Рішення

від 22.01.2014 по справі 908/3678/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/53/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2014 Справа № 908/3678/13

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/3678/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Стратег», м. Запоріжжя

про стягнення 675 908, 38 грн.

за участю представників:

від позивача - Бордунова Н.О., довіреність № 7162 від 31.12.13р.

від відповідача - Малієнко Т.В., довіреність б/н від 01.01.14р.

За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду згідно вимог ст. 81-1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Ерде Банк» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Стратег» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 671 007, 56 грн. та процентів за користування ними в сумі 4900, 82 грн.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Відповідач позовні вимоги не визнав мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, зокрема:

§ на протязі дії Договору № 1/270112-Ф про факторингове обслуговування від 27.01.2012 року між сторонами укладено додаткові угоди від 27.08.2012 року, від 30.08.2012 року, від 03.09.2012 року, від 03.09.2012 року та від 04.09.2012 року по яким відповідач виконав свої зобов'язання з погашення заборгованості за надані кошти;

§ по угодам, на які посилається позивач сторони не досягли погодження всіх істотних умов;

§ відповідач згоду на укладення цих угод не надавав;

§ відповідач грошових коштів не отримував;

§ позивач не виявляв бажання повернути грошові кошти;

§ позивач не надав доказів отримання відповідачем спірних грошових коштів;

§ комерційний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Стратег» мав можливість та правові підстав для укладення з відповідачем кредитних угод для отримання грошових коштів.

До суду надійшли клопотання відповідача, в порядку ст. 38 ГПК України, про витребування документів від відповідача.

Статтею 38 ГПК України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. Необхідність витребування таких доказів судом (ст. ст. 33, 38 ГПК України) можливо лише у тому разі, коли обставини справи згідно з законодавством України підлягають підтвердженню тільки такими документами. Дослідивши подані клопотання, мотиви їх подання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують факт перерахування спірних грошових коштів на рахунки відповідача. При цьому судом враховано пояснення позивача від 20.01.2014 року, зокрема щодо звільнення працівників «АТ «Ерде Банк» які здійснювали операції щодо перерахування грошових коштів відповідачу.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, вислухавши доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що за період з 05.09.2012 року по 03.10.2012 року Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Стратег» були перераховані грошові кошти в сумі 671 007, 56 грн.

Втім, позивач наголошує що перерахування зазначених коштів на користь відповідача відбулося помилково, а відтак просить суд, з огляду на приписи ст. 1212 ЦК України, стягнути вказані кошти з останнього. Одночасно, з посиланням на приписи ст. ст. 536, 1214 ЦК України, просить суд стягнути додатково відсотки за користування коштами в сумі 4900, 82 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2002 року між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк», далі Фактор, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Стратег», далі Підприємство, було укладено Договір № 1/270112-Ф про факторингове обслуговування, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 2.1.) підприємство зобов'язується відступити Факторові право вимоги від Дебіторів підприємства коштів (включаючи усі види неустойок) право на одержання яких належить підприємству на підставі документів, що підтверджують таке право вимоги відповідно до Контракту, а Фактор має право придбати зазначені права вимоги коштів від дебіторів Підприємства і передати за плату кошти, у розмірі що рівній вартості відступленого підприємством Факторові права вимоги коштів від Дебіторів підприємства, у порядку й випадках, передбачених Договором.

За умовами розділу 1 Договору, дебітори - юридичні і фізичні особи-підприємці - покупці поставленого Підприємством товару, право вимоги коштів до яких є предметом Договору. Контракт - договір купівлі-продажу (постачання) товарів, що укладениий між Підприємством і Дебітором, на підставі умов якого Підприємство передає, а Фактор набуває право вимоги коштів від Дебітора. Угода - одна операція поставки товару Підприємством Дебіторові в рамках контракту, з чітко визначеним строком платежу, право грошової вимоги по якій передається (відступається) Підприємством Факторові відповідно до умов даного Договору.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що протягом строку дії даного Договору конкретна грошова вимога до Дебітора Підприємства вважається придбаною Фактором (відступленою Підприємством) з моменту підписання Реєстру переданих документів по Угоді, що складається за формою, яка передбачена в Додатку № 4 до Договору та підписується в момент фактичної передачі відповідних документів.

Відповідно до п. 5.2.1. Договору по мірі здійснення Підприємством на підставі Контракту поставок товарів своїм Дебіторам, Підприємство, протягом трьох робочих днів Фактора з дати поставки, надає Факторові по одному оригінальному примірнику усіх документів, зазначених у Контракті з Дебітором, та які стосуються поставки товарів, у тому числі:

· товарно-транспортних документів (видаткових накладних, коносаментів та ін.);

· актів виконаних робіт (наданих послуг);

· рахунків-фактур (інвойсів);

· Контракт;

· довіреностей на право підписання товарно-транспортних документів та рахунків-фактур;

· заповнений Реєстр переданих документів по угоді.

Після розгляду наданих документів, у випадку їх відповідності вимогам чинного законодавства України та умовам даного Договору, Сторони підписують Реєстр переданих документів по Угоді, під час підписання якого підприємство передає Факторові оригінали документів, зазначених у п. 5.2.1. Договору (п. 5.2.2.).

Умовами п. 5.2.5. Договору сторони дійшли згоди, що моментом відступлення права грошової вимоги від Дебітора по конкретній Угоді є момент підписання Фактором і Підприємством Реєстру переданих документів по Угодам, право грошової вимоги по який відступлено підприємством Факторові відповідно до умов даного Договору.

Згідно з п. 5.3.1. Договору Фактор не пізніше робочого дня наступного за днем підписання Сторонами Реєстру переданих документів по Угоді і надання підприємством Стандартного повідомлення про зміну реквізитів, що передбачене п. п. 5.2.3. даного Договору, перераховує аванс у розмірі, який передбачений в Реєстрі переданих документів по Угодам, на поточний рахунок Підприємства, відкритий в АТ «Ерде Банк».

Строк дії, порядок зміни, відмова від Договору і розірвання Договору визначено у розділі 10. Так, пунктом 10.1 Договору сторони диспозитивно погодили, що Положення Договору, що стосуються відступлення Підприємством на користь Фактора права грошової вимоги від конкретного Дебітора, так само як і оплати Фактором авансу Підприємству, набирають сили з моменту підписання Сторонами відповідного реєстру переданих документів по Угоді. В іншому, Договір набирає силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору, в тому числі проведення всіх розрахунків по раніше відступленим правам грошової вимоги по Контракту та/або Угодах. Договір може бути припинений за згодою сторін.

Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Докази по справі свідчать, що позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти в сумі 671007, 56 грн., що підтверджується наданими Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» виписками по особовому рахунку за період з 27.01.2012 року по 13.01.2014 року. Отримувачем коштів за вказаними виписками банку значиться товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Стратег», а в призначенні платежів зазначено, що кошти перераховані за договорами № 4/45 від 05.109.2012 року, № 4/46 від 07.09.2012 року, № 4/47 від 11.09.2012 року, № 4/48 від 20.09.2012 року, № 4/49 від 24.09.2012 року, № 4/50 від 02.10.2012 року, № 4/51 від 03.10.2012 року.

Так, позивач зазначає, що відповідач, в супереч взятих на себе зобов'язань за Договором не передав Публічному акціонерному товариства «Ерде Банк» оригінали документів, що підтверджують наявність заборгованості у Дебіторів, а Реєстр переданих документів по Угодам не укладався. Відтак положення Договору щодо відступлення Підприємством на користь Фактора права грошової вимоги від конкретного Дебітора, так само як і оплати Фактором авансу Підприємству не набрали сили, в розумінні п. 10.1 Договору. Разом з тим, позивач, з посиланням на рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2562/13 від 11.11.2013 року, зазначає, що договорів № 4/45, № 4/46, № 4/47, № 4/48, № 4/49, № 4/50, № 4/51, в т. ч. кредитних з такими номерами, між сторонами не укладалося, а відтак спірні грошові кошти є помилково перерахованими внаслідок чого вони набуті відповідачем безпідставно та підлягають поверненню.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень(стаття 33 ГПК України). Водночас стаття 35 ГПК України визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

· а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

· б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

· в) законні презумпції ( частина п'ята статті 35 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні докази.

За змістом мотивувальної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2013 року вбачається, що в матеріалах справи № 908/2562/13 відсутні угоди, на які посилається позивач, а саме № 4/45, № 4/46, № 4/47, № 4/48, № 4/49, № 4/50, № 4/51, відповідно до яких нібито позивачем перераховувались кошти; відсутні докази переходу до фактора права грошової вимоги від дебітора по кожній конкретній угоді. Таким чином, вказане рішення н може бути прийняте судом як факти, які не потребують доказування, в розумінні ст. 35 ГПК України, щодо не укладення між сторонами договорів за вищевказаними номерами.

Проте, в матеріалах справи № 908/3678/13 відсутні докази передачі від відповідача на адресу позивача документів, передбачених у п. 5.2.1 Договору, а також Реєстру переданих документів по Угодам, на виконання п. 5.2.2., за договорами № 4/45, № 4/46, № 4/47, № 4/48, № 4/49, № 4/50, № 4/51.

