Рішення

від 17.01.2014 по справі 922/3974/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2014 р.Справа № 922/3974/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком", м. Харків до 1. Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Київ 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське торговельно-промислове об'єднання", м. Харків Треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Комунальне підприємство "Жилсервіс-1", м. Дніпропетровськ 2) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №39, м. Дніпропетровськ 3) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №36, м. Дніпропетровськ 4) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №54, м. Дніпропетровськ 5) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №43, м. Дніпропетровськ 6.) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №42, м. Дніпропетровськ 7) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №26, м. Дніпропетровськ 8) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №37, м. Дніпропетровськ 9) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №1, м. Дніпропетровськ 10) Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №19, м. Дніпропетровськ про стягнення 752 854,74 грн. за участю представників:

позивача - Кривенко О.О. за довіреністю № 1 від 14.09.2013 р.

1-го відповідача - Шурай А.В. за довіреністю № 12-171 від 25.07.2013 р.

2-го відповідача - не з`явився

3-х осіб на стороні відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

18.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком", м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Київ (1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське торговельно-промислове об'єднання", м. Харків (2-й відповідач) про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 630 968,36 грн. основного боргу, 101 078,16 грн. пені та 20 808,22 грн. 3 % річних за договором комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 р. Позивач просить суд покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області №1495 від 19.11.2013 р. у зв'язку з хворобою судді Денисюк Т.С. було призначено повторний автоматичний розподіл даної справи.

Згідно з витягом автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області дану справу було призначено для розгляду судді Макаренко О.В.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 03.08.2012 року між ним та відповідачем -1 було укладено договір комісії №п398-1/319. Зі змісту актів звірки та звітів відповідача - 1, як комісіонера, вбачається, що відповідач-1 повністю реалізував товар, але розрахунки з позивачем (комітентом) здійснив частково. При цьому позивач стверджує, що він не отримував від відповідача -1 жодних листів про нездійснення розрахунків третіми особами з відповідачем-1 за договорами придбання поштових шаф. Крім того, на думку позивача, договори придбання поштових шаф та акти звірки взаємних розрахунків між відповідачем-1 та третіми особами не можуть вважатися належними та допустимими доказами реалізації товару саме позивача, оскільки в зазначених документах не міститься посилання на договір комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 року.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні просить суд у позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов (т.1 а.с.74-76), наполягаючи на тому, що причиною неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 р. є нездійснення третіми особами розрахунків за договорами придбання поштових шаф, про що відповідач -1 повідомив позивача листами від 17.10.2012 року №02-1-370 та від 28.12.2012 року №02-1-496. Окрім того, відповідач-1 вважає, що згідно з ч. 3 ст. 1016 ЦК України відповідач-1, як комісіонер, не відповідає перед комітентом за невиконання третіми особами договору комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 р., оскільки не поручався за них.

Відповідач-2 про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів до суду не подав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2013 р. було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору, на стороні відповідача КП "Жилсервіс-1", м.Дніпропетровськ, КЖЕП №39, м.Дніпропетровськ, ККЖЕМ №36, м.Дніпропетровськ, КЖЕП №54, м. Дніпропетровськ, КЖЕП №43, м. Дніпропетровськ, КЖЕП №42, м.Дніпропетровськ, КЖЕП №26, м. Дніпропетровськ, КЖЕП №37, м.Дніпропетровськ, КЖЕП №1, м. Дніпропетровськ та КЖЕП №19, м.Дніпропетровськ.

Треті особи про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, в судові засідання своїх повноважних представників не направили, про причини неявки суду не повідомили, витребуваних документів до суду не подали.

КЖЕП №39, м. Дніпропетровськ (третя особа) через канцелярію господарського суду надало письмові пояснення за вх.№48812 від 30.12.2013 р. (т. 3 а.с. 9 -10), в яких повідомило суд про те, що 14.11.2012 р. між КЖЕП №39, м. Дніпропетровськ (замовник) та Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта", м. Київ (виконавець) було укладено договір №39/11-2 з встановлення поштових шаф від 14.11.2012 р., за умовами якого замовник дає доручення, а виконавець зобов'язується за плату надати послуги з встановлення абонентських шаф разом з комплектуючими (кріпленнями тощо) замовника у відповідності діючих тарифів та інші послуги поштового зв'язку, затверджених наказом УДППЗ "Укрпошта" від 28.11.2011 р. №690. В п. 6.1. цього договору зазначено, що вартість робіт за договором становить 9 480,00 грн. Оплата по договору здійснюється за бюджетні кошти. Пунктом 7.1. договору передбачено, що сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань по цьому договору, якщо воно виникло не з їх вини (в тому числі відсутність фінансування). Також КЖЕП №39, м. Дніпропетровськ повідомило суд про те, що свої зобов'язання за договором №39/11-2 з встановлення поштових шаф від 14.11.2012 р. не виконало у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування з моменту укладення цього договору і до цього часу.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача-2 та третіх осіб про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача-2 та третіх осіб за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 10.12.2013 р. було оголошено перерву до 23.12.2013 р., 23.12.2013 р. - до 14.01.2014 р., 14.01.2014 р. - до 17.01.2014 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно оцінивши надані позивачем, відповідачем-1 та третьою особою (КЖЕП №39, м. Дніпропетровськ) докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

03.08.2012 року між позивачем (комітент) та відповідачем-1 (комісіонер) було укладено договір комісії №п398-1/319 (надалі - договір комісії), згідно з п.1.1. якого комісіонер від свого імені та за рахунок і за дорученням комітента зобов'язується за винагороду здійснити в інтересах останнього реалізацію шаф поштових з абонентським скриньками через безбалансові виробничі підрозділи комісіонера.

Асортимент, кількість та ціна товару зазначаються у Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору, у разі зміни асортименту та кількості товару сторони підписують Специфікації (Додаток №2), які є невід'ємною частиною договору та змінюють його умови стосовно асортименту, кількості та ціни товару, які містяться у Додатку №1 (п.п.1.2., 13.3.).

Остаточна кількість товару складається із сум Специфікацій (Додаток №2), які є невід'ємною частиною договору (п.1.3.).

Передача товару за договором комісії проводиться щомісячно, партіями протягом 7 робочих днів з дня погодження Специфікації (Додаток №2) на поставку товару (п.5.1.).

Згідно з п.5.5. договору комісії передача товару комітентом проводиться згідно з видатковими та податковими накладними на товар.

За виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду в розмірі 11,1% від вартості реалізованого товару за ціною, визначеною комітентом. Ціна реалізації товару не може бути вищою ніж та, яку визначив комітент згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (п.п.6.1., 6.2.).

В п.п.7.1.-7.4. договору комісії сторони погодили порядок проведення розрахунків та визначили, що грошові кошти комітенту перераховуються комісіонером по мірі реалізації товару комітента на підставі звітів комісіонера, які складаються комісіонером по мірі реалізації товару, але не менше ніж один раз на місяць; впродовж 30 робочих днів після закінчення терміну дії договору комісіонер збирає та повертає комітенту нереалізований товар; остаточні розрахунки за реалізований товар здійснюються протягом 15-ти банківських днів після повернення нереалізованого товару та підписання сторонами акту прийому-передачі (накладної) товару; винагорода комісіонера залишається останньому шляхом утримання належних комісіонеру сум із грошових коштів, сплачених покупцем комісіонеру за продаж товару комітента.

Умови договору комісії мають однакову зобов'язальну силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням Специфікації (Додаток №2), в період дії договору, яка підписуються обома сторонами та стають невід'ємною частиною договору (п.13.3.).

