Постанова

від 27.01.2014 по справі 813/9193/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2014 року м.Львів № 813/9193/13-а

14 год.48 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Гуменюк В.М., представника позивача Дудяк Р.А., представника відповідача Холявка І.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Техносервіс» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство «Техносервіс» (далі - ПП «Техносервіс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Сокальська ОДПІ ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2013 року № 0000752200.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, заявив, що реальність господарських операцій між позивачем і ТзОВ «Перун» підтверджується належним чином складеними первинними документами. Зазначив, що господарські операції є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Ствердив, що 26.08.2011р. між ПП «Техносервіс» та ТзОВ «Перун» укладено договір поставки продукції. Відповідно до п.п.3.3 п.3 договору сума договору складає 33900 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 5650 грн. 00 коп. Постачальник (ТзОВ «Перун») виписав рахунок-фактуру № П-00000702 від 26.08.2011р., видаткову накладну від 26.08.2011р. і податкову накладну від 26.08.2011р. на суму 33900 грн. 00 коп. включно з ПДВ 5650 грн. 00 коп. Позивач оплатив придбану продукцію - трубу безшовну стальну 51X3 - повністю, що засвідчив платіжним дорученням № 197 від 30.08.2011р. Крім того, поставка товару на адресу ПП «Техносервіс» здійснювалася професійним перевізником - ПП ОСОБА_3, з яким позивач уклав договір про надання послуг автомобільним транспортом від 25.08.2011р. У процесі судового розгляду справи представник позивача долучив до матеріалів справи ряд доказів на підтвердження своєї правової позиції.

Представник відповідача заперечив позовні вимоги з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву в судовому засіданні 13.01.2014 року, в яких зазначено, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення позивачем вимог Податкового кодексу України з підстав відсутності реального настання правових наслідків у взаємовідносинах позивача з ТзОВ «Перун», також зазначає, що висновки акта від 13.11.2013 року № 670/2200/32470411 базуються на акті перевірки контрагента.

На основі таких висновків, відповідач вирішив, що оскільки господарських операцій насправді не було, то й правових наслідків такі взаємовідносини позивача з контрагентом не спричинили. Тому первинні документи, про які зазначив позивач, не мають доказового значення і не можуть бути підставою для формування показників податкового обліку. Отже, в порушення вимог ст. 198 Податкового кодексу України ПП «Техносервіс» занизило податок на додану вартість на загальну суму 5650 грн. Зважаючи на наведені обставини відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін, заперечення відповідача, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

Приватне підприємства «Техносервіс» зареєстроване 28.03.2003 р. Сокальcькою районною державною адміністрацією. Позивача взято на податковий облік в Сокальcькому відділенні Червоноградської ОДПІ від 04.04.2003р. за № 351. Станом на день підписання акта перевірки ПП «Техносервіс» перебуває на обліку в Сокальcькій ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області. Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 10.04.2003р. № 18615835, видане Сокальcьким відділенням Червоноградської ОДПІ, індивідуальний податковий номер 324704113299.

Основним видом діяльності позивача є виробництво парових котлів, крім котлів центрального опалення (код КВЕД 25.30). Також позивач здійснює монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (код КВЕД 43.22) та інші види діяльності.

13 листопада 2013 року Сокальcькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Техносервіс», податковий номер 32470411, з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаєморозрахунків з ТзОВ «Перун» (податковий номер 21090355) за період III квартал 2011 року», про що складено акт №670/2200/32470411.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п.198.2, п.198.3, абз.2 п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, ст.200, п. 201.1,п.201.4, п.201.7, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період ІІІ квартал 2011 року на суму 5650 грн.

27 листопада 2013 року на підставі акта перевірки Сокальcька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000752200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8475,00 грн., в тому числі: основний платіж - 5650,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 2825,00 грн.

Позивач не погодився з висновками акта перевірки і прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскарживши останнє в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Щодо господарських правовідносин ПП «Техносервіс» та ТзОВ «Перун» визначення податку на додану вартість за період ІІІ кварталу 2011 року, суд зазначає наступне.

26.08.2011 р. між ПП «Техносервіс» та ТзОВ «Перун» укладено договір поставки продукції. Згідно п.п.1.1 п.1 договору Постачальник (ТзОВ «Перун») поставляє продукцію (далі - товар) і передає у власність Покупця (ПП «Техносервіс») в кількості, асортименті цінами згідно накладних, а Покупець приймає продукцію й оплачує її на умовах цього договору. Відповідно до п.п.3.3 п.3 договору сума договору складає 33900 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 5650 грн. 00 коп. (а.с.42-43).

Постачальник виписав покупцю рахунок-фактуру № П-00000702 від 26.08.2011 р., видаткову накладну № П-00000919 від 26.08.2011 р. і податкову накладну № 27 від 26.08.2011р. на суму 33900 грн. 00 коп. включно з ПДВ 5650 грн. 00 коп. Позивач оплатив придбану трубу безшовну стальну 51X3 повністю, про що свідчить платіжне доручення №197 від 30.08.2011р. (а.с.44-47).

Поставка товару на адресу ПП «Техносервіс» здійснювалася професійним перевізником - ПП ОСОБА_3, з яким позивач уклав договір про надання послуг автомобільним транспортом від 25.08.2011р. Згідно п.п.1.1 п.1 договору про перевезення вантажу одна сторона «Перевізник» зобов'язується доставити довірений їй другою стороною «Замовник» вантаж до пункту призначення, «Перевізник» зобов'язується приймати, а «Замовник» пред'являти до перевезення вантаж з оплатою по розрахункових тарифах автопослуг. Відповідно до п.п.3.1 п.3 договору оплата проводиться покілометровим методом, вартість становить 8 грн. за 1 км. (а.с.48).

Договір про надання послуг автомобільним транспортом від 25.08.2011р. повністю виконаний з боку обох сторін, про що свідчить акт №1 прийняття виконаних робіт від 26.08.2011 року, а також квитанція № 210 від 26.09.2011р. про оплату ПП «Техносервіс» автопослуг ПП ОСОБА_3.(а.с.49).

Суд встановив, що первинні документи, долучені позивачем до матеріалів справи, володіють усіма необхідними реквізитами, як того вимагає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Не заслуговує на увагу суду покликання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних у ПП «Техносервіс». Адже, наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, яким затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, не є документом, який регламентує податкові правовідносини.

Реальність придбання і зберігання товару позивач підтвердив також додатково поданими доказами. Зокрема, 13 січня 2014 р. представник позивача подав у судовому засіданні супровідний лист від 08.01.2014 р. за підписом директора ПП «Техносервіс» Марчук В.В.; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Свитазівської сільської ради 01.07.2008 р. на нежитлові будівлі 1, 2, 3 за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Свитазів, вул. Замлинська, буд.18; витяг №19416372 від 04.07.2008р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі 1, 2, 3 за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Свитазів, вул. Замлинська, буд.18, виданий комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації»; фотографію з місця зберігання товару; оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 (місця зберігання ТМЦ) за 26.08.11-31.12.13; оборотно-сальдову відомість за 3 квартал 2011р.

