Ухвала

від 30.01.2014 по справі 362/1366/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1366/13-ц Головуючий у І інстанції Лебідь-Гавенко Г.М. Провадження № 22-ц/780/102/14 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба Категорія 40 30.01.2014

УХВАЛА

Іменем України

20 січня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Білоконь О.В., Сержанюка А.С.,

При секретарі - Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2013 року по справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Пересувна Механізована Колона №19» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи: Васильківська міська рада Київської області, Фонд Державного майна України про стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з додатковою відповідальністю «Пересувна Механізована Колона в„– 19» звернулося до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку у розмірі 14 155,72 грн.

Позивач зазначає, що 10 квітня 1998 року на підставі ордеру № 41 відповідачі були вселені до кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 в будинку готельного типу АДРЕСА_1, який має статус сімейного гуртожитку.

Відповідачі не виконують своїх обов'язків по своєчасному внесенню плати за користування кімнатами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в гуртожитку по АДРЕСА_1 та плати за надані послуги з утримання гуртожитку не оплачують, внаслідок чого у них утворилась заборгованість за період з 01 січня 2009 року по 01 лютого 2013 року у розмірі 14 155,72 грн.

В обгрунтування своїх вимог, позивач також посилається на вимоги ст. 625 ЦК України, відповідно до якої, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач також вважає, що відповідачі, окрім основної суми боргу, зобов'язані також сплати на їх користь інфляційні витрати, 3% річних та пеню.

Таким чином, позивач вважає, що сума боргу з урахуванням вище викладеного, складає 14 155,72 грн.

В подальшому, позивач зменшив розмір позовних вимог з тих підстав, що відповідачами за період в 2009 - 2012 роках здійснювалась оплата за користування кімнатами НОМЕР_1, НОМЕР_2, в гуртожитку по АДРЕСА_1 та плата за надані послуги з утримання гуртожитку та просив стягнути з відповідачів суму основного боргу у розмірі 11 008,61 грн., яка рахується за відповідачами станом на 01 березня 2013 року.

Заочним рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просила, рішення суду Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2013 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити Товариству з додатковою відповідальністю «Пересувна Механізована Колона №19» в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що в період з 09 лютого 1993 року по 15 листопада 2012 спірний гуртожиток перебував на обліку та балансі Товариства з додатковою відповідальністю «Пересувна Механізована Колона в„– 19», що підтверджено наказом № 29 від 09 лютого року «Орендного державно-кооперативного тресту «Білоцерківсільбуд» по агропромисловому будівництві «Про передачу на баланс житлового фонду в м. Васильків», а саме гуртожитку АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 на підставі ордера від 08 квітня 1998 року № 41 надано для проживання кімнати НОМЕР_1, НОМЕР_2 в гуртожитку АДРЕСА_1, який знаходився на балансі ПересувноїМеханіхованої Колони №19, що підтверджується копією вказаного ордеру.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

З матеріалів цивільної справи також вбачається, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 01 жовтня 2012 року укладався договір найму житлового приміщення, кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 в гуртожитку, по АДРЕСА_1, від підписання якого він відмовився.

В судовому засіданні також встановлено, що нарахування плати за проживання в гуртожитку та за комунальні послуги проводилося виходячи з розміру загальної площі, затвердженої за кожним наймачем згідно з наказом по ТДВ «ПМК-19» від 05 січня 2009 року № 2-уа, від 26 квітня 2011 року №22-у, від 15 лютого 2012 року № 15-у, копії яких надано суду.

Актом приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 15 листопада 2012 року гуртожиток по АДРЕСА_1 передано на баланс до Васильківської міської ради Київської області.

За таких обставин, Васильківський міськрайонний суд Київської області вирішуючи питання про стягнення з відповідачів заборгованості за проживання в гуртожитку прийшов до правильного висновку про те, що сума заборгованості з урахування її часткового погашення, повинна бути стягнути з відповідачів за період перебування гуртожитку на балансі позивача, тобто з січня 2009 року по 15 листопада 2012 року - до моменту передачі гуртожитку на баланс Васильківської міської ради Київської області та стягнув її з них, виходячи з розрахунку заборгованості складеного позивачем у відповідності до вимог законодавства.

Так як Васильківський міськрайонний суд Київської області розглядаючи спір повно та всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, а заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2013 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: