Постанова

від 29.01.2014 по справі 815/6396/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6396/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

при секретарі - Музика А.О.,

за участю:

представника позивача - Буценко С.В.

представника відповідача - Мельник Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А-Медіа ЛТД» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001262250 та № 0001252250 від 30.04.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «А-Медіа ЛТД» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001262250 та № 0001252250 від 30.04.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що покладені перевіряючими в основу акту перевірки висновки про безтоварність господарських операцій із контрагентом здійснені без належного аналізу характеру конкретної угоди, її товарності та реальності. При цьому, представник позивача вважав, що висновки акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Представник позивача просить визнати недійсними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення. Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві (а.с.5-10).

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від № 0001262250 від та № 00012552250 від 30.04.2013 року прийняті на підставі акту перевірки, який складений за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «А-Медіа ЛТД» щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «ОСК-Компані», код ЄДРПОУ - 37351391 за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року та ПП «Юніком Плюс», код ЄДРПОУ - 36919295 за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року їх реальності та повноти відображення в обліку. Представник відповідача зазначив, що перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п 5.2.1, п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., (зі змінами та доповненнями), п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.10.2010 року (зі змінами та доповненнями).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що згідно з п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-Vl, зі змінами та доповненнями, та на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 27.03.2013 за № 867, на виконання завдання ДПС в Одеській області від 16.01.2013 №364/7/22-8006 «Про відпрацювання підприємств контрагентів фіктивних суб'єктів підприємництва «конвертаційних центрів» «ВСТК» та «Софітек», головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Будігай Іриною Євгенівною, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «А-МЕДІА ЛТД», код ЄДР1ІОУ 35768023 щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «ОСК-Компані», код ЄДРПОУ - 37351391 за період з 04.02.2011 по 31.03.2011 року та ПП «Юніком Плюс», код ЄДРПОУ - 36919295 за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт № 2462/22-5/35768023 від 17.04.2013 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «А-МЕДІА ЛТД» щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «ОСК-Компані», код ЄДРПОУ - 37351391 за період з 04.02.2011 по 31.03.2011 року та ПП «Юніком Плюс», код ЄДРПОУ - 36919295 за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 року (а.с.17-37).

На підставі акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС та рішення ДПС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001262250 та № 0001252250 від 30.04.2013 року за порушення вимог п.5.1, п.п 5.2.1, п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., (зі змінами та доповненнями), п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.10.2010 року (зі змінами та доповненнями).

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби прийняті правомірно та не підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.2 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Положеннями п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.

Згідно вимог ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон «Про бухгалтерський облік»).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік», визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, досліджуючи питання щодо недійсності угод, встановлено наступні обставини.

Під час перевірки відповідачем взято до уваги:

Акт № 309/2350/36919295 від 15.03.2011 «Про неможливість проведення документальної перевірки приватного підприємства "ЮНІКОМ ПЛЮС", код за ЄДРПОУ 36919295, з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010» (а.с.158-162), яким встановлено:

«В грудні 2010 року ПП "ЮНІКОМ ПЛЮС" маю взаємовідносини з ПП «СОФІТЕК ПЛЮС» код ЄДРПОУ 37169117, яке має стан « 9» - НАПРАВЛЕНО ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ по якому складено акт нікчеми від 04.03.2011 №272/23-512/37169117 по приватному підприємству «Софітек Плюс».

Відповідно до автоматизованої інформаційної системи податкового органу АІС «Журнал звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів» наводиться звітна форма "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДТІА України за період», встановлено, що ПП «Софітек Плюс» відповідно даних додатку № 5 до декларації з ПДВ за грудень 2010 року до складу податкового кредиту віднесено суму 5061373,67 грн., яка сформована по постачальникам відсутнім у Реєстрі платників ПДВ ДПА України станом на 06.01.2011 року (тобто таких платників ПДВ не існувало).

Таким чином встановлено неможливість продажу/надання ПП «Софітек Плюс» товарів/послуг покупцям зазначеним у додатку №5 до декларації з ПДВ за грудень 2010 року в Розділі 1 «Податкові зобов'язання» у зв'язку з неможливістю купівлі відповідних товарів/послуг у постачальників, яких не існувало, що визначені у додатку №5 до декларації з ПДВ за грудень 2010 року в Розділі 2 «Податковий кредит».

Відповідно до ст. З Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Основний вид економічної діяльності - вид діяльності статистичної одиниці, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або визначений інший критерій). При цьому, вибір показника для визначення основного виду діяльності, як правило, не впливає на результат.

Відповідно до автоматизованої інформаційної системи «АІС РИП» основним видом діяльності товариства є-Діяльність зв'язку.

Згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ), наданої підприємством до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, загальна чисельність працюючих у ПП "ЮНІКОМ ПЛЮС" за IV квартал 2010 року основних працівників 1 чол.

Це свідчить про відсутність у підприємства ПП "ЮНІКОМ ПЛЮС" трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності.

За даними податкової звітності основні засоби у ПП "ЮНІКОМ ПЛЮС" відсутні.

Враховуючи те, що у ПП "ЮНІКОМ ПЛЮС" на підприємстві відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 є нікчемними: податковий кредит у сумі - 5 658 340 грн. та податкові зобов'язання у сумі - 5 660 840 грн., в т.ч. з TOB «А-МЕДІА ЛТД», код ЄДРПОУ - 35768023 на суму ПДВ - 2428грн.

Актом за № 465/2350/36919295 від 06.04.2011 встановлено ознаки нереальності угод з контрагентами.

Також при перевірці взято до уваги акт від 15.04.2011 року № 1318/23-5/37351391 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «ОСК КОМПАПІ» (ЄДРПОУ 37351391) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у лютому 201 і року» (а.с.1153-157), яким встановлено:

- в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Враховуючи те, що у ПП «ОСК КОМПАНІ» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1,5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215. ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за лютий 2011 року мають ознаки нікчемності», в т.ч. з TOB «А-МЕДІА ЛТД» у сумі ПДВ - 1264,56грн.

Актом від 24.02.2012 року № 500/23-513/37351391 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ОСК КОМПАНІ» СДРПОУ 37351391 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період березень-грудень 2011 року», яким встановлено:

«Підприємство має стан - 7 (ДО ЄДР ВНЕСЕНО ЗАПИС ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ).

На підприємстві працює 1 особа, гр. ОСОБА_5 . який є одночасно засновником, керівником та головним бухгалтером.

Підприємство формувало податковий кредит від підприємств ПП " ЮНІКОМ ПЛЮС " (код 36919295), ПП «Агротон-Південь» (код 37279842), посадові особи яких при допиті в рамках порушеної кримінальної справи, дали покази про непричетність до реєстрації та здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства.

Проведеними заходами в рамках оперативного супроводу кримінальної справи № 201201100058 , порушеної відносно невстановлених осіб по факту організації фіктивного підприємництва та навмисного ухилення від сплати податків з використанням ПП «Софітек Плюс» за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч. З, 205 ч. 2, 27 ч. З, 212 ч.3 КК України, було встановлено, що підприємство ПП "ОСК-Компані" є фіктивним, за юридичною адресою ніколи не знаходилось та підконтрольне особам, які стоять за організацією злочинної діяльності підприємств задіяних в схемі умисного ухилення від сплати податків групи «Софітек Плюс»,

За юридичною адресою підприємство не знаходиться, про що був складений акт від 24.02.2012 року № 551, до управління реєстрації та обліку платників податків ДПІ у Приморському районі м. Одеси направлено довідку № 1333/26 - 53 від 24.02.2012 року про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене, встановлено що ПП "ОСК-Компані" (код ЄДРГЮУ 37351889) має ознаки «податкової ями».

Відділом податкової міліції ДПІ у Приморському районі м. Одеси здійснювалось оперативне відпрацювання доведеного переліку підприємств, що мають ознаки податкова «яма».

Також, встановлено що за ПП «ОСК КОМПАНІ», згідно «Переліку платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» рахуються розбіжності між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту (у додатку).За результатами проведених заходів не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «ОСК КОМПАНІ» з контрагентами за період березень-травень 2011 року», в т.ч. з TOB «А-МЕДІА ЛТД» у сумі ПДВ - 3832,03грн. за період березень 2011 року.

В матеріалах справи представником позивача надано податкові накладні від 23.11.2010 року за № 4491, від 11.12.2010 року за № 5098, від 27.12.2010 року за № 5218, від 29.12.10 за № 5248, оформлені з порушеннями правил заповнення податкових накладних (порушення норм "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 23.06.97 під № 233/2037 заповнення податкових накладних).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У лівому верхньому кутку зазначається примірник податкової накладної: оригінал чи копія.

