Постанова

від 27.01.2014 по справі 826/18626/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 січня 2014 року № 826/18626/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Твіса ЛТД» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2013 р. № 0009632201 та № 0009622201

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Твіса ЛТД» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2013 р. № 0009632201 та № 0009622201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18626/13-а та призначено справу до судового розгляду на 10.12.2013 р.

В судовому засіданні 10.12.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.11.2013 р. № 0009632201 та № 0009622201;

- стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Твіса ЛТД» сплачений судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Твіса ЛТД» вимог п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 24 418,00 грн., в. т.ч. за ІІ кв. 2011 р. на 20 417,00 грн., за IV кв. 2011 р. на 3 096,00 грн., за І кв. 2012 р. на 649,00 грн., за ІІ кв. 2012 р. на 256,00 грн., та завищення податку на прибуток на загальну суму 1 219,00 грн., в т.ч. за ІІІ кв. 2011 р. на 1 219,00 грн., а також про порушення ТОВ «Твіса ЛТД» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у загальній сумі 29 328,00 грн., в т.ч. у квітні 2011 р. на 4 060,00 грн., у травні 2011 р. на 14 498,00 грн., у червні 2011 р. на 10 770,00 грн.

На думку позивача, висновки викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому, податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, як вважає позивач, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач в судове засідання 10.12.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на неприбуття відповідача в судове засідання 10.12.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 826/18626/13-а в порядку письмового провадження із наданням сторонам можливості протягом 7-ми днів подати до суду всі документи та докази по справі, які ще не були подані.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в порядку письмового провадження, відповідача було належним чином повідомлено листом від 10.12.2013 р., який отриманий останнім, та докази наведеного містяться в матеріалах справи.

За наслідками переходу до розгляду адміністративної справи № 826/18626/13-а в порядку письмового провадження, відповідачем 12.12.2013 р. до канцелярії суду були подані письмові заперечення на позовну заяву разом із переліченими у них додатками.

В поданих відповідачем письмових запереченнях на позовну заяву податковий орган просить суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ПП «Система» (за наслідками правовідносин із яким були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення), а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, зазначене товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ПП «Система» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і право на формування валових витрат та податкового кредиту.

На підтвердження зазначеного відповідачем у запереченні на позовну заяву було зокрема наголошено, що за наслідками перевірки такого контрагента позивача - ПП «Система», контролюючим органом було встановлено відсутність у даного підприємства жодних матеріально-технічних (складських та офісних приміщень, вантажного та іншого транспорту, устаткування, інше) та трудових можливостей (на підприємстві працює одна особа - директор) для здійснення такого виду господарської діяльності, як надання послуг з поставки товару, та надання дизайнерських послуг.

З приводу наведеного відповідачем у запереченні на позовну заяву було також наголошено на тому, що позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи, не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з контрагентом ПП «Система» саме щодо надання останнім на користь ТОВ «Твіса ЛТД» послуг з поставки товару (матеріалів для поліграфії), зокрема: товарно-транспортних накладних та дорожніх листів, необхідність наявності яких вимагається чинним законодавством та саме зазначеними документами, на думку Вищого адміністративного суду України, має підтверджуватися товарність господарських операцій з поставки товару.

Крім того, на обґрунтування наданих письмових заперечень, відповідач зазначив, що відповідно до пояснень директора ПП «Система» ОСОБА_3 (що був директором ПП «Система» з березня 2011 р.), наданих співробітникам ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва в ході відпрацювання ПП «Система», останній пояснив, що як директор підприємства, ніяких договорів не укладав, податкові накладні, акти виконаних робіт не складав та не підписував, печатки підприємства не отримував, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності товариства не має, жодною господарською діяльністю від імені підприємства не займався та нікого на це не уповноважував, податкову звітність не складав, до податкових органів не подавав, свідоцтво платника ПДВ не отримував, чим займалось підприємство йому не відомо, де знаходяться первинні бухгалтерські та податкові документи підприємства, а також печатка ПП «Система» йому не відомо.

Також, як зазначив відповідач у запереченні на позовну заяву, контрагент позивача ПП «Система» не звітує до податкового органу по податку на прибуток з І кв. 2011 р., та свідоцтво платника ПДВ ПП «Система» було анульовано 25.06.2011 р., тобто одразу після здійснення правовідносин із позивачем, а за місцем реєстрації ПП «Система» станом на час проведення перевірки позивача вже не знаходився, що також підтверджує факт створення такого суб'єкта господарювання без мети довготривалої господарської діяльності та отримання прибутку, а навпаки з метою укладення безтоварних договорів та надання податкової вигоди третім особам, що завдає шкоди Державному бюджету.

Станом на 27.01.2014 р. інших документів від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.

Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Твіса ЛТД» (код ЄДРПОУ 31809593) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарських правовідносинах зокрема із контрагентом ПП «Система» (код ЄДРПОУ 32661589), що відбувалися протягом квітня, травня, червня 2011 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 07.11.2013 року № 667/26-54-22-01-10/31809593, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 24 418,00 грн., в. т.ч. за ІІ кв. 2011 р. на 20 417,00 грн., за IV кв. 2011 р. на 3 096,00 грн., за І кв. 2012 р. на 649,00 грн., за ІІ кв. 2012 р. на 256,00 грн., та завищення податку на прибуток на загальну суму 1 219,00 грн., в т.ч. за ІІІ кв. 2011 р. на 1 219,00 грн., а також про порушення ТОВ «Твіса ЛТД» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV (зі змінами та доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у загальній сумі 29 328,00 грн., в т.ч. у квітні 2011 р. на 4 060,00 грн., у травні 2011 р. на 14 498,00 грн., у червні 2011 р. на 10 770,00 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді, а саме: у квітні, травні, червні 2011 р., позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ПП «Система» (код ЄДРПОУ 32661589), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару (матеріалів для поліграфії), а також дизайнерських послуг у великих обсягах та на значні суми.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 21.11.2013 р. № 0009632201, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 29 329,00 грн., з яких: за основним платежем 29 328,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.;

- від 21.11.2013 р. № 0009622201, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 23 425,00 з яких: за основним платежем 23 199,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 226,00 грн.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.11.2013 р. № 0009632201 та № 0009622201 - протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, в позовній заяві та в судовому засіданні позивач (представник позивача) не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Згідно наявних матеріалів справи, у перевіряємому періоді, а саме: у квітні, травні, червні 2011 р., позивач мав взаємовідносини з контрагентом ПП «Система» (код ЄДРПОУ 32661589), щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару (матеріалів для поліграфії), а також дизайнерських послуг у великих обсягах та на значні суми.

З приводу зазначеного, між позивачем ТОВ «Твіса ЛТД» та його контрагентом ПП «Система» було укладено Договір поставки № 106 від 01.04.2011 р., підписаний у м. Києві зі сторони Виконавця (ПП «Система») директором ОСОБА_3 та зі сторони Замовника (ТОВ «Твіса ЛТД») - Бойко А.А., згідно умов якого Продавець зобов'язується поставляти матеріали для поліграфії за якістю, в кількості, в строки, за ціною, асортиментом і найменуванням згідно рахунку на поставку конкретної партії товарів, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх. Вартість договору складається з вартості товарів, відпущених Продавцем Покупцю в період дії цього Договору.

Також, між позивачем ТОВ «Твіса ЛТД» та його контрагентом ПП «Система» було укладено Договір про надання послуг № 105 від 01.04.2011 р., підписаний у м. Києві зі сторони Виконавця (ПП «Система») директором ОСОБА_3 та зі сторони Замовника (ТОВ «Твіса ЛТД») - Бойко А.А., згідно умов якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати дизайнерські послуги, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з цим Договором Виконавець надає Замовнику послуги з дизайну продукції, яка зазначається в рахунках-фактурах.

Відповідно до Додаткової угоди від 05.04.2011 р. до Договору № 105 від 01.04.2011 р., Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги по кріпленню банерів та конструкцій, а також провести роботи по візуалізації в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

На підтвердження виконання зазначених Договорів та додаткової угоди позивачем було надано до матеріалів справи видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), рахунки-фактури, калькуляції, довіреності на отримання товару та банківські виписки щодо перерахованих коштів.

