Рішення

від 30.01.2014 по справі 919/1337/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року справа № 919/1337/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Григор'євій К.Д. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

приватного підприємства "Фірма ТАКО"

(99003, м. Севастополь, вул. Кожанова,3, кв.19)

до Військової частини А4486

(99057, м. Севастополь, вул. Щітова,2)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України

(вул. Балаклавська, буд. 9, м. Севастополь, 99011)

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

позивача - Анікіної А. Г. - довіреність б/н від 20.12.2013;

відповідача - Рудакова Ю. М. - юрисконсульт, довіреність №12 від 14.01.2014;

третя особа - не прибула.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року приватне підприємство "Фірма ТАКО" звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до військової частини А 4486 про стягнення 79 999,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням замовником військовою частиною А 4486 своїх зобов'язань в частині оплати послуг за договором №13 від 13.07.2012 про надання послуг по зняттю, утилізації ляльно-баласних нафтовмісних вод з військової частини А4486 за державні кошти.

Ухвалою суду від 21.11.2013 порушено провадження у справі №919/1337/13 (суддею Щербаковим С.О), розгляд справи призначено на 09.12.2013.

06.12.2013 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з якої вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати (поетапної оплати) замовником наданих послуг, протягом 30 банківських днів після надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок замовника коштів і підписання сторонами акту приймання та здавання наданих послуг пред'явлення виконавцем рахунка на оплату послуг, проте оскільки спірна сума на розрахунковий рахунок військової частини не була нарахована, а отже і зобов'язання до виконання ще не настало (а.с 20).

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №10 від 13.01.2014 у зв'язку з перебуванням судді господарського суду міста Севастополя Щербакова С.О. у відпустці було призначено повторний автоматичний розподіл справи 919/1323/13 , за результатами якого зазначена справа була передана до провадження судді Грицай О.С. (а.с 46).

Ухвалою суду від 13.01.2014 було прийнято справу до провадження суддею Грицай О.С., та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 14 січня 2014 року.

Ухвалою суду від 14.01.2014 у зв'язку з неприбуттям представників сторін, а також із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України, розгляд справи було відкладено до 30.01.2014.

Справа розглядалась у судових засіданнях 09.12.2013, 23.12.2013, 14.01.2014 та 30.01.2014 року.

У судове засідання 30.01.2014 року представник третьої особи не прибув, повідомлений належним чином, явку уповноваженого представника не забезпечив про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 30.01.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.01.2014 заперечував стосовно позовних вимог просив у позові відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи.

За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило, позивач та відповідач не заперечували розглядати справу по суті, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника третьої особи, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки подальше відкладення розгляду справи призведе до затягування строку вирішення спору.

Крім викладеного судом встановлено, що 13.07.2012 між військовою частиною А 4486 (далі - в/ч А 4486, замовник) та приватним підприємством "Фірма ТАКО" (далі - виконавець) укладено договір про надання послуг по зняттю, утилізації ляльно-баласних нафтовмісних вод з військової частини А4486 за державні кошти (далі -договір) (а.с.7-8).

Згідно з пунктом 1.1 договору, виконавець за обумовлену плату зобов'язується у 2012 році надати послуги по зняттю, утилізації ляльно-баласних нафтовмісних вод на загальний об'єм 333,33 куб. м., а замовник - зобов'язується прийняти і оплати такі послуги.

Відповідно пункту 3.1 договору, ціна цього договору становить 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 13 333 (тринадцять тисяч триста тридцять три) грн. 33 коп.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Зменшення ціни договору здійснюється у випадках та порядку, встановленому чинним законодавством.

24.12.2012 додатковою угодою №2 до договору про надання послуг № 13 від 13.07.2012, сторонами було змінено пункт 3.1 договору, а саме: ціна договору становить 79 999,20 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 13 333,20 (тринадцять тисяч триста тридцять три) грн. 20 коп. (а.с 9).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати (поетапної оплати) замовником наданих послуг, протягом 30 банківських днів після надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок замовника коштів і підписання сторонами акту приймання та здавання наданих послуг пред'явлення виконавцем рахунка на оплату послуг.

