Рішення від 03.02.2014 по справі 903/1393/13

Господарський суд волинської області

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 лютого 2014 р. справа № 903/1393/13

за позовом заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, м. Луцьк

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне агентство рибного господарства України, м. Київ

до відповідачів: державного підприємства "Укрриба", м. Київ

товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Несвіч", м. Луцьк

про визнання недійсним договору зберігання майна та повернення майна

Суддя Войціховський В.А.

в судовому засіданні взяли участь:

Загоруйко С.С. - прокурор відділу прокуратури Волинської області

Ткачук Д.І. - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу правового забезпечення регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області (дов. від 21.01.2011р. №6)

Сидорук О.В. - представник ТзОВ "Рибгосп "Несвіч" (дов. №31/01-2014 від 31.01.2014р.)

Суть спору: заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним укладеного між державним підприємством "Укрриба" та товариством з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Несвіч" договору зберігання державного майна №56/12 від 03.12.2012р. з додатковою угодою від 05.12.2012р. до нього та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Несвіч" повернути державному підприємству "Укрриба" нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди ставів) балансовою вартістю 693 108 грн., зокрема:

- став Садів за інвентарним №003, розташований на території с. Садів Луцького району, балансовою вартістю 74 696 грн.;

- став Чаруків Головний за інвентарним №023, розташований на території с. Чаруків Луцького району, балансовою вартістю 303 996 грн.;

- став Несвіч Головний за інвентарним №001, балансовою вартістю 140 707 грн.;

- обвідний канал за інвентарним №002, балансовою вартістю 29 531 грн.;

- зимувальні стави 6 шт. за інвентарними №6-11, балансовою вартістю 15 634 грн.;

- став Большой за інвентарним №016, балансовою вартістю 26 057 грн.;

- став Перелка за інвентарним №017, балансовою вартістю 3 474 грн.;

- став Мостовий за інвентарним №018, балансовою вартістю 3 474 грн.;

- став Ново-Большой за інвентарним №019, балансовою вартістю 6 948 грн.;

- став Лабаниха 1 за інвентарним №020, балансовою вартістю 3 474 грн.;

- став Аська за інвентарним №021, балансовою вартістю 5 211 грн.;

- став Баська за інвентарним №022, балансовою вартістю 5 211 грн.;

- став Клин за інвентарним №025, балансовою вартістю 5 211 грн.;

- став Лобаниха 2 за інвентарним №026, балансовою вартістю 3 474 грн.;

- став Лобаниха 3 за інвентарним №027, балансовою вартістю 3 474 грн.;

- стави Зимувальні Палацові за інвентарними №028-029, балансовою вартістю 5 211 грн., що розташовані на території с. Несвіч Луцького району.

Ухвалою господарського суду від 20.11.2013р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні. Цією ж ухвалою, в порядку, визначеному ст. 27 ГПК України, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Державне агентство рибного господарства України.

Ухвалою суду від 02.12.2013р. у зв'язку з невиконанням прокурором, третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача, а також відповідачами вимог суду, необхідністю з'ясування всіх істотних обставин справи розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 16.01.2014р. розгляд справи повторно було відкладено у зв'язку з невиконанням третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а також відповідачами вимог суду, необхідністю з'ясування всіх істотних обставин справи. Цією ж ухвалою за клопотанням прокурора та позивача було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 04.02.2014р.

Присутній в судовому засіданні прокурор відділу прокуратури Волинської області пред'явлені в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити їх в повному об'ємі стягнувши при цьому з відповідачів в дохід Державного бюджету відповідні суми судового збору за розгляд справи судом, виходячи при цьому із заявлених вимог майнового та немайнового характеру, а також балансової вартості нерухомого державного майна, котра при поданні позову до суду визначалась в розмірі 693 108 грн.

При цьому прокурор посилається на те, що передача державним підприємством "Укрриба" спірного державного майна товариству з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Несвіч" згідно спірного договору відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу. При цьому договір зберігання державного майна з правом користування майном є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди.

В судовому засіданні представник регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області своїми усними поясненнями пред'явлені прокурором до державного підприємства "Укрриба" та товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Несвіч" позовні вимоги підтримав.