В матеріалах справи міститься лист ПП «Техносервіс» за підписом директора Марчук В.В. з роз'ясненням і деталізацією умов поставки продукції від ТзОВ «Перун» до ПП «Техносервіс»; наказ №1В від 25.08.2011р. «Про відрядження» директора Марчук В.В. у м.Дубно Рівненської області; акт прийняття-здачі котла з ремонту від 15.11.2013р., складеного між Замовником - Відокремленим підрозділом «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» і Виконавцем - ПП «Техносервіс», а також акт прийняття-здачі котла з ремонту від 15.01.2007р., складеного між Замовником - Відокремленим підрозділом Шахта «Візейська» Державного підприємства «Львіввугілля» і Виконавцем - ПП «Техносервіс», з яких вбачається використання у роботі труб безшовних стальних; витяг з паспорта котла ДКВР-6,5-13 реєстраційний №Л-1321 з детальними технічними характеристиками; витяг з технічних умов на капітальний ремонт ТУ 34-38-20212-83 котли парові стаціонарні типу Е (ДКВР), затверджені 22.02.1984р. Міністерством енергетики і електрифікації СССР; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки №517.11.46-45.33.1 від 26.09.2011р., виданий позивачу територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Львівській області; сертифікат якості №102, виданий ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» на труби безшовні стальні; реєстр виданих та отриманих податкових накладних ПП «Техносервіс» за 3 квартал 2011р.; податкову декларацію ПП «Техносервіс» з ПДВ за 3 квартал 2011р. з додатком 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

Стосовно твердження відповідача про те, що діяльність контрагента позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди і відповідно це призводить до висновку про те що взаємовідносини позивача та контрагента не спричинили реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація;. експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно проведення позивачем обов'язкової інвентаризації. Так, стаття 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Згідно абз. «г» п.3 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994р. № 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994р. за № 202/412 (на чому наголошує відповідач в запереченнях) проведення інвентаризації є обов'язковим при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів).

Однак, відповідачем не надано суду доказів встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей. Натомість, позивач представив суду пояснення за підписом директора Марчук В.В. з фотографією з місця зберігання товару; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Свитазівської сільської ради 01.07.2008р. на нежитлові будівлі 1, 2, 3 за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Свитазів, вул. Замлинська, буд.18; витяг №19416372 від 04.07.2008р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі 1, 2, 3 за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Свитазів, вул. Замлинська, буд.18, виданий комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації»; оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 (місця зберігання ТМЦ) за 26.08.11-31.12.13; оборотно-сальдову відомість за 3 квартал 2011р.; картку рахунку 201 за 01.01.11-30.11.13; журнал-ордер і відомість по рахунку 631 за серпень 2011р. З вказаних документів видно, що товар, придбаний позивачем у ТзОВ «Перун», зберігається в нежитлових приміщеннях за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Свитазів, вул. Замлинська, буд.18, належних на праві приватної власності директору ПП «Техносервіс» Марчук В.В.

Суд звертає увагу відповідача, що посилання в акті перевірки на акт Дубенської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 05.01.2012р. №7/23/21090355 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТзОВ «Перун» (податковий номер 21090355) з платниками податків за період з 01.11.2010 р. по 31.08.2011р.» (складений через чотири місяці після здійснення господарської операції), в якому прописано нікчемність правочинів з контрагентами, не є належним доказом того, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТзОВ «Перун» у серпні 2011 року.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, обов'язковою ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти (під час її вчинення або в подальшому) реальні зміни майнового стану платника податків.

Докази, надані позивачем, підтверджують реальні зміни в майновому стані ПП «Техносервіс». Вказана правова позиція кореспондується з листами Вищого адміністративного суду України від 21.01.2011 року № 94/11/13-11, від 02.06.2011 року №742/11/13-11, інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Суд констатує, що доводи відповідача на обґрунтування висновків щодо заниження податку на додану вартість в сумі 5650 грн. в контексті правовідносин позивача з ТзОВ «Перун» зводяться до суб'єктивного твердження про економічну недоцільність укладення договору поставки продукції. Будь-яких доказів, які б свідчили про необґрунтованість формування податку на додану вартість відповідач не надав і не назвав.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Зважаючи на викладене вище податкові повідомлення-рішення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 15.11.2013 року № 0000752200 не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.11.2013 року № 0000752200.

Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства «Техносервіс» (м. Сокаль, вул. Шевченка,118; код ЄДРПОУ 32470411) 172,05 грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 31 січня 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.