Рішення

від 28.01.2014 по справі 922/4892/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р.Справа № 922/4892/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія", м. Харків, до товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер", с. П'ятигірське Балаклійського району Харківської області, про стягнення 60915,69 грн. за участю представників:

позивача - Качанов Є.О. (дов.),

відповідача - Рождественська І.В. (дов.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Торгівельний будинок "Лінія", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, ТОВ "Курганський бройлер", про стягнення заборгованості у розмірі 60915,69 грн., в т.ч. сума основного боргу в розмірі 14000,00 грн., 3% річних у сумі 833,10 грн., пеня в сумі 4082,59 грн., штраф у розмірі 300% від вартості заставної тари в сумі 42000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 306 від 01.09.2010р. в частині повернення заставної суми за тару.

В процесі розгляду справи позивачем уточнено, що в позовній заяві допущена описка в загальній сумі позову, а саме помилково зазначено 46915,69 грн. замість 60915,69 грн.

У судовому засіданні представник позивача вказує, що від відповідача надійшли кошти в рахунок погашення основної заборгованості в сумі 14000,00 грн., в іншій частині підтримує позовні вимоги.

Представник позивача проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір поставки припинив свою дію 31.12.2010р., отже неповернення заставної за тару в сумі 14000,00 грн. не є невиконанням умов договору, на який посилається позивач, а є іншими взаємовідносинами між сторонами. Відповідач вказує, що сторонами не був погоджений строк повернення заставної вартості за тару, а отже такий строк визначається моментом пред'явлення вимоги, яка не була отримана відповідачем. Крім того вказує, що на нарахування штрафу та пені не розповсюджуються умови договору № 306 від 01.09.2010р. та таке нарахування не врегульовано нормами чинного законодавства. Відповідач також вважає, що без пред'явлення вимоги у позивача не виникло право на нарахування 3% річних. Крім того на момент розгляду справи заставна вартість тари у сумі 14000,00 грн. повернута позивачу.

В слуханні справи оголошувалась перерва до 28.01.2014р. об 11:30 год.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.09.2010р. між ТОВ "Торгівельний будинок "Лінія" (покупець, позивач) та ТОВ "Курганський бройлер" (продавець, відповідач) укладений договір поставки № 306, за умовами якого постачальник відповідно до умов цього договору зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних або видаткових), що виписуються на кожну партію товару.

Відповідно до п. п. 4.1. та 4.2. Договору товар запаковується в тару, вся тара є зворотною і підлягає поверненню. Покупець сплачує постачальнику заставну вартість зворотної тари, заставна вартість одного ящика складає 40,00 грн. Товар поставляється в тарі тільки в разі сплати покупцем заставної вартості, заставна вартість не входить до ціни товару та зазначається у накладних. Заставна вартість тари сплачується покупцем протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку на оплату заставної тари.

Відповідно до п. 4.3 Договору покупець зобов'язаний повернути постачальнику зворотну тару при отриманні наступної партії товару, але не пізніше 20 календарних днів з моменту отримання партії товару. Для повернення коштів, сплачених в якості заставної вартості тари, покупець після повернення всієї кількості зворотної тари надає постачальнику письмову вимогу довільної форми, де вказує реквізити для повернення коштів. Постачальник повертає покупцю заставну вартість тари протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами акту звірки, підтверджуючого факт повернення заставної тари.

Відповідач вказує на те, що згідно з п. 81 Договору строк його дії встановлений до 31.12.2010р., отже 31.12.2010р. договір припинив свою дію, а всі взаємовідносини які відбувались після цієї дати не регулюються положеннями такого Договору.

Суд не приймає такі заперечення відповідача, оскільки взаємовідносини між сторонами фактично були продовжені, відповідач поставляв на адресу позивача товар, який був оплачений позивачем. Відповідач визнав договір поставки продовженим, виписуючи на кожну поставку податкову накладну, в якій посилався саме на договір поставки № 306 від 01.09.2010р.

Суд зазначає, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), посилання на вид цивільно-правового договору є обов'язковим при заповнення податкової накладної.

Відповідач самостійно зазначив, що поставки товару після 31.12.2010р. були здійснені саме на виконання умов договору № 306, а не інших домовленостей сторін.

Платіжним дорученням № 358 від 07.07.2011 р. позивачем на рахунок відповідача була перерахована передплата по рахунку № 8321 від 06.07.2011р. за зворотну тару в сумі 14000,00грн.

В подальшому між сторонами складений акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2011р. по 22.11.2011р., з якого вбачається, що у позивача відсутня перед відповідачем заборгованість по тарі.

Таким чином відповідно до п. 4.3 Договору у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем по поверненню заставної вартості тари протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами акту звірки від 22.11.2011р., а саме по 25.11.2011р. включно.

Однак відповідачем свої зобов'язання за договором не виконані.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що ним не була отримана претензія щодо повернення вартості заставної тари, оскільки пунктом 4.3. Договору визначено, що постачальник повертає вартість заставної тари протягом 3-х банківських днів саме після підписання акту звірки, а не з моменту отримання претензії. Крім того як вбачається з вказаного пункту договору вимога направляється з вказанням реквізитів для повернення коштів, що не позбавляло відповідача обов'язку виконати свої зобов'язання на відомий йому рахунок позивача, оскільки в разі зміни реквізитів покупця та неповідомлення про це продавцю, відповідні наслідки настали б саме для покупця.

Таким чином, на момент пред'явлення даного позову за відповідачем рахувалась заборгованість по сплаті грошових коштів на користь позивача в сумі 14000,00 грн., яка була сплачені під час розгляду даної справи в суді, що підтверджується платіжним дорученням № 80 від 16.01.2014р.

Таким чином на момент розгляду справи в суді відсутній предмет спору щодо стягнення основної суми в розмірі 14000,00 грн., у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Позивачем нараховані пеня в сумі 4082,59 грн. та штраф у сумі 42000,00 грн. за несвоєчасне повернення вартості заставної тари.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже з аналізу даних норм витікає, що сторони повинні передбачити умовами договору можливість нарахування пені та штрафу за порушення зобов'язань за договором, однак як вбачається з умов договору 306 від 01.09.2010р. він не містить умови щодо нарахування пені та штрафу в разі прострочення повернення постачальником суми, внесеної як заставна вартість за тару.

Посилання позивача на те, що для нього в договорі передбачені штрафні санкції, а для відповідача - ні, то з врахуванням вимог розумності та справедливості аналогічні санкції застосовані і до відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За таких обставин суд вважає недоведеними та необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4082,59 грн. та штрафу в сумі 42000,00 грн. та відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено нарахування 3% річних у сумі 833,10 грн. за період з 26.11.2011р. по 18.11.2013р. за несвоєчасну сплату 14000,00 грн.

Дане нарахування відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним відносинам, що склалися між сторонами, правильність розрахунку перевірена судом.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 833,10 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України, якою передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд також враховує роз'яснення, викладені в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р., у саме в пункті 4.1, згідно з яким правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконання договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Таким чином судові витрати щодо сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно, при цьому сума в розмірі 14000,00 грн. вважається задоволеною, оскільки сплата здійснена після звернення позивача з даним позовом до суду, отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 418,94 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (64252, Харківська область, Балаклійський район, с. П'ятигірське, вул. Першотравнева, 1, код 30773272, п/р 26002962481980 в філії ПАТ "ПУМБ" в м. Києві, МФО 322755) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" (61051, м. Харків, вул. Заводу Комсомолець, 34, код 30237468, п/р 26001210192749 в АТ "ПроКредит Банк", МФО 320984) 3% річних у сумі 833,10 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 418,94 грн.

В частині стягнення основної заборгованості в сумі 14000,00 грн. провадження у справі припинити.

В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 4082,59 грн. та штрафу в сумі 42000,00 грн. відмовити.

Повне рішення складено 31.01.2014 р.

Суддя Яризько В.О.