Рішення

від 27.01.2014 по справі 914/2810/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2014 р. Справа № 914/2810/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Паладіум Люкс», м. Львів-Винники

про стягнення 2 260 310 грн. 43 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Презлята С.З., представник (довіреність №141/03 від 15.04.2013 р.);

від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Паладіум Люкс», м. Львів-Винники про стягнення 2 260 310 грн. 43 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 22.07.2013р. призначив розгляд справи на 01.08.2013 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору було продовжено на 15 днів.

16.09.2013 р. через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про призначення експертизи розрахунку позовних вимог.

Згідно абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вбачається з клопотання про призначення експертизи, вирішення поставлених питань не потребує спеціальних знань, перевірка правильності розрахунків належить до компетенції суду.

Враховуючи наведене, а також те, що обставинами справи №914/2810/13 спростовується необхідність призначення експертизи, суд відмовляє в задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою суду від 04.10.2013 р. провадження у справі №914/2810/13 було зупинено.

Ухвалою суду від 13.01.2014 р. провадження у справі №914/2810/13 було поновлено.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 1 000 000 грн. 00 коп. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів виконав частково, станом на дату подання позову до суду заборгованість згідно розрахунку становить 1 000 000 грн. 00 коп. по кредиту, 861 969 грн. 24 коп. по сплаті процентів. У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань по кредитному договору відповідачу нараховано пеню за несвоєчасну сплату суми кредиту в розмірі 221 808 грн. 22 коп. та пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 176 532 грн. 97 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 2 260 310 грн. 43 коп.

В судових засіданнях представник відповідача заперечив проти позову.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

19 липня 2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (банк) та Приватним підприємством «Паладіум Люкс» (позичальник) було укладено кредитний договір №137.

За цим договором банк (позивач) надає позичальнику (відповідачу) у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених договором.

Згідно п. 1.1.1. договору кредит надається в сумі 1 000 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1.1.2. договору термін користування кредитом встановлено до 18 липня 2010 р.

Пунктом 1.1.3. договору встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 19% річних.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти, що підтверджується платіжним дорученням №11 від 23.07.2007р.

30 травня 2008 р. сторони уклали додатковий договір №2 до кредитного договору, яким встановили процентну ставку в розмірі 20% річних.

22 липня 2008 р. сторони уклали додатковий договір №3 до кредитного договору, яким встановили процентну ставку в розмірі 22% річних.

31 серпня 2009 р. сторони уклали додатковий договір №4 до кредитного договору, яким узгодили графік повернення кредиту.

Згідно п. 2.7. договору проценти за поточний календарний місяць позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком щомісяця до 30/31 числа місяця, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) строкової заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору №137 від 19.07.2007 р. не виконав, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 000 000 грн. 00 коп. по кредиту, 861 969 грн. 24 коп. по сплаті процентів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена п. 1.1.3. цього договору, від суми простроченої заборгованості, за кожний день прострочення.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 221 808 грн. 22 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 176 532 грн. 97 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 1000000грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 861 969 грн. 24 коп. заборгованості по сплаті процентів, 221 808 грн. 22 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 176 532 грн. 97 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Паладіум Люкс», м. Львів-Винники, вул. Шевченка, 1Д (ідентифікаційний код 32640050) на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», м. Київ, проспект Перемоги, 41 (ідентифікаційний код 19357489) 1 000 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 861 969 грн. 24 коп. заборгованості по сплаті процентів, 221 808 грн. 22 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 176532грн. 97 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 45 206 грн. 21 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 27.01.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 31.01.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.