Ухвала

від 28.11.2013 по справі 825/741/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/741/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Чернігівського районного комунального підприємства "Чернігіврайагробуд" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби до Чернігівського районного комунального підприємства "Чернігіврайагробуд" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Чернігівська міжрайонна державна податкова інспекція Чернігівської області звернувся до суду з позовом до Чернігівського районного комунального підприємства "Чернігіврайагробуд" про стягнення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7105,13 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 62335,39 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Чернігівське районне комунальне підприємства "Чернігіврайагробуд" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення коштів з розрахункового рахунку № 26046704201124 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Чернігівське районне комунальне підприємство "Чернігіврайагробуд" зареєстроване Чернігівською районною державною адміністрацією, про що до Єдиного державного реєстру було включено відомості 31 березня 2005 року та знаходиться на обліку у Чернігівській міжрайонній державній податковій інспекцій Чернігівської області як платник податків.

У зв'язку з несвоєчасністю сплати податків до бюджету, за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 69 440,52 грн. а саме: з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7 105,13 грн. (70 56,00 грн. - недоїмка, 49,13 грн. - пеня) та з податку на додану вартість у розмірі 62 335,39 грн. (61 707,68 грн. - недоїмка, 627,71 грн. - пеня).

Так, податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств виник на підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємства №9070458792 від 30 жовтня 2012 року.

Чернігівським районним комунальним підприємством "Чернігіврайагробуд" було укладено договір про розстрочення грошового зобов'язання №34 від 19 листопада 2012 року.

Разом з тим, відповідачем податковий борг не було сплачено своєчасно в повному обсязі, тому позивачем було нараховано пеню в сумі 49,13 грн., з урахуванням чого, загальна сума заборгованості складає 7105,13 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

В силу п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

В силу п.100.1 ст.100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Підпунктом 100.12.2 п.100.12 ст.100 Податкового кодексу України визначено, що договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані: з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо: з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Згідно п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України).

В силу п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно п.п. 20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг з податку на додану вартість виник на підставі відповідних податкових декларацій за червень 2011 в сумі 46036,00 грн., липень 2011 на суму 19615,00 грн., жовтень 2011 на суму 16155,00 грн., за січень 2012 на суму 4048,00 грн. (загальна сума складає 11801,09 грн.), за лютий 2012 року на суму 25983,00 грн., за квітень 2012 року на суму 6136,00 грн., за липень 2012 року на суму 56749,00 грн., за вересень 2012 року на суму 18976,00 грн., а також на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №9080214228 від 18 грудня 2012 року на суму 4162,00 грн.

Відповідачем було укладено договори про розстрочку податкового боргу №11 від 29 лютого 2012 року, відповідно до якого розстрочено 51619,09 грн., №29 від 30 серпня 2012 року, згідно якого розстрочено 55100,26 грн., договори про розстрочення податкового зобов'язання №16 від 30 березня 2012 року, згідно якого розстрочено 25983,00 грн., №18 від 30 травня 2012 року, згідно якого розстрочено 6092,90 грн. №30 від 30 жовтня 2012 року, згідно якого розстрочено 14642,07 грн.

Так, відповідачем своєчасно не сплачувались розстрочені суми податкового боргу, на підставі чого податковим органом було прийнято рішення про скасування розстрочення грошових зобов'язань від 03 грудня 2012 року: №4, №5, №6, №7, №8, №9.

На підставі актів про результати перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість, були винесені податкові повідомлення-рішення від 06 грудня 2012 року №0000901640, за яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1009,47 грн., яке було отримане відповідачем 06 грудня 2012 року та від 24 січня 2013 року №0000981640, за яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 423,58 грн., яке було отримане відповідачем 25 січня 2013 року.

Оскільки відповідачем податковий борг не сплачено своєчасно, тому було нараховано пеню в сумі 627,71 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості позивача складає 62335,39 грн.

Матеріали справи свідчать, що на адресу Чернігівського районного комунального підприємства "Чернігіврайагробуд" була направлена податкова вимога №61 від 06 грудня 2012 року, яка була отримана відповідачем того ж дня.

Разом з тим, передбачені законодавством заходи не привели до погашення відповідачем податкового боргу.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову, оскільки позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 196, 198, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Чернігівського районного комунального підприємства "Чернігіврайагробуд" - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 04.12. 2013 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.