Постанова

від 29.11.2013 по справі 763/4947/13-а

ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

І інстанція

Справа № 763/4947/13-а

Категорія __

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року Гагарінській районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді - Батуріна А.С.,

при секретарі Рудюк М.Р.,

за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представників відповідача Трифонової Н.Г., Кузнецової О.Ф., Ботвінко Н.Е., Коломієць Т.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя про визнання відмови Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя у призначенні пенсії за вислугу років неправомірною та зобов'язання виконати дії по призначенню пенсії за вислугу років, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах неправомірними та зобов'язати відповідача виконати дії по призначенню пенсії за вислугу років з 01 жовтня 2012 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у судовому засіданні, позивач послався на те, що 03.10.2012 він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з досягненням 55 років, набуттям загального трудового стажу 25 років, із яких більш 12 років і 6 місяців складає робота у плавскладі флоту рибної промисловості.

Наявність встановленого законом трудового стажу у плавскладі підтвердив трудовою книжкою, у якої містяться записи про те, що позивач був включений до плавскладу флоту рибної 21 лютого 1979 року і з цієї дати постійно працював на суднах НПС «Одісей», НПС «Хронометр», РПС «З.Мустакімов», РПС «Рекорд», РПС «Дивний», СРТМ «Супса», МРТР «Благоєво», РПС «Каламіта», володільцем яких на той час було Міністерство рибного господарства СРСР, і був звільнений 16 травня 1995 року під час перебування капітаном в резерві без виплати заробітної плати відповідно до наказу Генерального директора державного підприємства науково-виробничого об'єднання з розвитку марикультури і підводним дослідженням «Мариекопром» № 49-л від 16.05.1995 року. На дату звільнення трудовий стаж роботи у плавскладі склав 16 років 00 місяців 25 днів.

Згідно до протоколу № 2 від 08.01.2013 засідання комісії управління ПФУ у Гагарінському районі м. Севастополя по розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою пенсій позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років. За проведеними розрахунками відповідач неправомірно виключив з періодів його роботи у плавскладі флоту рибної промисловості періоди роботи з 10.05.1979 до 03.06.1979, з 26.05.1980 до 05.07.1980, з 24.08.1981 до 26.08.1981, з 17.05.1982 до 01.06.1982; з 26.07.1982 до 28.07.1982; з 01.09.1986 до 30.09.1986; з 03.11.1986 до 01.01.1987; з 04.01.1987 до 01.03.1987; з 18.09.1987 до 07.10.1987; з 01.10.1989 до 31.12.1989; з 21.02.1990 до 28.06.1991, з 01.08.1991 до 31.08.1992, з 01.09.1992 до 06.09.1992, з 07.09.1992 до 31.08.1993, з 01.09.1993 до 31.01.1994, з 01.02.1994 до 28.02.1994, з 01.03.1994 до 31.03.1994, з 01.04.1994 до 15.03.1995. Усього з трудового стажу, що надає право на призначення пенсії за вислугу років після досягнення 55 років, виключено 5 років 4 місяця 4 дня, протягом яких позивач працював у плавскладі починаючи з 21.02.1979.

Вважає дії відповідача неправомірними, позаяк ним були надані відповідачу трудова книжка, записи у якої підтверджують його посаду, періоди роботи і календарний трудовий стаж у плавскладі суден рибного флоту, які не є такими, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжними, роз'їзними, приміського і внутріміського сполучення. Крім того, на вимогу відповідача він надав архівні довідки, які підтверджують календарні періоди його роботи у плавскладі флоту рибної промисловості, яка повинна надаватися органу, що призначає пенсію, за відсутністю трудової книжки.

На підтвердження трудового стажу позивач надав відповідачу трудову книжку, яка на першій сторінці містить відомості про працівника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дату заповнення - 20.07.1976, правильність яких завірені підписом позивача та особи, відповідальною за видачу трудових книжок, що скріплена печаткою відділу кадрів Мінського заводу шестірень. У графі 3 розділу "Відомості про роботу" вказані повні найменування підприємств, на яких працював позивач, записи про зміну їх назви та підстави перейменування, дати і номери наказів, порядкові номери записів, дати прийняття на роботу, звільнення та переводу, зазначені конкретні найменування посад позивача, підстави призначення на посаду, переводу на інше судно та звільнення. Усі записи в трудовій книжці містять повні відомості, зроблені розбірливо і не мають виправлень.

