Ухвала

від 23.01.2014 по справі 801/8690/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/8690/13-а

23.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А.) від 19.11.13 у справі № 801/8690/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвелд" (вул. Г. Васильєва, буд. 29, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2013 у справі № 801/8690/13-а позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвелд» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0007122203 від 30.07.2013 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвелд" грошового зобов'язання з ПДВ та штрафних фінансових санкцій в загальному розмірі 4271,25 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0009642203 від 10.09.2013 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвелд" грошового зобов'язання з ПДВ та штрафних фінансових санкцій в загальному розмірі 3628,50 грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2013 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «Інвелд» відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 23.01.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача по взаємовідносинах з ПП «Дюкон» за період червень 2010 року, січень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, липень 2011 року, грудень 2011 року, лютий 2011 року та відображення їх у податковій звітності, за наслідками перевірки складено акт № 248/22.7/35408854 від 12.07.2013.

На підставі виявлених під час перевірки порушень, які знайшли своє відображення в акті перевірки, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0007122203 від 30.07.2013 та №0009642203 від 10.09.2013 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвелд" грошового зобов'язання з ПДВ та штрафних фінансових санкцій в загальному розмірі 4271,25 грн. та 3628,50 грн. відповідно.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дійшов помилкових висновків стосовно порушення позивачем вимог податкового законодавства, визнавши нікчемними угоди позивача з ПП «Дюкон».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та переглядаючи постанову в межах доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Апеляційним розглядом встановлено, що між позивачем та його контрагентом ПП «Дюкон» існували договірні відносини щодо поставки товару у період, який був предметом перевірки відповідача.

Як зазначається в акті перевірки (а.с.34), вона була здійснена на підставі документів, наданих позивачем, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, реєстру податкових накладних, рахунків-фактур. Також відповідачем при перевірці була використана інформація, отримана від ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 16.05.2013акт № 2863/22-3/34443573 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Дюкан" .

В основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини, встановлені під час проведення перевірки.

Так, відповідачем отримано акти зустрічної перевірки ПП «Дюкон» про не можливість її проведення та не додержання в момент вчинення правочину із контрагентом вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Тому відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених між позивачем та вказаним контрагентом господарських зобов'язань, які не можуть створювати наслідків у їх податковому обліку. Саме це і спричинило порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Досліджуючи це питання, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Колегією суддів безперечно встановлено, що позивачем у періодах, які були предметом перевірки отримувався товар, про що свідчать рахунки-фактури, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, податкові накладні, виписки банку про оплату рахунків за товар.

Копії первинних документів наявні у справі, їх оформлення та реквізити відповідають вимогам законодавства, а господарські операції відображені у податковому обліку позивача, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку.

Матеріалами справи безперечно підтверджено реальне виконання сторонами правочину, встановлено факт сплати позивачем суми, в тому числі ПДВ в ціні послуг. Придбаний товар відповідає видам господарської діяльності позивача.

В акті перевірки відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки первинні документи та податкові накладні не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення.

Згідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено, що ПП «Дюкон» станом на час вчинення господарських операцій із позивачем зареєстрований у якості юридичної особи та був платником ПДВ.

Як вказано вище, в основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено акт зустрічної перевірки ПП «Дюкон» про не можливість її проведення та не додержання в момент вчинення правочину із контрагентом вимог, які були б спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. В зв'язку з цим, податковий орган визнав нікчемними такі правочини на підставі ст.228 ЦК України.

Стосовно помилковості такого висновку колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 215 Цивільного Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Належними та допустимими доказами відповідач не довів нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП "Дюкон", як цього вимагають приписи ст.69, 71 КАС України, а лише виклав в акті перевірки свою суб'єктивну думку, оскільки власних повноважень на визнання угод нікчемними податковий орган не має.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави (ст.228 ЦК), за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача. Частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Матеріали досудового слідства як і наявність порушеної кримінальної справи стосовно іншої особи, відмінної від посадових осіб позивача не є підставою для визнання правочину нікчемним та не є належним доказом у адміністративній справі.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Таким чином, позивач правомірно формував витрати та податковий кредит за господарськими операціями з ПП "Дюкан", оскільки таке формування здійснене на підставі належних первинних документів та "товарності" господарських операцій.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, ці доводи були предметом дослідження та не знайшли свого правового підтвердження.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.13 у справі № 801/8690/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна