Рішення

від 27.01.2014 по справі 127/30626/13-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/30626/13-ц

Провадження № 2/127/247/14

27.01.2014 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27.01.2014 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.

за участю: секретаря Пєскова Є. Д.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Немирівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт «Райагрохім» про стягнення заборгованості та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 позовом до ПАТ «Немирівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт «Райагрохім» про стягнення заборгованості та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 12.03.2009 року позивач був прийнятий на роботу в ВАТ Немирівське районне підприємство «Райагрохім» на посаду заступника голови правління товариства, згідно наказу № 3 від 13.03.2009 року. 20.04.2010 року загальними зборами акціонерів та відповідно до рішення наглядової ради ПрАТ «Немирівське РП «Райагрохім» ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ПрАТ «Немирівське РП «Райагрохім». Призначення позивача на посаду директора вище вказаного підприємства підтверджується трудовим договором (контрактом), підписаним 20.04.2010 року з однієї сторони головою наглядової ради ПраТ «Немирівське РП «Райагрохім» Березюк Л.Д та позивачем як директором приватного акціонерного товариства «Немирівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт «Райагрохім» з іншого боку та відповідним записом в трудовій книжці. 22.11.2012 року ОСОБА_1 був звільнений з посади директора приватного акціонерного товариства «Немирівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт «Райагрохім» на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Звільнення позивача із займаної посади підтверджується протоколом засідання Наглядової ради ПрАТ «Немирівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт «Райагрохім», а також відповідним записом в його трудовій книжці за № 36 від 22.11.2012 року. На день звільнення з ПрАТ «Немирівське РП «Райагрохім» підприємством проведено із позивачем розрахунки по заробітній платі, тобто проведено відповідні нарахування та проведено виплату коштів. В той же час, при розірванні із ОСОБА_1 трудового договору (контракту) ПрАТ «Немирівське РП «Райагрохім» допущено порушення вимог п. 8.5 трудового договору (контракту) з директором приватного акціонерного товариства «Немирівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт «Райагрохім». При підписанні відповідачем 20.04.2010 року із позивачем трудового договору (контракту) в п.8.5 трудового договору було записано, що при залишенні посади директору виплачується вихідна допомога. Таким чином, пунктом 8.5 трудового договору, підписаного позивачем 20.04.2010 року, було зафіксовано обов'язкову виплату вихідної допомоги незалежно від причин залишення посади директора. Згідно штатного розпису, затвердженого по ПрАТ «Немирівське РП «Райагрохім» 01.10.2012 року, заробітна плата директора підприємства становить 5 020, 00 гривень. Крім штатного розпису такий розмір заробітної плати директора підприємства підтверджується довідкою про заробітну плату позивача за 2012 рік. Тому при вирішенні питання про звільнення з роботи ОСОБА_1 розраховував на отримання вихідної допомоги у розмірі посадового окладу директора підприємства, тобто на суму, що складає 5 020, 00 гривень. 22.11.2012 року при вирішенні питання про звільнення позивача з роботи наглядовою радою питання про виплату йому вихідної допомоги взагалі не розглядалось, що підтверджується протоколом засідання наглядової ради ПрАТ «Немирівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт «Райагрохім». Не дивлячись на звернення позивача до товариства про проведення із ним розрахунку у вигляді виплати вихідної допомоги у розмірі посадового окладу директора підприємства, вихідна допомога виплачена ОСОБА_1 не була. Крім того, при звільненні позивача з роботи ПрАТ «Немирівське РП «Райагрохім» із ним не провело розрахунки по підзвітним сумам. Заборгованість підприємства станом на 01.12.2012 року складає 2 235, 18 гривень, що підтверджується відповідною довідкою. Таким чином, станом на 22.11.2012 року (день звільнення з роботи позивача) в загальному заборгованість ПрАТ «Немирівське РП «Райагрохім» перед складає 7 255, 18 гривень. Те, що відповідач в день звільнення позивача і до теперішнього часу не провів повний розрахунок, заподіяло йому значні моральні страждання, так як весь час позивач переживав з приводу існування своєї сім'ї і внаслідок чого позивач і його сім'я були позбавленні нормального життєвого спілкування з тими, що оточують їх близькими людьми.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з ПАТ «Немирівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт «Райагрохім» на користь позивача вихідної допомоги у розмірі 5 020, 00 гривень, заборгованості по підзвітним сумам в розмірі 2 235, 18 гривень та моральної шкоди в розмірі 3 000, 00 гривень.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, аргументуючи їх мотивами, викладеним в позовній заяві, та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином у відповідності до вимог ст. 74 ЦПК України. Про причини неявки суд не повідомлено.

Суд, враховуючи думку позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1, 20.04.2010 року позивач був призначений директором ВАТ «Райагрохім», згідно рішення наглядової ради від 20.04.2010 року. 28.05.2010 року згідно Закону України «Про акціонерні товариства» ВАТ «Райагрохім» перейменовано на приватне акціонерне товариство «Немирівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт Райагрохім». Згідно наказу № 19 від 22.11.2012 року ОСОБА_1 22.11.2012 року був звільнений з роботи за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України. (а.с. 7-8)

20.04.2010 року між ПАТ «Немирівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт «Райагрохім» та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір (контракт). (а.с. 9-13)

Наглядовою радою ПАТ «Немирівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт «Райагрохім» 22.11.2012 року постановлено рішення про розірвання трудового договору (контракту), укладеного 20.04.2010 року, з директором підприємства ОСОБА_1 та його звільнення з посади директора ПАТ «Немирівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт «Райагрохім» з 22.11.2012 року за угодою сторін. (а.с. 14)

Згідно ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього закону.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно довідки, виданої головним бухгалтером ПАТ «Немирівський райагрохім» Сухаревич О.Б., заборгованість підприємства ОСОБА_1 по підзвітним сумам станом на 01.12.2012 року склала 2 235, 18 гривень. (а.с. 15)

Згідно п. 8.5 трудового договору (контракту) від 20.04.2010 року при залишенні посади директору виплачується вихідна допомога. Окрім того, відповідно до п. 8.8. вище зазначеного договору розмір вихідної допомоги визначається на основі середньомісячної винагороди.

Судом встановлено, що відповідач не провів в день звільнення позивача виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, враховуючи те, що ОСОБА_1 в день звільнення перебував на робочому місці.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» невиплачена позивачу одноразова матеріальна (вихідна) допомога, передбачена договором, відноситься до структури заробітної плати.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст. 24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством, відповідно до ст. 25 Закону України «Про оплату праці».

Крім того, Конституцією України, зокрема ст.ст. 43, 124, кожному громадянинові гарантується право на одержання винагороди за працю та гарантується обов'язковість рішень судів.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що положення ст. 116 КЗпП України регламентують обов'язковість проведення при звільненні із працівником усіх виплат , що йому належать, а не лише сум, які відносяться до заробітної плати.

Згідно ст. 44 КЗпП України та враховуючи п. 8.8. та п. 8.9 трудового договору (контракту) від 20.04.2010 року вихідна допомога визначається на основі середньомісячної винагороди.

До обчислення виплати вихідної допомоги застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Сума вихідної допомоги обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Відповідно середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства на два.

Згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 № 75 від 28.11.2012 року, його середньоденна заробітна плата становить 152, 23 гривень. (а.с. 16)

Судом проведено розрахунок вихідної допомоги, належної позивачу, і встановлено, що позивачем визначено розмір вихідної допомоги в меншому розмірі ніж це передбачено законом та трудовим договором. Позивачем зазначено розмір допомоги виходячи із його місячного посадового окладу, який становив 5 020, 00 гривень станом на 01.11.2012 року, що підтверджується довідкою від 23.11.2012 року (а.с. 29), а не із розміру середнього місячного заробітку.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

Враховуючи вище зазначене та принцип диспозитивності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги в розмірі 5 020, 00 гривень та заборгованості належних працівникові сум при звільненні в розмірі 2 235, 18 гривень.

Щодо позовної вимоги про відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 3 000, 00 гривень, то така вимога підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні позивач пояснив, що спричинення моральної шкоди сталося внаслідок не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, оскільки він та його сім'я розраховували на дані кошти. Позивач пояснив, що вказані незаконні дії відповідача призвели до його моральних переживань, він нервує, втратив нормальні життєві зв'язки.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, на що звернув увагу Верховний Суд України в п. 5 постанови Пленуму від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідальність за завдану моральну шкоду відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України відшкодовується особою, яка її завдала.

Судом встановлено наявність спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу, в тому числі наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача, позивачем зазначено в чому саме полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно, враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, яка в свою чергу є обґрунтована та підтверджена належними доказами.

Зазначені вище обставини на переконання суду призвели до спричинення позивачу моральної шкоди, яка виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав в зв'язку із заподіянням шкоди винними діями відповідача.

Беручи до уваги ступінь вини відповідача, характер моральних страждань, які переніс позивач, враховуючи певні турботи позивача і його хвилювання, зокрема пов'язані із зверненням до суду щодо захисту своїх трудових прав, а також виходячи із принципів розумності та справедливості при даних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача на його користь підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 1 000, 00 гривень.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи принцип диспозитивності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з Приватного акціонерного товариства «Немирівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт «Райагрохім» на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі 5 020 (п'ять тисяч двадцять) гривень 00 копійок, заборгованості належних працівникові сум при звільнені в розмірі 2 235 (дві тисячі двісті тридцять п'ять) гривень 18 копійок та моральної шкоди в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок слід відмовити, враховуючи принципи розумності та справедливості і недоведеність та необґрунтованість вимог в цій частині.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору.

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 243, 60 гривень.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 2, 21, 24, 25 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 44, 47, 116, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 15, 16, 23, 525, 526, 610, ч. 1 ст. 629, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, ч. 3 ст. 88, ст.ст. 209, 212-215, 218, 224-226, 228, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Немирівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт «Райагрохім» (місцезнаходження: вул. Леніна, 171, м. Немирів, код ЄДРПОУ 05487538) на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 5 020 (п'ять тисяч двадцять) гривень 00 копійок, заборгованість належних працівникові сум при звільнені в розмірі 2 235 (дві тисячі двісті тридцять п'ять) гривень 18 копійок та моральну шкоду в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Немирівське районне підприємство по виконанню агрохімічних робіт «Райагрохім» (місцезнаходження: вул. Леніна, 171, м. Немирів, код ЄДРПОУ 05487538) в дохід держави судовий збір в сумі 243, 60 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя:/підпис/

Копія вірна:

Станом на 30.01.2014 року рішення суду не набрало законної сили.

Суддя: Борисюк І.Е.

Секр.: Пєсков Є.Д.