Рішення

від 27.01.2014 по справі 912/2072/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 рокуСправа № 912/2072/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Поліщук Г.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/2072/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Перспективінвест", м.Дніпропетровськ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-2000", м.Кіровоград

про стягнення 125118,07грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Рязанцева А.Ф., договір про надання правових послуг адвоката від 25.11.2013р.;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспективінвест" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-2000" про стягнення 125118,07грн., в тому числі 99257,31грн. - основна заборгованість, 10972,16грн. - штраф 10% від загальної суми простроченого платежу, 14888,60грн. - 15% від загальної суми простроченого платежу та судові витрати.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №ПІ 01/06-13 щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

Позивач, в п.2 прохальної частини позову просив господарський суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, у розмірі суми позову та судових витрат.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2013 року в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Перспективінвест" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Представником позивача в судовому засіданні 27.01.2014 року подано до господарського суду уточнення до позовної заяви про стягнення заборгованості, яке фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, у якому позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 99257,31грн. основного боргу, 9925,73грн. штраф 10% від суми заборгованості, 14888,60грн. штраф 15% від суми заборгованості, а також судові витрати зі сплати послуг адвоката в сумі 6025,00грн. та судовий збір.

Відповідачем без повідомлення та доведення наявності поважних причин не виконані вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.12.2013 року та ухвали про відкладення розгляду справи від 09.01.2014 року, які ним отримані 20.12.2013 року та 13.01.2014 року відповідно, щодо подання до господарського суду витребуваних ухвалами суду доказів. В судових засіданнях 09.01.2014 року та 27.01.2014 року представник відповідача участі не брав. В матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №2502200934973 та № 2500608115005 (а.с. 53 та 113).

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.06.2013 року сторонами укладено договір поставки №ПІ 01/06-13, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "Перспективінвест" (Продавець) зобов'язалось на Замовлення (заявки) товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-2000" (Покупець) у строки, обумовлені цим договором та додатками до нього, передавати у власність Покупця товари: косметичні засоби (далі - Товар), а Покупець зобов'язується приймати цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору найменування Товару, його кількість, асортимент, ціна за одиницю Товару, вартість Товару вказуються в накладних. Накладні оформляються на кожну партію Товару, що виконують одночасно функцію специфікацій на Товар, і є невід'ємною частиною договору (далі - накладні).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору, позивачем здійснено поставку товару відповідачеві на загальну суму 163363,82грн., що підтверджується видатковими накладними №1978 від 09.07.2013р., №2080 від 22.07.2013р., №2452 від 22.08.2013р., №2521 від 30.08.2013р. Належним чином засвідчені копії вказаних накладних містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково повернуто отриманий у позивача товар, на суму 10464,35грн., що підтверджується накладними на повернення №№236-240 від 07.11.2013 року.

За умовами п. 3.1 договору поставки Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару протягом 21 календарного дня з моменту його поставки Продавцем.

Відповідачем частково здійснено оплату отриманого товару в сумі 64106,51грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, допустив прострочення виконання зобов'язання більш ніж на 21 день, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 99257,31грн.

Позивачем додано до позовної заяви копію листа відповідача від 14.10.2013 року, за змістом якого останній зобов'язується погасити заборгованість в сумі 109721,66грн. за поставлену продукцію, провівши оплату частинами, починаючи з 21.10.2013р. та не пізніше 31.10.2013р.

Крім того, позивачем подано до господарського суду копію листа-вимоги від 27.11.2013р., адресованого відповідачеві, з вимогою негайної сплати всієї суми боргу та проханням підписати Акт звірки взаємних розрахунків від 26.11.2013р., що додається до листа-вимоги.

Вказаний лист-вимога, як зазначив представник позивача, залишений відповідачем без відповіді.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідачем докази погашення заборгованості за отриманий товар господарському суду не надані.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем поставленого товару, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Перспективінвест" в частині стягнення основного боргу в розмірі 99257,31грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 10% від загальної суми простроченого платежу, що становить 9925,73грн. та у розмірі 15% від суми простроченого платежу, що становить 14888,60грн.

Пунктом 3.9 договору поставки передбачено, що при несвоєчасній оплаті товару Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10% від загальної суми простроченого платежу. При простроченні оплати товару терміном понад 21 календарний день Покупець додатково сплачує Продавцю штраф у розмірі 15% від загальної суми простроченого платежу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

В свою чергу, статтею 627 Цивільного кодексу встановлено свободу договору. За змістом наведеної норми сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором понад 21 календарний день. За викладених обставин господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про покладення на відповідача судових витрат за послуги адвоката в сумі 6025,00грн.

Господарським судом встановлено, що вказані витрати підтверджені позивачем належними доказами. З урахуванням приписів ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті послуг адвоката покладаються на відповідача.

У відповідності до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,43грн. покладаються на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір.

Рішення господарського суду підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У засіданні 27.01.2014 року господарським судом проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-2000" (25006, м.Кіровоград, вул.Інтернаціональна, 75, ідентифікаційний код 30567110) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перспективінвест" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Мінусинська, 249, ідентифікаційний код 35681791) 99257,31 грн боргу, 9925,73 грн 10% штрафу, 14888,60грн. 15% штрафу, 6025,00грн. судових витрат зі сплати послуг адвоката, а також 2481,43 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Копію рішення направити позивачу (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Мінусинська, 249), відповідачу (25006, м. Кіровоград, вул. Інтернаціональна, 75).

Повне рішення складено 30.01.2014р.

Суддя Г.Б. Поліщук