При цьому, відповідно до записів у трудовій книжці, підтверджених архівною довідкою, позивач весь період з 21.02.1979 перебував у плавскладі і був звільнений з посади капітана СРТМ «Каламіта» за власним бажанням 16.05.1995 після закінчення строку перебування в безоплатному резерві, до якого він був зарахований 16 березня 1995 року.

Неправомірність відмови у призначенні пенсії позивач також обґрунтовує посиланням на пункт 2 виписки з протоколу № К-10 від 27.12.2012 засідання Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, яка створена при Головному управлінні ПФ України в м. Севастополі, згідно до якого комісія одноголосно вирішила: «підтвердити гр. ОСОБА_1 пільговий стаж та зарахувати періоди роботи на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років».

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав.

За змістом протоколу № 2 від 08.01.2013 «Про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1», комісія управління ПФУ у Гагарінському районі м. Севастополя по розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій, розглянула заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років та надані ним документи: копію паспорта серії НОМЕР_2, виданого Гагарінським РВУМВС України в м. Севастополі 30.10.1998; копію довідки державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1; трудову книжку серії НОМЕР_3; архівну довідку про навчання № 37-СПО-477/10, яка була видана 12.09.2012 Федеральним державним бюджетним навчальним закладом вищої професійної освіти «Балтійська державна академія рибопромислового флоту»; копію особистої картки форми Т-2 № НОМЕР_4; довідки державного архіву м. Севастополя № л-16, № л-17 від 28.08.2012 про період роботи; № л-28, № л-29, № л-31 від 22.10.2012 про заробітну плату; № л-18 від 28.08.2012 про перейменування та ліквідацію Севастопольської бази спеціального експериментального флоту і підводних апаратів та Науково-виробничого об'єднання «Мариекопром». Крім того було розглянуто рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Севастополі від 27.12.2012 № 35/04-11 про підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії за вислугу років та відомості персоніфікованого обліку.

Згідно до розглянутих документів комісією встановлено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 27 років 3 місяці 29 днів, у тому числі стаж роботи на посадах плавскладу - 10 років 7 місяців 25 днів. З цих підстав комісія дійшла висновку, що для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 немає законних підстав.

За змістом листа від 15.02.2013 № 20-Л управління ПФУ в Гагарінському районі м. Севастополя механізм підтвердження періодів роботи, які зараховуються у трудовий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, «визначений Порядком підтвердження періодів роботи, які зараховуються у трудовий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2006 під № 1231/13105». У призначенні пенсії за вислугу років позивачу відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки стаж роботи позивача на посадах плавскладу, підтверджений комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Севастополі від 27.12.2012, складає 10 років 7 місяців 25 днів.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що пунктом 2 розділу XV „Прикінцеві положення" Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 № 1058-15 передбачено, що право на пенсію за вислугу років визначається відповідно до законодавства, що діяло раніше, тобто пенсія за вислугу років призначається згідно із Законом України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ).

Згідно до пункту "д" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають робітники плавскладу морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення): чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. Для призначення даного виду пенсії згідно до пункту 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених пунктами "а" „г" „д" пункту 7 цього Порядку, надаються також документи, що підтверджують виконання роботи, яка дає право на призначення такого виду пенсії. Оскільки записи трудової книжки не містять відомостей про зайнятість повний робочий день на роботі, виконання якої дає право на призначення пенсії за вислугу років, Управління не може зарахувати період роботи позивача у плавскладі до пільгового стажу тільки на підставі трудової книжки.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи. Оскільки позивачем згідно вищезазначеного законодавства не були надані додаткові документи на підтвердження стажу роботи (12 років 6 місяців), необхідного для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788, то призначити даний від пенсії не має законних підстав.

Представники відповідача надали суду архівні довідки про виплату позивачу заробітної плати, якими підтверджуються окремі періоди, за які відсутні відомості про виплату позивачу заробітної плати, а також періоди у яких позивач перебував у відгулах та встановлених законом відпусках, в оплачуваному резерві, у складі підмінної команди, на курсах підвищення кваліфікації. Зазначені періоди, на думку відповідача, не підлягають врахуванню до пільгового страхового стажу при призначенні пенсії за вислугу років плавскладу.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши у судовому засіданні надані сторонами письмові докази, суд вважає можливим задовольнити позов з наступних підстав.

