Ухвала

від 30.01.2014 по справі 823/2321/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2321/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інагро-Драбів» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що збільшення грошових зобов'язань здійснено у зв'язку з порушенням підпункту 288.5.1 пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки від 07.05.2013 року №277/1501/33625143, згідно з висновками якого позивач повинен сплачувати оренду плату за землю у мінімальному розмірі, який становить трикратний розмір земельного податку. Заперечуючи висновки перевірки, зазначає, що відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за землю є договір. Позивач сплачує орендну плату за землю, передбачену договором оренди від 27.10.2006 року, укладеним з Кононівською сільською радою Драбівського району, із розрахунку нормативної грошової оцінки землі за 1 кв. м орендованої земельної ділянки. Вимоги підпункту 288.5.1 пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладенні договору оренди чи при внесенні змін до договору. Органи податкової служби наділені правом здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою орендної плати, визначеної договором, однак не мають права визначати розмір орендної плати за землю. Розмір орендної плати мають право визначати лише сторони договору і жодний нормативно-правовий акт України не зобов'язує орендаря здійснювати перерахунок орендної плати в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до внесення змін у договір оренди.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.05.2013 року №0000541500 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Інагро-Драбів» грошового зобов'язання з орендної плати за землю на суму 111047 (сто одинадцять тисяч сорок сім) гривень 32 копійки за основним платежем та 27761 (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят одна) гривня 86 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями сумі, всього на суму 138809 (сто тридцять вісім тисяч вісімсот дев'ять) гривень 18 копійок.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.05.2013 року №0000531500 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Інагро-Драбів» грошового зобов'язання з орендної плати за землю на суму 26081 (двадцять шість тисяч вісімдесят одна) гривня 94 копійки за основним платежем та 6 (шість) гривень за штрафними (фінансовими) санкціями сумі, всього на суму 26087 (двадцять шість тисяч вісімдесят сім) гривень 94 копійки.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з актом Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 07.05.2013 року №277/1501/33625143 про результати проведення документальної позапланової перевірки по питанню правильності та повноти нарахування орендної плати за землю ТзОВ «Інагро-Драбів» (код 33625143) за період з 01.03.2010р. по 31.12.2012р. позивач сплачував орендну плату за земельну ділянку площею 5,7505 га в с. Кононівка по вул. Молодіжній, 8 і знаходиться в оренді на підставі договору оренди землі від 27.10.2006р. №3, зареєстрованого у Драбівському райвідділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» від 08.11.2006р. за №040678100005 та додаткової угоди до договору від 01.03.2007р. №01/03/07.

Позивач задекларував орендну плату за землю за період з 01.03.2010р. по 31.12.2012р. у сумі 39275 грн. 94 коп., в тому числі: з 01.03.2010р. по 31.12.2010р. у сумі 8414 грн. 04 коп., з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. у сумі 10096 грн. 84 коп., з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. по 31.12.2012р. у сумі 20765 грн. 06 коп.

Перевіркою повноти визначення орендної плати за землю за вказаний період встановлено заниження орендної плати за землю на суму 137129 грн. 26 коп., в тому числі за березень-грудень 2010р. - на суму 43469 грн. 84 коп., за січень-грудень 2011р. - на суму 52163 грн. 82 коп. та за січень-грудень 2012р. - на суму 41495 грн. 60 коп.

Згідно з листом відділу Держземагенства у Драбівському районі Черкаської області від 27.03.2013р. №487 та витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.03.2013р. №№492,493,494 нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки розраховується як для земель комерційного призначення та становить 36,09 грн. за 1 кв.м., тому орендна плата відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» та пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України повинна сплачуватись у розмірі, що не менше трикратного розміру земельного податку.

За висновком перевірки позивач не сплатив орендну плату за землю у розмірі не менше ніж трикратний розмір земельного податку, внаслідок чого порушив вимоги статті 21 Закону України «Про оренду землі», що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за землю за період з 01.03.2010р. по 31.12.2010р. на суму 43469 грн. 84 коп., та підпункт 288.5.1 пункту 288 статті 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження грошового зобов'язання по орендній платі за землю за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. на суму 52163 грн. 82 коп. та за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. на суму 41495 грн. 60 коп.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення від 22.05.2013р. №0000531500 про збільшення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 26081 грн. за основним платежем та 6 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на суму 26087 грн. 94 коп., та податкове повідомлення-рішення від 22.05.2013р. №0000541500 про збільшення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму з111047 грн. 32 коп. за основним платежем та 27761 грн. 86 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на суму 138809 грн. 18 коп.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 9.1.10 статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю є загальнодержавним податком.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнообов'язковий податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що в разі, якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків і зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.

Таким чином, при сплаті орендної плати за землю платники цього податку повинні керуватись нормами Податкового кодексу України.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 270 цього Кодексу, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 цього Кодексу базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Статтею 288 Податкового кодексу України визначені особливості справляння орендної плати за земельні ділянки.

Так, пунктом 288.1 вказаної статті передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.2 вказаної статті, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

При цьому підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 вказаної статті визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

За змістом вказаної норми мінімальний розмір орендної плати залежить від категорії земель.

Згідно із статтею 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Пунктом 1 статті 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Наданими до суду копіями рішення Кононівської сільської ради від 26.10.2006р. №4-13/У про надання дозволу на заключення договору оренди земельної ділянки ТОВ «Інагро-Драбів» площею 5,7505 га з правом викупу, договору оренди земельної ділянки з правом викупу від 27.10.2006р., укладеного між Кононівською сільською радою Драбівського району Черкаської області та позивачем, додатку (додаткової угоди) №01/03/07 від 01.03.2007р. до договору оренди земельної ділянки з правом викупу №3 від 27.10.2006р. , довідки відділу Держкомзему у Драбівському районі Черкаської області від 26.09.2011р. №841 (форма 6-зем) та технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Кононівка не вбачається, до якої категорії земель віднесено спірну земельну ділянку.

При цьому у витягах про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відділу Держземагенства у Драбівському районі Черкаської області від 27.03.2013р. №№ 491, 492 та 493 та у довідках відділу Держкомзему у Драбівському районі Черкаської області від 13.05.2013р. №732 і від 09.08.2013р. №1343 (форма 6-зем) вказано, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель комерційного використання.

Однак вказане суперечить статті 19 Земельного кодексу України, відповідно до якої така категорія земель не передбачена.

Беручи до уваги вищезазначене, можливо дійти висновку, що за відсутності документального підтвердження обставини щодо віднесення земельної ділянки до певної категорії землі як позивач, так і податковий орган позбавлений можливості визначити розмір земельного податку, який належить сплачувати.

Крім цього, статтею 21 Закону України «Про оренду землі» від 09.10.1998р. №161-1 (у редакції, яка була передбачена до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011р.) було передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"); річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель під об'єктами енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, та земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

В свою чергу статтею 13 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. №2535-Х11, який втратив чинність з 01.01.2011р. у зв'язку з набранням чинності податковим кодексом України, було передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відтак, відповідно до діючого у 2010 році законодавства орендна плата підлягала сплаті у розмірі, визначеному договором оренди.

З огляду на зазначене визначення грошового зобов'язання з орендної плати за землю за 2010 рік у сумі 43469 грн. 84 коп. суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. №2535-Х11.

Отже, відповідачем не доведено порушення позивачем вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, тому податкові повідомлення-рішення слід скасувати, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 04 лютого 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.