Постанова

від 20.01.2014 по справі 826/19140/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2014 року 10:36 № 826/19140/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Грабчак В.М.,

представника відповідача - Власова А.В.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф Медіа Груп» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф Медіа Груп» (далі - позивач, ТОВ «Тріумф Медіа Груп») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 28.08.2013 року №0003942201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, необґрунтованість податкового повідомлення - рішення, що оскаржується позивач вбачає в недоведеності обставин, що стали підставою для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані документи і матеріали, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Тріумф Медіа Груп» зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 10741070006017601 від 05.06.2006 року, код ЄДРПОУ 34430721, місцезнаходження позивача відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33В.

Позивача взято на податковий облік в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за № 25428 від 06.06.2006 року.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.05.2008 року № 100115857, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер № 344307226593.

На підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.08.2013 року за №494 та п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, п. 79.1, п.79.2 статті 79 Податкового Кодексу України відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Тріумф Медіа Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Техінвест Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 36302584) за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 16.08.2013 року №651/2230/34430721.

За наслідками перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на суму 5 735,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, що здійснювались на підставі договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. На думку посадових осіб податкового органу, які здійснювали невиїзну документальну перевірку, ніякі роботи контрагентом фактично не виконувались, позивач не мав на меті отримання товарів (послуг) у дійсності, а правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, передбачених ЦК України.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві стверджує, що формування податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно, оскільки інший податковий орган - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва за результатами проведених заходів проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Техінвест Інжиніринг» (акт від 14.03.2013 року № 980/22.9/36302584 про неможливість проведення зустрічної звірки) дійшов висновку про те, що вказаний контрагент не має адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань, а правочини між ним та іншими особами суперечить інтересам держави і суспільства, тому вони є нікчемними, посилаючись на висновок ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо наявності ознак «фіктивнсті» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Техінвест Інжиніринг» за грудень 2012 року.

За результатами перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 року №0003952201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 8 602,50 грн., у тому числі за основним платежем - 5735,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2867,50 грн.

Не погоджуючись із прийнятим відносно нього податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Тріумф Медіа Груп» в порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржило його до Головного управління Мідоходів у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві про результати розгляду скарги позивача від 22.10.2013 року №5574/10/26-15-10-04-04 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 20.11.2013 року №15660/6/99-99-10-01-15 у задоволенні скарг ТОВ «Тріумф Медіа Груп» відмовлено, а податкове повідомлення - рішення від 28.08.2013 року №0003942201 залишено без змін.

Не погоджуючись з визначеними відносно нього грошовими зобов'язаннями, вважаючи, що податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог податкового законодавства, позивач оскаржив його до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданих документів ТОВ «Тріумф Медіа Груп» на період проведення перевірки займалось, зокрема, демонстрацією кінофільмів та мало відокремлений підрозділ за місцем його знаходження за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-6, ТРЦ «Французький бульвар», де фактично розташований та здійснює свою діяльність кінотеатр «Планета кіно».

Зазначений кінотеатр обліковується на балансі ТОВ «Тріумф Медіа Груп», а роботи (послуги) у періоді, який перевірявся надані ТОВ «Техінвест Інжиніринг» за наступними договорами:

№30 від 06.12.2012 року, предметом якого є виконання монтажних робіт з встановлення систем контролю доступу за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-6, ТРЦ «Французький бульвар», кінотеатр «Планета кіно»;

№31 від 06.12.2012 року, предметом якого є поставка обладнання та виконання монтажних робіт з налаштування комп'ютерної мережі за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-6, ТРЦ «Французький бульвар», кінотеатр «Планета кіно»;

№32 від 06.12.2012 року, предметом якого є поставка обладнання та виконання монтажних робіт з налаштування озвучування приміщення за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-6, ТРЦ «Французький бульвар», кінотеатр «Планета кіно»;

№33 від 07.12.2012 року, предметом якого є поставка обладнання та виконання монтажних робіт по встановленню системи відеоспостереження за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-б, ТРЦ «Французький бульвар», кінотеатр «Планета кіно»;

№36 від 31.10.2012 року, предметом якого є поставка обладнання та виконання монтажних робіт по встановленню системи відеоспостереження за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-6.ТРЦ «Французький бульвар», кінотеатр «Планета кіно».

Згідно з розділом 3 зазначених договорів, в яких визначалась загальна вартість обладнання та монтажних робіт. Оплата проводилася на розрахунковий рахунок підрядника

Пунктом.5.1 укладених Договорів передбачається, що приймання-передача виконаних робіт оформлюється підписанням акту приймання-передачі виконаних робіт.

Факт передачі позивачу матеріалів та виконання робіт підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями актів приймання-передачі виконаних робіт, видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача. Загальна сума обладнання, назва, кількість, ціна передбачалась укладеними сторонами специфікаціями обладнання, копії яких наявні в матеріалах справи.

Оплата матеріалів та виконання робіт здійснювалась позивачем безготівковим шляхом.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни виконаних робіт за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Техінвест Інжиніринг» податкові накладні. Вказані суми податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні податкові (звітні) періоди.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом встановлено, що ТОВ «Техінвест Інжиніринг» є юридичною особою, що зареєстрована 15.01.2009 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією та взято на облік у ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС 19.01.2009 року за № 51250. що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

ТОВ «Техінвест Інжиніринг» зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва від 24.01.2009 року №100161867, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва.

Крім того, як зазначається в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 14.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техінвест Інжиніринг», у період, за який проводилась перевірка, підприємство відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.01.2009 року було зареєстровано платником податку на додану вартість по день складання акту, тобто по 14.03.2013 року.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції.

В даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено судом, факти придбання матеріалів та виконання робіт, оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі матеріали (роботи) позивачем не отримувались від контрагента.

Суд зазначає, що прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі якого визначено позивачу податкове зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи відповідача в дійсності факт виконання робіт (послуг) не перевіряли, оскільки перевірка була невиїзною, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не проводили, а в акті лише відтворили відомості, одержані від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС щодо діяльності іншої юридичної особи.

Водночас, суд зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договору по виконанню робіт, який відповідач вважає нікчемним, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за договорами про встановлення системи, укладених між позивачем та ТОВ «Техінвест Інжиніринг», мали реальний характер - роботи виконані фактично та оплачені замовником, факт передачі обладнання та виконання робіт, сплати грошей, а також відсутність взаємних претензій між сторонами договорів свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентам, є безпідставним.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановив, що факт надання матеріалів та виконання робіт позивачу з боку ТОВ «Техінвест Інжиніринг» документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність у зазначених суб'єктів господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню правочину та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Суд зазначає також, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, що вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджує, що ТОВ «Техінвест Інжиніринг» станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному повному реєстрі.

Основним видом діяльності ТОВ «Техінвест Інжиніринг» згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є: Неспеціалізована оптова торгівля (основний), Будівництво житлових і нежитлових будівель, Електромонтажні роботи, Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування.

Як вбачається з досліджених матеріалів справи, з метою реалізації основного виду господарської діяльності позивачем використано придбані у ТОВ «Техінвест Інжиніринг» будівельно-монтажні роботи у завершенні будівництва та вводу в експлуатацію кінотеатру «Планета кіно» за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-6, ТРЦ «Французький бульвар», який обліковується на балансі позивача та експлуатується за призначенням.

В підтвердження наявності економічного ефекту від господарської операції позивача та ТОВ «Техінвест Інжиніринг» позивач зазначив, що кінотеатр «Планета кіно» за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-6, ТРЦ «Французький бульвар» введено в експлуатацію та здійснюється діяльність з демонстрації кінофільмів.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам вказаним контрагентом, висновки акту перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5735,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 2867,50 грн. здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 28.08.2013 року №0003942201.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Разом з тим, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить позов задовольнити повністю, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.08.2013 року №0003942201.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф Медіа Груп» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.08.2013 року № 0003942201.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1720,50 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф Медіа Груп» (код ЄДРПОУ 34430721) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 23.01.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко