Ухвала

від 15.01.2014 по справі 6-46470св13

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А ЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Закропивного О.В., Червинської М.Є.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Васильківського міжрайонного прокурора в інтересах Державної інспекції сільського господарства в Київській області, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до ОСОБА_3, Іванковичівської сільської ради про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування її державної реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Київської області від 15 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року Васильківський міжрайонний прокурор звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах держави в особі: Державної інспекції сільського господарства в Київській області, Державного підприємства «Київське лісове господарство», посилаючись на те, що проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що земельна ділянка, яка належить відповідачці, розташована на землях лісового фонду в межах Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство» (квартал 14, виділи 8, 9). Також встановлено, що ОСОБА_3 набула права власності на вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 15 червня 2010 року у ОСОБА_5 площею 0,1595 га та договору купівлі-продажу від 15 липня 2010 року у ОСОБА_8 площею 0,16 га, які були об'єднані в одну земельну ділянку.

Вказував, що у порушення вимог ст. 118 ЗК України Іванковичівською сільською радою дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_5 не надавався, не затверджувався та не погоджувався, цільове призначення землі не змінювалося, право користування лісового господарства на земельну ділянку припинено не було.

У зв'язку з цим просив визнати незаконним і скасувати рішення Іванковичівської сільської ради № 151-13-25 від 14 грудня 2007 року, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 233793, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:009:0936, виданий ОСОБА_3 21 серпня 2010 року, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,3195 із вказаним кадастровим номером.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Скасовано рішення Іванковичівської сільської ради від 14 грудня 2007 року про передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану у с. Іванковичі, Васильківського району Київської області, загальною площею 0,1595 га. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 233793 кадастровий номер земельної ділянки 32214833001:01:009:0936, виданий на ім'я ОСОБА_3. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,3195 га, вартістю 303 361 грн. з кадастровим номером 32214833001:01:009:0936.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що земельна ділянка надана ОСОБА_5, знаходилась в її користуванні з 1999 року, крім того на вказану ділянку розроблялася технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірна земельна ділянка частково знаходиться на землях лісового фонду в межах Васильківського лісництва у кварталі 14 виділ 8, 9. Крім того, всупереч ч. 5 ст. 116 ЗК України при передачі земельної ділянки попередньому власнику ОСОБА_5 у порушення вимог ст. 46 ЛК України, ст. 20, 141, 142, 143 ЗК України її цільове призначення не змінювалося і право користування ДП «Київське лісове господарство» вказаною земельною ділянкою, загальною площею 0,1595 га припинено не було.

З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки зазначені висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що рішенням 13 сесії 25 скликання № 151-13-25 Іванковичівської сільської ради Васильківського району від 14 грудня 2007 року з посиланням на ст. 119, 121 ЗК України передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1595 га по АДРЕСА_1 для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а. с. 6).

Відповідно до зазначеного рішення ОСОБА_5 25 травня 2009 року був виданий державний акт серії ЯЗ № 445290, згідно якого вона є власником земельної ділянки площею 0,1595 га по АДРЕСА_1 для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а. с. 29).

Згідно ст. 119, 121 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент ухвалення оспорюваного рішення сільської ради), громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування, розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, четвертої цієї статті (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної сільської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, відповідний орган місцевого самоврядування в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл на розробку проекту приватизації земель.

Відповідно до довідки виданої Іванковичівською сільською радою ОСОБА_5 мала та користувалася присадибною земельною ділянкою з 1999 року у межах існуючої забудови у АДРЕСА_1 площею 0,1595 га згідно земельно-шнурової книги (а. с. 47).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 червня 2010 року ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1595 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:009:0731, розташовану у АДРЕСА_1 (а. с. 18).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 липня 2010 року ОСОБА_8 передав у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1600 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:009:0925, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 21).

На підставі вказаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_3 21 серпня 2010 року отримала державний акт на право власності серії ЯИ № 233793 на земельну ділянку площею 0,3195 га, кадастровий номер 32214833001:01:009:0936 (а. с. 7).

Відповідно до ст. 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Пункт 5 Прикінцевих положень ЛК України встановлює, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до Інструкції з проведення лісовпорядкування в єдиному державному лісовому фонді СРСР, частина друга 1990 рік, яка чинна згідно з п. 2 Прикінцевих положень ЛК України, проект організації та розвитку лісового господарства є основним нормативно-технічним документом лісовпорядкування.

До планово-картографічних матеріалів відносяться лісовпорядні планшети, виготовлення та розмноження яких регламентується Інструкцією про порядок виготовлення та розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, згідно з вимогами якої складені оригінали планшетів,які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землекористування того району, де проводяться лісовпорядні роботи.

У той же час, ст. 48 ЛК України встановлює вимоги до змісту та форми матеріалів лісовпорядкування.

Так, зокрема, у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Частина 4 ст. 48 ЛК України встановлює, що матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Апеляційний суд, задовольняючи позов, не звернув уваги на вказані вище норми матеріального права, та, посилаючись на лист ДП «Київське лісове господарство» від 01 листопада 2011 року № 02-824, проект організації та розвитку лісового господарства виробничої частини державного лісогосподарського об'єднання «Київліс», викопіюванням з планшету № 9 Васильківського лісництва ДП «Київський лісгосп», дійшов передчасного висновку, що спірна земельна ділянка частково знаходиться на землях лісового фонду у межах Васильківського лісництва у кварталі 14 виділ 8, 9, оскільки у матеріалах справи відсутня планово-картографічна документація.

При цьому як суд першої так і суд апеляційної інстанції, вирішуючи позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Іванковичівської сільської ради від 14 грудня 2007 року про передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованої у с. Іванковичі, Васильківського району Київської області, загальною площею 0,1595 га, не звернули уваги на те, що зазначеним рішенням спірна земельна ділянка була передана у приватну власність ОСОБА_5, яка до участі у розгляді справи в якості відповідача залучена не була та фактично вирішили питання про права і обов'язки особи, взагалі не залученої до справи.

Визнаючи недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 233793 кадастровий номер земельної ділянки 32214833001:01:009:0936, виданий на ім'я ОСОБА_3. та державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,3195 га, вартістю 303 361 грн. з кадастровим номером 32214833001:01:009:0936, апеляційний суд також не звернув уваги на те, що до складу цієї ділянки ввійшла ділянка придбана ОСОБА_3. за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15 липня 2010 року у ОСОБА_8 та правові підстави набуття права власності останнім на цю земельну ділянку ніким не оспорювались.

Таким чином у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суди не визначилися із колом осіб, щодо прав і обов'язків яких виник спір, не встановили у підпорядкуванні якого органу державної влади чи місцевого самоврядування перебуває спірна земельна ділянка, її дійсне цільове призначення, не врахували норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2013 року та рішення апеляційного суду Київської області від 15 жовтня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.Д. Луспеник

Судді: О.В. Закропивний

А.О. Лесько

М.Є. Червинська

В.А. Черненко