Рішення

від 28.01.2014 по справі 914/4496/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2014 р. Справа № 914/4496/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання В.Кравцю, розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Водник», м. Новодністровськ, Чернівецька область;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар», м. Львів;

про: стягнення 39 000 грн. 00 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 27.11.2013 року прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водник» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар» про стягнення 39 000 грн. 00 коп. Розгляд справи призначено на 17.12.2013 року.

У судовому засіданні 17.12.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав. Судом оглянуто оригінали документів, представлених позивачем у судовому засіданні. Відповідач явки представника у судове засідання не забезпечив, подав клопотання провідкладення розгляду справи. Судом відкладено розгляд справи на 28.01.2014 року.

У судове засідання 28.01.2014 року сторони явки представників не забезпечили. Від директора ТОВ «Водник» надійшла заява про розгляд справи без участі представника, а також лист про непогашення заборгованості відповідачем станом на 21.01.2014 року.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

У судовому засіданні 28.01.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір виник у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору про надання місць для тимчасового проживання працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар». Товариство з обмеженою відповідальністю «Водник» (надалі по тексту рішення - позивач, виконавець згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар» (надалі по тексту рішення - відповідач, змовник згідно з договором) про стягнення 39 000 грн. 00 коп. заборгованості.

Згідно з договором відповідач зобов'язався здійснити розрахунок за надані послуги протягом 10 банківських днів після оформлення акту виконаних робіт. Проте, незважаючи на сплив строку виконання зобов'язання та пред'явлення претензії позивачем, відповідач боргу у розмірі 39 000 грн. не погасив.

Відповідач явки представника у судові засіданні не забезпечив, відзиву на позовну заяву не подав, доказів спростування чи сплати боргу не представив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 18.09.2012 року сторони уклали договір про надання місць для тимчасового проживання працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар» (надалі по тексту рішення - договір). Відповідно до п. 1 договору замовник і виконавець домовились про наступне: згідно з письмовою або усною заявкою замовника виконавець зобов'язується надавати місця для тимчасового проживання працівників. Кількість та термін проживання будуть уточнюватися в заявці. Замовник зобов'язаний у встановлені в договорі терміни сплатити кошти за тимчасове проживання працівників. Заявки подаються замовником у разі виникнення потреби, але не пізніше, ніж за 10 днів до поселення.

У п. 2 договору сторони узгодили, що вартість тимчасового проживання складає 50 грн. з однієї людини за добу. Замовник може перераховувати аванс у розмірі 30 % від вартості проживання за весь період, вказаний в заявці, решту суми зобов'язується сплатити протягом 10 банківських днів після оформлення акту виконаних робіт. Розрахунки за проживання проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Надані послуги оформляються актом здачі-приймання робіт, який підписується сторонами цього договору (п. 3 договору).

Обов'язками сторін згідно з п. 4 договору визначено вчасне і якісне надання послуг, вказаних в п. 1 договору, виконавцем та вчасна оплата наданих послуг замовником.

На виконання умов договору сторони 22.11.2012 року склали та підписали акт прийому-передачі надання послуг по проживанню (копія знаходиться в матеріалах справи) про те, що виконавець надав послуги по проживанню працівників з 23.10.2012 року по 22.11.2012 року в кількості 780 людинодіб з розрахунку 50 грн. на добу, в тому числі ПДВ 20 %; всього надано послуг на суму 39 000 грн., в тому числі ПДВ 6 500 грн.; сторони зауважень та скарг один до одного не мають.

Зі спливом 10 днів після оформлення акту виконаних робіт замовником не було проведено розрахунок за надані послуги ні частково, ні в повному розмірі.

З метою врегулювання спору позивач надіслав відповідачу претензію № 2 від 05.03.2013 року, копія якої разом з квитанцією про її відправлення від 06.03.2012 року знаходяться в матеріалах справи, якою вимагав погасити наявну заборгованість, однак належної відповіді від боржника не отримав, що стало підставою для вирішення спору в судовому порядку.

Згідно з листом директора ТОВ «Водник» від 21.01.2014 року станом на 21.01.2014 року заборгованість відповідачем не сплачена.

Докази погашення заборгованості у матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Як встановлено судом вище, між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного 18.09.2012 року договору про надання місць для тимчасового проживання працівників.

За своєю правовою природою даний договір належить до договорів про надання послуг, укладення та виконання яких регулюється зокрема нормами Цивільного кодексу України. Так, згідно з ч. 1 ст. 901 названого кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з умовами здійснення оплати за надані послуги, визначені сторонами в договорі, а саме в п. 2, відповідач був зобов'язаний сплатити протягом 10 банківських днів після оформлення акту виконаних робіт повну суму. Так як акт прийому-передачі складений та підписаний сторонами 22.11.2012 року, відповідно до згаданих вище положень здійснити оплату замовник повинен до 04.12.2012 року.

Докази здійснення оплати в розмірі 39 000 грн. в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи відсутність доказів спростування боргу та доказів його погашення, суд вважає право позивача на оплату за надані послуги порушеним, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дар» (82190, Львівська обл., Дрогобицький район, село Бистриця-Гірська, вул. Ювілейна, будинок 108, код ЄДРПОУ 32217045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Водник» (60236, Чернівецька обл., місто Новодністровськ, мікрорайон "Діброва", будинок 15, квартира 42, код ЄДРПОУ 21419186) 39 000 грн. 00 коп. заборгованості та 1 720 грн. 50 коп. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 03.02.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.