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони комітенту за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Судом встановлено, що позивач відповідно до погоджених з відповідачем-1 Специфікацій (т.1 а.с.27-37) передав відповідачеві-1 товар на загальну суму 1 304 245,95 грн. (разом з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними №1846 від 08.08.2012 р., №1853 від 10.08.2012 р., №1861 від 16.08.2012 р., №2041 від 23.08.2012 р., №2052 від 27.08.2012 р., №2086 від 03.09.2012 р., №2162 від 11.09.2012 р., №2600 від 18.10.2012 р., №2649 від 22.10.2012 р., №2974 від 20.11.2012 р., №3259 від 18.12.2012 р. (т.1 а.с.38-48).

Відповідач-1 реалізував товар на загальну суму 1 279 769,05 грн., про що свідчать звіти комісіонера від 30.09.2012 року, від 31.10.2012 р., від 30.11.2012 р. та від 31.12.2012 р. (т.1 а.с.60-63).

Між позивачем та відповідачем-1 було проведено звірку розрахунків та складено акт звірки станом на 01.01.2013 р., зі змісту якого вбачається, що заборгованість відпоідача-1 перед позивачем за договором комісії дорівнює 918 982,39 грн. (т.1 а.с.64).

Після підписання акту звірки від 01.01.2013 р. відповідач-1 перерахував на рахунок позивача 288 014,03 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4073 від 08.08.2013 р. на суму 209 958,49 грн. та №4074 від 08.08.2013 р. на суму 78 055,54 грн. (т.1 а.с.68, 69).

Таким чином судом встановлено, що станом на день подання до суду даного позову у відповідача-1 існувала заборгованість перед позивачем за договором комісії в розмірі 630 968,29 грн. (918 982,32 грн. - 288 014,03 грн. = 630 968,36 грн.), що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, наполягаючи на тому, що причиною нездійснення ним повних розрахунків з позивачем за договором комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 р. є невиконання третіми особами укладених з відповідачем-1 договорів придбання поштових шаф, про що відповідач-1 повідомляв позивача листами від 17.10.2012 р. №02-1-370 та від 28.12.2012 р. №02-1-496. При цьому відповідач-1 посилається на приписи п. 3 ст.1016 ЦК України, стверджуючи, що відповідач-1, як комісіонер, не відповідає перед позивачем, як комітентом, за невиконання третіми особами укладених з ними угод, оскільки не поручався за них.

Перевіривши доводи відповідача-1, дослідивши надані на їх підтвердження докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність тверджень відповідача-1 з наступних підстав.

Водночас суд вважає недоведеними твердження відповідача - 1 про те, що неналежне виконання ним взятих на себе обов'язків за договором комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 р. виникло внаслідок нездійснення третіми особами розрахунків за договорами придбання поштових шаф, укладеними на підставі та на виконання договору комісії.

Так, судом встановлено, що між відповідачем-1 (постачальником) та третіми особами (замовниками) було укладено договори придбання шаф поштових з абонентськими скриньками, а саме: договір №1/08/819 від 24.08.2012 р. з Комунальним підприємством "Жилсервіс-1", договір №808 від 31.07.2012 р. з Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №39, договір №812 від 31.07.2012 р. з Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №36, договір №803 від 06.11.2012 року з Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №54, договір №804 від 31.07.2012 р. з Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №43, договір №42 від 31.07.2012 р. з Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №42, договір б/н від 03.12.2012 р. з Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №26, договір №1 від 21.12.2012 р. з Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №37, договір б/н та без дати з Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №1 та договір б/н від 19.12.2012 р. з Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №19 (т.1 а.с.78-98).

Відповідно до п.1 цих договорів відповідач-1 зобов'язався передати у власність третіх осіб шафи поштові з абонентськими скриньками разом з комплектуючими, а останні зобов'язались розрахуватися протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання товару (п.4.1.).

З матеріалів справи судом встановлено, що треті особи у відповідності до п.5.4. договорів придбання поштових шаф отримали від відповідача-1 у власність товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі товару за договорами придбання (т.1 а.с.120-127).

На підтвердження факту реалізації товару та факту непроведення третіми особами розрахунків з відповідачем-1 за товар, реалізований за вищепереліченими договорами придбання поштових шаф, відповідач-1 надав до суду видаткові накладні та акти звірки взаємних розрахунків з третіми особами (т.2 а.с.91-100).

Дослідивши надані відповідачем-1 докази, суд дійшов висновку про те, що ані акти звірки розрахунків (т.2 а.с.91-100), ані видаткові накладні не можуть вважатися належними та допустимими доказами по даній справі, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (не містять такого обов'язкових реквізитів як "зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції" тощо). Надані відповідачем-1 докази не містять також жодного посилання на договір, невиконання якого спричинило виникнення боргу третьої особи перед відповідачем-1 і на підставі якого вони складені.

Окрім того, загальна сума заборгованості третіх осіб за договорами про придбання поштових шаф перед відповідачем-1 (за вирахуванням винагороди комісіонера) не співпадає з тією сумою, яка має бути сплачена відповідачем-1 за договором комісії позивачу.

При цьому суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься наданий відповідачем -1 договір комісії № 318 від 03 серпня 2012 р., укладений між ним та ТОВ "Інтер" (т.3 а.с.40-43). Відповідно до пункту 1.1. цього договору комісіонер (відповідач - 1) від свого імені та за рахунок і за дорученням комітента (ТОВ "Інтер") зобов'язався за винагороду здійснити в інтересах останнього реалізацію шаф поштових з абонентськими скриньками через безбалансові виробничі підрозділи комісіонера.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що відповідачем -1 одночасно було укладено декілька договорів комісії, пов'язаних з реалізацією аналогічного товару, з різними контрагентами. При цьому з наданих відповідачем-1 актів звірки розрахунків неможливо встановити, що вони стосуються заборгованості третіх осіб перед відповідачем-1, яка утворилася під час реалізації товару позивача, а не інших осіб, з якими відповідач-1 укладав договори комісії, зокрема ТОВ "Інтер".

До того ж, зі змісту вище зазначених договорів придбання поштових шаф не вбачається, що вони укладені між відповідачем-1 та третіми особами саме на виконання або на підставі договору комісії №398-1/319 від 03.08.2012 року.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач-1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту невиконання третіми особами угод, укладених з ними за рахунок позивача на виконання договору комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 р.

І навпаки, суд вважає доведеними та правомірними твердження позивача про те, що в даному випадку має місце порушення відповідачем-1 взятих ним на себе зобов'язань з договором комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 р.

Так, відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно зі ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Статтями 627, 628 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В пункті 7.2. договору комісії сторони домовилися про те, що грошові кошти комітенту перераховуються комісіонером по мірі реалізації товару комітента на підставі звітів комісіонера, які складаються комісіонером по мірі реалізації товару, але не менше ніж один раз на місяць.

Таким чином суд вважає, що факт реалізації товару є тим самим юридичним фактом, з яким сторони договору пов'язують виникнення взаємних прав та обов'язків. Отже, по мірі реалізації товару комітента на підставі звітів комісіонера, які складаються комісіонером по мірі реалізації товару, але не менше ніж один раз на місяць, у відповідача-1 виникає обов'язок провести розрахунки з позивачем, а у позивача виникає право вимагати здійснення таких розрахунків.

З огляду на це, суд визнає необґрунтованими твердження відповідача-1 про те, що у нього не виникло обов'язку здійснити розрахунки з позивачем за договором комісії до проведення відповідних розрахунків та товар з боку третіх осіб за договорами придбання поштових шаф. Суд вважає, що погоджені сторонами умови договору комісії переконливо свідчать про те, що саме факт реалізації товару, підтверджений відповідним звітом комісіонера, породжує обов'язок відповідача-1 здійснити розрахунки з позивачем незалежно від отримання або неотримання відповідачем-1 грошових коштів від третіх осіб.

