Рішення

від 20.01.2014 по справі 398/8177/13-ц

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/8177/13-ц РІШЕННЯ

Іменем України

"20" січня 2014 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Крімченко С.А

при секретарі Куліковій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату 1-111 ступенів про визнання звільнення протиправним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,-

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату 1-111 ступенів і просить визнати протиправним звільнення її з посади вихователя Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату з 31 серпня 2013 року, поновити її на посаді вихователя Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів з 01 вересня 2013 року,стягнути з Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів на її користь середній заробіток за час вимушенного прогулу за період з 01 вересня 2013 року по день постановлення судового рішення, виxoдячи з розміру середнього заробітку у 3748 грн. 64 коп. на місяць.

Мотивує тим, що на підставі наказу № 41к від 01.03.2005р. вона була призначена на посаду вихователя Олександрійської загальноосвітньої школи- інтернату І-ІІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.01 вересня 2005 року їй було встановлено 8 розряд працівників навчальних закладів (наказ № 475 від 21.10.2005р.). Наказом Управління освіти і науки облдержадміністрації N° 447 від 14.10.2008р. Олександрійську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування перейменовано на Олександрійську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ступенів.

Листом відповідача вих. N9 919 від 12.06.2013р. її було персонально попереджено про можливе звільнення з займаної посади на підставі наказу № 320 від 10.06.2013р. «Про скорочення чисельності» за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності працівників з 30 серпня 2013 року.

Наказом Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів від ЗО серпня 2013 року N9 84-к її було звільнено з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату з 31 серпня 2013 року з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП України).

Вважає звільнення її з посади вихователя незаконним, у зв'язку з чим вона підлягає поновленню на посаді.

Відповідачем одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці іншої роботи в межах Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів запропоновано не було.

Між тим, на день її звільнення були вільними посади вчителя початкових класів та вихователь школи-інтернату (0.5 ставки).

За умовами ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією І продуктивністю праці.

Вважаює, що відповідачем, у порушення вимог ч. 1 ст. 42 КЗпП України, не було враховано наявність у неї переважного права на залишення на роботі, оскільки на момент її звільнення з Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів на посадах вихователів окрім неї працювало ще 6 осіб, посади яких скорочені не були. На даний час в Олександрійській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів залишилося троє вихователів, які мають нижчу ніж у неї кваліфікацію і продуктивність праці.

Вважає, що при звільненні її з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідачем також не враховані положення ч. З ст. 40 КЗпП України, якою передбачено, що звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці не допускається.

Як вбачається з витягу з наказу N° 290-в від 27 червня 2013 року, перед звільненням їй було надано щорічну основну відпустку тривалістю 54 календарних дні з 08.07.2013р.і по 31.08.2013р. за відпрацьований період з 01.03.2012р. по 28.02.2013р. з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсації за 2 календарні дні.

31 серпня 2013 року припало на вихідний день (суботу), то вона мала стати до роботи після закінчення відпустки у понеділок 02 вересня 2013 року. Її звільнення повинне було відбутись 02 вересня 2013 року. Натомість, наказом відповідача від ЗО серпня 2013 року № 84-к її звільнено з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату з 31 серпня 2013 року.

Відповідач зобов'язаний виплатити їй середній заробіток за і час вимушеного прогулу з 01 вересня 2013 року по день постановления судового рішення, виходячи з розміру її середнього заробітку у 3748 грн. 64 коп. на місяць.

Позивачка і представник позивача підтримали позов і просять його задоволити.

Представник відповідача позов не визнала, зазначила, що позов не обгрунтований.Звільнення ОСОБА_1 було проведено з дотриманням чинного законодавства .Тому просить відмовити в позові в повному обсязі.

Суд, заслухавши позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Пунктом 1 частини 1 ст. 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено умову звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається крім іншого працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; зокрема особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (ст. 49-2 КЗпП).

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 ст.40 КЗпП України (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим.

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з Олександрійською загальноосвітньою школою-інтернат 1-111 ступенів, наказом № 41к від 01.03.2005р. вона була призначена на посаду вихователя. 01 вересня 2005 року їй було встановлено 8 розряд працівників навчальних закладів (наказ № 475 від 21.10.2005р.).

Директором школи-інтернат №320 від 10 червня 2013 року був виданий наказ "Про майбутнє звільнення працівників за скороченням чисельності (штату)" в зв язку з значним зменшенням контингенту вихованців школи- інтернату, що обумовлено Державною цільовою соціальною програмою реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Згідно даного наказу скорочується чисельність працівників школи-інтернату на 10.85 одиниць у строк до 31.08.2013 року.З 01 вересня 2013 року з штатного розпису виведено 3.66 ставки вихователя .Наказом № 112-к від 10.06.2013 року директора департаменту освіти і науки Лещенко Е.В. затверджені зміни до штатного розпису на 2013 рік, що вводяться в дію з 1 вересня 2013 року.

Листом відповідача вих. N 919 від 12.06.2013р. позивача ОСОБА_1 було персонально попереджено про можливе звільнення з займаної посади на підставі наказу № 320 від 10.06.2013р. «Про скорочення чисельності» за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності працівників з 30 серпня 2013 року.

13 червня 2013 року позивача під підпис ознайомлено з даним попередженням.

30 травня 2013 року директор школи-інтернату звернулася з поданням до профспілкового комітету про дачу згоди на скорочення чисельності працівників внаслідок внесених змін до штатного розпису з 01 вересня 2013 року.

