Рішення

від 27.01.2014 по справі 910/18056/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18056/13 27.01.14

За позовом приватного підприємства "Алькор"

до 1) сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне"

2) приватного виробничо-торгівельного підприємства "Укрпродінвест"

про стягнення грошових коштів та зобов'язання повернути товар

Суддя Удалова О.Г. (головуючий)

Суддя Баранов Д.О.

Суддя Івченко А.М.

Представники сторін:

від позивача Савон С.В. (директор)

Готка І.П. (за довіреністю)

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Алькор" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне" (відповідача-1) та приватного виробничо-торгівельного підприємства "Укрпродінвест" (відповідача-2) про:

- стягнення з відповідача-1 основного боргу в сумі 67 830,00 грн. та 3% річних в сумі 2 525,51 грн.;

- стягнення з відповідача-2 основного боргу в сумі 1 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов усного договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар (цибулю). Крім того, 30.08.2013 р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки № 30/08-13, відповідно до якого відповідач-2 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-1 за договором поставки на суму 1 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/18056/13 та призначено її до розгляду на 10.10.2013 р.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали не виконали.

Представником позивача було надано суду усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 р. розгляд справи було відкладено на 05.11.2013 р.

05.11.2013 р. через канцелярію суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 звертає увагу суду на ту обставину, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме щодо терміну виконання грошового зобов'язання. Крім того, відповідач-1 зазначає, що відповідач-1 та відповідач-2 у договірних відносинах ніколи не знаходились. Представник відповідача-1 зазначає, що позовні вимоги до відповідача-1 та відповідача-2 не пов'язані між собою, тому позов подано з порушенням приписів ст. 58 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на викладене, представник відповідача-1 вважає, що спір між позивачем та відповідачем-1 підсудний господарському суду Херсонської області.

Клопотання відповідача-1 про направлення справи за територіальною підсудністю відхилено судом як необґрунтоване.

Згідно з приписами статей 553, 554 Цивільного кодексу України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов'язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов'язанні, забезпеченому порукою. Обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Частиною 3 зазначеної статті визначено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

З огляду на викладене, вимога відповідача-1 про передачу справи за підсудністю до іншого суду є необґрунтованою.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Представником позивача було надано суду усні пояснення по справі.

У судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання про продовження строку вирішення спору судом було задоволено на підставі ст. 69 ГПК України.

Враховуючи неявку представників відповідачів, на підставі ст.ст. 69, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України судом було ухвалено продовжити строк вирішення спору та відкласти розгляд справи на 26.11.2013 р.

У судовому засіданні 26.11.2013 р. представником позивача було надано заяву про обґрунтування розміру судових витрат та додаткові документи по справі. Крім того, у поданій заяві представник позивача просить включити до судових витрат 4 050,00 грн. як витрати, понесені у зв'язку з отриманням правової допомоги.

Подану представником позивача заяву було прийнято судом до розгляду.

Представником відповідача-2 у судовому засіданні було надано суду квитанцію про оплату суми боргу в розмірі 1 000,00 грн. за договором поруки № 30/08-13 від 13.08.2013 р.

Представник відповідача-2 надав суду усні пояснення по суті спору.

Заявлені позовні вимоги до відповідача-1 представник позивача підтримав.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Вимоги ухвал суду від 20.09.2013 р. та 10.10.2013 р. не виконав.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача-1 та невиконання вимог ухвал суду на підставі ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України судом було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 03.12.2013 р.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

У судовому засіданні представником позивача було надано суду заяву про уточнення позовних вимог, яка фактично є заявою про зміну предмету позову. У поданій заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідача-1 грошові кошти в розмірі 24 399,56 грн. (23 370,00 грн. основного боргу за товар, поставлений за накладною, та 1 029,56 грн. 3% річних) та зобов'язати відповідача-1 повернути позивачу отриманий за довіреністю товар, а саме цибулю вагою 29640 кг, оскільки станом на дату звернення до суду ані позивачем, ані відповідачем не надано доказів реалізації цибулі вагою 29640 кг. Щодо вимог до відповідача-2 представник позивача зазначив, що провадження в цій частині вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки 1 000,00 грн. було сплачено. Заява про відмову від цієї частини вимог від позивача не надходила.

Представником позивача було надано суду усні пояснення по суті спору з урахуванням поданих у судовому засіданні уточнень до позовних вимог. Зокрема, представник позивача зазначив, що позивач звернувся з заявою про злочин до Каховського РВ УМВС України в Херсонській області з приводу того, що директор відповідача-1, зловживаючи довірою, заволодів майном позивача. Постановою про відмову в порушені кримінальної справи від 03.04.2012 р. ст. дільничного інспектора СДІМ Каховського РВ УМВС України в Херсонській області в порушення кримінальної справи було відмовлено на підставі ст. 6 п. 2 КПК України, оскільки директор відповідача-1 визнав борг та зобов'язався його повернути. Суду надано постанову, у якій заявником є ПП "Альфа" (особа, що не є стороною у справі).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку призначити колегіальний розгляду справи № 910/18056/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 р. було призначено колегіальний розгляд справи № 910/18056/13.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 р. було визначено склад колегії суддів: Удалова О.Г. (головуючий), Баранов Д.О., Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2013 р. було прийнято справу № 910/18056/13 до провадження та призначено її до розгляду на 09.01.2014 р.

10.12.2013 р. через канцелярію суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення по справі. Так відповідач-1 зазначає, що між ним та позивачем було досягнуто згоду лише про передачу певної кількості продукції. На яких умовах передається продукція, які зобов'язання приймає на себе відповідач-1, в який термін відповідач-1 повинен виконати зобов'язання, між позивачем та відповідачем-1 згоди не досягнуто. На підтвердження наміру отримати від позивача певну кількість продукції відповідач-1 видав дві довіреності на отримання товару. За даними бухгалтерського обліку відповідача-1, документи на підтвердження отримання від позивача товару (накладні, видаткові накладні тощо) відсутні. Відповідач-1 правом на віднесення сум податку до податкового кредиту по операціям з позивачем не скористалось. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового Кодексу.

Через канцелярію суду 24.12.2013 р. від позивача надійшла заява, у якій позивач зазначив, що поставлений товар, а саме цибулю вагою 29 640 кг відповідачем-1 отримано, що підтверджується довіреністю № 12 від 18.04.2011 р. за підписом директора відповідача-1 та відтиском печатки відповідача-1.

Представники сторін у судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 р. розгляд справи було відкладено на 27.01.2014 р.

У судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Між приватним підприємством "Алькор" (позивачем) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Роздольне" (відповідачем-1) було досягнуто усної домовленості, відповідно до якої позивач зобов'язався передати відповідачу-1 для подальшої реалізації товар - цибулю ріпчасту.

На виконання домовленості позивач передав, а відповідач-1 прийняв на реалізацію товар вагою 15580 кг вартістю 23 370,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладної № 8/4 від 08.04.2011 р., податкової накладної № 9 від 08.04.2011 р. та довіреності № 11 від 08.04.2011 р.

Згідно з наявною в матеріалах справи банківською випискою за вересень 2011 року відповідач-1 перерахував позивачу 30.09.2011 р. грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн. за поставлений товар. Таким чином, заборгованість відповідача-1 за поставлений за накладною № 8/4 від 08.04.2011 р. товар з урахуванням здійсненого відповідачем-1 платежу становить 20 370,00 грн.

Крім того, за твердженням позивача, відповідач-1 отримав від позивача 29 640 кг цибулі, що підтверджується довіреністю № 12 від 18.04.2011 р. за підписом директора відповідача-1, що скріплено печаткою відповідача-1.

28.05.2012 р. позивачем було направлено на адресу відповідача-1 письмову претензію з вимогою оплатити суму боргу в розмірі 68 000,00 грн. в строк до 15.06.2012 р.

Проте, відповідач відповіді не надав, суму боргу не сплатив, отриманий товар не повернув.

30.08.2013 р. між позивачем (кредитором) та приватним виробничо-торгівельним підприємством "Укрпродінвест" (далі - відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки № 30/08-13 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого відповідач-2 зобов'язався в обсязі 1 000,00 грн. відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача-1 (боржника) в частині оплати грошових коштів за поставлений товар.

У матеріалах справи міститься вимога позивача до відповідача-2 про сплату 1 000,00 грн. за договором поруки (вих. № 02/09/1 від 02.09.2013 р.) та докази її одержання поручителем.

У порушення умов договору поруки відповідач-2 грошові кошти в розмірі 1 000,00 грн. позивачу на момент звернення з позовом до суду не сплатив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині вимог до відповідача-1 та припинення провадження у справі в частині вимог до відповідача-2 з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В силу ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як було зазначено вище, позивач здійснив поставку товару вагою 15580 кг вартістю 23 370,00 грн., що підтверджено належними документальними доказами. Відповідач-1 за поставлений товар вагою 15580 кг вартістю 23 370,00 грн. розрахувався частково в розмірі 3 000,00 грн. Таким чином, у позивача є право вимагати від відповідача-1 суму боргу в розмірі 20 370,00 грн., що документально підтверджується.

Суд дійшов висновку про те, що у відповідача-1 на момент звернення позивача з позовом до суду залишилась неоплаченою перед позивачем заборгованість в сумі 20 370,00 грн.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача-1 коштів в сумі 3 000,00 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки останні були сплачені відповідачем-1 позивачу 30.09.2013 р., тобто під час розгляду справи в суді.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем-2 після порушення провадження у справі № 910/18056/13 було сплачено суму боргу в розмірі 1 000,00 грн. за договором поруки, що підтверджується квитанцією № 18 від 25.11.2013 р.

З огляду на викладене, на момент прийняття рішення борг в розмірі 1 000,00 грн. відповідачем-2 сплачено, а предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до абзацу першого п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У абзаці четвертому п. 4.4. Постанови зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва 18.09.2013 р., про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті, який наявний в матеріалах справи.

Таким чином, провадження у справі щодо частини позовних вимог про стягнення з відповідача-2 заборгованості в сумі 1 000,00 грн., яка була сплачена відповідачем-2 після звернення до суду з позовом, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи сплату відповідачем-2 за договором поруки 1 000,00 грн., з відповідача-1 підлягає стягненню основний борг в сумі 19 370,00 грн.:

23 370,00 грн. (сума, на яку поставлено товар за накладною) - 3 000,00 грн. (сума, сплачена відповідачем-1 за товар) - 1 000,00 грн. (сума, сплачена відповідачем-2 за договором поруки в рахунок оплати боргу відповідача-1). Враховуючи те, що позивач не врахував в заяві про уточнення позовних вимог ту обставину, що він скористався своїм правом та вже пред'явив вимоги про стягнення 1 000,00 грн. до поручителя, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача-1 основного боргу в сумі 1 000,00 грн. судом відмовлено.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 з урахуванням заяви про зміну предмету позову 3% річних в розмірі 1 029,56 грн. за період з 16.06.2012 р. (15.06.2012 р. -дата, визначена в претензії) по 03.12.2013 р. за порушення зобов'язання по оплаті товару вартістю 23 370,00 грн., поставленого за накладною № 8/4 від 08.04.2011 р.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних в розмірі 1 029,56 грн. є невірним, оскільки позивачем не враховано сплачені під час розгляду справи в суді відповідачем-1 грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн. та сплачені відповідачем-2 кошти в сумі 1 000,00 грн. Позивачем здійснено розрахунок 3% річних по 03.12.2013 р. У той же час, вказані вище суми відповідачами було сплачено раніше.

За перерахунком суду стягненню з відповідача 3% річних за вказаний період підлягає сума в розмірі 893,72 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку стягнути з відповідача-1 три проценти річних в сумі 893,72 грн. У стягненні 135,84 грн. судом відмовлено.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача-1 повернути позивачу товар (цибулю) вагою 29 640 кг, останні задоволенню не підлягають з огляду на недоведеність.

Зокрема, довіреність № 12 від 18.04.2011 р., на яку посилається позивач, не підтверджує факт передачі вказаного товару, його ціну, строк оплати тощо. Постанова про відмову в порушені кримінальної справи від 03.04.2012 р. ст. дільничного інспектора СДІМ Каховського РВ УМВС України в Херсонській області на підставі ст. 6 п. 2 КПК України містить посилання на особу, яка не є стороною у справі - ПП "Альфа".

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На неодноразову вимогу суду позивачем не було надано суду документальних доказів прийняття відповідачем від позивача цибулі вагою 29 640 кг (видаткової, податкової накладної, яка б містила кількість товару, його ціну та найменування, підписи уповноважених представників сторін, відтиски печаток товариств).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати: судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. та 4 050,00 грн. витрат пов'язаних з наданням правової допомоги.

Щодо вимог про стягнення з відповідачів понесених витрат на надання правової допомоги в сумі 4 050,00 грн. слід зазначити таке.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем на підтвердження надання правової допомоги надано суду копії договору про надання юридичних послуг № 09/09-13/01 від 09.09.2013 р., укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ПВНАК "Ліга Справедливості", тарифи на надання юридичних послуг, рахунок-фактуру № СФ-0000753 від 15.11.2013 р. на суму 750,00 грн., рахунок-фактуру № СФ-0000670 від 25.10.2013 р. на суму 750,00 грн., рахунок-фактуру № СФ-0000615 від 07.10.2013 р. на суму 750,00 грн., рахунок-фактуру № СФ-0000546 від 12.09.2013 р. на суму 750,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера № 589 від 25.11.2013 р. на суму 750,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера № 593 від 26.11.2013 р. на суму 750,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера № 412 від 17.09.2013 р. на суму 1 300,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера № 458 від 07.10.2013 р. на суму 750,00 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера № 395 від 06.09.2013 р. на суму 500,00 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000532 від 12.09.2013 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000626 від 14.10.2013 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000670 від 25.10.2013 р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000750 від 15.11.2013 р.

Рішенням Конституційного суду України у справі № 1-4/2013 від 11.07.2013 р. визначено, що відповідно до статті 28 Кодексу справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представництво інтересів юридичних осіб у господарському суді здійснюють керівники підприємств і організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, а також особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, зокрема адвокати та інші фахівці у галузі права.

Конституційний Суд України виходить з того, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом (частина перша статті 44 Кодексу). Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом (частина п'ята статті 49 Кодексу).

Дослідивши положення Кодексу, Конституційний Суд України вважає, що в ньому не передбачено відшкодування юридичній особі витрат на юридичні послуги, надані їй іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права. Однак це не виключає можливості законодавчого врегулювання питання про відшкодування вказаних витрат суб'єкту права на звернення до господарського суду на послуги, надані йому таким фахівцем.

Отже, в аспекті конституційного звернення щодо можливості віднесення до судових витрат сум, сплачених юридичною особою за послуги, надані їй в господарському судочинстві іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права, положення частини першої статті 44 Кодексу, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі в господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Проте, на вимогу суду не надано доказів того, що від імені товариства з обмеженою відповідальністю "ПВНАК "Ліга Справедливості" правова допомога була надана особою, що є адвокатом, а тому підстави для задоволення наданих ним послуг відсутні.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги до відповідача-1 підлягають частковому задоволенню на суму 19 370,00 грн. основного боргу за товар, трьох процентів річних в сумі 893,72 грн. Провадження у справі в частині стягнення 3 000,00 грн. основного боргу з відповідача-1 та 1 000,00 грн. боргу з відповідача-2 підлягає припиненню. У стягненні 1 000,00 грн. з відповідача-1 (кошти, сплачені відповідачем-2 за договором поруки, але не враховані позивачем в прохальній частині заяви про уточнення позовних вимог), судом відмовлено. Також суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача-1 трьох процентів річних в сумі 135,84 грн. та про зобов'язання повернути товар - цибулю вагою 29 640 кг.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 33, 49, 80 ч. 1 п. 1-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне" задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне" (74840, Херсонська обл., Каховський район, с. Роздольне, вул. Макаренко, 2, кв. 6, код 30943453) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь приватного підприємства "Алькор" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41, код 35209608) 19 370 (дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 893 (вісімсот дев'яносто три) грн. 72 коп. 3% річних, 581 (п'ятсот вісімдесят одну) грн. 26 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині вимог про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне" 3000,00 грн. основного боргу припинити.

4. В іншій частині вимог до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне" відмовити.

5. Провадження у справі в частині вимог до приватного виробничо-торгівельного підприємства "Укрпродінвест" припинити.

6. Стягнути з приватного виробничо-торгівельного підприємства "Укрпродінвест" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, код 30371034) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь приватного підприємства "Алькор" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41, код 35209608) 24 (двадцять чотири) грн. 63 коп. судового збору.

Повне рішення складено 31.01.2014 р.

Суддя (головуючий) О.Г. Удалова

Суддя Д.О. Баранов

Суддя А.М. Івченко