Рішення

від 21.01.2014 по справі 755/17568/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/17568/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Антипової Л.О.

при секретарі Філімоновій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків у формі упущеної вигоди на суму 9 351 810 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що через бездіяльність відповідача ОСОБА_1, а саме нездійснення ним у 2003-2005 роках керівних функцій директора ТОВ «Статус» по виконанню Товариством умов інвестиційних договорів, Товариству спричинено матеріальні збитки у формі неоплачених грошових внесків інвесторів по інвестиційним договорам. Позивач вважає таку поведінку відповідача неправомірною, такою що порушує його права, в зв'язку з чим змушений звернутися до суду і просить позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання надав заяву, в якій підтримав позов та просив його задовольнити з підставі, які в ньому викладені. Просив розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги не визнав, мотивуючи це тим, що під час перебування його на посаді директора позивача у ТОВ «Статус» як сторони інвестиційних договорів не виникло жодних зобов'язань, на невиконання яких вказує позивач. Також представник зазначив, що позивачу не спричинені збитки взагалі, а відтак підстав для їх стягнення немає.

Суд, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами по справі, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що з 02.07.2003 року по 21.06.2013 року відповідач ОСОБА_1 обіймав посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус».

06 жовтня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус» в особі ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. груп» (код ЄДРПОУ 32248932) було підписано інвестиційний договір №1/ps/2003.

06 жовтня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус» в особі ОСОБА_1 та Дочірним підприємством «Інтер'єр» Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Дейнфорд Інвестментс Лімітед» (код ЄДРПОУ 31625094) було підписано інвестиційний договір №2/ps/2003.

Предметом обох інвестиційних договорів була інвестиційна діяльність сторін: ТОВ «Статус» як учасника, і ТОВ «Л.І.Т. груп» та ДП «Інтер'єр» як інвесторів, спрямована на реконструкцію належного ТзОВ «Статус» об'єкта нерухомості, а саме - нежилого будинку-фотоательє загальною площею 54,30 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 2.3. обох інвестиційних договорів ТОВ «Статус» взяло на себе наступні обов'язки: надати інвесторам нотаріально засвідчені копії документів, що підтверджують право власності на об'єкт реконструкції та копію рішення Київської міської ради про відведення земельної ділянки під реконструкцію об'єкта; в рахунок забезпечення виконання своїх зобов'язань за договорами передати об'єкт реконструкції в заставу інвесторам; замовити, виготовити проектно-кошторисну документацію на реконструкцію об'єкта, погодити та затвердити її у встановленому порядку; погодити з інвесторами технічні завдання в десятиденний термін з моменту їх отримання, або надати в цей же термін мотивовану відмову; надати інвесторам планування приміщень об'єкта інвестування для погодження; нести усі обов'язки Замовника по реконструкції об'єкту, зокрема укладати договори на проектування та реконструкцію об'єкту з проектними, генпідрядними та субпідрядними організаціями, тощо та контролювати їх виконання; нести усі ризики втрати об'єкта в період реконструкції та відповідальність перед інвесторами за його втрату в межах внесених ним інвестицій; забезпечити виконання робіт по реконструкції об'єкта у відповідності з проектно-кошторисною документацією та передати його частини у власність інвесторам до 30.12.2004 року по акту приймання-передачі у стані, що відповідає умовам договорів; в момент підписання акту прийому-передачі надати інвесторам всі документи, необхідні для подальшого оформлення реконструйованого об'єкту у власність; ліквідувати недоліки та дефекти, виявлені в ході приймання-передачі об'єкта та в гарантійні строки експлуатації об'єкта в терміни, погоджені з інвесторами; в місячний строк з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі здійснити всі дії, направлені на передачу інвесторам свого права на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт; забезпечити цільове використання інвестицій; в період дії договорів надавати інвесторам інформацію, що стосується об'єкта та його реконструкції; у випадку домовленості сторін компенсувати інвесторам всі передбачені чинними законодавчими актами затрати, понесені інвесторами при оформленні права власності.

Згідно з пунктом 2.3.3. обох інвестиційних договорів позивач розпочинав виконання своїх обов'язків за даними договорами на протязі десяти днів з моменту отримання першого платежу від інвесторів.

Відповідно до пункту 2.1.1. обох інвестиційних договорів інвестори ТОВ «Л.І.Т. груп» та ДП «Інтер'єр» зобов'язувались здійснити реконструкцію об'єкта в обсягах та строки, зазначених в даних договорах.

За пунктом 3.1. обох інвестиційних договорів загальна сума інвестицій кожного з інвесторів складала 4 798 530 грн., з урахуванням податку на додану вартість, що на момент укладення інвестиційних договорів складало по 900 000 доларів США на кожного з інвесторів.