Залучене до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державне агентство рибного господарства України в судове засідання повноважного представника не направило, пояснень з приводу позовних вимог не подало. Судом при розгляді справи враховується здійснене на адресу суду клопотання Держрибагентства України від 02.12.2013р. №1-6.1-9/6480 (а.с. 93) про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Державне підприємство "Укрриба" у встановленому порядку витребуваних судом документів не представило, повноважного представника в засідання суду не направило. Натомість у направленому на адресу суду факсимільним та поштовим зв'язком клопотанні від 29.01.2014р. №11-09/8 (а.с. 98, 101) підприємство просить суд розглянути справу за наявними у ній документами та надає при цьому довідку від 03.12.2013р. №10-13/130 (а.с. 99, 102) про залишкову вартість спірних об'єктів станом на грудень місяць 2013 року, котра складає 106 993,03 грн.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Несвіч" у письмовому поясненні від 31.01.2014р. (а.с. 105), а також представник товариства в судовому засіданні засвідчили, що ТзОВ "Рибгосп "Несвіч" було отримано пропозицію від ДП "Укрриба" від 28.11.2013р. №11-12/504 про припинення договору зберігання майна від 03.02.2012р. №56/12, яка була відхилена товариством як необґрунтована. Акт приймання-передачі державного майна від 28.11.2013р. товариством підписаний не був. На відповідальному зберіганні з правом користування ТзОВ "Рибгосп "Несвіч" й надалі перебуває державне майно, яке є об'єктом спірного договору, повернення державного майна за актом приймання-передачі товариством не здійснювалось та не планується здійснюватись.

З огляду на необхідність дотримання встановлених законодавством строків вирішення спору, незаперечення з цього приводу присутніх в судовому засіданні прокурора та представника позивача та одного з відповідачів, господарський суд вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за відсутності представників Державного агентства рибного господарства України, а також державного підприємства "Укрриба".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та одного з відповідачів, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ: на підставі листа Міністерства аграрної політики України від 14.04.2003р. №17-10-10/4053 та згідно з Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. №1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" 06 травня 2003 року Міністерством аграрної політики України та Фондом державного майна України було видано спільний наказ №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" у відповідності до котрого було вирішене питання стосовно передачі до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічних споруд, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 22.05.2003р. №145 "Про здійснення передачі гідротехнічних споруд" на виконання вищезазначеного спільного наказу було зобов'язано Державний департамент рибного господарства забезпечити передачу і створення комісій з питань передачі майна та гідротехнічних споруд на баланс державного підприємства "Укрриба".

29 липня 2003 року Державним департаментом рибного господарства наказом №210 було затверджено Акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп", на баланс державного підприємства "Укрриба", та закріплено зазначене в Акті майно за ДП "Укрриба" на праві повного господарського відання.

У відповідності до зазначених документів на баланс державного підприємства "Укрриба" було передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутного фонду ВАТ "Волиньрибгосп", зазначені у додатку №1 (а.с. 34-39).

03 грудня 2012 року між державним підприємством "Укрриба" (Поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Несвіч" (Зберігач) було укладено договір зберігання державного майна №56/12, відповідно до умов якого (п. 1.1) Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставі, які облікуються на балансі Поклажодавця, передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України, Фонду державного майна України від 06.05.2003р. №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" (а.с. 17-19).

На виконання п. 2.1 договору від 03.12.2012р. за актом приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання від 03.12.2012р. (а.с. 22-23) Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання державне нерухоме майно (гідротехнічні споруди ставів) балансовою вартістю 693 108 грн., яке розташоване за адресою: Волинська область, Луцький район с. Несвіч, с. Садів, с. Чаруків, а саме:

№ п/пГідротехнічні споруди ставівІнв. №Рік введення в експлуатаціюБалансова вартість, грн.Залишкова вартість станом на 01.11.2012р., грн. 1.став Несвіч Головний 001 1936 140 707 - 2.Обвідний канал 002 1936 29 531 - 3.став Садів 003 1969 74 696 15 447,23 4.зимувальні стави 6 шт. 6-11 1987 15 634 75,5 5.став Большой 016 1973 26 057 6 930,77 6.став Перелка 017 1973 3 474 1 348,80 7.став Мостовий 018 1973 3 474 1 348,80 8.став Ново-Большой 019 1973 6 948 1 854,86 9.став Лабаниха 1 020 1973 3 474 1 348,83 10.став Аська 021 1973 5 211 753,79 11.став Баська 022 1973 5 211 753,68 12.став Чаруків Головний 023 1973 303 996 44 902,39 13.став Клин 025 1973 5 211 1 565,59 14.став Лобаниха 2 026 1973 3 474 1 348,82 15.став Лобаниха 3 027 1973 3 474 1 348,82 16.стави Зимувальні Палацові 028-029 1976 5 211 1 565,59 ВСЬОГО 693 108

У додатку №1 до договору №56/1 від 03.12.2012р. (протокол від 03.12.2012р. про договірну ціну за відповідальне зберігання державного майна, зазначеного у договорі №56/12 від 03.12.2012р.) сторони обумовили, що щомісячна ціна за договором зберігання державного майна за відповідальне зберігання гідротехнічних споруд складає 10,00 грн. із врахуванням щомісячного індексу інфляції (а.с. 25).

05 грудня 2012 року між договірними сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 03.12.2012р. №56/12 (а.с. 20-21) відповідно до умов якої на підставі ст. 944 Цивільного кодексу України Поклажодавець надав згоду Зберігачеві на користування майном, переданим останнього на зберігання в порядку договору, а Зберігач засвідчив обізнаність з усіма властивостями майна та його цільовим призначенням.

Згідно п. 1.3 додаткової угоди від 05.12.2012р. Зберігач зобов'язався проводити плату за користування державним майном, зазначеним у акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок замовника не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном, визначена у протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору (а.с. 24), становить 2 306,22 грн. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

23 липня 2013 року у зв'язку з вивченням стану законності у сфері охорони водних ресурсів, на підставі ст.ст. 8, 20 Закону України "Про прокуратуру", прокуратурою Волинської області на адресу державного підприємства "Укрриба" було направлено лист №07/1/4-325 (а.с. 40) про:

- надання переліку державного майна (гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно), що розташоване на території Волинської області, та яке перебуває на балансі ДП "Укрриба" із зазначенням назви, місцезнаходження, року вводу в експлуатацію, балансової вартості та характеристик технічного стану,

- повідомлення щодо того, яке державне майно (із зазначено переліку) передане ДП "Укрриба" за цивільно-правовими угодами (договорами) на зберігання (користування, оренду та інше) фізичним та юридичним особам на території Волинської області,

- повідомлення про факти використання державного майна третіми особами без згоди ДП "Укрриба".

У своїй відповіді від 26.07.2013р. №07-04/32 (а.с. 41-42) на лист прокуратури Волинської області ДП "Укрриба" зазначило, зокрема, договір зберігання державного майна від 03.12.2012р. №56/12, укладений з ТзОВ "Рибгосп "Несвіч".

08 серпня 2013 року прокуратурою Волинської області на адресу регіонального відділення Фонду державного майна України у Волинській області було направлено лист №07/1/4-345 (а.с. 43) про надання висновку щодо відповідності нормам чинного законодавства укладених ДП "Укрриба" цивільно-правових угод використання державного майна, зокрема, договору зберігання державного майна від 03.12.2012р. №56/12, укладеного з ТзОВ "Рибгосп "Несвіч".

В подальшому прокуратурою Волинської області було встановлено, що при укладенні оскаржуваного договору оцінка майна не проводилась, заяву про оренду, проект договору оренди та інші документи до регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області не направлялись, висновок про умови договору оренди Держрибагентство та РВ ФДМ по Волинській області на передачу майна в оренду не надавали, що, в свою чергу, виступило підставою для звернення прокурора до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним укладеного між державним підприємством "Укрриба" та товариством з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Несвіч" договору зберігання державного майна №56/12 від 03.12.2012р. з додатковою угодою від 05.12.2012р. та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Несвіч" повернути державному підприємству "Укрриба" нерухоме державне майно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та одного з відповідачів, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред'явленого позову та необхідність задоволення позовних вимог. Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами:

Відповідно до Статуту державного підприємства "Укрриба", затвердженого наказом Державного агентства рибного господарства України від 16.01.2012р. №10, вказане підприємство засноване на державній власності і підпорядковане Державному департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України (а.с. 60-67).

Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 р. № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" гідротехнічні споруди рибницьких ставів були передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України та здійснено при цьому приймання-передачу майна на баланс Державного підприємства "Укрриба".

Згідно плану приватизації та вищезазначеного спільного наказу Фонду державного майна та Міністерства аграрної політики України гідротехнічні споруди, які є предметом спірного договору, були передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України та в подальшому - на баланс державного підприємства "Укрриба" на праві повного господарського відання.

Статтею 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна а згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом на іншими законами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Згідно абз. 18 п.п. "г" п. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи гідротехнічні захисні споруди.

