Постанова

від 28.01.2014 по справі 801/412/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2014 р. Справа №801/412/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

до Фермерського господарства «Візіт»

про стягнення 4830,39 грн.,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Сакська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - позивач) до Фермерського господарства «Візіт» (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача податковий борг у сумі 4830,39 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує узгоджені грошові зобов'язання з земельного податку за вересень - грудень 2012 р., за січень жовтень 2013р., та зі збору за спеціальним використанням поверхневих та підземних вод за 3 квартали 2013р., нараховані самостійно платником податків у поданій податковій декларації, а також нараховані контролюючим органом на підставі податкових повідомлень - рішень.

У судове засідання, яке відбулося 28.01.2014, позивач явку свого представника не забезпечив, про час, день та місце його проведення повідомлений належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та витребувані судом документи.

У судове засідання відповідач явку свого представника не забезпечив, повідомлений належним чином про час, дату та місце судового розгляду за адресою реєстрації юридичної особи, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на адміністративний позов не надав.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Візіт» є юридичною особою (ідентифікаційний номер 24029356), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровано платником податків у податковому органі, в тому числі є платником податку на землю та збору за спеціальне використання води.

Таким чином, судом встановлено, що Фермерське господарство «Візіт» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Пунктом 4.1.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Згідно з пп. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.п.62.1.3. п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 7.5.1. п. 75.1.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Таким чином, виходячи з наведених норм Податкового кодексу України, податковий орган має право проводити перевірки дотримання вимог податкового законодавства з боку платників податків та у разі встановлення порушень приймає відповідні податкові податкові-повідомлення рішення.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46. 1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3. п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України);

Відповідно до п. 54. 1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що податковий борг, про стягнення якого заявлено позов, складає 4830,39 грн., а саме:

- з земельного податку 1767,54 грн.

- зі збору за спеціальне використання води 3062,85 грн.;

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з земельного податку, суд зазначає наступне.

Згідно з п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п.286.2.1 п. 286.2. ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 286.3 ст.286 Податкового кодексу України передбачено, що платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Судом встановлено, що 06.02.2012 року відповідачем до податкового органу подано податкова декларація з плати за землю №433 на 2012 рік, відповідно до якої сума земельного податку, що повинна бути щомісячно сплачена в 2012 році за земельну ділянку становить 113,58 грн., загальна сума земельного податку за рік складає 1363,92 грн.

Проте відповідачем не сплачена узгоджена сума земельного податку за вересень - грудень 2012 р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 454,32 грн.

Окрім того, платником податків до податкового органу подана декларація з плати за землю №642 на 2013 рік. За даними позивача відповідачем не сплачена узгоджена сума земельного податку за січень-жовтень 2013 р., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1135,80 грн.

Судом встановлено, що податковим органом проведена камеральна перевірка податкової декларації з земельного податку №4361 від 21.02.2011, за наслідками якої складений акт перевірки №961/1503/24029356 від 31.08.2011, за висновками якого встановлено порушення вимог пп. 16.1.3. п. 16.1. ст. 16, пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49, п. 54.3.1. п. 45.3. ст. 54, розділу ІІ п. 285.2. ст. 285 Податкового кодексу України - несвоєчасно подана податкова декларація з плати за землю за 2011 р. (граничний строк подання 31.01.2011, дата фактичного подання 21.02.2011).

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0002121503 від 31.08.2011, відповідно до якого збільшено відповідачу грошове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення - рішення було отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчить відмітка на корінці податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Таким чином, виходячи з наведених правових норм, штрафні санкції в розмірі не більше 1 гривні застосовуються за порушення податкового законодавства, яке вчинене платником податків з 1 січня по 30 червня 2011 року.

Матеріали справи свідчать, що податковим органом проведена камеральна перевірка податкової звітності з земельного податку, за наслідками якої складений акт перевірки №1324/1503/24029356 від 13.12.2011, за висновками якого встановлено порушення платником податків терміну сплати податкових зобов'язань з земельного податку відповідно до законодавства, яке було чинним на час терміну сплати податкового зобов'язання.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0003631503 від 14.12.2011, яким збільшено грошове зобов'язання з штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 176,46 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення було отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчить відмітка на корінці податкового повідомлення рішення.

Відповідно до п 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що набув чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Судом встановлено, що за даними позивача у визначені податковим законодавством строки грошові зобов'язання з земельного податку, нараховані за вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, та самостійно визначені платником податків сплачені не були. Відповідачем не надані докази погашення податкового боргу з земельного податку у сумі 1767,54 грн.

Таким чином, відповідач станом на час розгляду справи має податковий борг з земельного податку у сумі 1767,54 грн.

