Рішення

від 22.01.2014 по справі 569/23494/13-ц

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/23494/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2014 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді - Долі В.А.

при секретарі - Глотовій П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визначення частки в праві спільної сумісної власності та її виділ в натурі, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визначення частки в праві спільної сумісної власності та її виділ в натурі.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на підставі рішення Рівненської міської ради від 09 квітня 2003 року №290 у спільну сумісну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 була передана земельна ділянка, площею 0,1021 га, розташована по АДРЕСА_1, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Позивач зазначив, що на даний час згідно договорів дарування від 19 грудня 2003 року та 22 серпня 2006 року йому належить земельна ділянка, загальною площею 0,0126 га, що є частиною земельної ділянки, площею 0,1021 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1. Однак, у зв'язку з тим, що у правовстановлюючих документах не визначено розміру земельної частки, яка подарована ОСОБА_1 згідно вищезазначених договорів дарування, як і не визначено розміру земельної частки Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2006 року (справа №2-4671/2006), позивач позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію права власності на належну йому земельну ділянку, загальною площею 0,0126 га, що розташована по АДРЕСА_1. Разом з тим, ОСОБА_1 вказав, що має право на виділення в натурі належної йому на підставі договору дарування від 19 грудня 2003 року земельної ділянки, площею 0,0076 га, що становить 74/1000 частки та згідно договору дарування від 22 серпня 2006 року земельної ділянки, площею 0,0050 га, що становить 49/1000 частки, а всього земельні ділянки, загальною площею 0,0126 га, що становить 123/1000 частки (74/1000 частки + 49/1000 частки) земельної ділянки, площею 0,1021 га, кадастровий номер 5610100000:01:027:0007, розташованої по АДРЕСА_1, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача в судове засідання подав заяву, у якій просив справу розглянути без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вважає їх законними та обґрунтованими, а тому просить їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, надіслали до суду відповідні заяви, у яких вказували про повне визнання ними позовних вимог, розгляд справи просили здійснити за їх відсутності.

За таких обставин, суд, враховуючи, що перешкод для розгляду справи у відсутності сторін не має, вважає можливим розглянути справу без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ч.1 і ч.4 ст.174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що визнання відповідачами позову не суперечить закону і не порушує прав, свобод і інтересів інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Рівненської міської ради від 09 квітня 2003 року №290 у спільну сумісну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 була передана земельна ділянка, площею 0,1021 га, розташована по АДРЕСА_1, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до плану розподілу вищевказаної земельної ділянки, погодженого управлінням містобудування та архітектури Рівненського міськвиконкому 23 грудня 2002 року, між співвласниками склався певний порядок користування земельною ділянкою, який погоджений між ними. Зокрема, в спільному користуванні ОСОБА_11 та ОСОБА_8 станом на 19 грудня 2003 року перебувала частина земельної ділянки, площею 0,0336 га, яка складалась з двох земельних ділянок - площею 0,0314 га та 0,0022 га.

Згідно договору дарування від 19 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрованого в реєстрі за №6577, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 подарували ОСОБА_1, а останній прийняв у дар незавершений будівництвом гараж на дві автомашини, що знаходиться в АДРЕСА_1, а також частину земельної ділянки, площею 0,0076 га, виділену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, на якій розташований зазначений незавершений будівництвом гараж на дві автомашини. Вказана частина земельної ділянки належала ОСОБА_11 та ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку РВ №005179, виданого Рівненським міським управлінням земельних ресурсів 22 липня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №3059 та плану розподілу земельної ділянки.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2006 року (справа №2-4671/2006) позивачу виділено частку вказаної вище земельної ділянки, площею 0,0076 га, визнано за ним право власності на цю частину земельної ділянки та припинено на неї право спільної сумісної власності.

Вищезазначеним Рішенням Рівненського міського суду від 31 березня 2003 року встановлено, що частки співвласників земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, не є рівними, що разом з тим, іншими співвласниками не заперечується, а тому дані обставини відповідно до положень ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, згідно договору дарування від 22 серпня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_14 та зареєстрованого в реєстрі за №6967, ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_1 частину земельної ділянки, площею 0,0050 га, належної відповідачці ОСОБА_8 на підставі вищезазначеного Державного акту на право власності на земельну ділянку від 22 липня 2003 року.

