Ухвала

від 27.01.2013 по справі 905/513/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

27.01.2013 Справа № 905/513/14

Господарський суд Донецькоъ області у сладі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Корові ній І. С. розглянув матеріали

за заявою: Компанії "FERCOMETAL" SAS

до особи, щодо якої просять вжити запобіжних заходів: Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод"

про вжиття запобіжних заходів

представники:

від заявника: Рафкат Тайчинов - представник;

від особи, щодо якої просять вжити запобіжних заходів: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія "FERCOMETAL" SAS (зареєстрована в реєстрі Торгових підприємств та товариств Парижу 27.07.1977, докази чого наявні в матеріалах справи) звернулась до господарського суду Донецької області із заявою про вжиття запобіжних заходів, та просить суд: накласти арешт на заготовку сталеву неперериванолиту по ТУ У 27.1-00191164-109-2004 130х130 мм, марки сталі Ст3сп, у кількості 2000 МТ, заготовку сталеву неперериванолиту по ТУ У 27.1-00191164-109-2004 130х130 мм, у кількості 2000 МТ (дві тисячі метричних тонн), на загальну суму 982000 доларів США, яка знаходиться у ДП "Маріупольський морський торговий порт" (87510, м.Маріуполь, пр.Адмирала Луніна, 99, код ЄДРПОУ 01125755) та значиться за експедитором ТОВ "Сівей Логістик" код ЄДРПОУ 37746902.

Заява мотивована тим, що між заявником та Приватним акціонерним товариством "Донецький електрометалургійний завод" 03.10.2013 укладений контракт №502909 на поставку металопродукції, згідно якого останнє взяло на себе зобов'язання здійснити поставку до 20.01.2014 заявнику заготовки сталевої неперериванолитої по ТУ У 27.1-00191164-109-2004 130х130 мм, марки сталі Ст3сп, у кількості 2000 МТ (дві тисячі метричних тонн), на загальну суму 982000 доларів США, після отримання від заявника 20% попередньої оплати. Заявник, на виконання умов договору, перерахував Приватному акціонерному товариству "Донецький електрометалургійний завод" 20% попередньої оплати на суму 982000 дол. США. Проте в порушення умов договору, Приватне акціонерне товариство "Донецький електрометалургійний завод" поставку товару до 20.01.2014 не здійснило та листом від 23.01.2014 повідомило заявника про підтвердження заборгованості, відсутності на підприємстві необхідного заявнику товару та про відвантаження отримувачам товару в порту Маріуполя. За таких обставин, на думку заявника, необхідно накласти арешт на майно, яке знаходиться в порту Маріуполя для забезпечення виконання зобов'язань Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" по контракту укладеного із заявником.

Відповідно до ст. 43 1 Господарського процесуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

Згідно з положеннями ст. 43 4 Господарського процесуального кодексу України заява про вжиття запобіжних заходів розглядається господарським судом, в районі діяльності якого належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням заінтересованих осіб.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні підприємства і організації мають право звернення до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Вищий господарський суд надав роз'яснення від 31.05.2002 № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій", в яких зазначається наступне.

Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК.

Господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).

Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно з пунктом 1 якої суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує. Провадження у справі в цих випадках припиняється на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

При цьому господарським судам слід враховувати, що звернення до арбітражу - це право, а не обов'язок сторони (стаття 12 ГПК), яке реалізовується у встановленому порядку (стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"), а підсудність суду справи з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Як вбачається зі змісту контракту №502909 сторони погодили в п. 12.2 контакту, що усі спори підлягають розгляду у Міжнародному комерційному Арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, матеріальне право України.

Враховуючи вищевикладене, наявність в контракті арбітражної угоди не перешкоджає заявнику, з метою захисту його прав, керуючись нормами Господарського процесуального кодексу України, звернутись до господарського суду Донецької області (область суду, в якому належить накласти арешт на майно (майно у ДП "Маріупольський морський порт") із заявою про вжиття запобіжних заходів.

Вищий господарський суд у листі від 20.04.2007 № 01-8/251 "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" роз'яснив, що частиною першою статті 43-4 ГПК встановлено дводенний строк розгляду господарським судом заяви про вжиття запобіжних заходів. У разі, якщо суд вважає за необхідне вчинити під час розгляду заяви певні процесуальні дії (наприклад, викликати представників заявника чи заінтересованих осіб, витребувати додаткові докази тощо), такі дії мають відбуватися в межах зазначеного строку.

Частина перша статті 43 4 ГПК зобов'язує господарський суд повідомити заінтересованих осіб про розгляд судом заяви про вжиття запобіжних заходів. У зв'язку з цим необхідно мати на увазі таке. Повідомлення заінтересованих осіб про час і місце розгляду заяви здійснюється господарським судом шляхом винесення відповідної ухвали з додержанням вимог статті 86 ГПК, а в разі необхідності - також шляхом надіслання телефонограми, телетайпограми, використання засобів електронного зв'язку тощо.

За таких обставин, Ухвалою суду від 24.01.2014 призначено судове засідання для розгляду заяви Компанії "FERCOMETAL" SAS на 27.01.2014 о 14:00 год. Ухвала суду була надіслана учасникам процесу 25.01.2014.

В судове засідання призначене на 27.01.2014 з'явився представник заявника, подав додаткові документи та підтримав вимоги заяви.

Особа, щодо якої просять вжити запобіжних заходів, явку своїх представників в судове засідання не забезпечила, пояснень не подала, що не є перешкодою у розгляді даної заяви.

Представник заявника в судовому засіданні пояснив обставини, які стали підставою для звернення до суду, зокрема, зазначив, що Приватне акціонерне товариство "Донецький електрометалургійний завод" взяло на себе зобов'язання перед заявником поставити йому товар у строк до 20.01.2014. Однак, у вказаний строк, товар поставлений не був, після зустрічі з директором товариства, заявнику наданий лист №22-06/0055 від 23.01.2014, згідно якого товариство отримало від заявника 20% попередньої оплати та внесло замовлення заявника до графіку роботи на початок 2014 року, проте після 16.01.2014 власник заводу прийняв рішення про припинення процесу виробництва на зимовий період. У зв'язку з чим у товариства не має можливості виробити та поставити замовлений замовником товар. До моменту повної зупинки виробництва на заводі, останнє продовжувало поставляти стальні заготовки, які вже були вироблені, в порт Маріуполя. Станом на 23.01.2014 в порту Маріуполя наявні стальні заготовки, вироблені заводом у грудні-січні, які продаються іншим отримувача. За таких обставин, заявник вважає, що у зв'язку з порушенням заводом умов контракту та наявності в порту Маріуполя замовленого замовником товару, є усі підстави для накладення арешту на товар, оскільки у замовника є побоювання щодо виконання замовником зобов'язань та належної поставки товару або повернення коштів. Також позивач надав витяг з власної електронної пошти, в якій міститься інформація з інформаційного видавництва "Метал експорт Груп" про продаж Донецьким ЕМЗ партії 12 тич. тон раніше виробленого матеріалу, що на переконання заявника, є достатнім доказом того, що товар, який знаходиться у порту Маріуполя є саме тим товаром, який замовив заявник та від поставки якого заявнику завод відмовляється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши викладені заявником обставини щодо підстав для вжиття запобіжних заходів та представлені ним докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2013 між Компанією "FERCOMETAL" SAS (Париж, Франція), як покупцем та Приватним акціонерним товариством "Донецький електрометалургійний завод" (Донецьк, Україна), як продавцем укладений контракт №502909, відповідно до умов якого продавець зобов'язуєтся поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити металопродукцію у порядку та на умовах цього контракту.

13.12.2013 між сторонам підписана специфікація №2 до контракту, в якій сторони погодили предмет договору, строк поставки, умови оплати та поставки, а саме продавець поставляє покупцю товар, зокрема:

- заготовка сталева неперериванолита по ТУ У 27.1-00191164-109-2004 130х130 мм, марки сталі Ст3сп, у кількості 10000 МТ (десять тисяч метричних тонн), на загальну суму 4910000,00 доларів США.;

- умови оплати: попередня оплата протягом 5 банківських днів від дати підписання специфікації у розмірі 205 від суми договору;

- умови поставки: FOB ST LSD Маріуполь; строк прибуття в порт: до 20.01.2014.

Контракт та специфікація №2 до нього підписані та скріплені печатками з боку продавця та покупця.

На виконання умов контракту, заявник перерахував продавцю кошти у розмірі 982000 дол. США, належні докази чого наявні в матеріалах справи.

Як зазначає заявник, продавець металопродукцію йому не поставив та відмовляється у виконанні зобов'язань з поставки товару на суму попередньої оплати у розмірі 982000 дол. США., проте здійснює продаж виробленої для замовника металопродукції іншим особам, що на думку заявника підтверджує лист продавця №22-06/0055 від 23.01.2014, витяг з власної електронної пошти, в якій міститься інформація з інформаційного видавництва "Метал експорт Груп" про продаж Донецьким ЕМЗ партії 12 тич. тон раніше виробленого матеріалу. За переконанням заявника, спірна металопродукція знаходиться у ДП "Маріупольський морський порт" та значиться за експедитором ТОВ "Сивей логістик".

Вислухавши доводи заявника та дослідивши наявні матеріали, суд відмовляє у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів з огляду на наступне:

У відповідності до ст. 43 1 Господарського процесуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

Види запобіжних заходів передбачені ст. 43-2 Господарського процесуального кодексу України, до яких відносяться: витребування доказів, огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав; накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Згідно приписів ст. 43 3 Господарського процесуального кодексу України однією з вимог до заяви про вжиття запобіжних заходів є зазначення обставин, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 9 інформаційного листа "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" від 20.04.2007 р. N 01-8/251 у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43 3 ГПК України; імовірності настання обставин, зазначених у ст. 43 1 ГПК України; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Отже, запобіжні заходи за своєю правовою природою - це заходи, спрямовані на збереження відповідних доказів та на запобігання правопорушенню з метою якнайшвидшого реагування на протиправні дії.

Відповідно до вимог розділу V 1 ГПК України підставами вжиття запобіжних заходів є обставини, які дозволяють заінтересованій особі стверджувати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення. При цьому заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову.

Слід зазначити, що зі змісту заяви про вжиття запобіжних заходів не вбачається наявності зв'язку між тим видом запобіжних заходів, який обрав заявник і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати (в заяві взагалі не вказано, з якою вимогою заявник в подальшому хоче звернутись до суду). Зі слів представника заявника та змісту заяви вбачається, що вона направлена на забезпечення вимог заявника до продавця щодо передачі заявнику товару, який був ним оплачений але не переданий, тобто фактично обґрунтування заяви зводиться до побоювання заявника щодо фактичного виконання продавцем зобов'язань по контракту та в подальшому виконання рішення суду. Отже підстави та мета заяви не відповідають меті інституту запобіжних заходів, а саме меті запобіганню порушенню прав заявника та на забезпеченні можливості подання доказів на підтвердження порушень прав заявника.

Дослідивши докази, які подані заявником на підтвердження своєї заяви, суд відзначає, що лист від Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" №22-06/0055 від 23.01.2014 підписаний Н.Н. Мельник, який зі слів позивача, є менеджером з продажу.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. (ст. 97 Цивільного кодексу України).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Н.Н. Мельник перебуває з Приватним акціонерним товариством "Донецький електрометалургійний завод" у трудових відносинах; Н.Н. Мельника має повноваження на підписання листів від імені товариства, надання відповідей з приводу виконання укладених контрактів.

За таких обставин, лист №22-06/0055 від 23.01.2014 не є належним та допустимими доказом тверджень заявника про відмову товариства від виконання зобов'язань по контракту, про продаж металопродукції, замовленої замовником іншим покупцям, про знаходження товару, а саме заготовки сталевої неперериванолитої по ТУ У 27.1-00191164-109-2004 130х130 мм, марки сталі Ст3сп, у кількості 2000 МТ (дві тисячі метричних тонн), на загальну суму 982000,00 доларів США. у ДП "Маріупольський морський порт", про закріплення даного товару за експедитором ТОВ "Сивей логістик" та про належність металопродукції, на яку заявник просить накласти арешт, Приватному акціонерному товариству "Донецький електрометалургійний завод".

Окрім того, суд не приймає в якості належного доказу, витяг з власної електронної пошти заявника, в якій, зі слів заявника, міститься інформація з інформаційного видавництва "Метал експорт Груп" про продаж Донецьким ЕМЗ партії 12 тич. тон раніше виробленого матеріалу, оскільки це витяг з електронного листа, який надійшов від vc@yutrade.com не є витягом з інформаційного видавництва "Метал експорт Груп", а інформація на яку посилається заявник не містить джерела інформації, а містить тільки посилання на повідомлення гравців без конкретизації.

Також слід зазначити, що зі змісту ст. 43 1 Господарського процесуального кодексу України випливає, що запобіжні заходи судом вживаються з метою забезпечити збереження потрібних доказів, якщо подача їх стане згодом неможливою або утрудненою, в даному ж випадку заявник, жадаючи застосування запобіжних заходів, має на меті настання інших наслідків.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява про вжиття запобіжних заходів є необґрунтованою, твердження заявника не підтверджені належними та допустимими доказами, заявник не вірно обрав спосіб та порядок захисту своїх прав.

Відповідно до ч. 6 ст. 43 4 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності підстав, встановлених статтею 43 1 цього Кодексу, а також невиконання вимог, передбачених частиною третьою цієї статті, господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

За таких обставин, у задоволенні заяви Компанії "FERCOMETAL" SAS про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на майно, слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43-1, 43-2, 43-3, 43-4 та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Компанії "FERCOMETAL" SAS у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.

Суддя Д.М. Огороднік