Рішення

від 04.09.2013 по справі 916/966/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р.Справа № 916/966/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тел-Буд", м. Харків про стягнення коштів у сумі 12322,52 грн. за участю представників сторін:

позивач - Бойко Р.О., довіреність №1156 від 20 грудня 2012 року

відповідач - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Одеса, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тел-Буд", м. Харків про стягнення заборгованості у розмірі 12322,52 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна товариства № 282-37 від 05 квітня 2011 року, з яких: основна заборгованість з урахуванням індексу інфляції - 11900,26 грн., пеня у сумі 351,88 грн., 3% річних у розмірі 70,38 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07 червня 2013 року справу № 916/966/13 передано за підсудністю до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 червня 2013 року прийнято справу № 916/966/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 08 липня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 липня 2013 року розгляд справи відкладено на 22 липня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 липня 2013 року розгляд справи відкладено на 05 серпня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 серпня 2013 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 04 вересня 2013 року, розгляд справи відкладено на 04 вересня 2013 року.

В призначене судове засідання представник позивача з'явився та просив суд прийняти заяву про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів, яка задоволена судом, долучена до матеріалів справи та зареєстрована в канцелярії за вх. № 32277.

Представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання 04 вересня 2013 року не з'явився, витребуваних судом документів не надав. 01 серпня 2013 року до суду повернулась копія ухвали від 25 червня 2013 року про порушення провадження у справі із поміткою поштової установи: "за закінченням терміну зберігання". Окрім того, 16 серпня 2013 року та 04 вересня 2013 року до суду повернулись копії ухвал суду про відкладення розгляду справи від 08 липня 2013 року та 22 липня 2013 року із поміткою поштової установи: "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 03 червня 2013 року, місцезнаходження відповідача - 63600, м. Харків, вул. Новгородська, 11А (арк.с. 60) та саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами і документами справи на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

05 квітня 2011 року між позивачем - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (ВАТ "Укртелеком" перейменовано в ПАТ "Укртелеком") та відповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тел-Буд" було укладено договір оренди нерухомого майна товариства № 282-37.

Відповідно до умов пункту 1.1. договору, орендодавець (позивач у справі) передає, а орендар (відповідач у справі) бере у строкове платне користування окремі кімнати, розташовані в м. Одеса, на 3-му поверсі 5ти - поверхового будинку № 43 по вул. Ак. Корольова, загальною площею 44,6 кв. м. адміністративних приміщень, у т.ч для розміщення офісу - 37,1 кв. м., для розміщення складу - 7,5 кв. м.

Згідно пункту 1.2. договору, вартість майна, яке передається в оренду, визначається шляхом незалежної оцінки і становить 195230,00 грн. без ПДВ - для виробничих та адміністративних приміщень.

Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом прийому - передачі майна, підписаним сторонами 05 квітня 2011 року.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що орендна плата встановлюється орендодавцем (позивачем у справі) за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем (відповідачем у справі) в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання - передачі майна, що вказана у додатку 1.

У відповідності до пунктів 3.2., 3.2.1. договору, орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна згідно з додатком 3 становить 72,94,3 грн. за 1 м2 орендованої площі у т.ч. ПДВ (20 %). Орендна плата за перший місяць оренди за 44,6 м2 всієї орендованої площі приміщень становить 3253,26 грн., у т.ч. ПДВ - 542,21 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Згідно пункту 12.1. договору, за домовленістю сторін цей договір набирає чинності з 01 квітня 2011 року і діє до 25 березня 2014 року. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього Договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2013 року сторонами було підписано акт приймання-передачі майна, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв передані за договором оренди нерухомого майна товариства № 282/37 від 05 квітня 2011 року приміщення, що фактично свідчить про припинення дії спірного договору оренди.

Проте відповідач, в порушення умов спірного договору № 282-37 оренди нерухомого майна товариства від 05 квітня 2011 року, свої зобов'язання в частині своєчасної оплати орендної плати виконав не в повному обсязі та несвоєчасно, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01 жовтня 2012 року по 28 лютого 2013 року у розмірі 11873,66 грн.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь уповноваженого представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно вимог передбачених ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 11873,66 грн. основної заборгованості обґрунтовані, правомірні, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 351,88 грн. пені, 3% річних у розмірі 70,38 грн. та 26,6 грн. збитків від інфляції.

В силу ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із умов пункту 8.2 договору, сторони погодили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за Договором відповідач (орендар) сплачує позивачу (орендодавцю) пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних за несвоєчасне внесення орендної плати за спірним договором, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований не вірно, з перевищенням кількості днів прострочки (невірно визначено загальну кількість днів кожному періоду), тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 338,85 грн., сума 3% річних у розмірі 67,77 грн. та 26,6 грн. інфляційних витрат. В частині стягнення 13,03 грн. пені та 2,61 грн. - 3% річних, суд відмовляє, як в безпідставно заявлених.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тел - Буд", 63600, м. Харків, вул. Новгородська, 11А ( в тому числі з п/р 26003310888901 в ВБ "Південний", м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 32834213) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", 65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39 (р/р 26004258 в ООД ПАТ "Укртелеком" банк "Аваль", МФО 328351, ідентифікаційний код 01186691) 11873,66 грн. основної заборгованості, 338,85 грн. пені, 3% річних у розмірі 67,77 грн., 26,6 грн. інфляційних витрат та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 09.09.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.

Справа № 916/966/13