Рішення

від 28.01.2014 по справі 911/4795/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"28" січня 2014 р. Справа № 911/4795/13

за позовом приватного підприємства «Антарес» , с. Вовчків Переяслав-Хмельницького району

до відповідача приватного підприємства «Адара-Агро» , с. Стовп'яги Переяслав-Хмельницького району

про стягнення 31868,93 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Романенко І.В., уповноважена, довіреність від 16.12.2013р. б/н;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - приватне підприємство «Антарес», с. Вовчків Переяслав-Хмельницького району звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - приватного підприємства «Адара-Агро», с. Стовп 'яги Переяслав-Хмельницького району Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 31868,93 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу №ОЗ/04/2013 від 07.05.2013р., в тому числі 30000,00 грн. основного боргу, 1387,53 грн. пені, 145,24 грн. інфляційних втрат, 336,16 грн. процентів річних та покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачу за Договором купівлі-продажу №ОЗ/04/2013 від 07.05.2013р., сівалку СПЧ-8ФС 2010 року випуску вартістю 50000,00 грн., однак відповідач здійснив оплату за отриману сівалку в сумі 20000,00 грн., в результаті чого за відповідачем рахується прострочена заборгованість в сумі 30000,00 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач також просить стягнути з відповідача передбачену договором пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 1387,53 грн., та відповідно до ст. 625 ЦК України 145,24 грн. інфляційних втрат та 336,16 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4795/13 та призначено справу до розгляду.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив. Як свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, відповідач копію ухвали про порушення провадження у справі отримав 31.12.2013р., відповідно про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов приватного підприємства «Антарес», с. Вовчків Переяслав-Хмельницького району Київської області (далі по тексту - ПП «Антарес»), до відповідача - приватного підприємства «Адара-Агро», с. Стовп 'яги Переяслав-Хмельницького району Київської області (далі по тексту - ПП «Адара-Агро»), вислухавши пояснення, доводи та заперечення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

07.05.2013р. між ПП «Адара-Агро» (покупець) та ПП «Антарес» (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №ОЗ/04/2013 (далі - Договір), згідно якого продавець зобов'язується передати покупцю у власність сівалку СПЧ- 8ФС 2010р. випуску. Відповідно до умов Договору:

- Загальна вартість сівалки становить 50000,00 грн., оплата здійснюється до 14.06.2013р. - 25000,00 грн., до 31.08.2013р. - 25000,00 грн. (розділ 2 Договору);

- Продавець зобов'язаний передати сівалку за актом приймання-передачі протягом двох днів з дати підписання договору (розділ 3 Договору);

- За порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу але не більше 10% від загальної вартості сівалки (пункт 4.2 Договору);

- Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами його умов (розділ 6 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 та частиною 1 ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх господарських зобов'язань ПП «Антарес» передало ПП «Адара-Агро» обумовлену договором сівалку, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії підписаного обома сторонами та скріпленого печатками акту приймання-передачі від 07.05.2013р., накладної від 07.05.2013р. № 71 та довіреності відповідача на отримання цінностей від ПП «Антарес» від 07.05.2013р. №10.

Згідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Розділом 2 Договору сторони передбачили, що оплата загальної вартості сівалки здійснюється двома платежами, а саме до 14.06.2013р. - 25000,00 грн. та до 31.08.2013р. - 25000,00 грн.

Як свідчить залучена до матеріалів справи копія виписки по особовому рахунку ПП «Антарес», відповідач виконав свої зобов'язання лише частково, сплативши позивачу платіжним дорученням від 07.05.2013р. №50 всього 20000,00 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім того, в господарських відносинах діє презумпція винності, тобто законом обов'язок доведення покладено на сторону, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК України). Суд ухвалою від 26.12.2013р. пропонував відповідачу подати відзив на позов з правовим та документальним обґрунтуванням заперечень, зобов'язував відповідача подати суду документи, що підтверджують оплату товару за спірним договором купівлі-продажу від 07.05.2013р. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань перед позивачем суду не представив, доводи позивача не спростував.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ПП «Адара-Агро» свого зобов'язання за Договором, який полягає в простроченні оплати поставленого товару в сумі 50000,00 грн. - 20000,00 грн. = 30000,00 грн. Зазначене також підтверджується підписаним обома сторонами та скріпленим печатками обох сторін Актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2014р., копія якого залучена до матеріалів справи.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 1387,53 грн. пені, 145,24 грн. інфляційних втрат та 336,16 грн. 3% річних. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У розумінні ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з пункту 4.2 Договору, сторони передбачили за порушення строків оплати сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше 10% від загальної вартості сівалки (10% від 50000,00 грн. = 5000,00 грн.).

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187)

За таких обставин, позивачем вірно заявлено в позові суму пені, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, а не з розміру пені 0,1%, встановленого договором.

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

За таких обставин, враховуючи належні строки оплати товару, передбачені договором, розмір та порядок нарахування пені, виходячи з наступного розрахунку:

належить до оплати, грн.Строк оплати (пункт 2.2 Договору)Фактично сплачено, грн. Основний борг, грн. Період простро-чення 3% річних, грн.Інфляційні, грн. Пеня, грн. 07.05.2013 20000,00 0 0 0 0 25000,00 14.06.2013 5000,00 15.06 - 31.08.2013 32,05 - 40,00 146,99 25000,00 31.08.2013 30000,00 01.09 - 25.12.2013 286,03 330,00 1239,45 всього 20000,00 30000,00 318,08 290,00 1386,44 судом встановлено, що за заявлений позивачем період до 25.12.2013р. з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 1386,44 грн., 3% річних в сумі 318,08 грн. та інфляційні втрати в сумі 290,00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 145,24 грн. інфляційних втрат і заяви про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивачем не подавалось. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягають задоволенню частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - приватного підприємства «Адара-Агро» на користь позивача - приватного підприємства «Антарес» заборгованості в розмірі 31849,76 грн., яка складається з 30000,00 грн. основного боргу, 1386,44 грн. пені, 318,08 грн. трьох процентів річних та 145,24 грн. інфляційних втрат. У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до статті 49 ГПК України, відшкодування витрат позивача на сплату судового збору суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та ст.ст. 6, 11, 16, ч. 1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч.1 ст. 546, ст. ст. 547, 549, 610, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 614, 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 173, ч. 1 ст. 175, ст.ст. 179, 230, частиною 4 ст. 231, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 22, 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства «Антарес» до приватного підприємства «Адара-Агро» задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Адара-Агро» (08436, Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Стовп'яги, вул. Миру, буд. 22, ідентифікаційний код 34218496)

на користь приватного підприємства «Антарес» (08411, Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Вовчків, ідентифікаційний код 31383606)

30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень нуль копійок) основного боргу,

1386,44 грн. (одну тисячу триста вісімдесят шість гривень сорок чотири копійки) пені;

318,08 грн. (триста вісімнадцять гривень вісім копійок) процентів річних;

145,24 грн. (сто сорок п'ять гривень двадцять чотири копійки) інфляційних втрат;

1719,47 грн. (одну тисячу сімсот дев'ятнадцять гривень сорок сім копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 30.01.2014р.