Відповідно до пункту 4.2 сторони домовились здійснювати оплату по наступним тарифам: - вартість прийому та переробки 1 куб. м. ляльно - баластних нафтовмісних вод з урахуванням транспортування транспортними засобами виконавця - 240 грн. 00 коп. (в.т.ч. ПДВ - 40,00 грн.);

Згідно з пунктом 4.4 договору, ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до підпунктів 5.1, 5.1.1, 5.1.2 договору замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Прийняти уповноваженою комісією надані послуги та протягом 7 робочих днів з дати отримання повідомлення виконавця про готовність предмету надання послуг до здачі згідно з актом приймання та здавання наданих послуг.

Пунктом 9.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31 грудня 2012 року.

22.02.2013 між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору про надання послуг №13 від 13.07.2012, а саме було внесено зміни стосовно строку дії договору до 31 грудня 2013 р.

Факт виконання приватним підприємством "Фірма ТАКО" своїх зобов'язань підтверджується зокрема актами здачі приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000235 від 24.12.2012 на суму 42 912,00 грн., № ОУ- 0000267 від 24.12.2012 на суму 37 087,20 грн., а також підписаним актом звірки взаєморозрахунків за 01.01.2012-21.08.2013, вищезгадані акти здачі-приймання, а також акт звірки підписані сторонами без зауважень та скріплені їхніми печатками.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір про надання послуг, згідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 202, 204 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України, стаття 180 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання з виконання робіт позивач виконав у повному обсязі, але, як встановлено судом, відповідачем надані йому послуги у розмірі 79 999,20 грн. не були ним оплачені.

Крім того, суд звертає увагу, що уклавши договір про надання послуг №13 від 13.07.2012., сторони встановили порядок і строк здійснення оплати наданих послуг і визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати за послуги з вказівкою на надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок замовника коштів.

Проте така подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки розпорядника бюджетних коштів. Так, згідно з ст. 2 Бюджетного кодексу України, п.6, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Бюджетне зобов'язання - бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. За таких умов, наявність бюджетних коштів не є тією подією, котра має неминуче настати, у розумінні чинного законодавства України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України . Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не передбачено попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підряднику зумовлену договором ціну після остаточної здачі об'єкта будівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Укладаючи договір сторони фактично змінили порядок і строк здійснення розрахунків за отримані послуги і визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати на наявність надходження коштів з Державного бюджету України.

Таким чином словосполучення у п.4.1. договору №13 від 13.07.2012, а саме: "надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок замовника коштів і", суперечить приписам Закону в частині обов'язку замовника за договором оплатити вартість отриманих послуг.

Відповідно до договору №13 про надання послуг від 13.07.2012 та до положень статті 901 ЦК України, вищевказаний договір є оплатним. Відтак, замовник у будь-якому випадку зобов'язаний оплатити належно виконані та прийняті послуги. За наявності спірних застережень, передбачених словосполученням п.4.1. договору про надання послуг по зняттю, утилізації ляльно-балансних нафтовмісних вод з військової частини А 4486 за державні кошти №13 від 13.07.2012р., строк оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем послуг може не наступити.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги із заняття, утилізації ляльно-балансних нафтовмісних вод з військової частини А 4486 на суму 79 999,20 грн., а відповідач отримав ці послуги. Факт надання робіт підтверджується актами здачі-прийняття робіт, та не заперечувався сторонами у судовому засіданні.

Так, як доказів оплати відповідачем вартості отриманих робіт суду не надано, а пункт 4.1 договору про надання послуг по зняттю, утилізації ляльно-балансних нафтовмісних вод з військової частини А 4486 за державні кошти №13 від 13.07.2012р є таким, що суперечить Законодавству України, суд вважає за необхідне визнати вищенаведене словосполучення недійсним, у зв'язку з вищенаведеним позовні вимоги підлягають задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним словосполучення п.4.1. :"надходження з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок замовника коштів і" договору про надання послуг по зняттю, утилізації ляльно-баласних нафтовмісних вод з військової частини А 4486 за державні кошти №13 від 13.07.2012р.

3. Стягнути з Військової частини А4486 (99057, м. Севастополь, вул. Щітова, 2, р/р 35228011000058 в ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 24292540) на користь приватного підприємства "Фірма ТАКО" (99003, м. Севастополь, вул. Кожанова, 3, кв.19, р/р 26006035733000 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005, ЗКПО 16507445) 79 999,20 грн та компенсацію по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.01.2014.

Суддя О.С. Грицай