Ухвала

від 15.01.2014 по справі 6-46701св13

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П. Суддів:Касьян О.П.,Кафідова О.В., Парінова І.К.,Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Бахмацького району в інтересах Батуринської міської ради до ОСОБА_6 про припинення права власності на земельні ділянки та передачу земельних ділянок територіальній громаді, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

Прокурор Бахмацького району в інтересах Батуринської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 про припинення права власності на земельні ділянки та передачу земельних ділянок територіальній громаді.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_6 є громадянкою Російської Федерації. 22 серпня 2008 року відповідачка отримала свідоцтво на право на спадщину за законом № 2-1598, на підставі якого успадкувала земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0632 га та 0,2800 га в м. Батурині.

27 серпня 2009 року відповідачка отримала свідоцтво на право на спадщину за заповітом № 2-1297, на підставі якого успадкувала земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2,1624 га, що розташована на території Батуринської міської ради пай НОМЕР_1 (за межами населеного пункту).

Оскільки ОСОБА_6 не відчужила вказані земельні ділянки сільськогосподарського призначення протягом року з моменту отримання на них права власності, чим порушила вимоги частини 4 статті 81 ЗК України, прокурор просив суд припинити право власності відповідачки на спірні земельні ділянки та відчужити їх на користь територіальної громади м. Батурина.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,1624 га, яка розташована на території Батуринської міської ради пай НОМЕР_1 (за межами населеного пункту) кадастровий номер 7420355300:02:000:0643 та на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0632 га кадастровий номер 7420355300:00:003:0175 та площею 0,2800 га кадастровий номер 740355300:00:004:0285 в м. Батурин.

Передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,1624 га, яка розташована на території Батуринської міської ради пай НОМЕР_1 (за межами населеного пункту) кадастровий номер 7420355300:02:000:0643 та на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0632 га кадастровий номер 7420355300:00:003:0175 та площею 0,2800 га кадастровий номер 740355300:00:004:0285 в м. Батурин на користь територіальної громади Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2013 року та ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2013 року і ухвалення нового рішення про відмову у позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є громадянкою Російської Федерації.

22 серпня 2008 року відповідачка отримала свідоцтво на право на спадщину за законом № 2-1598, на підставі якого успадкувала земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0632 га та 0,2800 га в м. Батурині.

27 серпня 2009 року відповідачка отримала свідоцтво на право на спадщину за заповітом № 2-1297, на підставі якого успадкувала земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2,1624 га, що розташована на території Батуринської міської ради пай НОМЕР_1 (за межами населеного пункту).

24 травня 2011 року ОСОБА_6 отримала державні акти на право власності на вказані земельні ділянки серії ЯЛ № 311915, серії ЯЛ № 311917 та серії ЯЛ № 445007.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що невідчуження спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення відповідачкою протягом року з дня отримання права приватної власності на них є підставою для примусового припинення її права власності на ці ділянки та передачі цього майна безоплатно у власність територіального громади м. Батурин.

Проте, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним Кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно із частиною 5 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Відповідно до частини 4 статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Разом з тим, порядок та підстави припинення права на землю регламентуються главою 22 ЗК України.

Згідно з п. «е» статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Тобто, оскільки відповідачка є іноземцем, яка набула право власності на землі сільськогосподарського призначення та не відчужила їх протягом строку, що встановлений статтею 81 ЗК України - вказані земельні ділянки підлягають примусовому відчуженню за рішенням суду на підставі статті 145 ЗК України, а право приватної власності ОСОБА_6 на ці земельні ділянки підлягає припиненню на підставі п. «е» статті 140 ЗК України.

Однак, ухвалюючи рішення про безоплатну передачу спірних земельних ділянок на користь територіальної громади м. Батурина, суди першої та апеляційної інстанцій, у порушення статей 213, 214, 303 та 315 ЦПК України не визначилися з характером спірних правовідносин, не зазначили, якою нормою матеріального права керувалися, вирішуючи спір між сторонами у такий спосіб.

При цьому, суди не перевірили та не спростували доводів відповідачки відносно порушення її права передбаченого статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не звернули увагу на положення статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2013 року та ухвала апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2013 року підлягають скасуванню з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК україни, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.П. Штелик Судді:О.П. Касьян О.В. Кафідова І.К. Парінова О.В. Ступак