У звітах комісіонера від 30.09.2012 р. 31.10.2012 р., 30.11.2012 р. та 31.12.2012р. (т.1 а.с. 60-63) зазначено, що на підставі договору комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 р., укладеного між УДППЗ "Укрпошта" та ТОВ "Ваго Телеком", відповідачем-1 реалізовано товарну продукцію комітента протягом вересня 2012 р., жовтня 2012р., листопада 2012 р. та грудня 2012 року.

При цьому з вищезгаданих звітів комісіонера та акту звірки станом на 01.01.2013 року вбачається, що на виконання договору комісії відповідач-1 реалізував товару на загальну суму 1 279 769,05 грн.

Суд також звертає увагу на пункт 7.3. договору, згідно з яким впродовж 30 (тридцяти) робочих днів після закінчення терміну дії договору (31 грудня 2012 р.) комісіонер збирає та повертає комітенту нереалізований товар.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем-1 нереалізованого ним товару, що надає підстави для висновку про те, що отриманий відповідачем-1 товар на виконання договору комісії було реалізовано.

За таких обставин суд вважає доведеним факт реалізації товару відповідачем-1 третім особам за договорами придбання поштових шаф і як наслідок, виникнення у нього обов'язку щодо здійснення розрахунків з позивачем відповідно до п. 7.2. договору комісії.

Як свідчать матеріали справи, відповідач-1 після звернення позивача до суду з даним позовом здійснив часткову оплату заборгованості за договором комісії в розмірі 64 982,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5133 від 25.09.2013 року (т.1 а.с.171). За таких обставин суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в цій частині позову за відсутністю предмету спору відповідно до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача-1 на даний час існує заборгованість перед позивачем за договором комісії в розмірі 565 985,79 грн. (918982,32 грн. - 288 014,03 грн. - 64 982,50 грн. = 565 985,79 грн.).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних у розмірі 20 808,22 грн., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в розмірі 101 078,16 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

В п.8.1.3. договору комісії передбачено, що в разі несплати грошових коштів в строки, встановлені договором, комісіонер виплачує комітенту пеню в розмірі 0,2% за кожний день затримки від неоплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем пені, суд дійшов висновку про те, що позивач всупереч приписам ч. 6 ст. 232 ГК України вийшов за межі шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, тому суд визнає позовні вимоги позивача про стягнення пені правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 68 422,01 грн. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 32 656,15 грн. суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Судом також встановлено, що 03.08.2012 року між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) було укладено договір поруки (надалі - договір поруки) (т.1 а.с.19), за умовами якого відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання всіх обов'язків відповідача-1 за договором комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 року (п.1.1.).

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В п.1.2. договору поруки зазначено, що у випадку порушення відповідачем-1 обов'язку за договором комісії №п398-1/319 від 03.08.2012 року, відповідач-1 і відповідач-2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Як вбачається з матеріалів справи, порука за вказаним договором поруки не припинена.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи те, що умовами договору поруки передбачено солідарну відповідальність відповідачів, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів основний борг в розмірі 565 985,86 грн., пеню в розмірі 68 422,01 грн. та 3% річних в розмірі 20 808,22 грн. В частині стягнення заборгованості в розмірі 64 982,50 грн. провадження у справі слід припинити, в частині стягнення пені в розмірі 32 656,15 грн. - у позові відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 553, 554, 610, 611, 612, 625, 627, 628, 1011, 1022 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Київ (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське торговельно-промислове об'єднання", м. Харків (61045, м. Харків, вул. О. Яроша, 9А, код ЄДРПОУ 36986178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго Телеком", м. Харків (61045, м. Харків, О. Яроша, 9А, код ЄДРПОУ 36989226) основний борг в розмірі 565 985,86 грн., пеню в розмірі 68 422,01 грн., 3% річних в розмірі 20 808,22 грн. та судовий збір в розмірі 13 489,79 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення заборгованості в розмірі 64 982,50 грн. провадження у справі припинити.

В частині стягнення пені в розмірі 32 656,15 грн. у позові відмовити.

Повне рішення складено 22.01.2014 р.

Суддя Макаренко О.В.