Таким чином, позивачеві згідно договорів дарування від 19 грудня 2003 року та 22 серпня 2006 року належить земельна ділянка, загальною площею 0,0126 га, що є частиною земельної ділянки, площею 0,1021 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1.

Однак, у зв'язку з тим, що у правовстановлюючих документах не визначено розміру земельної частки, яка подарована ОСОБА_1 згідно вищезазначених договорів дарування, як і не визначено розміру земельної частки відповідним рішенням суду, позивач позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію права власності на належну йому земельну ділянку, загальною площею 0,0126 га, що розташована по АДРЕСА_1, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Так, розмір частки земельної ділянки, площею 0,0076 га, в складі земельної ділянки, площею 0,1021 га, розташованої по АДРЕСА_1 належної позивачу на підставі договору дарування від 19 грудня 2003 року, становить 74/1000 частки (76 кв.м.*100%/1021 кв.м.).

Відповідно розмір частки земельної ділянки, площею 0,0050 га, в складі земельної ділянки, площею 0,1021 га, розташованої по АДРЕСА_1 належної ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 22 серпня 2006 року, становить 49/1000 частки (50 кв.м.*100%/1021 кв.м.).

Разом з тим, як вбачається з додатку до договору дарування від 22 серпня 2006 року, а саме плану розподілу вищевказаної земельної ділянки, виділ в натурі належних позивачу земельних ділянок, загальною площею 0,0126 га, які позначені на даному плані рожевим та оранжевим кольорами, як окремої земельної ділянки є технічно можливим.

Відповідно до положень ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Положеннями п.а ч.1 ст.81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Приписами ч.1 ст.86 ЗК України зазначено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Згідно ч.4 даної норми право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю.

Відповідно до ч.4,5 ст.89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Аналогічні положення закріплені ст.370 ЦК України.

Згідно роз'яснень, що містяться в аб.7 п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» - вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають). Учаснику спільної сумісної власності зазначене право належить за умови попереднього визначення розміру рівних земельних часток, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до аб.3 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Згідно ст.125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення частки в праві спільної сумісної власності та її виділ в натурі підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.368, 370 ЦК України, ч.1 ст.81, ч.1 ст.86, ч.4,5 ст.89, ст.125 ЗК України, керуючись ст.ст.60, 174, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визначення частки в праві спільної сумісної власності та її виділ в натурі - задоволити.

Визначити належну ОСОБА_1 частку у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,1021 га, кадастровий номер 5610100000:01:027:0007, розташовану по АДРЕСА_1, в розмірі 123/1000 частки вказаної земельної ділянки, що складається із земельних ділянок загальною площею 0,0126 га, а саме земельної ділянки площею 0,0076 га, належної ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 19 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрованого в реєстрі за №6577, що становить 74/1000 частки, та земельної ділянки 0,0050 га, належної ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 22 серпня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_14 та зареєстрованого в реєстрі за №6967, що становить 49/1000 частки.

Виділити ОСОБА_1 в натурі із складу земельної ділянки, площею 0,1021 га, кадастровий номер 5610100000:01:027:0007, розташованої по АДРЕСА_1, 123/1000 частки, що складається із земельних ділянок загальною площею 0,0126 га, а саме земельної ділянки належної ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 19 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрованого в реєстрі за №6577, площею 0,0076 га, що становить 74/1000 частки, та земельної ділянки, належної ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 22 серпня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_14 та зареєстрованого в реєстрі за №6967, площею 0,0050 га, що становить 49/1000 частки, які на додатку до даного договору, а саме на плані земельної ділянки позначені барвниками рожевого та оранжевого кольорів.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 49/1000 частки земельної ділянки, площею 0,0050 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, та є частиною земельної ділянки, площею 0,1021 га, кадастровий номер 5610100000:01:027:0007.

Право спільної сумісної власності на 49/1000 частки земельної ділянки, площею 0,0050 га, що є частиною земельної ділянки, площею 0,1021 га, кадастровий номер 5610100000:01:027:0007, розташованої по АДРЕСА_1 - припинити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії його рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Доля В.А.