Рішення

від 21.01.2014 по справі 236/3151/13-ц

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/3151/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Шавиріної Л.П.

при секретарі - Киркач Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Красний Лиман Донецької області за участю позивача та його представника ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, в інтересах якої дії ОСОБА_2, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, та тлумачення заповіту, суд -

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до малолітньої ОСОБА_5, в інтересах якої дії ОСОБА_2, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, та тлумачення заповіту.

В судовому засіданні 13.01.2014 року позивач уточнив свої позовні вимоги і окрім визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом дати тлумачення заповіту ОСОБА_6 від 17.12.2002 року.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали повністю і суду дали аналогічні один одному пояснення про те, що ОСОБА_6, яка є матір»ю позивача, на підставі сертифікату серії ДН № 00501101, виданого Краснолиманською міською радою Донецької області 24.03.1997 року належала земельна частка(пай) із земель КСП «Україна» Краснолиманського району Донецької області площею 4,8195 га, на яку вона залишила заповіт на користь позивача, посвідчений 17.12.2002 року секретарем виконкому Ямпільської селищної ради Краснолиманського району Донецької області. В 2003 році ОСОБА_6 реалізувала своє право на отримання вказаної земельної ділянки в натурі, у зв»язку з чим їй було видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1423056400:04:000:0052 серія ДН № 020360. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла, а позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку у зв»язку з тим, що після видачі державного акту на спірну земельну ділянку право на земельну частку(пай) припиняється.

Враховуючи те, що воля спадкодавця була направлена на заповіт саме вказаної земельної ділянки, просили позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на те, що на момент відкриття спадщини незважаючи на те, що існує нерухоме майно, на яке фактично було залишено заповіт спадкодавцем, але відсутній правовстановлюючий документ, який посвідчував право на нього в момент посвідчення заповіту. Не заперечувала того, що воля спадкодавця була направлена на передачу у спадщину позивачу саме спірної земельної ділянки площею 4,8195 га, на яку після складення заповіту ОСОБА_6 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що йому достовірно відомо, що ще за життя спадкодавець ОСОБА_6 повідомила йому про свою волю - спірну земельну ділянку залишити у спадщину позивачу.

Свідок ОСОБА_3 суду показала, що фактично земельна частка(пай) площею 4,8195 га, яку заповідала їй спадкодавець в 2002 році, фактично являється земельною ділянкою площею 4,8195 га, на яку в 2003 році ОСОБА_6 взамін сертифікату отримала державний акт про право власності на земельну ділянку.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) серії ДН № 0051101, виданого Краснолиманською міською радою Донецької області 24.03.1997 року, належало право на земельну частку (пай) площею 4,8195 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка перебувала у колективній власності КСП «Україна», розташована на території Ямпільської селищної ради Краснолиманського району Донецької області (а.с.15,39-41).

17.12.2002 року секретарем виконкому Ямпільської селищної ради Краснолиманського району Донецької області було посвідчено заповіт ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку на користь позивача(а.с.9,10

Рішенням Ямпільської селищної ради № 33 від 24.04.2003 року вказана земельна частка(пай) була передана ОСОБА_6 у власність, на підставі якого 06.06.2003 року їй було видано державний акт про право власності на вказану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 1423056400:04:000:0052 серії ДН № 020360, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 64(12-15,37-41).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла і після її смерті залишилося два спадкоємця за законом - позивач та відповідач, які своєчасно прийняли спадщину(а.с.8,11,54).

Однак постановою державного нотаріусу від 01.11.2013 року позивачу відмовлено у посвідченні свідоцтва про право на спадщину за заповітом(спірну земельну ділянку) у зв»язку з тим, що в заповіті від 17.12.2002 року правовстановлюючим документом на спірне спадкове майно вказано сертифікат, який існував на момент його посвідчення, в той час як на момент смерті спадкодавця вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_6 безоплатно в приватну власність і видано державний акт про це(а.с.19).

Відповідно до п. 216 Інструкції Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, єдиним правовстановлюючим документом на земельну ділянку являється лише державний акт про право власності на таку, бо згідно п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку(пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами і є дійсними і є дійсними при реалізації права на відведення земельної частки(паю) в натурі(на місцевості) та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Але той факт, що спадкодавець як на момент смерті так і до теперішнього часу являється власником саме вказаної земельної частки(паю), а після отримання державного акту - земельної ділянки в натурі, в судовому засіданні підтверджено довідкою Держземагенства(а.с.15), архівними копіями рішення та додатків до нього Ямпільської селищної ради № 33 від 24.04.2003 року(а.с.37-41).

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Крім того, відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

У зв'язку з тим, що позивач позбавлений можливості у позасудовому порядку встановити право власності на спадкове майно в зв'язку з припиненням чинності сертифіката з моменту видачі на спірну земельну ділянку державного акту про право власності на землю, відповідно до ст. 392 ЦК України він має право звернутися до суду з позовом про визнання за ним такого права.

Відповідно до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При винесення рішення відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Незважаючи на те, що відповідач позовні вимоги не визнав він не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх заперечень. В той же час в судовому засіданні відповідач та його свідки суду дали пояснення про те, що воля спадкодавця при посвідченні заповіту була направлена на передачу у власність позивачу в порядку спадкування за заповітом саме спірної земельної ділянки, незважаючи на те, що спадкодавець мав і інше майно, у тому числі і аналогічну земельну ділянку.

Зміст волі спадкодавця в судовому засіданні також підтверджено поясненнями позивача, яка також була допитана в якості свідка, представленими нею письмовими доказами - копіями архівних документів, копією заповіту, довідкою Держземагенства, копією державного акту про право власності на земельну ділянку, які достовірно свідчать про те, що на випадок смерті заповітом від 17.12.2002 року спадкодавець розпорядився саме спірною, а не будь-якою іншою земельною ділянкою.

Судом також встановлено, що позивач прийняв спадщину відповідно до ст.ст.1268,1269 ЦК України (а.с.11,54).

Тому суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині визнання права власності на спадкове майно обґрунтовані та підлягають задоволенню бо право власності на спірну земельну ділянку перейшло до позивача відповідно до закону.

В той же час, при вирішенні позову в частині необхідності тлумачення заповіту ОСОБА_6 від 17.12.2002 року, суд враховує, що відповідно до ст.ст.213,1256 ЦК України тлумаченню підлягає правочин, в якому буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з»ясувати зміст окремих частин правочину.

Однак, проаналізувавши зміст заповіту ОСОБА_6, посвідченого секретарем виконавчого комітету Ямпільської селищної ради 17.12.2002 року, суд приходить до висновку про те, що заповіту(буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у сфері земельних відносин значення термінів) викладено чітко, відповідно до вимог діючого законодавства, як і волі спадкодавця на передачу у спадщину позивачу саме спірної, а не будь-якої іншої земельної ділянки. Тобто підстави для тлумачення заповіту відсутні, у зв»язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.213,328,392,1225,1256,1268,1269 ЦК України, ст. 81 ЗК України, ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,8195 га, розташовану на території Ямпільської селищної ради Краснолиманського району Донецької області кадастровий номер 1423056400:04:000:0052, що залишилася після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с. Закітне Краснолиманського району Донецької області.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_3 відмовити у зв»язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд у 10-денний строк з моменту його проголошення.

Суддя