Рішення

від 30.01.2014 по справі 919/49/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року справа № 919/49/14

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Григор'євій К.Д. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Еліт Бізнес Група"

(99020, м. Севастополь, бульвар Гідронавтів, буд 60 )

до приватного підприємства "Моноліт"

(99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, буд 26 А)

про стягнення 32 691,06 грн,

за участю представників:

позивача - Ющука Т. М - довіреність 29.01.2014;

відповідача - не прибув.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року (згідно з поштовим штампом на конверті) приватне підприємство "Еліт Бізнес Група" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до приватного підприємства "Моноліт" про стягнення 32 691,06 грн.

Позовні вимоги мотивовані частковим виконання відповідачем вимог договору №04/02-12 з постачання від 27.02.2012 р. в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 14.01.2014 порушено провадження у справі №919/49/14 та призначено розгляд справи на 30.01.2014 року.

Справа розглядалась у судовому засіданні 30.01.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 30.01.2014 надав суду додаткові документи, зокрема дублікати платіжних доручень з яких вбачається, що позивачем було отримано загальну суму коштів у розмірі 385 000, 00 грн., крім того представником позивача надано податкові накладні з яких вбачається, що приватне підприємство "Еліт Бізнес Група" надало приватному підприємству "Моноліт" товар на загальну суму 417 691,06 грн.

Представник відповідача у судове засідання 30.01.2014 не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений за адресою його місцезнаходження - 99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, буд 26 А, яка відповідає відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців (а.с 45), однак поштовий конверт разом із повідомленням повернуто до господарського суду міста Севастополя з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того така сама позиція міститься в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482.

Так, відповідач приватне підприємство "Моноліт" не знаходиться за своїм місцезнаходженням: 99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, буд 26 А, що вказана у всіх наявних матеріалах справи (в тому числі Витязі з ЄДР від 29.01.2014 (а.с. 45-46) тому і ухвала про призначення розгляду даної справи в суді була повернута до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2. зазначеної постанови).

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних в ній доказів відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім викладеного судом встановлено, що позивачем було поставлено товар приватному підприємству "Моноліт" на підставі чого були виписані відповідні видаткові накладні на загальну суму 417 691,06 грн., а саме: № ЕБГ-0000067 від 24.04.2012 на суму 2424,36 грн., №ЕБГ-0000074 від 30.04.2012 на суму 11 900,00 грн., №ЕБГ-0000088 від 31.05.2012 на суму 55 423,73 грн., №РН-0000111 від 27.07.2012 на суму 37 676,90 грн., № РН-0000138 від 30.08.2012 на суму 1 701,73 грн., № РН-0000169 від 30.09.2012 на суму 51 540,24 грн., № РН-0000210 від 31.10.2012 на суму 33 817,69 грн., № РН-0000212 від 31.10.2012 на суму 44 673,12 грн., № РН-0000213 від 31.10.2012 на суму 22 419,78 грн., № РН-0000217 від 02.11.2012 на суму 28 197,77 грн., № РН-0000251 від 21.11.2012 на суму 1 996,219 грн., № РН-0000252 від 21.11.2012 на суму 42 050,00 грн., № РН-0000285 від 30.11.2012 на суму 7 878,60 грн., № РН-0000287 від 30.11.2012 на суму 5 479,52 грн., № РН-0000288 від 30.11.2012 на суму 6 030,00 грн., № РН-0000311 від 28.12.2012 на суму 5 300,08 грн., № РН-0000317 від 29.12.2012 на суму 59 180,33 грн.,- вищевказані накладні містять підписи та печатки сторін (а.с 21-37). У судовому засіданні судом було оглянуті оригінали вищенаведених видаткових накладних.

Також в матеріалах справи містяться податкові накладні, які також підтверджують факт надання товару у розмірі 417 691,06 грн (а.с 68-86).

Проте відповідачем не було оплачено товар на суму (417 691,06 - 385 000,00 = 32 691,06 грн.).

Відповідно до пункту 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, судом встановлено, що 27.02.2012 року між приватним підприємством "Еліт Бізнес Група" (далі - постачальник) та приватним підприємством "Моноліт" (далі -покупець) укладено договір № 04/02-12 (далі -договір) (а.с 50-52).

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві в строки, встановлені цим договором, матеріал щебеневий (далі - продукція), в асортименті, кількості і за цінами, що вказані у специфікації на продукцію, що є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1), а покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

Асортимент та кількість товару згідно із замовленням покупця сторони узгоджують в специфікації на продукцію (додаток № 1 до даного договору) (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору, ціна продукції погоджується сторонами у специфікації на продукцію (додаток №1) і зазначається постачальником у рахунку-фактурі. В ціну продукції включені: вартість продукції, вантажних робіт, ПДВ.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що датою отримання продукції покупцем є дата прийняття продукції по кількості, та підписання покупцем видаткової накладної.

Згідно з пунктом 5.3 договору, перехід права власності на продукцію, а також всіх, ризиків, відбувається після підписання покупцем видаткової накладної.

Відповідно до пункту 5.5 договору передбачено, що за результатами прийому-передачі продукції в порядку, передбаченому п. п. 5.1.-5.2., 5.8. цього договору, сторони підписують видаткову накладну.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 25 березня 2012 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. Дія договору може бути продовжена за додатковою угодою сторін (пункт 10.2 договору).

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір поставки, згідно до приписів статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення міститься у статті 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості в розмірі 32 691,06 грн. є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 692 цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що позивачем були надані видаткові накладні, податкові накладні, на підтвердження належного виконання останнім умов договору, надані докази часткових проплат (дублікати платіжних доручень), суд вбачає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість у сумі 32 691,06 грн. тобто, задовольнити позов у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Моноліт" (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, буд 26 А, ідентифікаційний код 20687772, р/р 26007000093114 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) на користь приватного підприємства "Еліт Бізнес Група"

(99020, м. Севастополь, бульвар Гідронавтів, буд 60, ідентифікаційний код 34458789, р/р 2600001190092 в Центральній філії ПАТ «КРЕДОБАНК», МФО 325365) заборгованість у розмірі 32 691,06 грн., та компенсацію по сплаті судового збору у розмірі 1720, 50 грн.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 31 січня 2014 року

Суддя О.С. Грицай