Згідно з вимогами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

Ш повернення виконаного за недійсним правочином;

Ш витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

Ш повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

Ш відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з вимогами ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Законодавець неодноразово звертав увагу на застосування правил інституту безпідставного отримання майна чи грошових коштів, зокрема на те, що норми інституту набуття або збереження майна або грошових коштів без достатньої правової підстави підлягають застосуванню коли передання майна, в тому числі перерахування грошової суми, здійснено на виконання правочину, який відповідно до закону не може бути визначений вчиненим, або на виконання договору, який згідно з законом не може бути визначений укладеним як це передбачено у п. 1 частини третьої ст. 1212 ЦК України.

Поняття «за рахунок іншої особи» означає, що одночасно відбувається два моменти: придбання або збереження майна однією особою та втрата майна іншою особою. Тобто, ця стаття передбачає позадоговірні зобов'язання, які виникають внаслідок придбання або зберігання майна чи грошових коштів за рахунок іншої особи без достатніх підстав. Факт набуття або збереження майна чи грошових коштів без належних правових підстав одним суб'єктом правовідносин за рахунок іншого суб'єкта правовідносин зумовлює виникнення зобов'язань особливого виду, які мають назву кондиційних, які відносяться до позадоговірних зобов'язань. Головною метою кондикційних зобов'язань є відновлення майнового положення того суб'єкта, за рахунок котрого інший суб'єкт безпідставно збагати.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

ь договори та інші правочини;

ь створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

ь завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

ь інші юридичні факти.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

§ по-перше, є набуття або збереження майна;

§ по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи;

§ по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами не укладено договорів, в т. ч. кредитних, та/або угод за № 4/45, № 4/46, № 4/47, № 4/48, № 4/49, № 4/50, № 4/51, за якими позивачем перераховано спірні грошові кошти на адресу відповідача, що кореспондується з положеннями п. 10.1 Договору. Вказані обставини безпосередньо підтверджуються відповідачем. Так, відповідач вказує, що між сторонами не досягнуто погодження всіх істотних умов по вищевказаним угодам, зокрема строки, розмір коштів, інші умови.

Посилання відповідача на відсутність доказів отримання ним спірних грошових коштів спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема виписками з банку за період з 27.01.2012 року по 13.01.2014 року.

Твердження відповідача щодо можливого укладання комерційним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратег» договорів № 4/45, № 4/46, № 4/47, № 4/48, № 4/49, № 4/50, № 4/51 з Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» приймаються судом до уваги. Втім, докази такого укладання в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і припинятися відповідно до вимог статті 599 ЦК України виконанням проведеним належним чином. Відповідні положення також визначаються у частині 1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та частина 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом. Факт набуття відповідачем без достатньої правової підстави коштів позивача у сумі 671007, 56 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Стратег» відсотків за користування коштами, суд зазначає наступне.

Стаття 1214 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Відповідно до приписів ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, судом враховано, що проценти, зазначені у вказаній статті - це плата за користування чужими коштами, в т. ч. безпідставно одержаними, збереженими грішми. Так, законодавець визначає, що підставами застосування до правовідносин сторін стаття 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Договором № 1/270112-Ф про Факторингове обслуговування від 27.01.2012 року визначено, що розмір процентів становить 1% річних. Втім, при розрахунку процентів позивачем припущено арифметичні помилки, у зв'язку із чим судом, з власної ініціативи здійснено їх перерахунок. Так, за розрахунком суду, сума процентів за користування чужими грошовими коштами становить 1104, 06 грн.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За такими обставинами, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Стратег» про стягнення 675 908, 38 грн. обґрунтовані, та підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 672111, 62 грн.

Відповідно до Постанови Національного банку України № 4 від 09.01.2013 року відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк», у зв'язку з чим рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 3 від 10.01.2013 року на ліквідацію позивача призначено уповноважену особу онду, який на даний час здійснює управління банком, а тому відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.

З урахуванням викладеного, судовий збір, від сплати якого позивач звільнений у встановленому порядку, за подання позовної заяви стягується з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Стратег» в дохід державного бюджету, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 22.01.2014 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 11, 525, 526, 536, 599, 1212, 1213, 1214 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 33, 43, 44, 49, 69, 75, 81 1 , 82, 84, ч.2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Стратег» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Стратег», 69000, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64, код ЄДРПОУ 32149798, на користь:

- Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк», 04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5 А, код ЄДРПОУ 34817907, грошові кошти в сумі 671007 (шістсот сімдесят одна тисяча сім) грн. 56 коп., проценти за користування чужими коштами в сумі 1104 (одна тисяча сто чотири) грн. 06 коп., видавши наказ.

- державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку - 206) судовий збір в сумі 13442, 23 (тринадцять тисяч чотириста сорок дві) грн. 23 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Стратег» щодо стягнення процентів за користування чужим грошовими коштами в сумі 3796, 86 грн. - відмовити.

Повне рішення складено - 27.01.2014 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.