Рішення

від 28.01.2014 по справі 905/8782/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.01.2014 Справа № 905/8782/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Заступника Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі органу центральної виконавчої влади: Кабінету Міністрів України в особі Державного концерну «Укроборонпром» в особі Державного підприємства «Науково-дослідний інститут комплексної автоматизації», м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства «Гасік», м. Донецьк

про стягнення 84178,98грн.

від Прокурора - Бекіров Р.З. - за посвідченням;

за участю представників сторін:

від позивача - Бекіров Р.С. - за довіреністю;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Заступником Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі органу центральної виконавчої влади: Кабінету Міністрів України в особі Державного концерну «Укроборонпром» в особі Державного підприємства «Науково-дослідний інститут комплексної автоматизації», м. Донецьк, до Приватного підприємства «Гасік», м. Донецьк про стягнення 84178,98грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №183 від 30.11.2004р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати та комунальних послуг, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 84178,98грн. Невиконання відповідачем зобов'язань з договору оренди, несвоєчасне здійснення розрахунків за оренду державного майна, а також за надані енергоносії та комунальні послуги порушує інтереси держави в особі ДП «Науково-дослідний інститут комплексної автоматизації», негативно впливає на стан розрахунків інституту по сплаті податків до державного бюджету, відрахувань до пенсійного фонду, виплат по заробітній платі.

Держане підприємство «Науково-дослідний інститут комплексної автоматизації» в письмових поясненнях №001/701/1255 від 23.12.2013р. позов прокурора підтримав у повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача заборгованість, що заявлена у позові.

В письмових поясненнях від 25.12.2013р. Державний концерн «Укроборонпром» уточнив, що не є органом управлінням Державним підприємством «Науково-дослідний інститут комплексної автоматизації», а представляє собою державне господарське об'єднання, якому надано Верховною радою України та делеговано Кабінетом Міністрів України владні повноваження з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, до яких з-поміж іншого, належить майно ДП «Науково-дослідний інститут комплексної автоматизації».

Крім того ДК «Укроборнпром» зазначає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вхід.№02-26/2262 від 17.01.2014р., яке було отримано відповідачем 09.01.2014р. Однак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, однак позовні вимоги прокурора визнав, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами звірки взаєморозрахунків, які підписані з боку відповідача без заперечень.

За клопотанням прокурора та представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та усним клопотанням представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд встановив:

Між державним підприємством «Науково-дослідний інститут комплексної автоматизації» (Орендодавець) та Приватним підприємством «Гасік» 30 листопада 2004р. був укладений договір оренди №183, за умовами якого (п.1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення, площею 162,00кв.м., розміщене за адресою: м. Донецьк, вул. Батищева, 2, в корпусі №4, що знаходиться на балансі НДІКА, з метою розміщення офісу.

Відповідно до умов п.2.1. договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Згідно п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ за жовтень 2004р. (базовий місяць розрахунку) - 855,43грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2004р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції.

За умовами п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що орендна плата в повному обсязі перераховується Орендодавцю щомісяця не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Орендодавець перераховує 30% від сплаченої орендної плати до державного бюджету.

Згідно п.5.2. договору Орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Цей договір укладено строком на 360днів, що діє з 30.11.2004р. до 24.11.2005р. включно (п.10.1. договору). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку цього чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором(п.10.6.).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

01 грудня 2004р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв приміщення площею 162,00кв.м., за адресою: м. Донецьк, вул. Батищева, 2 , корпус №4.

В доповнення до укладеного договору оренди між сторонами був укладений договір на надання енергоресурсів та комунальних послуг, за умовами якого Орендар зобов'язався сплачувати послуги за електроенергію, питну воду, водовідведення, телефонний зв'язок та господарські послуги.

Відповідно до п. 3.1. договору плата за енергоресурси визначається виходячи із встановлених велечин, їх витрат, відповідно до тарифів, встановлених енергопостальними підприємствами м. Донецька з урахуванням витрат Орендодавця по передачі енергоресурсів. Плата за енергоресурси та господарські послуги здійснюються Орендарем на підставі рахунків, виставлених Орендодавцем, в строк до 20 числа місяця, наступного за звітним(п.3.4. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Додатковою угодою від 04.01.2010р. сторонами були внесені зміни до договору оренди №183 від 30.11.2004р. Пункт 3.1. договору сторони виклали в наступній редакції: «орендна плата з січня 2010р. по грудень 2010р. визначається на підставі змін, внесених постановою КМУ від 02.12.2009р. №1341 і становить за базовий місяць розрахунку грудень 2009р. - 1184,14грн. Орендна плата з січня 2010р. щомісяця корегується на індекс інфляції, встановлений Мінстатом України.

Підпунктом 4.1. п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013р. визначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

У зв'язку із відсутністю заяв однієї із сторін про припинення договору оренди, враховуючи приписи ст.764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» суд дійшов висновку, що строк дії договору неодноразово продовжувався на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У період з січня 2011р. жовтень 2013р. позивачем були виставлені до оплати рахунки за надані послуги оренди.

Між сторонами були складені та підсипані акти звірки взаємних розрахунків відповідно до яких відповідач підтвердив наявність заборгованості станом на 01.11.2013р. на суму 84178,98грн., станом на 30.11.2013р. на суму 91777,34грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за період з січня 2011р. по жовтень 2013р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 84178,98грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з Свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Битіщева, 2 є загальнодержавною власністю та знаходиться у власності держави в особі Верховної ради України в повному господарському віданні Державного підприємства «Науково-дослідний інститут комплексної автоматизації».

Вказані обставини підтверджують правомочність звернення Заступника Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі органу центральної виконавчої влади: Кабінету Міністрів України в особі Державного концерну «Укроборонпром» в особі Державного підприємства «Науково-дослідний інститут комплексної автоматизації», м. Донецьк до суду з вимогами про захист відповідних інтересів держави.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відтак, на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування державним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.3 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був перераховувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 число місяця, наступного за звітним.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №183 від 30.11.2004р. належним чином не виконав, орендну плату у період з січня 2011р. по жовтень 2013р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 84178,98грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того наявність заборгованості у розмірі 84178,98грн. відповідач повністю визнав в акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2013р., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 84178,98грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

У позовній заяві прокурором було заявлено клопотання про вжиття заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належить відповідачу на суму 84178,98грн. Дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки прокурором не було надано обґрунтування необхідності застосування цих заходів на було чіткого визначення саме на яких рахунках відповідача знаходяться кошти.

Супровідним листом №001/706/1262 від 25.12.2013р. Державне підприємство «Науково-дослідний інститут комплексної автоматизації» у п.3. зазначив, що додав до матеріалів справи уточнення заявленої суми боргу. Однак наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків та довідка за підписом директора та головного бухгалтера підприємства про наявність заборгованості суд не може розцінювати як заяву, яка пред'явлена в порядку ст.. 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог. Враховуючи вищевикладене судом розглядалися позовні вимоги прокурора, які були заявлені у позовній заяві про стягнення заборгованості у сумі 84187,98грн.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги викладені у позовній заяві, крім того ним визнано наявність боргу.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.121, 129 Конституції України, п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» №12 від 29.05.2013р., ст.ст. 2, 3, 10, 18, 19, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 526, 530, 546, 598, 599, 610, 612, 626, 629, 632, 759, 761-764 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Заступника Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі органу центральної виконавчої влади: Кабінету Міністрів України в особі Державного концерну «Укроборонпром» в особі Державного підприємства «Науково-дослідний інститут комплексної автоматизації», м. Донецьк до Приватного підприємства «Гасік», м. Донецьк про стягнення 84178,98грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Гасік» (83004, м. Донецьк, вул. Батищева, 2, р/р №260050151458 у філії «Укрексімбанк», м. Донецьк, МФО 334817, код ЄДРПОУ 13500392) на користь Державного підприємства «Науково-дослідний інститут комплексної автоматизації» (83004, м. Донецьк, вул. Батищева, 2, р/р №26009015110039 в філії АТ «Укрексімбанк», м. Донецьк, МФО 334817, код ЄДРПОУ 14310566) заборгованість в сумі 84178,98грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Гасік» (83004, м. Донецьк, вул. Батищева, 2, р/р №260050151458 у філії «Укрексімбанк», м. Донецьк, МФО 334817, код ЄДРПОУ 13500392) на користь державного бюджету судовий збір в сумі 1720,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.01.2014р.

Суддя С.В. Тоцький