Рішення

від 29.01.2014 по справі 357/18804/13-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/18804/13-ц

2/357/826/14

Категорія 36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Дмитренко А. М. ,

при секретарі - Боженко Т. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання права на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина на майно у вигляді земельної ділянки площею 0,0841 га по АДРЕСА_1, цільове призначення- для будівництва та обслуговування жилого будинку, що посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 375511 від 30.03.2005 року, кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:03:002:0029, 16.07.2010 року ОСОБА_2 склала заповіт на все належне їй майно на ім'я позивачки, в установлений строк після смерті спадкодавця вона подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку їй нотаріусом відмовлено, оскільки вона не надала оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку, позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права на земельну ділянку. А тому вона просить суд визнати за нею право на спадкування земельної ділянки розміром 0,0841 га по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В суді позивач підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надіслано листа, в якому Білоцерківська міська рада просить провести розгляд даної справи без участі їх представника.

Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, по справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, що стверджується копією свідоцтва про її смерть.

З матеріалів справи також вбачається, що померла залишила заповіт на все належне їй майно на ім'я ОСОБА_1, що слідує з копії заповіту, який посвідчено державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Дворко Т.Г. 16.07.2010 року, зареєстровано в реєстрі за № 2-2006.

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

За ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно спадкової справи № 15/2013 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, копію якої надано суду, 17.01.2013 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1, а 20.07.2013 року на її ім'я видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1, свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 2-3015.

20.07.2013 року на ім'я позивачки ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказаний будинок на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що стверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Судом також встановлено, що за життя ОСОБА_2 на її ім'я було оформлено державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0841 га, яка розташована по АДРЕСА_1, передана у приватну власність на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 03.12.2004 року за № 478, цільове призначення-для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що стверджується копією державного акту серії ЯА № 375511, акт зареєстровано 30.03.2005 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2961, що слідує з копії цього державного акту.

Як пояснила в суді позивач, оригінал державного акту відсутній, серед документів спадкодавця його не виявлено.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як роз'яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування /зі збереженням її цільового призначення/ при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст..126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених ч.2 цієї статті.

А за ч.2 ст.126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки; свідоцтвом про право на спадщину.

Як встановлено судом, на ім'я ОСОБА_2 було оформлено державний акт на право власності на вказану вище земельну ділянку, цей акт пройшов державну реєстрацію, тобто, спадкодавець набула права власності на вказану земельну ділянку відповідно до вимог чинного на той час законодавства, але в зв'язку з відсутністю оригінала цього акту у спадкоємця вона не має можливості оформити спадщину на земельну ділянку.

Відповідно до п.23 наведеної вище в рішенні Постанови Пленуму Верховного Суду України, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно постанови державного нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Приймак А.П. від 21.12.2013 року за № 2037/02-31, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку в зв'язку з тим, що нею не надано правовстановлюючого документу на земельну ділянку на ім'я померлої.

Згідно п.5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 року № 43 /зі змінами/, який зареєстровано в Мінюсті України 04.06.1999 року за № 354/3647, при втраті (псуванні) державного акта на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

А як передбачено п.5.2 цієї Інструкції, для отримання дубліката власник утраченого (зіпсованого)державного акта на право власності на земельну ділянку письмово звертається до відповідного органу, яким було видано зазначений державний акт. У заяві вказується: де, коли і за яких обставин утрачено (зіпсовано) зазначений державний акт. Власник також дає повідомлення про втрату зазначеного державного акта в місцевих засобах масової інформації. Якщо протягом місяця з дня публікації ніяких повідомлень власнику не надійшло, то відповідний орган, яким було видано зазначений державний акт, дає доручення місцевому державному органу земельних ресурсів Держкомзему України виготовити дублікат утраченого (зіпсованого) зазначеного державного акта.

Отже, одержати дублікат державного акту може тільки власник або землекористувач.

Згідно ст.202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, який складається з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Постановою КМ України від 09.09.2009 року за № 1021 /зі змінами/ затверджено Порядок ведення Поземельної книги, згідно з п. 13-1 якого державна реєстрація земельної ділянки здійснюється після визначення кадастрового номера в установленому порядку та прийняття відповідним органом, який здійснює розпорядження землями, рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (користування) чи після формування земельної ділянки на підставі документації із землеустрою за рішенням власника земельної ділянки про поділ або об'єднання земельних ділянок.

Дана постанова КМ України втратила чинність на підставі постанови КМ України від 17.10.2012 року за № 1051, якою затверджено Порядок ведення державного земельного кадастру.

Законом України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року /зі змінами/, який діє з 01.01.2013 року, передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

А згідно ч.3 цієї статті, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, щодо спірної земельної ділянки внесено відомості до Державного реєстру земель і земельній ділянці присвоєно відповідний кадастровий номер - 3210300000:03:002:0029.

З листа відділу Держземагенства у м.Білій Церкві Київської області від 20.01.2014 року слідує, що у відділі зберігається архівний примірник державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 серії ЯА № 375511 від 30.03.2005 року.

Відповідно до ст.3 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набрав чинності з 01.01.2013 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

А згідно ст.4 цього Закону, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Як передбачено в ст.15 цього Закону, правовстановлюючим документом на земельну ділянку є свідоцтво про право власності на нерухоме майно та витяг з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Але згідно приписів вказаного Закону, для одержання вказаного свідоцтва спадкоємець має надати до органу Державної реєстраційної служби відповідні документи, які підтверджують його права на земельну ділянку, а в даному випадку позивач таких документів надати не може, оскільки дублікат державного акту вона не одержить, а у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку їй відмовлено нотаріусом.

Відповідно до п.37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 року № 868, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є: в т.ч. і рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

А тому суд вважає за можливе визнати за позивачкою право в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0841 га по АДРЕСА_1, право власності спадкодавця на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку від 30.03.2005 року, оригінал якого відсутній.

Керуючись ст.ст. 1223, 1225, 1268, 1269, 1270, 1299 ЦК України, ст.ст.125,126, 202 ЗК України, Законом України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року /зі змінами/, Законом України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набрав чинності з 01.01.2013 року, постановою КМ України від 09.09.2009 року за № 1021 /зі змінами/, якою затверджено Порядок ведення Поземельної книги, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 року № 868, п.п.5.1, 5.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 року № 43 /зі змінами/, який зареєстровано в Мінюсті України 04.06.1999 року за № 354/3647, ст.ст.10,60,79,88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: на земельну ділянку площею 0,0841 га, що розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення-для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 375511, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 30.03.2005 року № 2961, кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:03:002:0029.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. М. Дмитренко