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

До матеріалів справи долучено копію свідоцтва виданого Коршуну Тарасу Олександровичу про право на заняття адвокатською діяльність від 27.03.2003 р. № 2204/10.

Позивачем оплачено адвокату Коршуну Тарасу Олександровичу 2500 грн. 00 коп. за адвокатські послуги згідно договору від 10.09.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням від 14.11.2013 р. № 1077 та банківською випискою по рахунку від 20.11.2013 р. № 217175 (долучено до матеріалів справи).

Отже суд вважає, що судові витрати, пов'язаних з наданням правової допомоги позивачу на суму 2500 грн. 00 коп., документально підтверджені та підлягають відшкодуванню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про відстрочку виконання рішення на чотири місяці у зв'язку з тим, що перебуває у важкому фінансовому становищі через недофінансування його потреб з державного бюджету.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, суд вважає за можливе частково задоволити клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення та відстрочити виконання рішення на двадцять місяців.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 509, 510, 526, 530 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 78, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика» до Державної установи «Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни Міністерства охорони здоров'я України» про стягнення 13583 грн. 82 коп. заборгованості - задоволити повністю.

2. Стягнути з Державної установи «Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни Міністерства охорони здоров'я України» (вул. Зелена, буд. 12, м. Львів, 79005; код ЄДРПОУ 02012071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика» (бульвар Дружби Народів, буд. 9, м. Київ, 01042; код ЄДРПОУ 23700220) 13583 грн. 82 коп. заборгованості, 1720 грн. 50 коп. сплаченого судового збору та 2500 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката з відстрочкою виконання рішення у термін до 31 березня 2014 року включно.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30 січня 2014 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.