Окрім того, судом встановлено, що предметом спору є стягнення податкового боргу у сумі 3062,85 грн. зі збору за спеціальне водокористування.

Відповідно до п. 323.1. ст. 323 Податкового кодексу України платниками збору за спеціальне використання води є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання (п. 326.1 ст. 326 Податкового кодексу України).

Згідно з ст. 328 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

Платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Судом встановлено, що 03.10.2012 відповідачем до податкового органу надано звітну нову податкову декларацію зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 3 квартали 2012 р.

За даними позивача відповідачем не сплачені узгоджені грошові зобов'язання зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 3 квартали 2012 р. у сумі 2873,04 грн.

Крім того, податковим органом проведена камеральна перевірка податкової звітності зі збору за спеціальне використання води, за наслідком якої складений акт від 03.10.2012 №742/1503/24029356, за висновками якого встановлено порушення платником податків вимог пп. 16.1.3. п. 16.1. ст. 16, ст. 49, ст. 54, ст. 328 Податкового кодексу України - несвоєчасна сплата грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0005851503 від 03.10.2012, яким збільшено грошове зобов'язання з штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 189,81 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення було отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчить відмітка на корінці податкового повідомлення рішення.

Відповідно до п 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що набув чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Судом встановлено, що за даними позивача у визначені податковим законодавством строки грошові зобов'язання зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод, нараховані за вказаним податковим повідомленням - рішенням, та самостійно визначені платником податків сплачені не були. Відповідачем не надані докази погашення податкового боргу зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних воду сумі 3062,85 грн.

Таким чином, відповідач станом на час розгляду справи має податковий борг зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод у сумі 3062,85 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення з відповідача податкового боргу з земельного податку та зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних воду, нарахованих згідно з податковими повідомленнями - рішеннями та самостійно визначені платником, то предметом доказування у даній справи мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує встановлення факту сплати заборгованості у добровільному порядку або відсутності такого факту тощо.

Суд зазначає, що відповідачем не надані докази оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, відсутня така інформація за даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», отже в межах вказаної справи не належить перевіряти правомірність нарахування грошових зобов'язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В свою чергу, відповідно до пункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 14.1.175. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, грошове зобов'язання платника податку стає податковим боргом з моменту його узгодження у порядку, визначеному Податковим кодексом, та несплати в установлені строки.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в порушення ст. 71 КАС України не надані докази сплати суми податкового боргу у встановлений нормами Податкового кодексу України строк у розмірі 4830,39 грн., наявність податкового боргу підтверджується обліковими картками відповідача з земельного податку та зі збору за спеціальне використання поверхневих та підземних воду.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд також зазначає, що Податковим кодексом України встановлено право податкового органу здійснювати стягнення боргу після обов'язкового надіслання податкової вимоги.

Так, відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Судом встановлено, що позивачем з метою стягнення податкового боргу Фермерського господарства «Візіт» №1/433 від 04.11.2009 та №2/47 від 21.01.2010, які направлені відповідачу рекомендованим листом та отримані останнім, що підтверджується поштовим повідомлення про отримання поштового відправлення.

Щодо необхідності повторного направлення податкових вимог платнику податків у разі збільшення розміру податкового боргу, суд зазначає наступне.

У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у позові про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Суд зазначає, що моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Водночас підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу".

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався судом, відповідачем податковий борг, що був заявлений в позові, в розмірі 4830,39 гривень не погашений та виник після надіслання відповідачу вимог.

Крім того, з моменту виставлення позивачу вимог відповідачем податковий борг в повному обсязі не сплачувався, що також підтверджується особовим рахунком, тобто підстави для направлення відповідачу нової податкової вимоги відсутні.

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався судом, відповідачем податковий борг, який заявлений в позові у розмірі 4830,39 гривень, не погашений.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги, що податковий борг у розмірі 4830,39 гривень відповідачем станом на день розгляду справи не сплачений, позивачем дотриманий порядок стягнення такого боргу, визначений Податковим кодексом України, суд відповідно до п.20.1.18 п.20.1 ст.20, ст. 95 Податкового кодексу України вважає необхідним задовольнити адміністративний позов шляхом стягнення з рахунків у банках, що обслуговують Фермерського господарства «Візіт», податкового боргу у сумі 4830,39 грн.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У судовому засіданні, яке відбулось 28.01.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 160 КАС України постанова оформлена та підписана 03.02.2014.

Керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Фермерське господарство «Візіт»» (код ЄДРПОУ 24029356), податковий борг у сумі 4830,39 гривень (чотири тисячі вісімсот тридцять гривень, тридцять дев'ять копійок).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна