Рішення

від 28.01.2014 по справі 914/31/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2014 р. Справа № 914/31/14

За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Золотоноша, Черкаська обл., до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАЕРА», м. Трускавець, Львівська обл., про: стягнення заборгованості в сумі 27 795,89 грн. Суддя М. М. Синчук При секретарі Гринчишин О. За участю представників: позивача:ОСОБА_2 - довіреність від 27.01.2014 р. відповідача:Паршин А.І. - довіреність №01/13 від 21.10.2013 р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАЕРА» про стягнення заборгованості в сумі 27 795,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №16/13-М від 01.10.2013 р. не здійснив оплати у повному обсязі за виконанні роботи, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 27 300,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 495,89 грн. - пені.

Ухвалою від 13.01.2014 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 28.01.2014 р.

В судове засідання 28.01.2014 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 13.01.2014 р. виконав в повному обсязі. В судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основну суму боргу в розмірі 23 700,00 грн., від вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 495,89 грн. відмовився, судові витрати просить стягнути з відповідача.

Суд, дослідивши надану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана представником позивача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності від 27.01.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

В судове засідання 28.01.2014 р. представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду від 13.01.2014 р. виконав. В судовому засіданні подав заяву, в якій зазначив, що визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено договір №16/13-М від 01.10.2013 р. (надалі - Договір). За умовами цього Договору замовник (відповідач у справі) доручає, а виконавець (позивач у справі) зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень з питань визначення методів та напрямків аналізу споживчого ринку.

Відповідно до п. 1.2. Договору результатом виконаних робіт за даним Договором є: дослідження з питань визначення методів та напрямків аналізу споживчого ринку.

Згідно п. 2.1. Договору за надання послуг з проведення маркетингових досліджень з питань визначення методів та напрямків аналізу споживчого ринку замовником сплачується виконавцю винагорода за домовленістю, яка буде обумовлена актом виконаних робіт та на підставі рахунку.

Згідно п. 2.3. Договору вартість послуг за цим Договором становить загальну суму всіх рахунків-фактур.

На виконання умов Договору позивач розробив та передав відповідачу аналіз досліджень з питань визначення методів та напрямків аналізу споживчого ринку на суму 27 300,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-46 від 31.10.2013 р., який підписано представниками сторін та скріплено печатками. Сторони претензій одна до одної не мають.

09.11.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією з вимогою погасити заборгованість в сумі 27 300,00 грн.

15.11.2013 р. відповідач надіслав на адресу позивача лист №15/11-13, в якому визнав заборгованість за надані позивачем послуги згідно акту виконаних робіт від 31.10.2013 р. та повідомив, що заборгованість з урахуванням штрафних санкцій буде погашена не пізніше 10.12.2013 р.

В судовому засіданні 28.01.2014 р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основну суму боргу в розмірі 23 700,00 грн., від вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 495,89 грн. відмовився, судові витрати просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні 28.01.2014 р. представник відповідача подав заяву, в якій зазначив, що визнає позовні вимоги в повному обсязі.

На час розгляду справи судом відповідач заборгованість в сумі 27 300,00 грн. визнав, проте доказів погашення суду не надав.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України . Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення зобов'язань є договір.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором про надання послуг.

У відповідності до приписів п.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом першим статті 903 ЦК України означено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору оплата здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт, шляхом перерахування замовником грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору позивач розробив та передав відповідачу аналіз досліджень з питань визначення методів та напрямків аналізу споживчого ринку на суму 27 300,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-46 від 31.10.2013 р., який підписано представниками сторін та скріплено печатками. Сторони претензій одна до одної не мають.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач отримані послуги не оплатив.

Матеріалами справи доведений факт надання послуг позивачем та не сплати відповідачем виконаних робіт у встановлені договором терміни.

В судовому засіданні представником позивача було подано заяву про зменшення позовних, яка прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 28.01.2014 р. представник відповідача подав заяву, в якій зазначив, що визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України , передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України ).

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 27 300,00 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України .

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАЕРА» (адреса: 82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Бориславська, б. 36, кв. 68; ідентифікаційний код 37262789 ) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (адреса: 19700, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 27 300,00 грн. заборгованості, 1 720,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.