Рішення

від 29.01.2014 по справі 914/4681/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2014 р. Справа № 914/4681/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС-Кераміка", м. Тернопіль, до відповідача:українсько-польського спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Віско", м. Львів, про: стягнення 23.198,40 грн., Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:Ванкевич А.В. - довіреність від 06.12.2013 р., відповідача:не з'явився. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС-Кераміка" до українсько-польського спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Віско" про стягнення 23.198,40 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.12.2013 року провадження у справі порушено, справу призначено до розгляду на 15.01.2014 р. Розгляд справи відкладався на 29.01.2014 р. у зв'язку з неприбуттям у судове засідання відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Між сторонами на підставі договору №1 від 01.02.2012 р. досягнуто домовленості про продаж та передачу товару. На виконання своїх зобов'язань позивач перерахував відповідачу на розрахунковий рахунок вартість товару в розмірі 23.198,40 грн. Відповідач не передав позивачу оплаченого товару. У зв'язку з наведеним, в силу положень частини другої статті 693 Цивільного кодексу України позивач просить повернути суму попередньої оплати.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, причин неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 18.12.2013 р., від 20.01.2014 р., долученими до матеріалів справи, проти позову в установленому порядку не заперечив. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті. При цьому суд враховує ту обставину, що відповідачу було створено всі належні умови для реалізації власного права на захист, однак відповідач таким правом не скористався, своїх заперечень суду не надав ні в письмовому вигляді, ні шляхом скерування повноважного представника в судове засідання.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір №1 від 01.02.2012 р. (надалі - Договір). За умовами цього договору продавець (відповідач у справі) зобов'язується здійснити поставку будівельних матеріалів, а саме: газобетоних блоків в асортименті, згідно з попереднім замовленням. Поставка товару здійснюється протягом 10 календарних днів згідно з попереднім замовленням (пункт 2.1 Договору).

Покупець оплачує поставлений продавцем товар за погодженою ціною, згідно з виставленими рахунками. Розрахунок за товар здійснюється покупцем шляхом 100% оплати на рахунок продавця, згідно з виставленим рахунком (пункти 3.1, 3.2 Договору).

Відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату вартості товару №Ві-145 від 07.11.2012 р. у сумі 23.198,40 грн. На виконання умов Договору позивачем перераховано відповідачу 23.198,40 грн. передоплати за Договором, про що представлено платіжне доручення №12308 від 07.11.2012 р.

У гарантійному листі від 17.07.2013 р. №11 відповідачем гарантовано повернення коштів за непоставлений товар в сумі 23.198,40 грн. в термін до 31.07.2013 р.

На адресу відповідача надсилалась претензія від 14.10.2013 р. з проханням про поставку товару або повернення сплачених коштів. Докази надіслання долучені до матеріалів справи.

Доказів повернення передоплати у сумі 23.198,40 грн. станом на день прийняття рішення відповідачем не представлено.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі Договору в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з частиною першою статті 693 Цивільного кодекс України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В силу статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина друга статті 693 Цивільного кодекс України).

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як установлено судом, позивачем перераховано на рахунок відповідача 23.198,40 грн. передоплати. Проте товару відповідач позивачу не передав. Зважаючи на ці обставини, оскільки відповідачем отримано суму передоплати за товар, проте не передано товар позивачу, останнім заявлено у встановленому порядку претензію про повернення цих коштів, у відповідача виник обов'язок повернути суму передоплати. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 23.198,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, судовий збір потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити

2. Стягнути з українсько-польського спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Віско" (адреса: вулиця Липинського, будинок 36, місто Львів, Львівська область, 79019; ідентифікаційний код 22332211 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС-Кераміка" (адреса: вулиця Збаразька, будинок 18, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46010; ідентифікаційний код 32549732 ) 23.198,40 грн.. боргу, 1.720,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31.01.2014 р.

Суддя Рим Т.Я.