Ухвала

від 21.01.2014 по справі 2а-5026/09, 22а-1275/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2014 р. м. Київ К/9991/33904/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 травня 2009 року і ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2011 року,-

у с т а н о в и л а :

У березні 2009 року позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (далі - УПФ) про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, виплата якої передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).

Зазначав, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалід 2 групи, отримує державну та додаткову пенсії передбачені статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом, і на відмову УПФ привести їх у відповідність з його вимогами, позивач просив зобов'язати усунути зазначені порушення провівши вказані перерахунки починаючи з грудня 2008 року.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено, зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії, передбачену статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про залишення скарги без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи і особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, одержує пенсію на підставі статті 50 Закону № 796-ХІІ.

Розрахунок пенсії йому проведений виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» і становить 19,91 гривень, що не відповідає вимогам Закону № 796-ХІІ.

Задовольняючи позов суди встановили і правильно виходили з того, що положення статей 50, 54 Закону № 796-XІІ, в частині перерахунку пенсії відповідно до розміру мінімальної заробітної плати, було зупинено згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зупинення дії цих положень Закону № 796-XІІ визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Таким чином, суди правомірно задовольнили позовні вимоги з 22 травня 2008 року, на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

За таких обставин, рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, судовій практиці, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного та керуючись статтями 223, 224 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 травня 2009 року і ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.