За результатами розгляду подання профспілковий комітет надав згоду на скорочення чисельності працівників-інтернату та надав згоду на скорочення та розірвання трудового договору з вихователем ОСОБА_1

02 липня 2013 року позивачка під підпис ознайомлена з пропозицією про переведення на посаду практичного психолога 0.5 ставки, від пропозиції відмовилася.

29 серпня 2013 року позивачці повторно запропоновано вакантну посаду швачки

Від переведення на посаду швачки ОСОБА_1 відмовилась, про що складено акт за підписами заступника директора з навчально-виховної роботи, спеціаліста з охорони дитинства, секретаря.

Згідно інформації про стан вакантних посад від 27.11.2013 року № 1691, підписаної заступником директора школи-інтернату Антонової О.Л. і інспектора з кадрів Патрижної С.А. станом на 30.08.2013 року була вакантною посада вихователя -1.3 ставки , але дана посада відповідачці не була запропонована.

Наказом № 84-к від 30 серпня 2013 року позивача 31 серпня 2013 року звільнено з посади вихователя на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.

Згідно наказу №290-в від 27.06.2013 року позивачці була надана основна відпустка тривалістю 54 календарних днів з 08.07.2013 року по 31.08.2013 року. Тобто звільнення відбулося в останній день відпустки в порушення чинного законодавства.

За зверненням позивачки в листопаді 2013 року була проведена перевірка додержання законодавства про працю в Олександрійській загальноосвітній школі-інтернат 1-111 ступенів. Перевірка була проведена територіальною державною інспекцією з питань праці у Кіровоградській області. По результатам перевірки позивачці був направлений лист № т/934/04/02-15/3 від 3.12.2013 року, в якому зазначено, що посада вихователя ( підмінна) їй не пропонувалася, що є порушенням вимог ст..49-2 КЗпП України щодо обов язку власника або уповноваженого ним органу при вивільненні працівника запропонувати йому іншу роботу на тому ж підприємстві. Крім того, зазначено, що її звільнено 31.08.2013 року в останній день відпустки, чим порушено вимоги ч.3 ст. 40 КЗпП України щодо недопущення звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період перебування працівника у відпустці та ч.9 ст. 43 КЗпП України щодо звільнення не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

З позовом про вирішення трудового спору позивач звернулась до суду у строк, передбачений ст.233 КЗпП України.

ОСОБА_1 має вищу освіту, у 2011 році закінчила Кіровоградський державний педагогічний інститут ім. В.Винниченка, за спеціальністю «Початкове навчання», 4.08.2011 року отримала свідоцтво про підвищення кваліфікації. Розлучена, виховує дитину одна. Вона є особою, в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком.

При вирішенні питання про вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, на роботодавця покладається обов'язок з'ясувати питання чи не відноситься працівник до особи, що має переважне право на залишення на роботі при вивільненні та щодо дотримання такого права.

Розірвання трудового договору з позивачкою з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України - скорочення штату працівників, проведено без врахування її переважного права на залишення на роботі, в останній день відпустки, тобто з порушенням норм трудового законодавства.

За таких обставин, позов про поновлення на роботі підлягає задоволенню. Позивач підлягає поновленню на роботі з 1 вересня 2013 року, так як 31.08.2013 року був останнім днем відпустки.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому в розумінні ст.235 КЗпП України вимушеним прогулом є час з дня незаконного звільнення працівника до дня ухвалення судом рішення про поновлення працівника на попередній роботі (посаді).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100(далі -Порядок).

З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата. Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно графіку роботи вихователів та помічників вихователя позивачка ОСОБА_1 має один вихідний день в неділю - в понеділок, в святкові дні працює також.

За період з 01 вересня 2013 року по 20 січня 2013 року, кількість робочих днів становить 121. Проте, у зв'язку із звільненням позивача з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України, вона при звільненні отримала середньомісячний заробіток (вихідну допомогу) 2689 грн. 23 коп., що сторонами не заперечується і підтверджується випискою з особової карточки позивачки. Врахуванню підлягає також отримана позивачкою допомога по безробіттю в жовтні, листопаді, грудні 2013 року в сумі 7302 грн. 63 коп. Середньоденний заробіток згідно довідки №210 від 2.09.2013 року складає 113 грн. 89 коп. Сума, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 3788 грн.70 коп. з розрахунку: 113 грн89 коп. х 121 р.дн. = 13780 грн.69 коп. - 2689 грн.23 коп.(вихідна допомога) - 7302 грн. 63 коп. (допомога по безробіттю)

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини вимог необхідно стягнути судовий збір в сумі 344 грн.104 коп. ( 229 грн.40 коп. з майнових вимог та 114 грн.70 коп. з вимог немайнового характеру).

Керуючись ст.ст. 40, 43, 233, 235, КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Визнати протиправним звільнення ОСОБА_1 з посади вихователя Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату 1-111 ступенів за п.1 ст.40 КЗпП України у зв язку із скороченням штату з 31 серпня 2013 року.

Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді вихователя Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату 1-111 ступенів з 1 вересня 2013 року.

Стягнути з Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату 1-111 ступенів (код 24146151) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2013 року по 20 січня 2014 року у розмірі 3788 грн. 70 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з Олександрійської загальноосвітньої школи-інтернату 1-111 ступенів (код 24146151) на користь держави 344 грн. 10 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Кіровоградської області через

Олександрійський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий : (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: С.А. Крімченко