Рішення

від 16.01.2014 по справі 910/22376/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22376/13 16.01.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресанта"

до Приватного підприємства "Компанія "Едвіс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Громадський О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: Барков М.Л. (директор).

В судовому засіданні 16 січня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

19 листопада 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресанта" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н б/д в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Компанія "Едвіс" (відповідач) заборгованості за договором купівлі-продажу товарів № 47к від 02.03.2013 року в сумі 25 322,49 грн. з них основного боргу - 23 389,20 грн. (двадцять три тисячі триста вісімдесят дев'ять гривень 20 копійок) та пені /п. 3.3. договору/ - 1 933,29 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять три гривні 29 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу товарів № 47к від 02.03.2013 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем, як Продавцем, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Так, під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 17.12.2013р. через канцелярію подав до суду заяву б/н б/д «Про уточнення позовної заяви» в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресанта" просить суд стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Едвіс" заборгованості за договором купівлі-продажу товарів № 47к від 02.03.2013 року в сумі 53 275,80 грн. з них: основного боргу - 52 632,12 грн. (п'ятдесят дві тисячі шістсот тридцять дві гривні 12 копійок) та неустойки - 643,68 грн. (шістсот сорок три гривні 68 копійок), що, по суті, виходячи зі змісту заяви, а також положень раніше поданої позовної заяви б/н б/д та конкретних обставин справи № 910/22376/13, розцінюється судом як збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, в судовому засіданні 16.01.2014 року проти позову заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 17.12.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2013 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 16.01.2014 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2013 року між позивачем (надалі - Виконавець або Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник або Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 47к (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого на умовах Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 54 732,12 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за товар розрахувався лише частково, зокрема на суму 2 100,00 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі - 52 632,12 грн., що становить 54 732,12 грн. - 2 100,00 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що провадження у даній справі щодо стягнення основного боргу в окремій частині, з урахуванням поданих уточнень, підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 02 березня 2013 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу товарів № 47к згідно п. 1.1. якого на умовах Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) вказуються в видаткових (відпускних) накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в період з вересня по жовтень 2013 року позивач передав товар на суму 54 732,12 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: РК-0909002, РК-0910001, РК-0918001, РК-0926001 та РО-1009003 (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом Отримувача на відповідних накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку у строк не пізніше ніж 45 (сорок п'ять) календарних днів з моменту купівлі-продажу цієї партії.

З матеріалів справи слідує, що Покупець перерахував на користь Продавця 2 100,00 грн. за товар по Договору, що підтверджується платіжними дорученнями №№: 269, 274, 285 та 297 (копії розрахункових документів містяться в матеріалах справи).

Мотивуючи свої позовні вимоги позивач стверджує, що Покупець вартість поставленого Продавцем товару за відповідними накладними в повному обсязі, з урахуванням обставин часткової оплати на суму - 2 100,00 грн., у передбаченому Договором порядку та строки не здійснив.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, обґрунтованими та доведеними є позовні вимоги про стягнення боргу за Договором, який виник у відповідача внаслідок неоплати поставленого позивачем товару, розмір якого/боргу складає 52 632,12 грн. з розрахунку 54 732,12 грн. - 2 100,00 грн.

При цьому, в судовому засіданні 16.01.2014р. представником відповідача подано до суду платіжні доручення №№: 304, 320 і 6 та Продавець звернув увагу суду на те, що після звернення Постачальника до суду ПП "Компанія "Едвіс" сплатило на користь ТОВ "Ресанта" 1 800,00 грн. за товар. Судом долучено до матеріалів справи № 910/22376/13 докази, які свідчать про сплату ПП "Компанія "Едвіс" на користь ТОВ "Ресанта" 1 800,00 грн. за товар, а саме, належним чином засвідчені копії платіжних доручень №№: 304, 320 та 6.

З огляду на викладене, провадження у справі щодо стягнення основного боргу в частині суми - 1 800,00 грн. підлягає припиненню з підстав відсутності предмету спору у відповідній частині.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

З пункту 3.3. Договору випливає, що за порушення строків оплати товару Покупець на вимогу Продавця сплачує пеню в розмірі 1 (одного) відсотка від простроченої суми за кожний календарний день прострочення оплати.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням факту прострочення відповідачем по оплаті вартості отриманого за Договором товару, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з Покупця на користь Продавця 643,68 грн. пені.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, провадження у даній справі, з урахуванням поданих уточнень згідно заяви б/н б/д «Про уточнення позовної заяви», в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 800,00 грн. підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення 51 475,80 грн. з них основного боргу - 50 832,12 грн. та пені - 643,68 грн.

Щодо господарських витрат у справі № 910/22376/13.

Згідно ч. 2 п. 5 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів» від 26.06.95р. N 01-8/453, якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з огляду на те, що позов б/н б/д подано до суду 19.11.2013р., про що свідчить вхідна відмітка про отримання за № 22376/13, а заяву б/н б/д «Про уточнення позовної заяви» надано до суду 17.12.2013р., судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, оскільки останній сплатив борг після звернення кредитора з позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Едвіс" (ідентифікаційний код 32706100, адреса: 04074, Київ, вул. Автозаводська, буд. 25, кв. 13), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресанта" (ідентифікаційний код 36154885, адреса: 65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 46), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 50 832,12 грн. (п'ятдесят тисяч вісімсот тридцять дві гривні 12 копійок), пені - 643,68 грн. (шістсот сорок три гривні 68 копійок) та судові витрати - 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

В частині позову б/н б/д, з урахуванням поданих уточнень згідно заяви б/н б/д «Про уточнення позовної заяви», про стягнення з Приватного підприємства "Компанія "Едвіс" (ідентифікаційний код 32706100, адреса: 04074, Київ, вул. Автозаводська, буд. 25, кв. 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресанта" (ідентифікаційний код 36154885, адреса: 65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 46) основного боргу - 1 800,00 грн. (одна тисяча вісімсот гривень) провадження у справі № 910/22376/13 - припинити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.01.2014р.

Суддя О.В. Котков