Ухвала

від 29.01.2014 по справі 22-ц/796/1606/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/1606/2014 Головуючий у першій інстанції - Роман О.А.

Доповідач - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Сливка А.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ДранчукаІ.Я., Сторожук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 5 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», третя особа: ОСОБА_6 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Банк «Київська Русь», третя особа: ОСОБА_6, в якому просила стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 15913156 грн. 95 коп., з яких: 7070000 грн. основний борг, 2311189 грн. пеня, 633394 грн. 52 коп. три відсотки річних, 751613 грн. 43 коп. інфляційні втрати та 5146960 грн. збитки у вигляді упущеної вигоди.

В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що 03.08.2007 між нею, як засновником та єдиним власником Малого приватного підприємства «Дарина» та Налесніковським О.А. був укладений договір купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав на Мале приватне підприємство «Дарина», за яким вона зобов'язується передати ОСОБА_6 корпоративні права на Мале приватне підприємство «Дарина», а останній зобов'язується оплатити ці права. За умовами договору покупець сплачує продавцю 12120000 грн., з яких 5050000 грн., протягом 10-ти банківських днів з моменту внесення та реєстрації змін до установчих документів Підприємства та внесення змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі, а решту коштів в сумі 7070000 грн. ОСОБА_6 зобов'язується сплатити протягом 30-ти календарних днів з моменту введення в експлуатацію житлового комплексу, який має бути побудований на земельній ділянці, яка знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: 3210500000:06:001:0011, право оренди якої належить Підприємству.

Згідно з умовами Договору передбачено, що зобов'язання Покупця забезпечуються банківською гарантією.

На виконання вказаної умови договору Акціонерний банк «Київська Русь», правонаступником якого є ПАТ «Банк» Київська Русь», надало безвідкличну гарантію оплати за № 27477-20/7-4 від 03.08.2007, згідно з якою зобов'язалося сплатити продавцю суму, загальний розмір якої не перевищує 12120000 грн., протягом 5-ти банківських днів з дня отримання першої письмової вимоги Продавця, яка підтверджує, що Покупець не здійснив оплати в належному обсязі і в строки, як це передбачено умовами Договору. Гарантія є чинною з 03.08.2007 по 03.08.2010 включно.

14.07.2010 вона звернулася до банку з вимогою, яка була отримана банком 19.07.2010, про необхідність сплати коштів в сумі 7070000 грн., які не були сплачені покупцем, однак банк не виконав своїх зобов'язань за гарантією.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 05.12.2013 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Вважає, що суд дійшов безпідставного та необґрунтованого висновку про відсутність доказів її звернення до відповідача з вимогою про сплату коштів за банківською гарантією, оскільки в матеріалах справи містяться копії фіскального чеку та повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю і необґрунтованістю та просили рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене у відповідності з вимогами закону.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а відтак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції . Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів оскаржуване рішення суду повністю відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Так, відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності заявлених позивачем вимог.

Вказаний висновок суду є законними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 03.08.2007 між позивачкою, як засновником та єдиним власником Малого приватного підприємства «Дарина» та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу (відступлення) корпоративних прав на Мале приватне підприємство «Дарина», за яким вона зобов'язується передати ОСОБА_6 корпоративні права на Мале приватне підприємство «Дарина», а останній зобов'язується оплатити ці права.

За умовами договору покупець сплачує продавцю 12120000 грн., з яких 5050000 грн., протягом 10-ти банківських днів з моменту внесення та реєстрації змін до установчих документів Підприємства та внесення змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі, а решту коштів в сумі 7070000 грн. ОСОБА_6 зобов'язується сплатити протягом 30-ти календарних днів з моменту введення в експлуатацію житлового комплексу, який має бути побудований на земельній ділянці, яка знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: 3210500000:06:001:0011, право оренди якої належить підприємству.

Сторонами в договорі передбачено, що зобов'язання покупця забезпечуються банківською гарантією.

На виконання вказаної умови договору Акціонерний банк «Київська Русь», правонаступником якого є ПАТ «Банк» Київська Русь», надало безвідкличну гарантію оплати за № 27477-20/7-4 від 03.08.2007, згідно з якою зобов'язалося сплатити продавцю (позивачу) суму, загальний розмір якої не перевищує 12120000 грн., протягом 5-ти банківських днів з дня отримання першої письмової вимоги продавця, яка підтверджує, що покупець не здійснив оплати в належному обсязі і в строки, як це передбачено умовами Договору.

Гарантія є чинною з 03.08.2007 по 03.08.2010 включно.

Обґрунтовуючи заявлені вимог позивачка вказувала, що 14.07.2010, тобто в межах чинності гарантії, вона звернулася до банку з вимогою, яка була отримана банком 19.07.2010, про необхідність сплати коштів в сумі 7070000 грн., які не були сплачені покупцем (третьою особою), однак банк не виконав своїх зобов'язань за гарантією.

На підтвердження вказаних тверджень позивачкою надано копію фіскального чеку про направлення поштового відправлення на адресу банку та копію повідомлення про вручення поштового відправлення, при цьому самої вимоги, яка за твердженням позивачка була направлена банку, останньою суду першої інстанції надано не було.

Відповідач заперечував отримання вимоги позивача за гарантією і вказував, що надані позивачем докази не є належними і не підтверджують направлення і отримання банком вимоги позивача, яка б відповідала умовам гарантії.

Встановивши вищевказані фактичні обставини справи, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини сторін та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених вимог і, як наслідок відсутність підстав для задоволення позову.

Так, ст.ст. 10, 60 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Згідно із ст. 57-59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, надані позивачем докази направлення відповідачу вимоги є неналежними і не допустимими доказами, оскільки самі по собі фіскальний чек та повідомлення про вручення поштового відправлення не можуть свідчити про направлення та отримання відповідачем саме вимоги про сплату коштів за гарантією.

Зважаючи на вищенаведене, апелянт безпідставно посилається на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та на порушення судом норм процесуального права.

Разом з цим, позивачем до апеляційної скарги додані документи, які не були надані до суду першої інстанції, відтак не були предметом дослідження та оцінки судом, а саме: лист позивача від 14.07.2010, лист НБУ від 22.04.2013 та лист відповідача від 08.05.2013.

Слід зазначити, що надані апелянтом вказані документи також не впливають на правильність і законність рішення суду, оскільки не дають підстав для висновку про виконання позивачем умов гарантії та звернення до відповідача в межах визначеного строку для оплати коштів.

Лист позивача, який останній вважає вимогою до банку, по-перше, адресований фізичній особі, а по-друге, не відповідає умовам виданої банком гарантії.

Так, за умовами гарантії банк зобов'язувався сплатити позивачу суму, загальний розмір якої не перевищує 12120000,00 грн., протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання першої письмової вимоги позивача, яка підтверджує, що третя особа не здійснила оплати в належному обсязі і в строки, як це передбачено умовами Договору. При цьому, відповідно до умов Гарантії вказана сума зменшується на суму виплат, здійснених третьою особою на користь позивача.

Згідно з гарантією письмова вимога позивача повинна мати посилання на цю гарантію, а також супроводжуватись документами, що підтверджують виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, а саме: нотаріально засвідченою копією змін до Статуту (Статут в новій редакції), що повинні бути внесені у зв'язку із відступленням прав на МПП «Дарина» за Договором; витягом або довідкою із Єдиного державного реєстру, що містять відповідні зміни до відомостей про юридичну особу, що повинні бути внесені у зв'язку із відступленням прав на МПП «Дарина» за Договором.

Гарантія є чинною з 03.08.2007 по 03.2010 включно. Будь-яка вимога про сплату суми банківської гарантії має бути надана Банку в межах цього терміну. Гарантія підпадає під дію та тлумачиться у відповідності із законами України.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана.

Стаття 563 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 568 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі закінчення строку дії гарантії.

З наведеного вбачається, що позивачем не виконано ні умови виданої банком гарантії, ні вимоги закону щодо змісту вимоги та строку її пред'явлення, а відтак зобов'язання відповідача перед позивачем за гарантією є припиненими у зв'язку з закінченням строку на який вона видавалась і не пред'явлення позивачем належної вимоги в межах строку визначеного гарантією.

При цьому, слід зазначити, що припинення зобов'язань гаранта не позбавляє позивача права пред'явлення вимоги до боржника, у разі порушення ним зобов'язань, яка, як пояснив представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, пред'явлена до боржника не була.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено, відтак доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування судом обставин справи, не відповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити .

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 5 грудня 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді