Рішення

від 28.01.2014 по справі 911/4802/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. Справа № 911/4802/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа», Київська обл., м. Вишгород

до колективного торгівельного підприємства «Продторг», Київська обл., Вишгородський р-н, смт. Димер

про стягнення 11668,06 грн.

за участю представників

від позивача: Дяченко Л.Л. (дов. № 541/08 від 24.04.2013 р.);

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до колективного торгівельного підприємства «Продторг» (далі-відповідач) про стягнення 11668,06 грн., з яких 10582,85 грн. заборгованості за договором № 22730 від 15.10.2001 р., 542,34 грн. пені та 542,87 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 22730 від 15.10.2001 р. в частині оплати поставленої теплової енергії, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 10582,85 грн. У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості позивачем на підставі пп. 8.2.3. договору нараховано відповідачу 542,34 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України - 542,87 грн. 3% річних.

В судових засіданнях 14.01.2014 р. та 28.01.2014 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судові засідання 14.01.2014 р. та 28.01.2014 р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, оскільки кореспонденція направлялася на адресу відповідача, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Витяг № 127314 від 16.12.2013 р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України). Крім того, в матеріалах справи наявний конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що повернувся на адресу суду 25.01.2014 р. разом з довідкою про причини повернення, в якій зазначено, що адресат (КТП «Продторг») відмовився від одержання вказаного поштового відправлення.

Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

Встановив:

15.10.2001 р. між комунальним підприємством теплових мереж «Вишгородтепломережа» (теплопостачальна організація), правонаступником якого відповідно до п. 3 розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області № 592 від 12.11.2003 р. є Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа», та колективним торгівельним підприємством «Продторг» (споживач) було укладено договір № 22730 (договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором та у відповідності до «Правил користування тепловою енергією» (ПКТЕ) та «Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України» (ПТЕСТКЕУ).

Відповідно до п. 2.1. договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до договору і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води на такі потреби (максимальне годинне навантаження): опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону - 0,067 Гкал/год.

Згідно з підпунктами 4.2.1., 4.2.2. договору споживач теплової енергії зобов'язується: додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 6.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або відповідно до «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204, 244-94 України.

Згідно з п. 6.4. договору споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплопостачального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергію сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

При відсутності приладів обліку, або виходу їх з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом відповідно до «Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204, 244-94 України, виходячи з додатку № 3 (п. 6.6. договору).

Пунктами 7.1., 7.3. договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів (розрахунків). Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 7.4. договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно з п. 7.6. договору споживач щомісячно до 5-го числа місяця, що настає за звітним, надає теплопостачальній організації акт про обсяги фактично використаної теплової енергії.

Пунктом 11.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 15.10.2002 р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін (п. 11.5. договору).

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення однієї із сторін до іншої сторони із заявою про припинення договору, позивач постачає відповідачу теплову енергію, то договір № 22730 від 15.10.2001 р. на даний час не припинив свою дію.

Відповідно до пп. 1.1. додатку 1 до договору № 22730 від 15.10.2001 р. «Обсяги постачання теплової енергії Споживачу» теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в гарячій воді з максимальним тепловим навантаженням EQ=0,067 Гкал/годину, в тому числі опалення - 0,067 Гкал/годину.

Згідно з пп. 1.4. додатку 1 до договору № 22730 від 15.10.2001 р. «Обсяги постачання теплової енергії Споживачу» теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в гарячій воді з розподілом теплової енергії по кварталах (для споживачів без приладів обліку - розрахунковим методом): І квартал - 15 Гкал, в тому числі січень - 7 Гкал, лютий - 5 Гкал, березень - 3 Гкал; ІІ квартал - 2 Гкал, в тому числі квітень - 2 Гкал; ІІІ квартал - 0 Гкал; ІVквартал - 9 Гкал, в тому числі жовтень - 1 Гкал, листопад - 3 Гкал, грудень - 5 Гкал.

Пунктом 2 додатку 1 до договору № 22730 від 15.10.2001 р. «Обсяги постачання теплової енергії Споживачу» встановлено, що орієнтована вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить 77,07 грн., ПДВ - 15,42 грн., всього - 92,49 грн.

Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 45 від 30.09.2011 р. встановлено Вишгородському районному комунальному підприємству «Вишгородтепломережа» тарифи на теплову енергію: для потреб бюджетних установ - 861,81 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), для потреб інших споживачів - 968,61 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Пунктом 2 зазначеної постанови встановлено, що вона набирає чинності з 01.10.2011 р.

В додатках 2 та 3 до договору № 22730 від 15.10.2001 р. сторони погодили схему теплотраси, що перебуває на балансі споживача, найменування та характеристику об'єктів теплопостачання (магазин в смт. Димерка, площею 56 кв.м.; магазин № 3, бар в с. Демидів, площею 144 кв.м.; магазин № 39 в с. Катюжанка, площею 119 кв.м.) та теплові навантаження.

Відповідно до акта звірки розрахунків за договором № 22730 від 15.10.2001 р., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств, станом на 01.01.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію становила 4683,02 грн.

За твердженнями позивача, в зв'язку зі зміною об'єктів теплопостачання, починаючи з 01.01.2012 р. теплова енергія за договором № 22730 від 15.10.2001 р. постачалася позивачем лише до приміщення магазину, що заходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, смт. Димер, вул. Комсомольська, 5.

Відповідно до поверхового плану на приміщення, виданого Вишгородським бюро технічної інвентаризації, площа вищезазначеного приміщення становить 56,8 кв.м.

