Постанова

від 12.07.2006 по справі 2/158а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/158а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

ПОСТАНОВА

 "12" липня 2006 р.                                                  Справа № 2/158а

     Іменем України

                                                                 П О С Т А Н О В А

121 липня  2006 року                                                                                                                           

11 год. 30 хв.                                                                                           Справа № 2/158а

За позовом:          відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

                    14017, м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14

до                     багатопрофільного приватного підприємства “Позитив”

                     м. Чернігів, вул. Шевченка, 114

про                      стягнення 1200  грн.                                                                         

                                                                                          Суддя        Михайлюк С.І.

                                                                                          Секретар Фетисова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: заст. начальника відділу Семешко Г.А., пров. спеціаліст Телєгіна Т.О.,

від відповідача:  директор Мамєєв В.І., головний бухгалтер Мамєєва О.В.

Заявлено позов про стягнення з відповідача  1200 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів в 2005 році.

У судовому  засіданні представники позивача підтримали викладені у позовній заяві доводи.

Відповідач подав заперечення проти позову, мотивуючи тим, що підприємство специфічне, його діяльність пов'язана з земельними правовідношеннями,  що викликає дефіцит спеціалістів, з січня 2005р. підприємство приймало всі можливі міри віднайти інваліда для працевлаштування, проте інвалід за фахом відсутній, не має бажання на працевлаштування самих інвалідів, підприємство зверталося за допомогою у працевлаштуванні інваліда до Куликівського районного центру зайнятості,  в кінці 2005 року створене робоче місце для інваліда,  позивачем не було надано ні довідки про реєстрацію і реєстраційного номеру, ні будь-якої консультації щодо звітності, другий примірник звіту не надходив,  про застосування штрафу підприємство дізналося лише у травні, в Законі не обумовлені строки роботи інваліда на підприємстві, будь-яких консультацій, роз'яснень щодо працевлаштування інвалідів та річної звітності Фонд соціального захисту інвалідів не давав, підприємство сплачує  всі податки, передбачені чинним законодавством, і до штрафних санкцій не притягалось, у підприємства відсутня вина.

У судовому  засіданні відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначивши, зокрема, що  робоче місце для працевлаштування інвалідів створене, інвалід працює з грудня 2005 р.,  у Куликівському райцентрі зайнятості на обліку інвалідів для працевлаштування немає, закон не порушено, позивач не повідомив про реєстрацію відповідача, за характером діяльності інваліди на підприємстві працювати не можуть, позивач інструктажів щодо заповнення звітів не проводив, закон, яким керується позивач, вступив в дію з 01.01.2006р.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд,

в с т а н о в и в:  

          Позов підлягає задоволенню, доводи відповідача відхиляються з наступних підстав.

          Відповідно до ч.ч.  1, 2 ст.  19  Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі Закон) з урахуванням змін, внесених Законом України від 31.05.2005р. № 2602-IV “Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (набув чинності з 22.06.2005р.),  для   підприємств   (об'єднань),   установ   і організацій  незалежно  від  форми  власності   і   господарювання встановлюється    норматив    робочих   місць   для   забезпечення працевлаштування  інвалідів  у  розмірі  чотирьох  відсотків   від середньооблікової   чисельності   штатних  працівників  облікового складу  за  рік,  а  якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного  робочого  місця.       Норматив  робочих  місць  для  забезпечення  працевлаштування інвалідів  визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються    нормативи   робочих   місць   для   забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті,   застосовуються  положення  цього  Закону.

          При цьому Закон не передбачає виключень щодо обов'язку виконання нормативу підприємствам видом діяльності яких є: знімальні геодезичні та гідрографічні роботи, діяльність у сфері архітектури, інженерна та технічна діяльність пов'язана з будівництвом,  посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання земельних ділянок, купівля та продаж земельних ділянок (довідка № 484 з ЄДРПОУ, а.с. 32).

Відповідно п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (надалі Положення), робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону із змінами внесеними Законом України № 2505-IV  від 25.03.2005р. підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де   кількість   працюючих   інвалідів   менша,   ніж  установлено нормативом,  передбаченим  частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів  штрафні  санкції,  сума  яких  визначається  у  розмірі середньої  річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні),  в  установі,  організації  за кожне робоче місце, не зайняте   інвалідом.   Для   підприємств  (об'єднань),  установ  і організацій  незалежно  від  форми власності та господарювання, на яких  працює  від  8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце,  не  зайняте  інвалідом,  визначається  в  розмірі половини середньої  річної  заробітної  плати  на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

          Згідно із звітом про зайнятість та працевлаштуванні інвалідів  за 2005 рік, що підписаний керівником та головним бухгалтером відповідача,  середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства  складала 12 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –1 особа.

          З акту по контролю за виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, своєчасним та повним надходженням штрафних санкцій до Державного бюджету від 16.05.2006р., складеного  заступником начальника відділу позивача Семешко Г.А., вбачається, що  протягом 2005 року на підприємстві працював впродовж місяця 1 інвалід Погорєлов Л.В.  Згідно з наказом № 101 від 01.12.2005р. зазначена особа прийнята на роботу з 01.12.2005р. на посаду сторожа.

Враховуючи строк роботи Погорєлова В.Л.,  відповідач не забезпечив виконання нормативу для працевлаштування інвалідів в кількості 1 місця.

На відповідача не покладався обов'язок займатися  пошуком  інвалідів для працевлаштування.

