Постанова

від 02.01.2014 по справі 810/5419/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 січня 2014 року Справа № 810/5419/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн» до про Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн» звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 20.09.2013 № 0010351502 та 20.09.2013 № 0010361502.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн» зменшено розмір задекларованого ним від`ємного значення податку на додану вартість на суму 67000 грн. 00 коп., донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 67000 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 16750 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 28 листопада 2013 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Судом, з метою забезпечення всебічного та об`єктивного вирішення справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено у справі перерву.

У судове засідання, призначене на 2 січня 2014 року, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Матеріали справи містять клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн» (ідентифікаційний код 37381913, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, площа Торгова, буд. 10) зареєстроване в якості юридичної особи 23.11.2010 та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з консультуванням з питань інформатизації, установленням та монтажем машин і устаткування, комп'ютерним програмуванням, обробленням даних, розміщенням інформації на веб-узлах і пов'язаній з ними діяльності, професійно-технічною освітою, іншими видами освіти.

Зазначені обставини підтверджуються даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 886144 та довідки управління статистики у Білоцерківському районі Головного управління статистики у Київській області серії АБ № 475432, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 59-62).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

У вересні 2013 року посадовою особою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн» вимог податкового законодавства за результатами здійснення фінансово - господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» за червень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 09.09.2013 № 750/15-2/37381913 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн» під час декларування податкових зобов`язань за господарською операцією з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» послуг по оренді мережевого обладнання не дотримано вимог пункту 185.1 статті 185, статті 186, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 та пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за червень 2012 року на загальну суму 67000 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань за наведений вище звітний період відповідачем прийнято до уваги відомості, отримані від інших органів державної податкової служби про господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» та про характер господарських взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» з іншим суб`єктом господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю «Річ Альянс» по ланцюгу постачання.

Зокрема, відповідач зважав на викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок та в актах перевірок висновки посадових осіб податкових органів, у яких наведені вище юридичні особи перебувають на податковому обліку, стосовно:

- відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників;

- відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» за податковою адресою;

- неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» у ході контролюючих заходів, проведених Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, первинних документів податкового і фінансово - господарського обліку, що підтверджують факт здійснення підприємством господарських операцій;

- непричетності ОСОБА_2 (засновника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Річ Альянс» - контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей») до господарської діяльності підприємства (вказані обставини встановлені на підставі пояснень ОСОБА_2).

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» використовував у своїй діяльності юридичних осіб з ознаками фіктивності, правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Річ Альянс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей», а в подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» та позивачем не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договір оренди, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» зобов`язалось надати позивачу у строкове оплатне користування мережеве обладнання для проведення лабораторних робіт, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочину без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаних правопорушень під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від`ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, відповідач дійшов висновку про невідповідність (завищення) задекларованого ним від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 67000 грн. 00 коп. та про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн» обов`язку сплатити до бюджету податок на додану вартість у розмірі 67000 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.09.2013 № 0010361502 та 20.09.2013 № 0010351502, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України здійснено коригування у сторону зменшення задекларованого позивачем розміру від`ємного значення податку на додану вартість на суму 67000 грн. 00 коп. та визначено позивачу суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 73375 грн. 00 коп. з яких: 67000 грн. 00 коп. - за основним платежем; 16750 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн» податкового правопорушення є помилковими, оскільки визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарську операцію з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками вчинення господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарської операції позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування податкового кредиту за звітний період, що підлягав перевірці, первинні фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання правочину та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг з оренди матеріальних активів із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У квітні 2012 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» договір оренди мережевого обладнання від 02.04.2012 № 1/4, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання надати позивачу у строкове оплатне користування мережеве обладнання для проведення лабораторних робіт по курсам: Cisco - DUIC, CCIESL, SWITCH, FIREWALL, ICND2, AUCCE, CWLAT, ICND1, IPS7, ROUTE, CIPT1, ICOMM, DCUCI, UEIME, DCUFI, DESGN, MPLS, MCAST, CIPT2, ACESM, SECURE, TSHOOT, ARCH, DCUFD, CVOICE, VPN, IUWNE, IP6FD, CWLMS, UCCXD, DCUCD, а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

У червні 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» та позивачем підписано акт наданих послуг від 29.06.2012, відповідно до якого контрагент позивача передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн» у строкове оплатне користування мережеве обладнання для проведення лабораторних робіт та оцінив його вартість на загальну суму 444197 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 74032 грн. 83 коп. (з урахуванням операцій, звільнених від оподаткування на суму 7033 грн. 11 коп.).

За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» виписано податкові накладні від 29.06.2012 № 689 на суму 184301 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 30716 грн. 83 коп., 29.06.2012 № 690 на суму 124950 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 20825 грн. 00 коп., 29.06.2012 № 691 на суму 134946 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 22491 грн. 00 коп.

Оплату за придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» послуги у загальному розмірі 444197 грн. 00 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі у липні 2012 року шляхом перерахування коштів на рахунки вказаного суб'єкта господарювання, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії платіжних доручень (а.с. 40-42).

Як зазначив представник позивача під час судового розгляду справи, послуги з оренди мережевого обладнання замовлялись Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн» на виконання власних господарських зобов'язань за договорами, укладеними ним з іншими суб'єктами господарювання.

На підтвердження вищезазначеного та з метою доведеності суду обставин, що свідчать про наявність зв`язку між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю, представником позивача подано суду належним чином засвідчені копії: договорів про надання послуг по організації та проведенню конференцій/семінарів/симпозіумів/курсів/тренінгів та інформаційно-консультаційних послуг в сфері інформатизації та додатків до них; реєстрів проходження навчань працівниками; сертифікатів про право зайняття даним видом діяльності, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), специфікацій, виписок по рахунку тощо.

Представник позивача також звернув увагу суду на те, що можливість використання позивачем отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» мережевого обладнання для виконання лабораторних робіт на замовлення його контрагентів підтверджується також відомостями про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн» на балансі таких основних засобів як: комп'ютери, ноутбуки, проектори, принтери, сканери, копіювальні апарати тощо.

Про отримання позивачем орендованого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» мережевого обладнання та про його повернення за наслідками вчинення господарських операцій свідчать також належним чином засвідчені копії акту приймання-передачі об'єкта оренди від 20.09.2011 (а.с. 214) та акту повернення-передачі мережевого обладнання від 29.06.2012 (а.с. 216).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 1 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 1 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» в оренду позивачу мережевого обладнання підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочину первинні документи містять повну інформацію про мережеве обладнання, орендоване для виконання лабораторних робіт; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

У період виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» господарського зобов`язання перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Зазначені обставини свідчать про можливість здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» господарської операції, пов`язаної з наданням позивачу в оренду мережевого обладнання, та складання за її результатами податкових накладних.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (консультування з питань інформатизації, комп'ютерне програмування, оброблення даних, розміщення інформації на веб-узлах і пов'язана з нею діяльність, професійно-технічна освіта, а також інші види освіти), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» матеріальних активів у власній господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого у судовому засіданні акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» мережевого обладнання та його використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від інших органів державної податкової служби податкову інформацію стосовно господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» та його контрагента ТОВ «Річ Альянс», що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Відсутність товарно-транспортних накладних також не слугує беззаперечним доказом, що спростовує виконання операції позивача і його контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей», оскільки відповідно до умов укладеного сторонами договору мережеве обладнання передається в користування, у тому числі, за допомогою доступу до нього через мережу Інтернет.

Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей» у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту надання позивачу його контрагентом у строкове оплатне користування мережевого обладнання були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, задекларовану позивачем, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.09.2013 № 0010351502 та 20.09.2013 № 0010361502 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1507 грн. 50 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення - рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 20.09.2013 № 0010351502 та 20.09.2013 № 0010361502, - визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1507 (одна тисяча п'ятсот сім) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.