Відповідно до статті 105 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), застраховані особи та члени їхніх сімей мають право на оскарження дій (бездіяльності) страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку. Оскарження дій виконавчих органів Пенсійного фонду здійснюється в разі, якщо посадовими особами виконавчих органів Пенсійного фонду порушено права і законні інтереси застрахованих осіб, створено перешкоди для здійснення прав і законних інтересів таких осіб внаслідок дій чи бездіяльності посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду чи прийнятого виконавчими органами Пенсійного фонду рішення або покладено на застраховану особу чи пенсіонера обов'язки, які не передбачені цим Законом.

Пунктом 4 частини 1 статті 18 КАС України установлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За змістом частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058 пенсія за вислугу років має призначатися згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Проте, на даний час такий законодавчий акт не прийнято, тому пенсії призначаються відповідно до норм цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України № 1788-ХІІ від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Отже, порядок обчислення спеціального стажу та умов, за яких визначається право на пенсію за вислугу років плавскладу, передбачені положеннями Закону № 1788-ХІІ, а страховий стаж, залежно від якого визначається розмір пенсії, обчислюється відповідно до норм Закону № 1058.

Статтею 51 Закону № 1788-ХІІ установлено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 року № 46 затверджено Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385. До зазначеного переліку включений плавсклад i робітники всiх професій (крім юнг та учнів) на морських, річкових та озерних суднах усiх видів флоту рибної промисловості, на плавучих заводах i базах, холодильниках, доках i майстернях.

Статтею 55 Закону № 1788-ХІІ установлені категорія працівників, які користуються правом на пенсію за вислугу років - це працівники, зайняті в різних галузях народного господарства. Визначальними умовами пенсійного забезпечення кожної категорії працівників є професія, посада, тривалість трудового стажу, галузь народного господарства та інші показники.

Плавсклад суден морського, річкового флоту й флоту рибної промисловості є окремою категорією працівників, які мають право на призначення пенсії на підставі абзацу 1 пункту «д» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, нормами якого знижений вік для призначення пенсій у зв'язку з зайнятістю на важких роботах та роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Зокрема, право на пенсію за вислугу років з цих підстав має плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення): чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Виходячи з буквального тлумачення зазначеної норми, плавсклад суден морського, річкового флоту й флоту рибної промисловості користується правом на дострокову пенсію незалежно від виду виконуваних робіт (перевезення вантажів, пасажирів або видобуток риби, морепродуктів, прийом готової продукції на промислі або інші роботи), а також від найменування їхніх професій і посад. Не має значення відомча приналежність відповідних суден, а також організаційно-правова форма й форма власності судновласника.

У судовому засіданні відповідач не надав суду доказів, на яких ґрунтується відмова зарахувати періоди роботи позивача у плавскладі суден рибного господарства до трудового стажу, що надає право на призначення пенсії за вислугу років після досягнення 55 років. За змістом заперечень відповідача, відмова в призначенні пенсії ґрунтується на іншій нормі пункту «д» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, якою встановлені підстави для призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку за Списком, що затверджений постановою КМ України від 12.10.1992 № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», до якого включені професії і посади плавскладу окремих видів суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, які мають право на цей вид пенсії. Умовою призначення пенсії за вислугу років з цієї матеріально-правової підстави є включення працівника до затверджених Списків виду суден, професій і посад плавскладу, а також стаж роботи на цих суднах, за цими професіями і посадами, який для чоловіків складає не менше 25 років, а для жінок - не менше 20 років. За цією нормою пенсія призначається без врахування віку працівника.

Отже, умови призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «д» статті 55 Закону № 1788-ХІІ неоднакові. В одних випадках вони призначаються незалежно від віку, в інших - встановлюється вік і стаж. При цьому, в обох випадках тривалість стажу роботи розраховується з урахуванням загальної тривалості роботи в календарному обрахуванні. Це означає, що обчислення тривалості роботи здійснюється з дня початку роботи по день її закінчення у календарних роках, місяцях і днях. В загальну тривалість стажу в календарному обрахуванні включаються всі періоди роботи у плавскладі або за включеними до Списків професіями і посадами, шляхом підсумовування числа відповідних днів, місяців і років.