Частиною 1 ст. 18 Закону передбачалося, що працевлаштування    інвалідів   здійснюється центральним  органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики,    органами   місцевого   самоврядування,   громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда,  наявних у  нього  професійних  навичок  і  знань,  а  також   рекомендацій медико-соціальної експертизи (ч. 2 ст. 18 Закону). Повноваженнями  державної служби зайнятості (п. 12 Положення) є, зокрема,  ведення обліку інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні, ведення обліку робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди, сприяння працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з таким проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК.  Згідно з п. 10 Положення працевлаштування інвалідів здійснюється  державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

Виявляти інвалідів, які бажають працювати, щомісячно надсилати державній службі зайнятості списки таких інваліді є компетенцією місцевих органів соціального захисту населення (п. 11 Положення).  

Відповідно до Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок                   працевлаштування інвалідів, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України                                 від  3 травня  1995 р. N 314»підприємства розробляють  заходи  щодо  створення  робочих місць  для  інвалідів,  включають  їх  до  колективного  договору, інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального  захисту населення  та  відділення  Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування  )  робочих  місць  для  працевлаштування інвалідів,    визначають види виробництв,  цехи та  дільниці,  де  доцільно використовувати працю інвалідів,     інформують державну  службу  зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів,     створюють для    інвалідів    умови   праці   з   урахуванням індивідуальних      програм       реабілітації,       забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством,     розробляють і  затверджують  інструкцію  про   робоче   місце інваліда.

У відповідності до ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення”,  Інструкції   щодо заповнення державної статистичної звітності за    формою N 3-ПН  "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках", що затверджена наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. № 244 (діюча в 2005 році)     підприємства,   установи   і   організації,  розташовані  на  території  відповідного  регіону, незалежно   від   форм  власності  і  господарювання  та  відомчої підпорядкованості,  щомісячно в повному обсязі  подають  державній службі  зайнятості  інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою № 3-ПН. Форма звітності передбачає зазначення  наявності вільних робочих місць (вакантних посад) і для працевлаштування інвалідів.

Відповідач не подав доказів виконання Положення стосовно розроблення заходів по створенню робочих місць для інвалідів, визначення видів виробництв, цехів та дільниць, де доцільно використовувати працю інвалідів, атестації робочих місць, розроблення і затвердження інструкції про робоче місце інваліда, інформування державної  служби  зайнятості  та  місцевих   органів соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

За повідомленням Куликівського районного центру зайнятості від 23.06.2006р. № 231 протягом 2005р. до центру зайнятості особи з обмеженими можливостями за послугами з працевлаштування не зверталися, відповідач щомісячно надавав звіти форми 3-ПН, але інформація про потребу в інвалідах для працевлаштування не надходила.

Окрім того, підприємство фактично знаходиться в м. Чернігові, а не за місцем державної реєстрації –смт. Куликівка, вул. Щорса, 93. За повідомленням Чернігівського міського центру зайнятості   від 19.06.2006р. № 08/1450  відповідач як платник внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в міському центрі зайнятості не зареєстрований, звіти про наявність вакансій не надає.  

Отже за відсутності  інформації про наявність вільних робочих місць орган працевлаштування як за місцем державної реєстрації так і за місцем фактичного знаходження  в будь-якому разі був позбавлений можливості направити інваліда для роботи на підприємстві відповідача.

          Таким чином відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів  для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно з установленим нормативом та не може бути звільненим від сплати штрафних санкцій (ст. 218 ГК України).

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону  адміністративно-господарські санкції    розраховуються     та сплачуються  підприємствами,  установами,  організаціями,  у  тому числі  підприємствами,   організаціями   громадських   організацій інвалідів,  фізичними  особами,  зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в  якому  відбулося  порушення  нормативу,  встановленого частиною першою статті 19 цього  Закону.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, що затверджений Постановою  Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767 (надалі Порядок),  суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Пунктом 11 Порядку визначено, що  контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства.  У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України доходи Державного бюджету України включають доходи   що отримуються відповідно Закону  України  "Про  основи  соціальної захищеності інвалідів".

Фактично невиконання відповідачем  нормативу становить 1 робоче місце, сума штрафних санкцій становить 1200  грн., виходячи із фонду оплати праці штатних працівників у розмірі  28800 грн. грн.  

Також слід зазначити, що включення до колективного договору  положень щодо зобов'язань адміністрації не відмовляти у працевлаштуванні інвалідів, організовувати спеціальні участки  або робочі місця для трудоустрою інвалідів не вказує на створення робочого місця для інваліда, відповідальність на підставі ст. 20 Закону настає за  меншу    кількість   працюючих   інвалідів,   ніж  установлено нормативом,  передбаченим  частиною першою статті 19 цього Закону, а не за недостовірність звіту, порушення порядку його складання тощо,   Інструкція щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”, що затверджена наказом Мінпраці України 29.12.2004р. № 338 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за № 1671/10270 оприлюднена шляхом публікації в Офіційному віснику України від 21.01.2005р. № 1, сплата штрафних санкцій не залежить від реєстрації у відділенні Фонду, штрафні санкції, передбачені ст. 20 Закону, не являються податковим платежем.

          Враховуючи викладене, а також керуючись ст.ст. 71 ч.1,   160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з багатопрофільного приватного підприємства “Позитив” (м. Чернігів, вул. Шевченка, 114 (місце державної реєстрації –смт. Куликівка, вул. Щорса, 93),  рахунок 260015751 в ЧОД АППБ “Аваль”, МФО 353348, код 32404473) 1200 грн. штрафних санкцій на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Куликівського району, банк отримувача: УДК у Чернігівській області, рахунок 31217230600258, МФО 853592, код 22827065).

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у встановлений  строк,  постанова  суду    набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

          Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова  може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.

          Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою

особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                      С.І. Михайлюк

У повному обсязі постанова виготовлена 12.07.2006р.