Об'єкти, які є предметом спірного договору зберігання державного майна №56/12 від 03.12.2012р., відносяться до захисних гідротехнічних споруд та мають загальнодержавне значення, не підлягають приватизації та передачі в оренду в силу ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Як вже було зазначено, 03 грудня 2012 року між державним підприємством "Укрриба" (Поклажодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Несвіч" (Зберігач) було укладено договір зберігання державного майна №56/12, відповідно до умов якого Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставі, які облікуються на балансі Поклажодавця, передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України, Фонду державного майна України від 06.05.2003р. №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд".

05 грудня 2012 року між цими сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 03.12.2012р. №56/12, відповідно до умов якої Поклажодавець надав згоду Зберігачеві на користування майном, переданим останнього на зберігання в порядку договору, а Зберігач засвідчив обізнаність з усіма властивостями майна та його цільовим призначенням. Згідно п. 1.3 додаткової угоди від 05.12.2012р. Зберігачем було взято на себе зобов'язання здійснювати плату за користування державним майном, зазначеним у акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок замовника не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном, визначена у протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору, становить 2 306,22 грн. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (Зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (Поклажодавцем), і повернути її Поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 944 ЦК України встановлено, що зберігач не має права без згоди Поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Так, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою Поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

Згідно частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Визначення договору оренди наведеного також в ст. 283 ГК України, відповідно до якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. (ст.ст. 760, 763 ЦК України).

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГК України).

Згідно ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють Кабінет міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва -щодо державного майна.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об'єктами оренди: водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

Як вбачається з приписів ст.ст. 759, 936, 944 ЦК України, на відміну від договору оренди, який укладається для надання орендареві права платного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, договір зберігання майна укладається в інтересах Поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на схов і, за загальним правилом, не допускає користування майном Зберігачем, а тим більше, не передбачає права Зберігача на передавання майна у користування іншим особам.

В той же час, згідно п. 1.3 додаткової угоди від 05.12.2012р. Зберігач зобов'язався проводити плату за користування державним майном, зазначеним у акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок замовника не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном була визначена у протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною договору, та становить 2 306,22 грн.

Надаючи правову оцінку умовам оспорюваного договору зберігання державного майна №56/12 від 03.12.2012р. з додатковою угодою від 05.12.2012р., суд приходить до висновку, що по своїй правовій природі цей договір містить ознаки договору оренди, такі як платне, строкове користування річчю.

З урахуванням вказаного, а також того, що предметом вказаного договору є державне майно - гідротехнічні споруди, до спірного договору повинні застосовуватись норми ст. 287 ГК України (оренда державного та комунального майна) та положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна України".

Приписами статті 287 Господарського кодексу України та статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Згідно із Положенням про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994р. №412, регіональне відділення ФДМУ є державним органом, який створюється Фондом і йому підпорядковується; відділення в межах повноважень, визначених Фондом, і повноважень, делегованих Верховною Радою АР Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською радою, є орендодавцем цілісних майнових комплексів державної власності. Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, дає дозвіл підприємствам, організаціям на передачу в оренду майнових комплексів, їх структурних підрозділів тощо.

Відповідно до ст. 326 ЦК України державною власністю є майно, належне державі, але держава безпосередньо не може здійснювати функції власника, для цього вона створює відповідні органи державної влади, які відповідно до частини другої ЦК України здійснюють право власності від імені та в інтересах держави України, згідно визначеним функціям та наданим повноваженням.

З огляду на те, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, визнається, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, адже правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, тому державне підприємство "Укрриба" при укладенні спірного договору перевищило свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

Поруч з цим суд зауважує, що відповідно до п. 17 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна", у разі, коли орендодавцем є ФДМ України чи його регіональне відділення орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70% до державного бюджету, 30% державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.

Недотримання вказаних норм законодавства спричиняє збитки державі у розмірі неотриманої орендної плати (чи плати за користування вказаним майном), яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до державного бюджету.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено принцип презумпції правомірності правочину відповідно до якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В пункті 3 ч. 1 ст. 3, ст. 6 ЦК України закріплено принцип свободи договору який передбачає, право суб'єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але котрі відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Слід звернути увагу також і на те, що відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування та з'ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 листопада 2012 року у справі №6-133цс12.

Вищий господарський суд України у п. 3.11 постанови Пленуму від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначив, що, встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Враховуючи, що договір зберігання державного майна №56/12 від 03.12.2012р. з додатковою угодою від 05.12.2012р. з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП "Укрриба", укладений між відповідачами для приховання іншого правочину - договору оренди майна, суд вважає, що останній є удаваним та таким, що суперечить положенням Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України "Про оренду державного та комунального майна", "Про приватизацію державного майна".

Враховуючи, що об'єктами спірного договору виступають гідротехнічні споруди (ставки), які є об'єктами загальнодержавного значення і не підлягають приватизації, і відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та абз. 18 п.п. "г" п. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" не можуть бути об'єктами оренди, суд вважає, що позовна вимога заступника прокурора Волинської області, пред'явлена в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, про визнання договору з додатковою угодою недійсним, є законною і обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно п. 10 зазначеної постанови, реституція, як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК), застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підставність позовної вимоги прокурора щодо зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Несвіч" повернути державному підприємству "Укрриба" нерухоме державне майно за актом приймання-передачі.

Аналогічна правова позиція викладена у численних судових рішеннях, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 05.04.2012р. у справі №6/114-11 , від 25.04.2012р. у справі №26/162-11, від 10.07.2012р. у справі №5008/1234/2011, від 25.10.2012р. у справі №5002-23/5089-2011, від 16.01.2013 р. у справі №14/140-11/10-12.

В аспекті розгляду справи судом засвідчується, що у клопотанні від 28.11.2013р. №11-09/68 (а.с. 83) державне підприємство "Укрриба" просило суд припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. При цьому відповідачем засвідчувалось, що листом від 28.11.2013р. №11-12/504 ДП "Укрриба" на підставі п. 6.3 договору зберігання державного майна №56/12 від 03.12.2012р. припинило дію спірної угоди в односторонньому порядку.

Наявними в матеріалах справи поясненнями відповідача від 31.01.2014р. (а.с. 105) стверджується, що ТзОВ "Рибгосп "Несвіч" було отримано від ДП "Укрриба" пропозицію від 28.11.2013р. №11-12/504 про припинення договору зберігання майна від 03.02.2012р. №56/12, яка була відхилена товариством як необґрунтована, акт приймання-передачі державного майна від 28.11.2013р. товариством підписаний не був. На відповідальному зберіганні з правом користування ТзОВ "Рибгосп "Несвіч" й надалі перебуває державне майно, яке є об'єктом спірного договору.

Клопотанням ДП "Укрриба" від 29.01.2014р. №11-09/8 (а.с. 98, 101) відповідач повідомив суд, що направлені на адресу ТзОВ "Рибгосп "Несвіч" акти повернення майна станом на 29.01.2014р. до ДП "Укрриба" повернуті не були.

Визначені обставини в сукупності свідчать про наявність між сторонами предмету спору та спростовують заяву ДП "Укрриба" від 28.11.2013р. №11-09/68 щодо припинення провадження у справі.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору при здійснення представництва інтересів громадян або держави в суді.

Частиною 3 ст. 49 ГПК України визначено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 4.6 Постанови від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розподілу VI Господарського процесуального кодексу України" засвідчив, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Враховуючи ту обставину, що спір до суду доведений з вини відповідачів, суд вважає, що витрати, пов'язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору) в загальній сумі 15 009,16 грн. (позовна вимога майнового характеру - 2% ціни позову, яка визначається від балансової вартості майна 693 108 грн. - 13 862,16 грн.), позовна вимога немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного 2013 року, в якому відповідна заява подавалась до суду - 1 147 грн., слід покласти на відповідачів відповідно до ст. 49 ГПК України (шляхом стягнення в рівних частинах).

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 136, 287 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 203, 204, 215, 216, 235, 283, 326, 759, 760-763, 936, 944 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Договір зберігання державного майна №56/12 від 03.12.2012р. з додатковою угодою від 05.12.2012р., укладений між державним підприємством "Укрриба" (м. Київ, вул. Тургенєвська, 82а , код ЄДРПОУ 25592421) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Несвіч" (м. Луцьк, вул. Стрілецька, 41, код ЄДРПОУ 38474448), визнати недійсним.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Рибгосп "Несвіч" (м. Луцьк, вул. Стрілецька, 41, код ЄДРПОУ 38474448) за актом приймання-передачі повернути державному підприємству "Укрриба" (м. Київ, вул. Тургенєвська, 82а , код ЄДРПОУ 25592421) нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди ставів) загальною балансовою вартістю 693 108 грн., а саме: