Рішення

від 31.01.2014 по справі 903/1505/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 січня 2014 р. Справа № 903/1505/13

Господарський суд Волинської області у складі судді Кравчука Віктора Оксентійовича, розглянувши позов Приватного виробничо-торгового підприємства «Світязь», м.Луцьк

до ТзОВ «Гранд Продукт Волинь», м.Луцьк

про стягнення 14 142, 27 грн. основного боргу за поставлений товар

За участю представників сторін:

від позивача - Давидюк В.Г. (представник, довіреність від 08.04.2013 р. без номера в матеріалах справи);

від відповідача - не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права й обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяви про відвід судді не поступало.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від позивача в судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

12.12.2013 р. Приватне виробничо-торгове підприємство «Світязь» як постачальник звернулося з позовом до Господарського суду Волинської області про стягнення з ТзОВ «Гранд Продукт Волинь» як покупця 14 142, 27 грн. основного боргу за поставлений товар.

Підставою позовних вимог позивачем визначено невиконання відповідачем зобов'язання в частині оплати за поставлений товар.

Суд виконав умови ст.64 ГПК України щодо належного повідомлення ТзОВ «Гранд Продукт Волинь» про час і місце розгляду справи, оскільки відповідно до витребуваних Господарським судом Волинської області згідно з запитами від 31.12.2013 р. № 903/1505/13/7837/13 і № 903/1505/7838/13 (а.с.33-34) витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.01.2014 р. за № 17911733 і довідки Головного управління статистики у Волинській області від 13.01.2014 р. № 03.3-8/11 ТзОВ «Гранд Продукт Волинь» зареєстроване як юридична особа за адресою: 43000, м.Луцьк, вул.В.Чорновола 8, кв.15, куди і була направлена ухвала Господарського суду Волинської області від 16.12.2013 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте остання повернена без вручення поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.30-31) .

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 та ч.1 ст.64 ГПК України).

Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду від 16.12.2013 р. була визнана необов'язковою, а на власний розсуд, що не перешкоджає вирішенню господарського спору по суті, то за таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Виходячи з положень ст.75 ГПК України, відсутність відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню господарського спору по суті.

Господарським судом встановлено, що 1 жовтня 2009 року між Приватним виробничо-торговим підприємством «Світязь» (постачальник за договором, позивач у справі) та ТзОВ «Гранд Продукт Волинь» (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 6 (далі - договір) строком до 01.01.2012 р. (а.с.5-8).

Предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений товар.

У пункті 8.3 договору зазначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення (невиконання зобов'язання покупцем у частині оплати за поставлений товар у передбачений пунктом 4.1 договору строк), яке мало місце під час дії договору.

На виконання умов договору за період 11.12.2010 р.-01.02.2011 р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 21 884, 26 грн., що підтверджується долученими до позовної заяви видатковими накладними (а.с.9-24).

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд Волинської області вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

При цьому суд виходив з наступного.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.4.1 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

При пред'явленні позову до господарського суду постачальником визначено непогашену суму основного боргу в розмірі 14 142, 27 грн. у зв'язку з проведенням покупцем часткової оплати за поставлений товар, про що і вказано в позовній заяві, що є правом позивача.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 16.12.2013 р. зобов'язано відповідача подати доказ повного погашення основного боргу.

Про наявність позовної заяви в Господарському суді Волинської області та відповідно можливість порушення провадження в справі покупець довідався через отримання ним надісланої позивачем копії позовної заяви з додатками (а.с.27-28).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не спростував як сам факт помилковості нарахування основного боргу, так і документально його відсутність під час розгляду справи в суді, не долучивши будь-яких платіжних документів про його повне погашення.

Суд звертає увагу на те, що в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов 'язується з особистою явкою представника в судове засідання , вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст.43 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що позов про стягнення 14 142, 27 грн. основного боргу за поставлений товар є нормативно та документально обґрунтований, а тому є всі правові підстави для його повного задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, Господарський суд Волинської області

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з ТзОВ «Гранд Продукт Волинь» (43000, м.Луцьк, вул.В.Чорновола 8, кв.15; ідентифікаційний код 36606469) на користь Приватного виробничо-торгового підприємства «Світязь» (43000, м.Луцьк, вул.Офіцерська, 20 А; ідентифікаційний код 13364650) 14 142, 27 грн. основного боргу за поставлений товар; 1 720, 5 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено

31.01.14

Суддя В. О. Кравчук