Отже, за наслідками зазначених правовідносин із контрагентом ПП «Система», на підставі виписаних податкових накладних (копії яких містяться в матеріалах справи), позивачем у перевіряємому періоді було включено до податкового кредиту з ПДВ 29 328,00 грн., в т.ч. у квітні 2011 р. 4 060,00 грн., у травні 2011 р. 14 498,00 грн., у червні 2011 р. 10 770,00 грн., а також віднесено до складу валових витрат 146 640 грн.

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначених правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ПП «Система, а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит та валові витрати у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ПП «Система, наявними доказами у справі підтверджується наступне.

Згідно наданого відповідачу від ДПІ у Деснянському районі м. Києва Акта від 29.07.2011 р. № /23-2/32661589 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Система» (код за ЄДРПОУ 32661589) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р., та з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р.», контролюючим органом встановлено наступне:

- в ході проведення перевірки ПП «Система» не встановлено факту передачі товарів (послуг) контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару (послуг), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів;

- перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні офісні, складські, технічні та інші приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства з надання послуг поставки товару та дизайнерських послуг у великих обсягах та на значні суми;

- за адресою реєстрації ПП «Система» та його посадові особи не знаходяться;

- загальна чисельність працюючих на ПП «Система» згідно бази даних ДПІ у Деснянському районі м. Києва складає - 1 особа (директор), а цивільних трудових договорів із найманими працівниками підприємство не укладало;

- у зв'язку з відсутністю основних засобів (будь-яких приміщень), виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності (як і будь-якого іншого) - є неможливим.

Крім того, як підтверджується наявними у справі доказами, відповідно до пояснень директора ПП «Система» ОСОБА_3 (що був директором ПП «Система» з березня 2011 р., та протягом всього періоду здійснення правовідносин із позивачем), наданих співробітникам ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва в ході відпрацювання ПП «Система», останній пояснив, що як директор підприємства, ніяких договорів не укладав, податкові накладні, акти виконаних робіт не складав та не підписував, печатки підприємства не отримував, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності товариства не має, жодною господарською діяльністю від імені підприємства не займався та нікого на це не уповноважував, податкову звітність не складав, до податкових органів не подавав, свідоцтво платника ПДВ не отримував, чим займалось підприємство йому не відомо, де знаходяться первинні бухгалтерські та податкові документи підприємства, а також печатка ПП «Система» йому не відомо.

Також, згідно наявних матеріалів справи, контрагент позивача ПП «Система» не звітує до податкового органу по податку на прибуток з І кв. 2011 р., та свідоцтво платника ПДВ ПП «Система» було анульовано 25.06.2011 р., тобто одразу після здійснення правовідносин із позивачем, а за місцем реєстрації ПП «Система» станом на час проведення перевірки позивача вже не знаходився, що також підтверджує факт створення такого суб'єкта господарювання без мети довготривалої господарської діяльності та отримання прибутку, а навпаки з метою укладення безтоварних договорів та надання податкової вигоди третім особам, що завдає шкоди Державному бюджету.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, контролюючим органом було зроблено висновок про те, що операції по контрагенту позивача ПП «Система» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, автомобільного транспорту, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідне для виконання такого виду діяльності, як надання послуг з поставки товару, та дизайнерських послуг у великих обсягах та на значні суми.

У зв'язку з цим, контрагент позивача ПП «Система» фактично не міг самостійно здійснювати господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «Система» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності таким контрагентом позивача.

На переконання контролюючого орану, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Система» та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів), оскільки без наявності будь яких матеріальних та трудових можливостей, жодна господарська діяльність здійснюватися не може.

З приводу зазначеного, позивачем не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином його контрагент ПП «Система» без наявності жодної матеріально-технічної бази (адміністративних та інших будівель (офісного приміщення, складів, ангарів, гаражів, інше), устаткування, вантажних машин, причепів, а також відповідних трудових ресурсів (працює 1 особа - директор, а цивільних трудових договорів підприємством із фізичними особами не укладалося), мав змогу виконувати послуги з поставки товару, а також надавати дизайнерські послуги (у великих обсягах та на значні суми), зважаючи на те, що об'єми таких послуг в десятки разів перевищують трудові можливості ПП «Система», а матеріальні можливості у ПП «Система» для здійснення задекларованого виду діяльності (оптова торгівля) взагалі відсутні.

В даному випадку, суд бере до уваги, що за договірними відносинами між позивачем та ПП «Система» щодо поставки товару, обумовлювалося забирання такого товару позивачем саме власними силами ТОВ «Твіса ЛТД» зі складів ПП «Система», проте, як було зазначено вище та підтверджується наявними у справі доказами, жодні основні фонди (склади, сховища, ангари, гаражі, чи будь-які інші) у контрагента позивача ПП «Система» відсутні, відповідно до чого також не підтверджується товарність (фактичність) таких господарських операцій.

Отже, доказами по справі підтверджується, що зазначений контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ПП «Система» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і валові витрати та податковий кредит.

Крім того, як було зазначено вище, та підтверджується наявними у справі доказами, а також не було жодним чином спростовано позивачем, вся первинна документація по правовідносинах позивача із контрагентом ПП «Система» від імені останнього підписувалася неналежною (невстановленою) особою (оскільки директор повністю заперечує свою участь у здійснені будь яких господарських операцій та підписання будь-яких документів від імені ПП «Система»), що відповідно не дає право для використання таких неналежних первинних документів при формуванні валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Також, в наданих позивачем до перевірки та до матеріалів справи видаткових накладних, відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; місце складання документа; реквізити (дати та номера) довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. На наданих до перевірки та до матеріалів справи актах здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) відсутнє місце складання документа, та до перевірки і матеріалів справи не було надано звітів щодо підтвердження відомостей про надані роботи (послуги) ПП «Система».

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ПП «Система» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - директор ПП «Система» заперечує свою участь у фінансово-господарській діяльності підприємства та підписанні будь-яких документів від імені такого підприємства (ч. 3 ст. 203 ЦКУ), та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ) - відсутність у товариства жодних матеріально-технічних та достатніх трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з надання послуг поставки товару, та надання дизайнерських послуг.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні його контрагентом ПП «Система» - не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Крім того, як підтверджується наявними у справі доказами, позивачем, ні до перевірки, ні до матеріалів справи не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності здійснення) господарських операцій з контрагентом ПП «Система» щодо надання останнім на користь позивача послуг з поставки товару, зокрема: товарно-транспортних накладних встановленого законодавством зразку та подорожніх листів вантажного автомобіля, тощо.

В даному випадку, у разі особистого забирання та вивозу позивачем відповідного товару зі складів контрагента ПП «Система», такі обов'язкові документи: товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля, повинні були складатися позивачем, та мали надаватися до перевірки на підтвердження товарності операцій з поставки (перевезення) товару.

Так, під поставкою (транспортуванням) розуміються будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 р.) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу № 363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу № 363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні до матеріалів справи не були надані належним чином оформлені за встановленим законодавством зразком (типовою формою) товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання (отримання) послуг з поставки товару контрагентом ПП «Система» (або власними силами), а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності (фактичності здійснення) таких господарських операцій із вказаним контрагентом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Також, згідно спільного Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (далі - Наказ від 29 грудня 1995 року № 488/346) «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 1 передбачено, що типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. № 2.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, під час проведення перевірки не було надано перевіряючим вищезазначених документів (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних) на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з постачання товару із контрагентом ПП «Система», а також зазначених документів не було надано позивачем і до адміністративної справи.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ПП «Система» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість та право на формування валових витрат.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ПП «Система» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем, в порушення вимог чинного законодавства, не було допустимими доказами по справі доведено суду зв'язок між витратами на придбання послуг з поставки товару та дизайнерських послуг у великих обсягах та на значні суми від контрагента ПП «Система», що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг (робіт).

Згідно вимог п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 «Податкового кодексу України», право віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених у відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу III Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

В даному випаду, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, податкові накладні від імені ПП «Система» на користь позивача були виписані (підписані) невідомою особою, оскільки, при допиті в якості свідка, директор ПП «Система» показав, що жодних бухгалтерських та первинних документів по господарських операціях від імені товариства не підписував та нікого на це не уповноважував, а отже на підставі таких неналежним чином оформлених податкових накладних не може формуватися податковий кредит з ПДВ та валові витрати.

Отже, враховуючи наведені вище факти, вбачається проведення контрагентом позивача ПП «Система» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, наявні у справі докази та норми наведеного законодавства, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 21.11.2013 р. № 0009632201 та № 0009622201.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 27.01.2014 р.