В наданих до перевірки накладних відсутнє вищевказане позначення, що унеможливлює визнання документу оригіналом.

Відповідно до п.п.7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, «Не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку з придбання товарів (робі, послуг) не підтверджених оригіналами податкових накладних, вантажно митних декларацій...»

Згідно п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, «або при порушенні продавцем порядку заповнення податкової накладної, отримувач таких товарів (послуг) мас право додати до податкової декларації за звітний період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії розрахункових документів, що підтверджують факт сплати податку та отримання таких послуг.

Оскільки підприємством TOB «А-МЕДІА ЛТД» не надано відповідної заяви, вважається що воно добровільно прийняло на себе відповідальність за включення до податкового кредиту листопада та грудня 2010 року вищевказаних податкових накладних.

До перевірки не надано документів, що підтверджують транспортування товару (ТТН , шляхових листів, договорів на транспортування товару), що не дає можливості встановити місце постачання товару (відповідно до ст. 186 p. III Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI) та зважаючи на данні актів за № 465/2350/36919295 від 06.04.2011 та за № 309/2350/36919295 від 15.03.2011 (відсутність складських приміщень, виробничих потужностей та трудових ресурсів) та враховуючи неможливість проведення перевірки Постачальника ПП «ЮНІКОМ ПЛЮС», код ЄДРПОУ - 36919295.

Транспортування товару та вантажні роботи встановити неможливо оскільки підприємством не було надані документи які б підтверджували перевезення та відвантаження товару.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. ; затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997г. № 363 (далі Правила перевезень), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, і обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Крім того, в п.п. 11.1 п. 11 Правил перевезень визначено, що товарно-транспортпі накладні і путні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також Правилами перевезень визначається порядок виписки ТТН. Зокрема, плі. 111.5 п. 11 Правил перевезень передбачено, що ТТН замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписом і при необхідності друком (штампом).

Також пп. 11.7 п. 11 Правил перевезень передбачено: перший екземпляр ТТН Залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм ^експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби - друком або штампом), передаються перевізнику. У свою чергу, перевізник для виконання розрахунків із замовником автотранспорту (за найняті автомобілі) висилає останньому третій екземпляр.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені сумісним наказом Мінтрансу і Мінстата України від 29.12.95 р. № 488/346 «О затвердженні типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» (далі - Наказ № 488/346). Відповідно до п. 2 цього наказ) застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2, ст.3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерської о обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Оскільки, згідно товарних накладних, товар отримано відповідальною особою ТОВ «А МЕДІА ЛТД», тобто право на отримання товару безпосередньо має тільки ТОВ «А - МЕІДІА ЛТД», підприємство є вантажоотримувачем. Таким чином, згідно вищезазначеного, ТОВ «А - МЕДІА ЛТД» повинен мати примірник ТТН.

Відповідно до положень статей 207 та 208 Господарського кодексу України правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та частиною 2 ст.215 ЦК України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною першою ст. 216 Цивільного кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу). Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 Цивільного кодексу). Статтею 662 Цивільного кодексу встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Одночасно з товаром продавець повинен передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають передачі разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, установлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у разі, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно зі ст. 664 Цивільного кодексу є вручення товару покупцеві, якщо договором установлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути передано покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як передбачено частиною першою статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом. Відповідно до вимог:

- п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

- Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

- Згідно п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечній цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В зв 'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ПП «ЮНІКОМ ПЛЮС» та ПП «ОСК-КОМПАНІ».

Отже, судом встановлено, що позивачем наданими документами не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

З урахуванням сукупності наведених обставин, суд не може вважати доведеним факт реального виконання господарських операцій, за рахунок яких сформовано податковий кредит.

Суд погоджується з висновком податкового органу про непідтвердженість податкового кредиту належними первинними документами.

Згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що господарські операції позивача з контрагентом суперечать актам цивільного законодавства, встановлено факти, які свідчать про те, що проведення таких операцій не відповідає дійсним намірам сторін і, що вони спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що відповідачем доведено факт правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафну (фінансову) санкцію.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 24 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Медіа ЛТД" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одесі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсними (нечинними) та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.04.2013 року №0001262250 та №0001252250 - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 29 січня 2014 року.

Суддя Л.М.Токмілова

29 січня 2014 року.