Постанова

від 29.01.2014 по справі 820/11224/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 січня 2014 р. справа № 820/11224/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі судового засідання - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Скрипка А.А.,

представника відповідача - Таран М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський електроапаратний завод»

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Харківський електроапаратний завод» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.10.2013р. № 0000852211, № 0000842211, № 0000862211.

Позивач вважає оскаржувані рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують права і законні інтереси позивача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи з підстав, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність. При цьому пояснив суду, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є цілком законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р.

За наслідками перевірки складено акт від 28.08.2013р. № 172/20-33-22-01-07 (а.с. 24-132 том 1), згідно висновків якого встановлено завищення позивачем валових витрат в сумі 400 916,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року на загальну суму 300616,00 грн., за 1 квартал 2011 року на загальну суму 100300,00 грн.; не виконано вимоги п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Аверс» (код ЄДРПОУ 22653263) на загальну суму 380916,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 300616,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 80300,00 грн.; не виконано вимоги п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за рахунок віднесення у складі валових витрат, враховано суми отриманих послуг, не підтверджених документально, а саме: акти виконаних робіт оформлено з порушенням чинного законодавства на загальну суму 20 000,00 грн. Вказані порушення, згідно висновків акту перевірки, зазначені порушення призвели до заниження податку на прибуток в сумі 100229,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 75154,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 25075,00 грн.; завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 166636,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 7964,00 грн., 3 квартал 2011 року на суму 146959,00 грн., 1 квартал 2012 року на суму 11713,00 грн..

Крім того, згідно висновків зазначеного акту перевірки позивачем не виконано вимоги п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат по взаємовідносин позивача з ТОВ «Аверс», ТОВ «Альтаір Альфа плюс», ТОВ «Кольорметпрокат», за 2-3 квартали 2011року, 1 квартал 2012 року на загальну суму 162469,00 грн., в тому числі: 2 квартал 2011 року на суму 7964,00 грн., 3 квартал 2011 року на суму 146959,00 грн., 1 квартал 2012 року на суму 7546,00 грн.; не виконано вимоги п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 п. 138.8, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України за рахунок віднесення у складі витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування враховано суми отриманих послуг, не підтверджених документально, а саме: акти виконаних робіт, оформлені з порушенням чинного законодавства на загальну суму 4167,00 грн. за 1 квартал 2012 року. Вищезазначені порушення призвели, згідно висновків акту, до заниження податку на прибуток в сумі 38092,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 1832,00 грн., 3 квартал 2011 року на суму 33800,00 грн., 1-4 квартали 2012 року на суму 2460,00 грн. Також встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 118275,00 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року на суму 15858,00 грн., листопад 2010 року на суму 25295,00 грн., грудень 2010 року на суму 18969,00 грн., січень 2011 року на суму 16060,00 грн., квітень 2011 року на суму 1593,00 грн., липень 2011 року на суму 29392,00 грн., березень 2012 року на суму 1509,00 грн., червень 2012 року на суму 9599,00 грн. ; також, за висновками акту, позивачем не виконано вимоги п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Аверс», ТОВ «Альтаір Альфа плюс», ТОВ «Кольорметпрокат» за жовтень 2010 року - грудень 2012 року на загальну суму 108676,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 року на суму 15858,00 грн., листопад 2010 року на суму 25295,00 грн., грудень 2010 року на суму 18969,00 грн., січень 2011 року на суму 16060,00 грн., квітень 2011 року на суму 1593,00 грн., липень 2011 року на суму 29392,00 грн., березень 2012 року на суму 1509,00 грн.; позивачем не виконано вимоги п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за № 1401/18696, внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, вказаних в податкових накладних, в яких відстуні обов'язкові реквізити на загальну суму 9599,00 грн., в тому числі за червень 2012 року на суму 9599,00 грн. Вищезазначені порушення, згідно висновків акту, призвели до заниження податку на додану вартість в сумі 87374,00 грн. за серпень 2012 року в сумі 87374,00 грн. та до завищення р. 23.1 Декларації в сумі 30 901,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 29392,00 грн.,квітень 2012 року в сумі 1509,00 грн., що призвело до нарахування податку на додану вартість в сумі 30 901,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року на суму 29392,00 грн., квітень 2012 року на суму 1509,00 грн.; порушення п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушенням вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, а саме: не утримання, не перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 966,18 грн., порушення п.п. «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності складання податкових розрахунків за Ф.1 ДФ за 4 квартал 2010 року, 2,3 квартали 2011 року.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки 14.10.2013р. відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення: № 0000852211 (а.с. 133 том 1), відповідно д якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 147844,00 грн., в тому числі за основним платежем: 118275,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 29569,00 грн.; № 0000842211 (а.с. 134 том 1) , відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 157726,00 грн., в тому числі за основним платежем - 138321,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 19405,00 грн.;№ 0000862211 (а.с. 135 том 1), відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі:за серпень 2011 року на29392 грн. (штрафні санкції - 7348,00 грн.), за квітень 2012 року на суму 1509,00 грн. (штрафні санкції - 377,00 грн.), всього 30901,00 грн. за основним зменшенням та 7725,00 грн. за штрафними санкціями.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, відповідач виходив з того, що при проведенні аналізу додатку № 5 бази даних ДПА України «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено ознаки нереальності здійснення господарських операцій «Аверс» ТОВ (код ЄДРПОУ 22653263), ТОВ «Альтаір Альфа плюс» (код ЄДРПОУ 37675706), ТОВ «Кольорметпрокат» (код ЄДРПОУ 31152223), з якими позивач мав господарські правовідносини у перевіреному періоді. Зокрема, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від перелічених підприємств на адресу позивача, що, на думку податкового органу, свідчить про те, що правочини між зазначеними підприємствами та позивачем здійснені без мети настання реальних наслідків. Позивачем до перевірки не надавалися документи, які підтверджують транспортування продукції, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства у періоді, що перевірявся.

Також відповідачем взято до уваги, що позивачем у складі витрат враховано отримання послуг, не підтверджених оригіналами актів виконання робіт (Дт рах. 90,92- Кт рах. 631), що, на думку відповідача, призвело до завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 1 квартал 2012 року на загальну суму 4167,00 грн.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ, вказані в податкових накладних, в яких відсутні обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, які передбачають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні реквізити. При перевірці встановлено, що загальна сума ПДВ, вказана в податкових накладних, в яких відсутні реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (податковий номер платника податку, порядковий номер податкової накладної, місце податкової адреси юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість), отриманих від ТОВ «Спецкран» склала 9598,68 грн.

Суд з такими висновками відповідача погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у перевіреному періоді позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Аверс». Між ними, зокрема, було укладено договір № ГП 120 від 01.01.2004р., відповідно до якого ТОВ «Аверс» здійснює придбання комплектуючих, сировини, матеріалів та передає їх позивачу. Крім того, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Альтаір Альфа плюс» та ТОВ «Кольорметалпрокат», у яких здійснював придбання продукції. Вказані правовідносини здійснено на підставі усної домовленості без складання письмового договору.

Крім того, позивачем у перевіреному періоді у складі власних валових витрат враховано отримання послуг від ФОП ОСОБА_4 згідно акту б/н від 18.02.2011р. на загальну суму 20000,00 грн., а також витрат при отриманні послуг від ТОВ «Аірпрофінжиніринг» (послуги з ремонту котла) за актом № ОУ-1 від 30.03.2012р. на загальну суму 4166,67 грн.

При розряді справи судом встановлено, що отримання послуг від вказаних контрагентів не було підтверджено належними документами як при проведенні податкової перевірки так і при розгляді справи судом.

Суд бере до уваги приписи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9); інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця (ч.3 ст.9).

Суд наголошує, що податковим органом обґрунтовано поставлено під сумнів фактичне виконання угод позивача з зазначеними вище контрагентами, оскільки досліджені ним під час перевірки документи обліку, який веде позивач, не відображають у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства дану господарську операцію.

Також судом було встановлено, що позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ, вказані в податкових накладних, в яких відсутні обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а також за відсутності податкових накладних. В судовому засіданні представник позивача не заперечував відсутність податкових накладних, яка була встановлено згідно акту перевірки від 28.08.2013р. № 172/20-33-22-01-07 .

Згідно вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким врегульовано спірні правовідносини на час їх виникнення, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні норми містяться й в Податковому кодексі України, п.п. 198.1 ст. 198 якого передбачає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України слідує, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Стосовно порядку формування валових витрат суд зауважує, що вказані відносини врегульовано п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, згідно яких витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким вказані правовідносини було врегульовано до набрання чинності Податковим кодексом України, було передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається зі змісту пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів є витратами операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

При цьому за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 названого Кодексу, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з пунктом 138.2 цієї ж статті Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Щодо встановленого порушення вимог п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України суд зазначає, що

відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким було врегульовано спірні правовідносини до набрання чинності Податковим кодексом України, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до приписів п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу.

В даній справі підтверджено висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог вказаних норм під час складання податкових розрахунків за Ф. 1 ДФ за 4 квартал 2010 року, 2,3 квартали 2011 року.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, судом не встановлено підстав для їх скасування, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду в повній мірі доведено правомірність свого рішення. Доводи позовної заяви висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 28.08.2013р. № 172/20-33-22-01-07 не спростували.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Харківський електроапаратний завод» до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 31 січня 2014 року.

Головуючий суддя (підпис) С.В. Архіпова