Рішення

від 14.07.2006 по справі 12/171

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/171

  УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів                                                                             телефон канцелярії

проспект Миру, 20                                                                                         7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

13 липня  2006 року                                                   Справа № 12\171

За позовом:   Товариства з обмеженою  відповідальністю  „Квестор ЛТД”  

14000, м. Чернігів, пр. Миру, 14\20

До відповідача:          Відкритого акціонерного товариства „Березнянський агротехсервіс” Чернігівська область, Менський район, смт. Березне

Про стягнення  947 грн. 87 коп.  

                                                                                   Суддя      Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача:  Леоненко О.І. –директор, Соколова В.Г. –довіреність  № 90 від 05.07.06р.

Від відповідача: Панченко О.Г. –представник, довіреність № 48 від 28.05.2006 року.  

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем було подано позов  про стягнення з відповідача  209 грн. 40 коп.  основного боргу, 205 грн. 82 коп.  інфляційних втрат за період з 01.09.2005 року по 31.05.2006 року,  456 грн. 01 коп. пені  за період з 12.08.2005 року по 12.02.2006 року та  3% річних  від простроченої суми в розмірі 76 грн. 64 коп. за період з 12.08.2005 року по 15.06.2006 року, згідно  договору № 22-08/2005 від  05.08.2005 року.

Представники сторін в судовому засіданні  надали клопотання  про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

 Представники позивача в судовому засіданні підтримали свої позовні вимоги.

          Відповідач відзиву на позов не надав, в судовому засіданні проти позову  частково заперечував, посилаючись на те, що в договорі не визначено строк оплати. Рахунок на оплату він не отримував.

Розглянувши подані документи і матеріали,  вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору,  господарський суд  встановив:

          05 серпня 2005 року між сторонами було укладено договір на поставку нафтопродуктів № 22-08/2005.     

          Відповідно до  п. 1.1 зазначеного договору позивач взяв на себе зобов'язання постачати  відповідачу нафтопродукти, а відповідач  приймати ці нафтопродукти  та своєчасно здійснювати оплату на умовах  цього договору.

          У відповідності до ст. 265 Господарського  кодексу України , за договором поставки  одна сторона –постачальник  зобов”язується  передати ( поставити)  у зумовлені  строки ( строк)  другій стороні  - покупцеві  товар ( товари) , а покупець зобов”язується  прийняти вказаний товар  ( товари) і сплатити  за нього певну  грошову суму. До відносин поставки , не врегульованих цим Кодексом , застосовуються   відповідні положення  Цивільного кодексу України  про договір купівлі-продажу.

          Таким чином укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором поставки.

          Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що ціна на нафтопродукти  і вартість партії нафтопродуктів, яка підлягає поставці  і оплаті, узгоджується сторонами  додатково і фіксується  в рахунках для оплати на момент поставки.

          У відповідності до пункту 10.1 зазначеного договору  сторонами визначено  строк його дії до 31.12.2005р.      

         Позивач  на виконання  умов договору поставив відповідачеві згідно накладної № РН-0001057 від 08.08.05р. , яка знаходиться в матеріалах справи,    нафтопродукти  та надав послуги по доставці  на загальну суму 8209 грн. 40 коп. В накладній також зазначено  кількість нафтопродуктів  - 2438 літрів, ціна одного літра та  вартість послуг по доставці.

          Факт отримання  відповідачем нафтопродуктів підтверджується довіреністю серії ЯЛГ № 034055 від 08.08.2005 року, копія якої знаходяться в матеріалах справи.

          Згідно п.4.3 договору , поставленими по цьому договору  продавцем і отримані покупцем  вважаються  нафтопродукти , кількість яких вказана  в товарно-транспортній  накладній  продавця і прийнято покупцем.

Пунктом  6.1. договору сторони передбачили , що  оплата за потавлені нафтопродукти здійснюється на протязі  3 банківських  у вигляді безготівкового платежу на розрахунковий  рахунок продавця.

Таким чином сторони в договорі не визначили  з якого моменту  відповідач зобов”язаний розрахуватись на протязі 3 банківських днів.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено , що покупець зобов”язаний  оплатити  товар після  його прийняття або прийняття товаророзпорядчих  документів  на нього , якщо договором  або актами цивільного  законодавства  не встановлений  інший  строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у зобов”язанні  встановлений строк ( термін) його виконання , то воно підлягає виконанню  у цей строк (термін) .

Як вбачається із накладної № РН-0001057 від 08.08.05р., яка отримана відповідачем, в ній зазначено термін оплати 11.08.2005р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України , суб»єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати  господарські зобов»язання належним чином  відповідно  до закону, інших правових  актів , договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо виконання зобов»язання  - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона  має вжити усіх  заходів, необхідних  для належного  виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні  положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей передбачених  цим Кодексом.

Так відповідно до  ст.  526 Цивільного кодексу України,  зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших  актів цивільного законодавства, а за відсутності  таких умов  та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу  або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як слідує  із матеріалів справи  відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково, сплативши 8 000 грн. (19.09.2005р. –2000 грн., 22.12.2005р. –6 000 грн.).

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем  за отримані нафтопродукти  та послуги по доставці  становить 209 грн. 40 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача  76 грн. 64 коп. трьох відсотків річних  за період 12.08.2005 року по 15.06.2006 року та 205 грн. 82 коп. інфляційних втрат за період з 01.09.2005 року по 31.05.2006 року.

Враховуючи, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування індексу інфляції за весь час прострочки і матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення трьох відсотків річних в сумі 76 грн. 64 коп. за період прострочки оплати  з  12.08.2005 року по 15.06.2006 року та 205 грн. 82 коп.  інфляційних втрат за період з 01.09.2005 року по 31.05.2006 року є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

          Позивач просить стягнути також з відповідача пеню  в сумі 456 грн. 01 коп.  за прострочку  оплати за період з 12.08.2005 року по 12.02.2006 року.

          Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

          Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у Договорі.

Пунктом  7.2.  договору  від 05.08.2005 року  передбачено, що при порушенні  покупцем строків оплати  відповідач  сплачує позивачу пеню за  кожний день прострочки  в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період,  за який нараховується пеня.

          Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем отриманих нафтопродуктів та послуг по доставці , а тому вимоги позивача щодо стягнення пені є також обґрунтованими і підлягають задоволенню.

         Приймаючи до уваги , що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отримані нафтопродукти і послуги по доставці  своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд, з урахування  вищезазначеного,  доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню  в повному обсязі.

          Зважаючи, що спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита в сумі 102 грн. та  витрати в сумі 118 грн.  за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546,549, 625,692    Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230,231,232,265  Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-85   Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд  

                                                      ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити  повністю.

2. Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства „Березнянський агротехсервіс” Чернігівська область, Менський район, смт. Березне  (р/р 2600530165005 „Від.ПІБ смт. Березна Чернігівська обл.”, МФО 353519, ЄДРПОУ 00909331) на користь   Товариства з обмеженою  відповідальністю  „Квестор ЛТД”  14000, м. Чернігів, пр. Миру,14\20 (р/р 26005301830543 в Центральному відділенні ПІБ м. Чернігова, МФО 353456, код 22821016)  209 грн. 40 коп.  боргу, 205 грн. 82 коп.  інфляційних втрат,  456 грн. 01 коп. пені,  76 грн. 64 коп. 3% річних  , 102 грн. держмита та 118 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після  набранням  судовим рішенням законної сили.

             Суддя                                                  Л.М.Лавриненко

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та  підписано 14.07.06р.

        Суддя                                                                   Л.М.Лавриненко