Так, в період з 01.01.2012 р. по 01.05.2013 р. відповідачем споживалась теплова енергія, вартість якої відповідач зобов'язувався сплатити позивачу на умовах договору № 22730 від 15.10.2001 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 14569,82 грн., а саме акти № ОУ-0000229 від 28.01.2012 р. за січень 2012 р. на суму 2010,83 грн., № ОУ-0000445 від 24.02.2012 р. за лютий 2012 р. на суму 2403,70 грн., № ОУ-0000837 від 28.03.2012 р. за березень 2012 р. на суму 1126,30 грн., № ОУ-0001103 від 23.04.2012 р. за квітень 2012 р. на суму 265,01 грн., № ОУ-0001734 від 29.10.2012 р. за жовтень 2012 р. на суму 414,95 грн., № ОУ-0002013 від 27.11.2012 р. за листопад 2012 р. на суму 1020,53 грн., № ОУ-0002507 від 25.12.2012 р. за грудень 2012 р. на суму 2078,25 грн., № ОУ-0000236 від 29.01.2013 р. за січень 2013 р. на суму 1800,45 грн., № ОУ-0000535 від 25.02.2013 р. за лютий 2013 р. на суму 1398,29 грн., № ОУ-0000795 від 25.03.2013 р. за березень 2013 р. на суму 1601,69 грн., № ОУ-0001200 від 17.04.2013 р. за квітень 2013 р. на суму 449,82 грн. та відповідні рахунки-фактури, що підтверджується списками згрупованих внутрішніх поштових відправлень у кількості 11 шт. та фіскальними чеками у кількості 11 шт.

При цьому, позивачем в позовній заяві помилково зазначено, що в період з 01.01.2012 р. по 01.05.2013 р. відповідачу було поставлено теплову енергію на загальну суму 14569,83 грн., оскільки відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0000236 від 29.01.2013 р. за січень 2013 р. позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на суму 1800,45 грн., а не на суму 1800,46 грн., як зазначено в позовній заяві.

Таким чином, в період з 01.01.2012 р. по 01.05.2013 р. позивачем за договором № 22730 від 15.10.2001 р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 14569,82 грн.

Відповідач вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписав, хоча жодних претензій чи зауважень відповідача щодо кількості та вартості поставленої позивачем теплової енергії матеріали справи не містять.

З наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку позивача вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором № 22730 від 15.10.2001 р. щодо проведення своєчасної оплати за спожиту теплову енергію виконав частково, сплативши за період з 03.07.2012 р. по 27.11.2013 р. лише 8670,00 грн.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за отриману за договором № 22730 від 15.10.2001 р. теплову енергію становить 10582,84 грн. (4683,02 грн.+14569,82 грн.-8670,00 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію у сумі 10582,84 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 10582,85 грн. підлягає задоволенню частково у сумі 10582,84 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 542,34 грн. пені за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію.

Підпунктом 8.2.3. договору встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше величини двократної ставки НБУ.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована ним за період з 25.12.2012 р. по 15.06.2013 р. на заборгованість за листопад 2012 р. у сумі 1020,53 грн., за період з 15.01.2013 р. по 15.07.2013 р. на заборгованість за грудень 2012 р. у сумі 2078,25 грн., за період з 15.02.2013 р. по 15.08.2013 р. на заборгованість за січень 2013 р. у сумі 1800,46 грн., за період з 15.03.2013 р. по 15.09.2013 р. на заборгованість за лютий 2013 р. у сумі 1398,29 грн., за період з 15.04.2013 р. по 15.10.2013 р. на заборгованість за березень 2013 р. у сумі 1601,69 грн. та за період з 15.05.2013 р. по 15.11.2013 р. на заборгованість за квітень 2013 р. у сумі 449,82 грн.

Проте, вказаний розрахунок є невірним, оскільки, як встановлено господарським судом, заборгованість відповідача за отриману в січні 2013 р. теплову енергію становить 1800,45 грн., а не 1800,46 грн., на яку позивачем нараховано пеню.

Крім того, позивачем невірно визначено дати початку прострочення оплати відповідачем теплової енергії, отриманої в грудні 2012 р. - квітні 2013 р., оскільки відповідно до п. 6.4. договору відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з розрахунку за отриману теплову енергію з 16 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Отже, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за загальний період з 25.12.2012 р. по 15.11.2013 р. з урахуванням вірних дат початку прострочення оплати відповідачем отриманої теплової енергії та сум заборгованостей, сума пені становить 598,80 грн., проте стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 542,34 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 542,87 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 542,87 грн. 3% річних, що нараховані за загальний період з 15.02.2012 р. по 25.12.2013 р. на заборгованість відповідача за договором № 22730 від 15.10.2001 р. з урахуванням часткових проплат.

Проте, вказаний розрахунок є невірним, оскільки, як встановлено господарським судом, позивачем невірно визначено дату початку прострочення оплати відповідачем отриманої теплової енергії, а заборгованість відповідача за отриману в січні 2013 р. теплову енергію становить 1800,45 грн., а не 1800,46 грн., на яку позивачем нараховано 3% річних.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за загальний період з 16.02.2012 р. по 25.12.2013 р. з урахуванням вірних дат початку прострочення оплати відповідачем отриманої теплової енергії та сум заборгованостей, сума 3% річних становить 538,82 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з колективного торгівельного підприємства «Продторг» (07330, Київська обл., Вишгородський р-н, смт. Димер, вул. Горького, буд. 44, код 20571868) на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 3-В, код 13713569) 10582,84 грн. (десять тисяч п'ятсот вісімдесят дві грн. 84 коп.) заборгованості, 542,34 грн. (п'ятсот сорок дві грн. 34 коп.) пені, 538,82 грн. (п'ятсот тридцять вісім грн. 82 коп.) 3% річних та 1719,90 грн. (одну тисячу сімсот дев'ятнадцять грн. 90 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 30.01.2014 р.