При цьому, частиною 1 статті 61 Закону № 1788-ХІІ установлені пільги щодо зарахування роботи на водному транспорті протягом повного навігаційного періоду за рік роботи. Проте, до цієї категорії працівників морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості позивач не відноситься, оскільки до його трудового стажу у плавскладі флоту рибного господарства, з врахуванням виду та типу суден, членом екіпажів яких він був, зараховуються календарні роки, місяці та дні його перебування на відповідній посаді плавскладу.

За змістом пояснень представників відповідача та наданої довідки про трудовий стаж позивача, до трудового стажу, що надає право на призначення пенсії за вислугу років, не включені періоди виконання позивачем трудових обов'язків у складі резервної та підмінної команди, перебування на курсах підвищення кваліфікації з збереженням заробітної плати, у відгулах тощо.

Так, відповідно до наказу роботодавця № 46-л від 14.05.1979 позивач був переведений в резерв плавскладу з 10.05.1979 до 03.06.1979, з встановленням посадового окладу матросу 1 класу 110 рублів, у звязку з чим відповідач не зарахував 24 дні, перебування позивача у плавскладі.

З 01.04.1980 до 27.08.1981 позивач працював на посаді 3-го помічника капітана НПС «Одиссей». За цей період з трудового стажу виключені періоди з 26.05.1980 до 05.07.1980 та з 24.08.1981 до 26.08.1981, усього 1 місяць 13 днів у зв'язку з тим, що у цей період за наказом роботодавця № 65-л від 25.04.1980 з 22.04.1980 йому виплачувалася заробітна плата за посадовим окладом 3-го помічника капітана підмінної команди, а на підставі наказу № 119-л від 27.08.1981 - 4-го помічника капітана по резерву у розмірі 75 відсотків.

З 27.08.1981 позивач був переведений на посаду 3-го помічника капітану РПС «З.Мустакимов», на якій працював до 29.07.1982. За цей період з трудового стажу виключено 18 днів (з 17.05.1982 до 01.06.1982 та з 26.07.1982 до 28.07.1982) протягом яких на підставі наказу № 81-л від 27.08.1982 йому виплачувався посадовий оклад 3-го помічника капітана резерву у розмірі 75 відсотків з 26.07.1982 до 29.08.1982 з переводом з 29.08.1982 на посаду 3-го помічника капітана НПС «Одиссей».

Наказом роботодавця № 33-л від 17.02.1986 позивач був переведений з 17.02.1986 на посаду 2-го помічника капітану НІС «Хронометр» на якої працював до 01.03.1987. За цей період йому не зарахований стаж роботи у плавскладі з 01.09.1986 до 30.09.1986, з 03.11.1986 до 01.01.1987 та з 04.01.1987 до 01.03.1987, усього 4 місяця 7 днів.

У ці періоди позивач перебував у відпуску та відгулах після повернення із закордонного рейсу на НІС «Хронометр» (наказ роботодавця № 7-л від 14.01.1986, наказ № 26-л від 16.03.1987) та на курсах іноземної мови до 01.03.1987.

Наказом начальника бази «Гідронавт» № 37-л від 06.04.1987 позивач з 01.03.1987 був переведений на посаду ст. помічника капітана МРТР «Благоєво», на якої працював до 29.02.1988.

З цього календарного періоду роботи виключений період з 18.09.1987 до 07.10.1987, тобто 3 місяця, протягом яких позивачу на підставі наказу № 103 від 21.09.1987 виплачувалася заробітна плата ст. помічника капітана резерву у розмірі 75 % від посадового окладу після повернення з чергової відпуски та відгулів.

23 березня 1989 року позивач був переведений на посаду капітана РПС «Супса» (до 13.04.1990), з наступним переводом на посаду капітана РПС «Каламіта» та звільненням переводом на роботу в НВО «Мариекопром» капітаном СРТМ «Каламіта» з 01.07.1991. За цей період з трудового стажу, що враховується плавскладу для призначення пенсії за вислугу років період з 01.10.1989 до 31.12.1989 та з 21.02.1990 до 28.06.1991, усього 1 рік 7 місяців 08 днів. У цей період позивач зокрема перебував на курсах підвищення кваліфікації за посадою капітана СРТМ «Каламіта», з якої він був звільнений 28.06.1991 у зв'язку з переводом в НВО «Мариекопром».

Отже, до звільнення позивача переводом у зв'язку з реорганізацією роботодавця з календарного трудового стажу роботи у плавскладі флоту рибної промисловості відповідач виключив період, що у сукупності складає 2 роки 5 місяців 10 днів.

Відповідно до частини 2 статті 32 КЗпП України, не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

Статтею 36 КЗпП України установлено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до досліджених у судовому засіданні доказів, дія трудового договору не припинялася, а також не змінювалися умови праці позивача на посаді капітана СРТМ «Каламіта», внаслідок реорганізації роботодавця та судновласника. Відповідно до відомостей, які містить архівна довідка, наказом Генерального директора НВО «Мариекопром», позивач у період з 07 вересня до 07 жовтня 1992 року був переведений на посаду капітана резерву, якому встановлений посадовий оклад наказом від 29.09.1992 № 141-л.

Наказом № 149-л від 28.10.1992 позивач переведений на посаду капітана СРТМ «Каламіта» з 03.11.1992, після чого залишався на цієї посаді до звільнення, що підтверджується записом у трудовій книжці та наказами про зміну посадового окладу, який неодноразово збільшувався на підставі наказів від 02.12.1992 № 176-л, від 29.12.1992 № 187-л, від 01.07.1993 № 96-л, від 07.09.1993 № 137-л, від 17.12.1993 № 191-л, від 05.09.1994 № 102-л, від 17.11.1994 № 132-л.

Згідно до наказу від 20.03.1995 № 35-л позивач зарахований в резерв з 16 березня 1995 року без виплати заробітної плати до 16.05.1995, а наказом від 16.05.1995 був звільнений за власним бажанням за статтею 38 КЗпП 16 травня 1995 року.

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що в календарний період з 21.02.1979 до 15.03.1995 позивач працював у плавскладі суден флоту рибної промисловості, а саме: НПС «Одісей», НПС «Хронометр», РПС «З.Мустакімов», РПС «Рекорд», РПС «Дівний», СРТМ «Супса», МРТР «Благоєво», РПС (СРТМ) «Каламіта».

Факт належності зазначених суден до флоту рибної промисловості, які за їх типами, видами та тактико-технічними характеристиками й виконуваними функціями не є суднами портовими, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжними, роз'їзними, приміського і внутріміського сполучення, суд визнає таким, що є встановленим з наступних підстав.

Факт віднесення посади позивача до плавскладу флоту рибного господарства пенсійним органом не оспорюється, що випливає зі змісту довідки відповідача про розрахунок загального трудового стажу та стажу роботи позивача у плавскладі.

Відповідно до записів у трудовій книжці, у зазначені періоди позивач не звільнявся з плавскладу, йому нараховувалася заробітна плата, з якої роботодавцем нараховувалися та сплачувалися пенсійні та інші внески.

Відповідно до записів у трудовій книжці, позивач працював на суднах, належних роботодавцю, Севастопольському експериментально-конструкторському бюро підводних досліджень «Азчерриба» Калінінградського спеціального експериментального конструкторського бюро промислового рибальства Міністерства рибного господарства СРСР, яке було перейменоване з 01.01.1987 року в Севастопольську базу спеціального експериментального флоту та підводних апаратів (база «Гідронавт») з безпосереднім підпорядкуванням Міністерству рибного господарства СРСР на підставі наказу Мінрибгоспу СРСР від 28.11.1986 № 645. У зв'язку з ліквідацією Севастопольської бази спеціального експериментального флоту й підводних апаратів (база «Гідронавт») на підставі наказу Мінрибгоспу СРСР від 05.03.1991 № 86 створено науково-виробниче об'єднання по розвитку марикультури й підводних досліджень (НВО «Мариэкопром»). Зазначені відомості, що внесені до трудової книжки позивача, підтверджуються архівною довідкою від 19.04.2013 № Л-13. 16 вересня 1992 року НПО «Мариэкопром» було перейменовано в Державне підприємство Науково-виробниче об'єднання по розвитку марикультури й підводних досліджень (ДП НВО «Мариекопром») на підставі наказу АН України від 16 вересня 1992 року № 141. В архівній довідці від 19.04.2013 № Л-13 містяться відомості про те, що у додатках до наказу «Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 17.11.1994 № 149-л зазначені судна віднесені до флоту рибної промисловості.

На підставі аналізу норм "Положення про умови оплати праці плаваючого складу промислових, пошукових, науково-дослідних, експериментальних судів і плавучих маяків, флагманських фахівців плаваючого експедиційного складу флоту рибної промисловості" затвердженого Міністерством рибного господарства СРСР за узгодженням зі ЦК профспілки робітників харчової промисловості 19 вересня 1984 року, суд дійшов висновку про те, що до плавскладу флоту рибної промисловості включаються члени екіпажів промислових, пошукових, науково-дослідних, експериментальних судів всіх типів і плавучих маяків, у тому числі підмінних команд та резерву, флагманські фахівці, працівники плаваючого експедиційного складу всесоюзних рибопромислових і виробничих об'єднань. Оплата праці зазначених осіб розраховується від встановлених штатним розписом посадових окладів, що затверджується роботодавцем.

За змістом пункту 47 Положення, перебування суден у простої, в порту понад строк, передбачений рейсовим завданням, знаходження судів на відстої або консервації, а також використання роботодавцем працівників плаваючого складу флоту рибної промисловості у період знаходження судів поза експлуатацією на інших роботах за спеціальністю та професією, не змінює правовий статус працівників плавскладу, а змінює лише умови виплати їм заробітної плати, розрахунок якої здійснюється від посадового окладу, установленого для працівників плавскладу.

Відповідно до пункту 55 зазначеного Положення, що було чинним у період роботи позивача у плавскладі, командний плавсклад при знаходженні в резерві залучається до робіт з їхній кваліфікації, а при відсутності таких робіт використовується на інших роботах стосовно до їхніх спеціальностей. Плавсклад, використовуваний на підміні членів екіпажів суден, оплачується за цей період за умовами, установленими для працівників плаваючого складу судна.

Відповідно до статті 122 КЗпП України, при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством.

Частиною 11 статті 29 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» установлено, що за призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.

Відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, стаж роботи позивача у плавскладі суден рибної промисловості за період з 21 лютого 1979 року до 16 березня 1995 року включно у календарному обрахуванні складав 16 років 00 місяців 25 днів. При цьому, жодних підстав виключати окремі періоди роботи позивача у плавскладі суден рибної промисловості, протягом яких працівники згідно з чинним законодавством отримували заробіток за відповідною штатною посадою плавскладу, з розрахункового періоду трудового стажу не існує.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України (далі-КЗПП), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.1993 № 58 Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 N 301 "Про трудові книжки працівників", установлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.14 Інструкції, записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Єдиній державній класифікації професій всіх категорій працівників на підставі міжнародних стандартів". Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, то запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Порядок підтвердження періодів роботи, які зараховуються у трудовий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1. Дія Порядку № 18-1 поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років).

Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, які створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної інспекції України з питань праці. Головою Комісії є начальник головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Згідно до пункту 20 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637, зазначені комісії утворюються і діють для вирішення питань відносно наявності трудового стажу для призначення пенсії за умови відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, якщо підприємство, установа та організація, на яких працював заявник, ліквідовано без визначення правонаступника.

Між тим, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії, посилаючись на пункт 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846. Зазначеним порядком врегульовані відносини щодо визначення страхового стажу, залежно від якого на підставі поданих заявником документів обчислюється розмір пенсії відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З тексту протоколу № 2 від 08.01.2013 «Про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1» випливає, що комісія управління ПФУ у Гагарінському районі м. Севастополя по розгляду питань, пов'язаних з призначенням та виплатою пенсій, була призначена наказом начальника управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя від 02.01.2013 № 3 (були присутні 13 осіб). Правова підстава утворення цієї комісії у протоколі не зазначена.

Пунктом 11 цього Порядку, на норми якого посилається відповідач на обґрунтування правомірності відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, установлений перелік документів, що додаються до заяви про призначення пенсії за вислугу років, який включає:

довідку податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера;

документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637;

довідку із бази даних системи персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 2, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 за період роботи, починаючи з 01.01.2004, що додає відділ персоніфікованого обліку органу, що призначає пенсію;

довідку про заробітну плату особи (додаток 1) за період страхового стажу до 01.07.2000, а починаючи з 01.07.2000 індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно із додатком 2, додатком 3;

документи про місце проживання (реєстрації) особи;

клопотання (направлення) про достроковий вихід на пенсію (для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про зайнятість населення";

документи, що підтверджують виконання роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

В матеріалах справи міститься ксерокопія трудової книжки та ці самі документи подані позивачем до відповідача, а тому посилання відповідача на необхідність надання уточнюючих довідок про зайнятість повний робочий день на роботі у плавскладі, виконання якої дає право на призначення пенсії за вислугу років є безпідставними.

Отже вимога про надання документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637, а також документів, що підтверджують виконання роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, є неправомірною. Цей висновок суду підтверджується висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі суду від 13 вересня 2011 року за результатами розгляду касаційної скарги органу пенсійного забезпечення у справі № к/9991/4057/11-с (№ ріш. в ЄДРСР - 18629146).

На дату звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилося 55 років, оскільки в трудовій книжці, належність якої позивачу судом перевірена, зазначена дата його народження - 14 вересня 1957 року. Цей факт підтверджується записами у військовому квитку та відомостями, що містяться у паспорті громадянина України ОСОБА_1

Отже, за результатами досліджених у судовому засіданні доказів, якими обґрунтовані підстави позову та заперечення в їх сукупності, суд встановив, що загальний стаж роботи позивача на дату звернення за призначенням пенсії (03.10.2012) за розрахунками відповідача складає 27 років 03 місяця 29 днів, що сторонами не оспорюється. До цього трудового стажу у календарному обрахуванні включено роботу позивача у плавскладі флоту рибної промисловості з 21 лютого 1979 року до 16 березня 1995 року включно, що складає 16 років 00 місяців 25 днів. За оцінкою суду, зазначений трудовий стаж позивача є однією з установлених абзацом 1 пункту «д» статті 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N 1788-ХІІ умовою набуття позивачем права на призначення пенсії за вислугу років після досягнення 55 років та наявності загального трудового стажу більше 25 років.

Отже, за встановленими судом обставинами з 14 вересня 2012 року у позивача виникло право на призначення пенсії за вислугу років на підставі абзацу 1 пункту «д» статті 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N 1788-ХІІ у зв'язку з досягненням віку 55 років.

Відповідно до статті 83 Закону N 1788-ХІІ, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Частиною 2 статті 87 Закону установлено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Частиною 4 статті 105 КАС України встановлено, що адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Згідно до статті 159 КАС України, судом у встановленому процесуальним порядком з'ясовані обставини справи, що підтверджуються належними і допустимими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, враховані норми матеріального права, якими врегульовані спірні відносини. За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог законодавства, що призвело до порушення суб'єктивних прав позивача, які підлягають поновленню судом шляхом покладання на відповідача обов'язків виконати дії по призначення пенсії позивачу на умовах, встановлених законом, що гарантує дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, оскільки ці порушення ще не припинені.

За таких обставин, враховуючи, що в ході судового розгляду встановлена неправомірність відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «д» статті 55 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N 1788-XII, суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Пенсійний фонд України та його органи, згідно до пункту 18 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-V «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються.

Керуючись ст.ст. 2-12, 17, 18, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, місце постійного проживання якого зареєстровано в квартирі АДРЕСА_1, 99038, номер картки платника податку - НОМЕР_1 до управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя (пр.Героїв Сталінграду, 56, м. Севастополь, 99059), ідентифікаційний код юридичної особи - 22275002, у повному обсязі.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1, за вислугу років неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя виконати дії по призначенню ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі абзацу першого пункту «д» статті 55 Закону України від 05.11.1991 N 1788-XII „Про пенсійне забезпечення" з 01 жовтня 2012 року.

Постанова суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гагарінського районного

суду м. Севастополя А.С. Батурін

29.11.2013