При цьому, згідно з пунктом 3.4. обох інвестиційних договорів сторонами був встановлений наступний порядок внесення інвесторами інвестицій. На протязі десяти днів з моменту набуття чинності договорами інвестори сплачували 35 % від загальної суми інвестицій, що складало гривневий еквівалент суми 315 000 доларів США. Далі щомісячно, починаючи від 30.03.2004 року до 30.09.2004 року інвестори сплачували по 6,88 % від загальної суми інвестицій, але лише після отримання учасником дозволу на початок будівництва, чи іншого документа, що дозволяв проводити будівельні роботи. Далі з 30.10.2004 року до підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта реконструкції - інвестори сплачували залишок суми.

Як передбачено пунктом 1.3 інвестиційних договорів №№ 1/ps/2003 та 2/ps/2003, в результатів інвестиційної діяльності ТОВ «Статус» втрачав, а інвестори ТОВ «Л.І.Т. груп» та ДП «Інтер'єр» набували права власності на частину реконструйованого об'єкту, яка мала бути визначена сторонами безпосередньо після затвердження проектно-кошторисної документації на реконструкцію додатковою угодою.

За пунктом 1.4. обох інвестиційних договорів реконструйований об'єкт по проектній документації повинен був являти собою капітальну двоповерхову будівлю з підвальним приміщенням. Загальна площа реконструйованого об'єкта повинна була складати приблизно 900 кв.м., згідно з довідкою Київського БТІ.

На виконання пункту 2.3.3 інвестиційних договорів №№ 1/ps/2003 та 2/ps/2003 24 жовтня 2003 року між позивачем в особі відповідача ОСОБА_1, ТОВ «Л.І.Т. груп» та ДП «Інтер'єр» було підписано договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстр. №1714. За умовами договору застави ТОВ «Статус» для забезпечення виконання перед заставодержателями ТОВ «Л.І.Т. груп» та ДП «Інтер'єр» в повному об'ємі своїх зобов'язань по інвестиційним договорам, передав у заставу заставодержателям належний йому на праві власності нежилий будинок АДРЕСА_1.

Факт укладення ТОВ «Статус», ТОВ «Л.І.Т. груп» та ДП «Інтер'єр» 06 жовтня 2003 року інвестиційних договорів №№ 1/ps/2003 та 2/ps/2003 та 24 жовтня 2003 року договору застави сторонами не заперечується, відтак окремого доведення не потребує.

Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2005 року у справі №2/507 на заставне майно об'єкт реконструкції нежилий будинок-фотоательє загальною площею 53,40 кв.м. по АДРЕСА_1, що на момент укладення інвестиційних договорів належав позивачу, звернено стягнення і за заставодержателями ТОВ «Л.І.Т. груп» та ДП «Інтер'єр» визнано право власності на нього у рівних долях.

Посилаючись на рішення Господарського суду м. Києва позивач стверджує про втрату ТОВ «Статус» права вимагати виконання інвесторами решти інвестиційних зобов'язань на загальну суму 9 351 800 грн. через невиконання ТОВ «Статус» своїх зобов'язань за інвестиційними договорами №№1/ps/2003 та 2/ps/2003, та зазначає про спричинення позивачу збитків на вищезазначену суму у вигляді упущеної вигоди. Оскільки саме відповідач виконував функції виконавчого органу позивача і був уповноважений здійснювати поточне управління ТОВ «Статус», в тому числі слідкувати за виконанням укладених товариством господарських договорів, позивач просить суд стягнути збитки із відповідача як особи, чиєю винною бездіяльністю такі збитки спричинені.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 4 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Загальні підстави позадоговірної відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України , відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) матеріальна шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність повного складу правопорушення, що включає такі елементи: протиправність поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливий результат такої поведінки - шкоду (збитки) у формі упущеної вигоди, їх наявність та розмір; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками у формі упущеної вигоди; вину особи, яка заподіяла шкоду та аналіз заходів, які потерпіла особа вжила для відвернення збитків. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, умовам договору, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 92 Цивільного кодексу України, якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Грунтуючись на поданих сторонами доказах, суд не вбачає порушення директором ТОВ «Статус» ОСОБА_1 правовідносинах із ТОВ «Л.І.Т. груп» та ДП «Інтер'єр» будь-яких вимог законодавства України, установчих документів ТОВ «Статус» чи договорів, укладених відповідачем від свого імені особисто.

Суд вважає, що позивач не довів також і факту наявності у нього збитків у формі упущеної вигоди.

Як вбачається із тексту інвестиційних договорів №№ 1/ps/2003 та 2/ps/2003 (пункт 9.1 обох договорів), договори діють до повного виконання сторонами їх умов та можуть бути розірвані тільки за взаємною згодою сторін або в судовому порядку. Оскільки позивачем доказів розірвання інвестиційних договорів №№1/ps/2003 та 2/ps/2003 від 06.10.2003 року за згодою сторін, а також рішення суду про їх розірвання в судовому засіданні не надано, суд погоджується із аргументами відповідача про те, що вищевказані договори не втратили юридичної сили та є діючими і по сьогодні, а відтак права та обов'язки сторін, в тому числі і позивача за ними не є припиненими.

При цьому, суд звертає увага позивача на те, що позивач не позбавлений правової можливості звернутись до згаданих юридичних осіб із вимогою про виконання їх грошових зобов'язань, передбачених пунктами 3.4 інвестиційних договорів, в тому числі в судовому порядку, тому суд бере до уваги те, що позивачем не вжито всіх заходів для одержання вигоди, яку позивач просить стягнути.

Окрім того, суд констатує, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, а також наявність вини відповідача у їх спричиненні.

Водночас, з огляду на наявні у справі матеріали, суд не погоджується із посиланням позивача на невиконання ТОВ «Статус» своїх зобов'язань за інвестиційними договорами №№1/ps/2003 та 2/ps/2003, як обставину, що спричинила виникнення збитків у позивача. Так, відповідач поданими суду доказами, зокрема аудиторським висновком та банківськими документами, підтвердив, що ТОВ «Статус» у 2003-2005 роках не отримував жодних грошових коштів від ТОВ «Л.І.Т. груп», ДП «Інтер'єр», Компанії «ELRIOT LLC» (США), Приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Дейнфорд Інвестментс Лімітед» (Великобританія), будь-яких інших третіх осіб від їх імені на виконання умов інвестиційних договорів №№ 1/ps/2003 та 2/ps/2003 від 06.10.2003 р.. Факт невиконання ТОВ «Л.І.Т. груп» та ДП «Інтер'єр» своїх обов'язків щодо здійснення грошових внесків за інвестиційними договорами №№1/ps/2003 та 2/ps/2003 підтверджений також поясненнями відповідача, допитаного в судовому засіданні, як свідка.

Відповідно до пункту 3.5 інвестиційного договору №1/ps/2003 та №2/ps/2003 від 06.10.2003 року інвестор здійснює інвестування у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок учасника. Позивачем також не доведено, що інвестори ТОВ «Л.І.Т. груп» та ДП «Інтер'єр» або будь-які інші особи, що діяли в їх інтересах, вносили грошові кошти по інвестиційним договорам від 06.10.2003 р. на банківські рахунки ТОВ «Статус».

З огляду на вказане, суд встановив, що у ТОВ «Статус» не наступив обов'язок виконувати свої зобов'язання, передбачені інвестиційними договорами №№1/ps/2003 та 2/ps/2003 від 06.10.2003 р.

Водночас, суд звертає увагу позивача на те, що укладений ТОВ «Статус», ТОВ «Л.І.Т. груп» та ДП «Інтер'єр» 24.10.2003 року договір застави не відповідає вимогам діючого на момент його укладення законодавства.

Так, відповідно до ст. 184 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року та ст. 12 Закону України «Про заставу» у редакції від 11.06.2003 року у договорі застави повинно бути зазначено суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір і строк виконання зобов'язання.

У договорі застави, укладеному ТОВ «Статус», ТОВ «Л.І.Т. груп» та ДП «Інтерє'р» 24 жовтня 2003 року відсутні розмір забезпеченої заставою вимоги та строк виконання зобов'язання заставодавцем ТОВ «Статус».

Водночас, суть забезпеченою заставою вимоги у договорі застави чітко не вказана.

Так, у пункті 1.1. договору застави вказано, що заставодавець передає в заставу майно для забезпечення в повному обсязі своїх зобов'язань перед заставодержателями згідно інвестиційних договорів щодо своєчасного передання у рівних долях у власність заставодержателів реконструйованого об'єкта, проте, у пунктах 2.1.5., 2.1.6., 4.1 інвестиційних договорів підставою для звернення стягнення на майно ТОВ «Статус» є вже порушення умов інвестиційних договорів без конкретизації, яких конкретно умов.

Судом встановлено відсутність у договорі застави від 24.10.2003 року передбачених Законом України «Про заставу» та Цивільним кодексом УРСР обов'язкових умов та, із цього приводу, роз'яснює право позивача звернутися до суду із позовом про визнання недійсним даного договору застави через його невідповідність законодавству України.

З огляду на вищенаведене суд критично оцінює доводи позивача та вважає, що вони не заслуговують на увагу, в зв'язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст, 22, 92, 623 ЦК України , ст.ст. 10 , 11 , 60 , 208 , 209 , 212 - 215 , 218 , 294 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус» до ОСОБА_1 про стягнення збитків - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: